Рис. 1 – Чинники впливу на ефективність інженерних рішень
Якщо темпи розвитку машинобудівного комплексуй відтворення основних фондів підприємств хімічної промисловості є невисокими, актуальності набуває модернізація обладнання, тобто його змінення відповідно до сучасних вимог. Поширеною помилкою є розуміння модернізації як будь-яких, навіть незначних змін у конструкції виробів, що покращують їхні споживчі властивості. Між тим модернізація (фр. modernisation, від modern – найновіший) – це вдосконалення функціональних властивостей, підвищення експлуатаційної надійності виробів. Це також економічний спосіб удосконалення обладнання, що не передбачає корінної перебудови технологічних процесів їхнього виготовлення. Таким чином, модернізація хімічного обладнання означає створення найновіших зразків конструкцій, із підвищеними показниками надійності та призначення. За порівняно невеликих затрат і протягом відносно нетривалого часу модернізація може забезпечити: оновлення обладнання до сучасного технічного рівня, зростання продуктивності праці, нарощування виробничих потужностей, збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів. Досвід багатьох підприємств свідчить, що модернізація хімічного обладнання збільшує його продуктивність на 30…50 %, а пов’язані з цим затрати не перевищують половини вартості нових видів такого обладнання.
Доцільніше модернізувати обладнання під час капітального ремонту, головною метою якого є максимально можливе відновлення проектних техніко-експлуатаційних параметрів [2, с. 15]. Оцінимо такі затрати.
Протягом фактичного строку експлуатації обладнання, зазвичай, ремонтують декілька разів. Проте, якщо перший капітальний ремонту більшості випадків є вигіднішим, аніж придбання нової машини (його здійснюють, зазвичай, до настання техніко-економічного старіння, а фактичні затрати не перевищують 35…40
% балансової вартості обладнання), то наступні часто коштують дорожче, аніж нове обладнання [3, c. 113].
Щоб оцінити затрати на капітальний ремонт з модернізацією, можна скористатися формулою ем н −
αβ +
, де е
рм
– показник ступеня ефективності затратна капітальний ремонт обладнання з одночасною модернізацією; і – затрати на очікуваний капітальній ремонт, тис. грн; М – затрати на очікувану одночасно з капітальним ремонтом модернізацію, тис. грн; е
– перевищення експлуатаційних затрат для модернізованої одиниці обладнання над поточними затратами для нової, тис. грн; н – вартість придбання
(ціна) й затрати на встановлення і запуск в експлуатацію нової одиниці обладнання, тис. грн; а – затрати від недоамортизації
одиниці обладнання, що підлягає капітальному ремонту одночасно з модернізацією, тис. грн; α і β – коефіцієнти, що характеризують співвідношення продуктивності діючої та нової одиниць обладнання, а також тривалості ремонтного циклу тих самих одиниць, відповідно.
Коефіцієнти е
рм можуть бути додатними, від’ємними чи нульовими. За додатних е
рм капітальний ремонт обладнання в поєднанні з його модернізацією є економічно виправданим.
Під час техніко-економічного аналізу модернізації хімічного обладнання варто використовувати таку систему показників: капітальні вкладення, поточні та зведені затрати, річний економічний ефект, коефіцієнт ефективності додаткових капітальних вкладень і термін їхньої окупності, а також продуктивність праці, матеріало- та енергомісткість тощо.
Базовими показниками порівняльної ефективності є капітальні вкладення й поточні затрати. Капітальні вкладення К – це сукупність затратна модернізацію обладнання, що мають разовий характер. Це –
інвестиційні затрати. Поточні затрати С формуються неперервно під час експлуатації обладнання. Це – експлуатаційні затрати на його утримання. Іноді їх можна обчислювати як собівартість продукції, що виготовляється напевному обладнанні (до й після модернізації).