1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Бухгалтерський облік+ титулка.docx
Розширення: docx
Розмір: 64кб.
Дата: 25.01.2020
скачати
Пов'язані файли:
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ.doc

ЗМІСТ


  1. Охарактеризуйте об’єкти бухгалтерського обліку та їх класифікацію…………2

  1. Охарактеризуйте інвентаризацію як один з прийомів бухгалтерського обліку, наведіть порядок проведення інвентаризації та оформлення результатів інвентаризації…………………………………………………………………………...10

  2. Задача……………………………………………………………………….………14

Список використаної літератури…………………………………………….………...35

1. Охарактеризуйте об’єкти бухгалтерського обліку та їх класифікацію.

Об'єкти бухгалтерського обліку є дуже різноманітними. Це цілий комплекс процесів і операцій, пов'язаних з виробничою та фінансово-господарською діяльністю, збереженням майна, ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Без чітко визначених об'єктів неможлива реалізація предмета бухгалтерського обліку.

Об’єкти бухгалтерського обліку традиційно визначаються як складові його предмета. Мало того, поширене твердження, що поняття „предмет” та „об’єкт” рівнозначні, але об’єкт обліку, як поняття, – це частина предмета, його конкретизація стосовно окремої ланки господарства.

Об'єкти бухгалтерського обліку можна розподілити на активи, зобов’язання, власний капітал.

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством, що виникли як наслідок минулих подій, використання яких, очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, викличе зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань

Актив визнається, якщо:

· його вартість може бути достовірно визначена;

· очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням

Зобов’язання визнається, якщо:

  • його оцінка може бути достовірно визначена;

  • існує ймовірна залежність економічних вигод у майбутньому від його погашення

Власний капітал визнається одночасно з визнанням активів або зобов’язань, які викликають його зміни

Щоб бути віднесеним до активів підприємства він певний економічний ресурс має відповідати чотирьом вимогам [2]:

1. Перебувати під контролем підприємства. Контроль ресурсів з боку підприємства означає право контролювати майбутні вигоди, які очікуються від використання цих ресурсів. З погляду бухгалтерського обліку не можуть бути віднесені до складу активів його працівники, оскільки підприємство не поширює на них права власності, хоча вони, ймовірно, – найбільш цінний ресурс підприємства.

2. Втілювати майбутні економічні вигоди – потенційно сприяти (прямо чи непрямо) надходженню до підприємства грошових коштів або їх еквівалентів.

3. Бути отриманими внаслідок минулих подій, тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на економічну вигоду або контроль над нею, має відбутися. Найчастіше активи отримують шляхом їх придбання чи створення. Проте інші операції або події також генерують активи, як, наприклад, безоплатне надходження майна, одержання його від держави задля підтримки економічного розвитку тощо. Операції або події, що очікуються в майбутньому, не зумовлюють появи активів. Тому намір придбати запаси не веде до їх визнання як активів

4. Оцінюватися за достовірною оцінкою ( у вимірюваній вартості).

Активи підприємства класифікуються за різними ознаками. Так, відповідно до П(С)БО 2 „Баланс”, активи поділяються на довгострокові й поточні [3].

Зокрема, виділяють:

  • поточні активи - ресурси, які належать підприємству і напевно будуть перетворені на гроші чи використані іншим чином протягом року або нормального операційного циклу підприємства, якщо він коротший від року. Нормальний операційний цикл тут – середній час, необхідний для перетворення вкладених коштів у гроші. Звичайно, поточні активи - це грошові короткострокові інвестиції, попередня оплата та інші кошти, які можуть бути отримані ;

  • інвестиції – цінні папери, що не можуть бути продані протягом найближчого року, векселі, видані на термін, який перевищує рік чи операційний цикл, якщо тривалість останнього більша року, невикористані засоби, капітальні вкладення, постійні вкладення в інші компанії з метою контролю їх діяльності;

  • операційні матеріальні активи – нерухомість, устаткування тощо – довгострокові активи, використовувані в процесі господарської діяльності, які, як правило, амортизуються;

  • нематеріальні активи - довгострокові активи, в яких відсутня фізична субстанція (матеріальність), але які мають вартість, засновану на правах і привілеях власності (права, торгові марки, „гудвіл” тощо);

  • інші активи – різні активи, не включені в жодну з попередніх груп.

