Ім'я файлу: кримінальне право.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 09.04.2022
скачати


Кримінальне право

Задача 1

Авдошин , який відбував покарання у виправній колонії,виконував обовязки бригадира. Через несумліне ставлення Авдошина до виконання доручення,бригада не виконувала обсягу робіт ,чим було завдано істотної шкоди колонії. Однак Авдошин письмово доповідав керівництву колонії про належну діяльність бригади. Чи є підстави для притягнення Авдошина до кримінальної відповідальності за злочин у сфері службової діяльності
Вирішення:

Суд касаційної інстанції зазначив, що статтею 391 КК України встановлена відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань. Суд роз’яснив, що за змістом зазначеної норми злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань (виправної колонії) або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій можлива лише в межах такої установи (місце вчинення злочину) і тільки щодо адміністрації останньої.

ККС роз’яснив, що під злісною непокорою законним вимогам адміністрації розуміється відкрита відмова особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, від виконання конкретних і законних вимог представника адміністрації установи, який уповноважений пред`явити таку вимогу, а особа, яка відбуває покарання, зобов`язана і має можливість її виконати, але умисно не виконує.   Згідно з частинами 1,2 ст. 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

 Злісна непокора (бездіяльність) вимогам адміністрації полягає у відкритій, демонстративній та вираженій у зухвалій формі відмові засудженого від виконання наполегливих, неодноразово висловлених законних вимог або розпоряджень пред­ставника адміністрації, який завдяки своєму службовому становищу має право ви­сувати такі вимоги та віддавати розпорядження, а засуджений зобов’ язаний і має можливість їх виконати. Така непокора може виявитися, наприклад, у необгрунтованій відмові від праці (не менше як три рази протягом року); систематичному ухиленні від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров’я інших осіб; припинен­ні роботи з метою вирішення трудових та інших конфліктів тощо (ст. 133 КВК). Про­те, якщо представник адміністрації не звертався до засудженого з конкретними ви­могами про припинення порушень, вчинене не може бути кваліфіковане за ст. 391 КК.

Інша протидія адміністрації в здійсненні її функцій (дія) характеризується вчиненням різного роду діянь (ст. 133 КВК), спрямованих на перешкоджання нормаль­ній роботі та навчанню засуджених, проведенню заходів відповідно до правил вну­трішнього розпорядку (вчинення протягом року більше трьох порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо за кожне з них були накладені стягнення; вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин, виготовлен­ня, зберігання, купівля, розповсюдження заборонених предметів, дрібне хуліганство тощо). Якщо протидія адміністрації полягає у тероризуванні засуджених, нападі на адміністрацію або в створенні з цією метою організованої групи чи активній участі в ній, вчинене слід кваліфікувати за ст. 392 КК

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є вчинення непокори чи протидії у певний проміжок часу - протягом року після накладення на винного стяг­нення у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночну камеру) або на більш суворий режим відбування покарання за порушення вимог режиму відбування покарання (ч. 3 ст. 101, ч. 1 ст. 132 КВК).

Отже, особа не має в своїх діяї наявеості ст 391 ККУ

А сам по собі засуджений не є службовою особою,він є засудженим,який виконує доручення бригпдира

Формула кримінально-правової кваліфікації: немає наявних злочинів у сфері службової діяльності

Задача 2

Заступник директора державного підприємтсва «Квант» Єгоров видав довідку своєму сину про те,що той протягом 2 місяців працював слюсарем на цьому підприємстві ,хоча в дійсності син не працював. Пізніше син влаштувався на роботу в інше підприємтсво і відомості про роботу на Квант були записані в нову трудову книжку. Дайте кримінально-правову оцінку діям Єгорова
Вирішення:

Відповідно до п. 7.1 Інструкції № 58 у відповідній організації ведеться документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок, зокрема книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом відповідної організації, який здійснює оформлення прийняття та звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії та номера, видані працівникам уперше.

Ця книга повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена підписом керівника відповідної організації та печаткою.

Згідно з постановою № 301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні службовця трудова книжка видається йому під підпис у журналі обліку (п. 3 цієї постанови).

