Ім'я файлу: Загальна Анастезіологія.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 1016кб.
Дата: 25.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
116349.docx
Асептика та антисептика.docx

Загальна анастезіологія

Назаренко Олександр


Анастезіологія –

(від гр. an — заперечення, відсутність, aistesis — відчуття та logos — слово, наука) — наука, яка вивчає способи усунення відчуттів. Це наука про знеболювання та інші методи захисту організму від надмірних подразнень, зумовлених хірургічним втручанням. Захист організму від хірургічної травми потрібно починати ще до операції, продовжувати під час її виконання і в ранній післяопераційний період.

Основними завданнями анестезіологічного забезпечення оперативного втручання є:
  • усунення негативних емоцій ( больових відчуттів, м'язового напруження, патологічних нейроендокринних та нейровегетативних реакцій, регуляція основних життєво важливих функцій під час операції та в ранній післяопераційний період)


  • зменшення психічної травми і негативних емоцій ( може бути вирішене за допомогою загальних засобів для наркозу та транквілізаторів)


  • Усунення больової чутливості (аналгезія) (досягають за допомогою місцевих та загальних анестетичних засобів, наркотичних і ненаркотичних аналгетиків.)



Види анастезії

Загальна

Регіонарна

Місцева

Регіонарна анестезія

— це знеболювання якоїсь конкретної ділянки тіла.

Вона є найбільш ефективним методом знеболювання при пологах, бо дозволяє варіювати ступінь знеболювання, може тривати до кінця пологів. При такому методі знеболювання негативний вплив на стан плода та породіллі зводиться до мінімуму.

Загальна анастезія

Нині як загальні анестетики використовують велику кількість сполук різної хімічної структури. Фізичні властивості речовин визначають можливі шляхи їхнього введення в організм. Залежно від цього загальні анестетики прийнято поділяти на дві групи:

Інгаляційні анестетики

(вводять через дихальні шляхи)
  • Легкі рідини – діетиловий ефір, фторотан, метоксифлуран, трихлоретилен (ратилан, трилен), хлороформ, хлоретил та ін.;
  • Газоподібні речовини – закис азоту, циклопропан тощо.

ІІ. Неінгаляційні анестетики

(зазвичай вводять внутрішньовенно):


  • Похідні барбітурової і тіобарбітурової кислот – гексенал, тіопентал, бревітал, байтінал, інтранаркон та ін.
  • Похідні прегненолону (стероїди) – предіон (віадрил, гідроксидіон), альтезин. 3. Похідні еугенола – сомбревін (пропанідид, епонтол). 4. Похідні циклогесанола – кетамін (кеталар, каліпсол). 5. Похідні ГАМК – оксибутират натрію.

Ускладнення загальної анастезії

Можуть виникати на різних етапах анастезіологічного забезпечення: премедикації, вводного наркозу, підтримання наркозу, підтриманя наркозу в післяопераційному періоді

Причиною ускладнень можуть бути:

* специфічна дія анастетика

* порушення технології введення анастезії

* особливості хворого і захворювання

* характер оперативного втручання

Місцева анастезія

- вид анастезії, який викликає місцеву втрату чутливості — анестезію. Під їхнім впливом на місці застосування тимчасово втрачається больова, температурна та тактильна чутливість. Механізм дії ще не до кінця з'ясований. Вважається, що вони діють на мемебрану нервових волокон, блокуючи натрієві канали і, таким чином, блокують проведення імпульсів.

Місцева анастезія
  • Незначна кількість ускладнень
  • Не потребує спеціальної передопераційної підготовки
  • Не має депресивного впливу на дихання і газообмін
  • Не має необхідності в тривалому післяопераційному спостереженні
  • Можливість застосвання при масовому поступленні поранених чи травмованих

+
  • Не має розслаблених м’язів
  • Неможливість керування функціями організму при тривалих і великих за об’ємом операціях
  • Неможливість точного дозування анастетика
  • Не завжди доцільна збережена свідомість хворого при виконанні операції
  • Не виключається ймовірність передозування препарату

-
скачати

© Усі права захищені
написати до нас