Традиційно у вітчизняному бухгалтерському облікові активи класифікуються за їх функціями:

  • засоби виробництва, до яких належать засоби праці (основні засоби) й предмети праці, які у бухгалтерському обліку представлені виробничими запасами та незавершеним виробництвом;

  • засоби обігу, серед яких розрізняються грошові кошти, предмети обігу (готова продукція і товари), грошові кошти та кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість).

Ці дві групи являють собою господарські засоби підприємства. У більшості галузей засоби виробництва становлять основу майна, перше місце серед якого займають засоби праці. Засоби праці - невід'ємний елемент процесу виробництва. За допомогою засобів праці працівник діє на предмети праці, в результаті відбуваються виробничі процеси з виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт.

Засоби праці відрізняються від інших видів майна тим, що вони:

1) використовуються в процесі виробництва як предмети, за допомогою яких людина діє на предмети праці, або використовує їх для створення матеріальних умов, без яких процес праці є неможливим або недосконалим (земля, виробничі споруди, будівлі, транспортні засоби тощо);

2) переносять свою вартість на новостворений продукт частинами, у міру зносу, зберігаючи натуральну форму протягом усього періоду експлуатації (використання), до остаточного зношування. Завдяки цим ознакам засоби праці вважають основними засобами господарства.

До основних засобів належать такі засоби праці, строк служби яких перевищує один рік: машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна техніка, будівлі, споруди і т. д. Решту засобів праці, які не відповідають названим вимогам, виділено в окрему групу, яка називається „Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Основні засоби відображаються в поточному бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка складається з витрат на їх придбання, доставку, установку, державну реєстрацію, спорудження та виготовлення з урахуванням страхових платежів за час транспортування та спорудження.

Первісну вартість може бути змінено у разі добудови, дообладнання, реконструкції, капітального ремонту та часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Погашення вартості основних засобів підприємства здійснюється віднесенням зносу (амортизаційних відрахувань) за встановленими нормами на витрати виробництва та обігу протягом строку, за який первісна вартість повністю переноситься на зазначені витрати.

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт - закінчена споруда чи конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій чи відповідних робіт.

Особливим об'єктом бухгалтерського обліку є нематеріальні активи. В їхньому складі відображають придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, іншими аналогічними майновими правами. Нематеріальні активи відображають у балансі в сумі витрат на придбання та доведення їх до стану, в якому вони стають придатними для використання згідно із запланованою метою. Відтак первісна оцінка нематеріальних активів - це собівартість їх придбання чи створення.

Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, податки, інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням активу. Собівартість безкоштовно отриманого підприємством нематеріального активу дорівнює його ринковій вартості на день надходження.

До нематеріальних активів не належать: витрати на дослідження; організаційні витрати (на реєстрацію підприємства, емісію цінних паперів і т. д.); витрати на перебазування чи реорганізацію частини або всього підприємства; витрати на підготовку кадрів; витрати на внутрішньо генерований гудвіл; витрати на рекламу та ін.

Нематеріальні активи підлягають амортизації, яка здійснюється протягом строку їх корисного використання, але не більше 10 років або не більше строку діяльності самого підприємства. Методи нарахування амортизації визначаються підприємством в його обліковій політиці залежно від: очікуваного використання нематеріального активу; науково-технічного прогресу та змін на ринку товарів, робіт, послуг, що вироблялись за допомогою цього активу; юридичних та інших обмежень щодо його використання. Не нараховується амортизація (знос) на «ноу-хау», гудвіли, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання.

У складі основних засобів та інших необоротних активів як окремі об'єкти бухгалтерського обліку виступають незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладення, розрахунки з учасниками. Знос основних засобів та нематеріальних активів обліковується й відображається у звітності окремо.