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ст. 265 КЗпП «Відповідальність за порушення законодавства про працю»). Тобто посадові особи, винні в порушенні законодавства про працю, притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Також, як передбачено п. 4 постанови № 301, за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність

Дії особи звертається з пропозицією внести до трудової книжки неправдиву інформацію про трудову діяльність, здійснюються тільки з прямим умислом. Тобто він розуміє незаконність передачі грошей або іншого майна того, хто виконує управлінські функції в організації, за вчинення дії (бездіяльності) в його інтересах і бажає вчинення цих дій. Незважаючи на те, що мотив скоєння злочину не впливає на кваліфікацію, його необхідно встановити. Тобто потрібно з'ясувати, для чого згодом подкупающий хотів використовувати трудову книжку з помилковою записом.

Для кваліфікації дій винного так само необхідно з'ясувати:

- взаємини між суб'єктами злочину;

- обставини їх знайомства і встановлення контактів, способи формування і підтримки взаємин;

- обстановку, супутню комерційному підкупу;

  • обставини змови щодо передачі, отримання в якості подарунка грошей, цінностей і т. П. Роль організатора та інших учасників.

згідно з пунктом 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо виправлення виконується роботодавцем, де було зроблено відповідний впис. Зазначені вище виправлення повинні повністю відповідати оригіналові наказу (розпорядження) або інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці

Як бачите, у ст. 366 ККвсе закручено довкола офіційного документа. Якщо ж викривляються дані будь-якого іншого документа, що не має подібного статусу, така відповідальність не застосовується.

І в цьому ключі зауважте: офіційний документ — це не будь-який підписаний керівником/головбухом папір. Щоб документ отримав зазначений статус, він повинен мати набір ознак (див. примітку до ст. 358 КК).

Ураховуючи ці ознаки, до числа офіційних документів потрапляють:

договори (див. ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 05.02.2015 р. у справі № 11-кп/781/33/15, апеляційного суду Миколаївської області від 04.09.2014 р. у справі № 476/515/14-к);

трудові договори (у тому числі оформлені тільки наказом про прийняття на роботу), трудові книжки, табель обліку робочого часу, а також інша трудова документація. Підтверджують це, зокрема, ухвала апеляційного суду Херсонської області від 01.02.2011 р. у справі № 11а-56/11, апеляційного суду Житомирської області від 29.10.2013 р. у справі № 276/1064/12-к;

службове підроблення — це злочин з так званим формальним складом. Простіше кажучи, він вважається закінченим з моменту вчинення відповідної дії — зокрема, з моменту внесення до офіційного документа помилкових відомостей. Причому незалежно відтого, призведе це до будь-яких негативних наслідків чи ні

ухвала ВСУ від 21.07.2011 р. у справі № 5-1060км11. І це не порожні слова! Прямий умисел означає, що особа (ч. 2 ст. 24 КК):

— усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї поведінки — дії/бездіяльності. Головне в цьому контексті — посадова особа знає або повинна знати (зважаючи на свою посаду, освіту тощо), що відомості, які вона вносить до документа, є помилковими;

— передбачає їх суспільно небезпечні наслідки (щоправда, як ми вже зазначали, у межах ч. 1 ст. 366 ККнаслідки значення не мають);

— бажає їх настання.

для настання відповідальності згідно зі ст. 366 ККособа повинна знати, що відомості, які вносяться до офіційного документа, є помилковими (само собою, що вона в такому разі усвідомлює і протиправний характер своєї поведінки). При цьому вона також повинна бажати діяти саме таким чином — тобто бажати скласти і видати цей документ.

Формула кримінально-правової кваліфікації : ч1 ст 366 ККУ
Задача 3

При проведені в державному підприємтсві ревізій було виявлено нестачу. З метою приховати її працівник складу,який не є службовою особою ,запропонував ревізору хабар 500 доларів США,які спеціально помітив з наміром викрити ревізора як хабарника.Ревізор відмовився прийняти хабар

Дайте кримінально-правову оцінку вчиненого працівником складу
Вирішення:

Під пропозицією хабара слід розуміти звернення до службової особи з таким повідомленням, яке з достатньою очевидністю свідчить про бажання і готовність вин­ного дати хабар. Таким чином, пропозиція хабара є по суті способом схиляння служ­бової особи до його одержання за умови вчинення (або невчинення) на користь хаба­родавця або третіх осіб певних дій, які ця службова особа повинна була чи могла вчинити з використанням наданих їй владних чи службових повноважень.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Давання хабара полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або вчиненні на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням службового становища чи наданої їй влади. Склад цього злочину наявний не тільки тоді, коли хабар дається за вчинення певних дій в інтересах того, хто його дає, а й тоді, коли це робиться в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб.

Злочини, передбачені статтями 368, 369 КК, вважаються закінченими з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. У випадках, коли вона відмовилася прийняти запропоновані гроші, цінності, послуги, дії того, хто намагався дати хабар, належить кваліфікувати як замах на його давання.Одержання службовою особою хабара від того, хто діє з метою її викриття і звільняється від кримінальної відповідальності з передбачених законом підстав, є закінченим складом злочину і кваліфікується залежно від обставин справи за відповідною частиною ст. 368 КК.

Судам слід мати на увазі, що добровільною вважається усна чи письмова заява в органи внутрішніх справ, прокуратуру, інший державний орган, наділений правом порушувати кримінальну справу, зроблена з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про даний хабар стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам.

Установивши, що особа, яка дала хабар, звільнена від кримінальної відповідальності незаконно (зокрема, що хабар у неї не вимагали або вона заявила про даний хабар у зв'язку з тим, що про цей злочин стало відомо органам влади), суд за наявності клопотання прокурора повинен вжити передбачених ст. 278 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) заходів до притягнення її до відповідальності.

Суб’єкт провокації хабара або комерційного підкупу спеціальний - службова особа як публічного, так і приватного права (частини 3 і 4 ст. 18 КК).

Формула кримінально-правової кваліфікації : ч2 ст 15 ч1 ст 369 ККУ


Задача4
Обвинувачений у вчинені злочину під час перебування в кабінеті слідчого непомітно залишив на столі під паперами для чорновиків конверт з грошима , адресований слідчому ,щоб той закрив справу. Слідчий не звернув увагу на конверт,і той залишився на столі. Пізніше під час прибирання цей конверт разом з папером для чорновиків викинули на смітник. Дії обвинуваченого
Вирішення:

 Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 369 КК, характеризується ак­тивною поведенкою - діями, які можуть бути вчинені у формі пропозиції (ч. 1) або давання (частини 2-5) хабара.

Давання хабара полягає в наданні (передачі, врученні) службовій особі (або іншим особам, але з її відома та за її згодою) самим хабародавцем або через посередників мате­ріальних цінностей, права на майно або у вчиненні на її чи на користь третіх осіб (родичів, близьких) дій майнового характеру за виконання (невиконання) в інтересах самого хаба- родавця чи третіх осіб дій з використанням влади або службового становища.

             Вчинення злочину, передбаченого ст. 369 КК, вичерпується самим фактом пропо­зиції чи давання (вручення) предмета хабара, тому для кваліфікації не має значення:

у формі давання хабара - з моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара

Якщо запропонований хабар не був прийнятий з причин, що не залежали від волі хабародавця, вчинене слід кваліфікувати як замах на давання хабара (ВВСУ. - 2008. - № 1.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю лише прямого умис­лу, причому винний усвідомлює, що пропонує чи передає незаконну винагороду саме як хабар. Відсутність такого усвідомлення (наприклад, внаслідок обману або зловжи­вання довірою) виключає кваліфікацію діяння за ст. 369 КК. За частинами 4 і 5 ст. 369 КК хабародавець також повинен усвідомлювати, що дає хабар такій службовій особі, яка займає відповідальне (ч. 4) або особливо відповідальне (ч. 5) становище. Якщо хабародавець помилявся в оцінці статусу службової особи, його дії слід квалі­фікувати як замах на давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище. Мотиви давання хабара можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

Частина 6 ст. 369 КК передбачає спеціальні види (підстави) звільнення особи від кримінальної відповідальності за пропозицію чи давання хабара, які застосовуються у випадках, коли: а) стосовно неї мало місце вимагання хабара (див. п. 4 примітки до ст. 368 КК та коментар до ст. 368 КК); б) після давання хабара вона добровільно за­явила про те, що сталося, до повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину органу, службова особа якого наділена законом правом здійснювати повідомлення про підозру.

             Добровільна заява про пропозицію чи давання хабара є різновидом з’явлення із зізнанням (див. коментар до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК) і визнається підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності (СПВСУ 2010. - С. 438-441) за наявності декількох умов, а саме:  автором такої заяви є особа, яка пропонувала чи дала хабар, тобто хабародавець - виконавець (співвиконавець) цього злочину. На інших співучасників положення ч. 6 ст. 369 КК не поширюються і вони підлягають відповідальності на загальних підста­вах (п. 21 ППВСУ від 26 квітня 2002р.);адресатом заяви є орган, службова особа якого наділена законом правом на здій­снення повідомлення про підозру у вчиненні злочину (статті 276-279 КПК). Отже, заява спрямовується до органів досудового розслідування чи прокуратури, але закон не вимагає, щоб хабародавець з’явився до цих органів особисто, а заява мала певну форму: вона може бути усною, письмовою, відправлена поштою, телеграфом, по теле­фону, зроблена через інших осіб тощо

Формула кримінально-правової кваліфікації: ч 2 ст 15 ч1 ст 369 ККУ

Задача 5

Слідчий прокуратури при проведені допиту підозрюваного з метою одержання «бажаних» показань побив його,заподіявши легкі тілесні ушкодження

Дії слідчого прокуратури
Вирішення:

Попередне уточнення: одержання «бажаних» показань відноситься до моменту показань під час допиту

Отже, є час коли особа вчинила певне провопорушення,а саме під час допиту ;

Примушування до давання показань здійснюється лише у певній обстановці - при допиті (статті 224-226 КПК), тобто при здійсненні такої слідчої дії, яка полягає в одержанні (відібранні) показань у певних учасників кримінального провадження і фіксації їх у протоколі допиту, який має відповідну процесуальну форму і встанов­лені законом реквізити.

За статтею 373 КК потерпіла особа примушується при допиті до давання саме показань, тобто відомостей, які надаються в усній або письмовій формі у процесі до­питу стосовно відомих допитуваному обставин у кримінальному провадженні, які мають значення для цього здійснення кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК), а не до вчинення якихось інших діянь. При цьому характер цих показань (чи правдиві вони або неправдиві, чи свідчать на користь особи або проти неї, чи характеризують потерпілого або поведінку інших осіб тощо) на кваліфікацію злочину за ст. 373 КК не впливає.

Якщо ж особа примушується до завідомо неправдивих показань, за давання яких встановлена відповідальність за ст. 384 КК, дії винного у примушуванні також пов­ністю охоплюються ознаками ст. 373 КК і додаткової кваліфікації не потребують, бо цей злочин є спеціальним видом підбурювання, відповідальність за який передбачена окремою нормою - ст. 373 КК (див. абз. 2 п. 10 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки».За частиною 2 ст. 373 КК караються ті самі дії, якщо вони поєднані: а) із засто­суванням насильства або б) із знущанням над особою. При цьому обов’язковою умо­вою є відсутність у вчинених діях ознак катування.

Насильство як спосіб примушування до давання показань за ч. 2 ст. 373 КК може бути як психічним, так і фізичним. Психічне насильство, у тому числі і передбачене ст. 129 КК (погроза вбивством), охоплюється ознаками ч. 2 ст. 373 КК і додаткової кваліфікації не потребує. Якщо фізичне насильство полягає в нанесенні побоїв, запо­діянні легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинене охоплюється озна­ками ч. 2 ст. 373 КК.

За частиною 2 ст. 373 КК караються ті самі дії, якщо вони поєднані: а) із засто­суванням насильства або б) із знущанням над особою. При цьому обов’язковою умо­вою є відсутність у вчинених діях ознак катування.

Насильство як спосіб примушування до давання показань за ч. 2 ст. 373 КК може бути як психічним, так і фізичним. Психічне насильство, у тому числі і передбачене ст. 129 КК (погроза вбивством), охоплюється ознаками ч. 2 ст. 373 КК і додаткової кваліфікації не потребує. Якщо фізичне насильство полягає в нанесенні побоїв, запо­діянні легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинене охоплюється озна­ками ч. 2 ст. 373 КК.

Формула кримінально-правової кваліфікації: ч2 ст 373 ККУ


скачати

© Усі права захищені
написати до нас