Предмети праці - це складові (елементи) процесу виробництва, без яких не відбувається ні виготовлення продукції, ні виконання робіт, ні надання послуг. На відміну від засобів праці (основних засобів), предмети праці беруть участь у процесі виробництва лише один раз і повністю, протягом одного робочого періоду, переносять свою вартість на продукти праці (готові вироби). Предмети праці поділяються на: сировину й основні матеріали; допоміжні матеріали; комплектуючі вироби, паливо; запасні частини; напівфабрикати; тару й тарні матеріали; незавершене виробництво. Усі ці матеріальні засоби в цілому називають „виробничі запаси” і відображають у балансі в розділі 2 „Оборотні активи” у складі однойменних та комплексних статей.

Предмети праці поділяються на два види: предмети праці, дані природою (вугілля, газ, нафта, руда, сіль, мінерали, деревина тощо); предмети праці, створені працею людини (як правило, це основні й допоміжні матеріали).

Як окремий об'єкт бухгалтерського обліку відокремлюються малоцінні й швидкозношувані предмети, які включаються до складу оборотних активів. Відокремлення згаданих предметів пов’язане з необхідністю спрощення обліку засобів праці, а тому всі такі предмети зі строком служби до одного року об'єднують в один показник.

Всі засоби у сфері обігу залежно від їхньої функціональної ролі в процесі відтворення поділяються на чотири групи: предмети обігу; кошти; кошти в розрахунках; засоби, що обслуговують обіг.

Предмети обігу - це продукти праці у вигляді готової продукції і товарів. Вони служать або для дальшого їх використання як засобів виробництва, або для безпосереднього задоволення потреб людей.

Предмети власного споживання (товари) надходять в обіг у порядку купівлі-продажу. А тому вони поділяються на товари в дорозі, товари на складах, товари в роздрібній мережі, товари відвантажені [1].

Кошти поділяються на:

Дебіторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, з рішення керівника підприємства списується на результати фінансово-господарської діяльності. Списання такого боргу через неплатоспроможність дебітора не є підставою для скасування заборгованості. Ця заборгованість повинна рахуватись на позабалансових рахунках протягом п'яти років з моменту списання з метою її негайного стягнення в разі позитивної зміни майнового стану боржника.

Засоби обігу принципово відрізняються від оборотних засобів. Якщо останні переносять свою вартість на новостворений продукт протягом одного робочого періоду, то засоби обігу в процесі кругообороту лише змінюють форму свого існування, перетворюючись з товарної форми у грошову, а з грошової — знову в товари, засоби виробництва та предмети споживання. У процесі використання засоби виробництва переносять свою вартість на продукт праці, а предмети споживання споживаються й вибувають із кругообороту, через що їх не можна ототожнювати з оборотними засобами.

Зобов’язання означає обов’язок чи відповідальність підприємств діяти певним чином, що має юридичну силу або є бажанням підприємства підтримати свою ділову репутацію. Визнання зобов’язання передбачає:

  • наявність обов’язку чи невідмовної угоди на певний момент діяти певним чином. Так, зобов’язання щодо замовлених, але не отриманих виробничих запасів не враховується, якщо не укладено невідмовної угоди про їх придбання. Проте якщо така угода має місце, то за міжнародними (та й національними) стандартами обліку зобов’язання треба відобразити в бухгалтерському облікові, бо його виконання призведе в майбутньому до сплати грошей чи передачі в оплату інших активів, що втілюють економічну вигоду, а невиконання – до штрафних санкцій, тобто вибуття грошей на користь іншої сторони;

  • виникнення внаслідок минулих подій. При цьому необхідно відрізняти теперішні та майбутні зобов’язання. Так, рішення керівництва підприємства придбати активи у майбутньому саме по собі не веде до виконання зобов’язань;

  • зменшення економічних вигод у майбутньому. Зобов’язання акціонерного товариства здійснити нову емісію акцій не означає зменшення економічних вигод в майбутньому, бо не враховується в бухгалтерському облікові;

  • достовірність визначення суми, що підлягає погашенню. Звичайно, сума зобов’язання визначається угодою (контрактом) або розраховується на підставі встановлених правил (ставок, норм, тарифів тощо). Ті ж зобов’язання, точні суми яких у момент їх виникнення не визначені, мають назву забезпечень. Зокрема, реалізація продукції з гарантійним терміном не визначає суми зобов’язань її ремонту чи заміни протягом цього часу. Тому підприємству слід подбати про резерв певної суми, виходячи із попереднього досвіду чи прогнозних оцінок фахівців [4].


2. Охарактеризуйте інвентаризацію як один з прийомів бухгалтерського обліку, наведіть порядок проведення інвентаризації та оформлення результатів інвентаризації.

Інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна підприємства і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІУ від 16 липня 1999 р. (стаття 10) підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Основними завданнями інвентаризації є:

  • виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на регістраційних, бюджетних, валютних та поточних рахунках;

  • встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в обліку;

  • виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість, застаріли і не використовуються;

  • дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;

  • перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів [5].

(Підпункт "д" пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 832 ( z0922-10 ) від 05.08.2010) Інвентаризація класифікується: 1) Залежно від повноти охоплення засобів (коштів):

  • повна - інвентаризація, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства. Повні інвентаризації - річні;

  • часткова - інвентаризація, яка охоплює лише один вид засобів, коштів (матеріальних цінностей, основних засобів, господарського інвентарю, каси, незавершеного виробництва тощо). Часткові інвентаризації провадяться для забезпечення точності звітних даних, посилення заходів по збереженню майна, для попередження втрат і зміцнення фінансової дисципліни.

2) За організаційною ознакою:

  • планова - проводиться у встановлені наперед терміни;

  • позапланова - проводиться за вимогами судово-слідчих органів або за наказом керівника підприємства в разі потреби.

Відповідальність за організацію проведення інвентаризації, дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації, визначаються підприємством, установою, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

1) при передачі майна державного підприємства, установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

2) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів - один раз на п'ять років;

3) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);

4) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за рішенням судово-слідчих органів;

5) у разі пожежі або стихійного лиха;

6) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у випадку передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого належать ці підприємства;

7) у випадку ліквідації підприємства.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Установи зобов'язані проводити інвентаризацію:

1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів - не менше одного разу на три роки;

2) музейних цінностей - відповідно до строків, встановлених Міністерством культури і туризму України;

3) бібліотечних фондів - один раз на 5 років;

4) інших основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів: у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, виконавчих органах місцевих рад - не менше одного разу на два роки; в інших установах - не менше одного разу на рік [6].

Крім того, інвентаризація окремих видів активів проводиться з наступною періодизацією:

  • основних засобів - не раніше 1 жовтня;

  • капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ремонтів - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 грудня;

  • молодняку тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, хутрових звірів і сімей бджіл - не менше одного разу на квартал;

  • готових виробів, сировини, пального та інших матеріалів, кормів, фуражу - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня;

  • продуктів харчування і спирту - не менше одного разу на квартал;

  • незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва - не раніше 1 жовтня звітного року, крім того, періодично у терміни, встановлені відповідними вищими органами;

  • грошових коштів, грошових документів, цінностей та бланків суворої звітності - не менше одного разу на квартал;

  • розрахунків платежів до бюджету - не менше одного разу на квартал; аналогічно з вищою організацією;

  • розрахунків із дебіторами та кредиторами - не менше двох разів на рік, розрахунків у порядку планових платежів і з депонентами - не менше одного разу на місяць.

Для проведення інвентаризації створюються інвентаризаційні комісії на основі наказу керівника підприємства.

Комісії можуть бути постійними - ті, що проводять поточні інвентаризації протягом року. В їх склад входять керівники структурних підрозділів, головний бухгалтер, замісник керівника підприємства чи сам керівник [7]

.Для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях зберігання і виробництва формуються робочі інвентаризаційні комісії в складі інженера, технолога, механіка, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших робітників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік.

Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально-відповідальних осіб та одного і того ж працівника два роки підряд [8].
  1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас