Ім'я файлу: Задачі Демірджаєва 5.docx
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 08.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Цехановська_Катерина_дипломна_робота.docx
кібербезпека стала пріоритетним питанням нормативно.docx
ТАКСС_1.doc

Задача 1

Хворий К., 21 рік, скаржиться на періодично виникаючі напади ядухи із утрудненням видиху та відходженням в’язкого харкотиння. Дані скарги з’явились протягом 3 років, початок захворювання пов’язує із появою в квартирі кота.

При обстежені виявлено:

Дифузійна здатність легень для кисню 17 мм рт. ст./хвилину,

Індекс Тіффно – 0,60

ОФВ1 – 75%,

Залишковий об’єм легень ЗОЛ - 100 мл

Частота дихання – 20 за хвилину,

Дихальний об’єм – 0,45 л.

1. Який діагноз у пацієнта? Дихальна недостатність ІІ ступеня

2. Який β2–адреноміметик із тривалістю дії 4-6 годин необхідно призначити хвороиу інгаляційно?Сальбутамол

3. Який β2-агоніст тривалої дії можна призначити пацієнтові при неадекватно контрольованих нападах ядухи?Формотерол

4. Який стимулятор β2-адренорецепторів необхідно призначити пацієнту для профілактики нападів ядухи?Тербутамін

5. Який нестероїдний протизапальний препарат необхідно призначити пацієнту для профілактики нападів ядухи?Фенофібрат

6. Який агоніст зменшує бронхоспазм, стимулює тонус судин та діяльність серця шляхом стимуляції α – и β-адренорецепторів, для купірування гострого нападу ядухи?Адреналіну гідрохлорид
Задача 2

Чоловік 54 років скаржиться на кашель з виділенням слизистого мокротиння, загальну слабкість, пітливість. Хворіє більше 10 років, загострення бувають по декілька разів на рік.

Дані об’єктивного обстеження. Перкусія: над легенями коробковий перкуторний тон, помірне обмеження активної рухливості нижнього краю легень. Аускультація: послаблене везикулярне дихання над всією поверхненю легень, нечисленні сухі хрипи, бронхофонія рівномірно послаблена. ОФВ1/ФЖЕЛ 65%; ОФВ1 70%.

1. Про яку патологію скоріш за все можна думати в даному випадку? ХОЗЛ

2. Якому шляху введення препаратів слід віддати перевагу? Інгаляційний

3. Які препарати із тривалою дією слід призначити пацієнту для постійного використання як базисну терапію? Сальметерол

4. Які препарати мають токсичну дію, але можуть призначать з метою посилення ефкту базисної терапії та підвищують силу дихальних м’язів?Формотерол

5. Який антиоксидант слід призначити пацієнту при загостренні?Фумарат

6. Чи показано призначення антибактеріальної терапії в даному випадку?Не паказано
Задача 3

У жінки 64 років виник напад ядухи з переважним затрудненням видиху. Хвора сидить, спершись руками на край ліжка. Обличчя ціанотичне, свистячі хрипи чутні на відстані. Грудна клітини діжкоподібної форми, екскурсія її обмежена. Частота дихання 23 на хвилину. Голосове тремтіння. Перкуторно над легенями коробковий перкуторний тон. При аускультації відміченен послаблене везикулярне дихання, розсіяні сухі свистячі хрипи. Пульс 90/хв, АТ 150/90 мм рт.ст. Індекс Тиффно 45 %.

1. Клінічна картина характерна для: БА

2. Які інгаляційні β2-агоністи швидкої дії слід використати в даному випадкув якій формі та в якій дозі? Сальбутамол,Фенотерол. При використанні спейсера 2-4 вдихи

3. Чи доцільно застовувати системні кортикостероїди?Ні

4. Чи потребує хвора призначення ксантінів?Так

5. Чи будете ви вводити хворій адреналін? В якому випадку застосовують парентеральне введення адреналіну?Адреналін діє на всі підтипи рецепторів відразу, що виправдано в стресовій ситуації. Однак при лікуванні бронхіальної астми дія на серце і судини стає небажаним і просто небезпечним. Тому розроблялися все більш селективні препарати, що впливають вибірково на β2-рецептори мускулатури бронхів.

При важкому, гострому перебігу БА в якості бронхолітика може використовуватися адреналіну гідро хлорид. Особливо показано його застосування при генералізованих алергічних реакціях. У деяких дослідженнях рекомендується застосування адреналіну, коли попереднє застосування селективного β2-адреноагоніста було недостатньо ефективно.

6. Чи потрібно хворій ввести седативні препарати? Чому?Ні. Пригнічують дихальний центр.
Задача 4

Хворий Р., 56 років, палить з 15 річного віку по 2 пачки цигарок на день. Працював у вугільній

шахті. Має інвалідність ІІ групи за загальним захворюванням. Скарги на кашель болісний,

надсадний, з виділенням в’язкого харкотиння жовтого кольору, задишку інспіраторного характеру в

стані спокою, постійний головний біль, запаморочення, зниження маси тіла. При фізикальному

обстежені: акроціаноз, тілобудова астенічна, грудна клітка емфізематозна, втягнуті міжреберні

проміжки, при диханні виявлено рухливість крил носу, перкуторно над легенями звук коробковий,

аускультативно – дихання ослаблене, множинні розсіяні сухі свистячі хрипи з обох сторін. Серцеві

тони глухі.

1. Про яку патологію скоріш за все можна думати в даному випадку?ХОЗЛ

2. Які короткодіючі препарати β2—агоністи слід застосувати?Сальбутамол, Фенотерол

3. Якому комбінованому лікарському засобі слід віддати перевагу?Сальбутамол

4. Чи доцільно застосувати антибактеріальні препарати?Так

5. Чи потребує хворий негайної госпіталізації?Так
Задача 5

40-річна жінка звернулася до швидкої допомоги в дещо дезорієнтованому стані зі скаргами на болі в грудях, біль у животі, тремтіння, блювоту протягом 2 днів. Вона зізнається, що ковтнула жменю ліків. Це було два дні тому. Пригадує, що там був Вікодин (сильнодіючі наркотичні знеболюючі і протикашльові ліки, що містять гідрокодон і парацетамол (ацетамінофен), Карисопродол (міорелаксант центральної дії) і Дулоксетин (антидепресант / антифіброміалгічний ЛЗ) При фізичному огляді склери мають жовте знебарвлення. Лабораторні аналізи крові, взяті протягом години після її прийому, виявляють порушення функції печінки, на що вказує підвищені показники: лужна фосфатаза 302 (41–133), АЛТ 351 (7–56), АСТ 1045 (0–35), білірубін 3,33 мг/дл (0,1–1,2) та протромбіновий час 19,8 секунди (11–15). На додаток, у неї на 45% знижена швидкість клубочкової фільтрації від нормальної величини у її віці, підвищений креатинін у сироватці крові та азот сечовини в крові, помітно знижена глюкоза в крові до 35 мг/дл, а концентрація ацетамінофену у плазмі крові 75 мкг/мл (10–20). Її титр у сироватці крові суттєво позитивний щодо вірусу гепатиту С (HCV). З огляду на ці дані, як ваші подальші дії?

Потрібно надати невідкладну допомогу. При передозуванні ацетамінофеном специфічна терапія спрямована на відновлення запасів глутатіону в печінці, здатного з'єднуватися з токсичним метаболітом і инактивувати його, зменшуючи таким чином його кількість.

Провести зондове промивання шлунка, після закінчення якого проводять ентеросорбцію і призначають проносні.

Найбільш ефективним методом лікування хворих з отруєнням лікарськими засобами, що містять парацетамол є застосування N-ацетилцистеїну (ацетилцистеїн, АЦЦ, флуімуцил), який поповнює виснажені запаси глутатіону в печінці, а також діє як антиоксидант, що допомагає боротися з уже існуючими ураженнями печінки. Краще використовувати N-ацетилцистеїн в перші 8 годин після отруєння, хоча навіть більш пізнє його введення приносить користь. Стартову дозу препарату 140 мг/кг хворий отримує через рот у вигляді 5% розчину в газованій воді або соку, потім кожні 4-6 годин перорально вводять по 70 мг/кг (можна до 17 доз). Добове дозування N-ацетилцистеїну не повинна перевищувати 420 мг/кг.

Щоб деактивувати дію Карисопродолу і Дулоксетину при промиванні до води додають активоване вугілля або розчин перманганату калію (1:5000).

Гепатотоксичний ефект надає не власне парацетамол, а його нестабільний метаболіт при виснаженні запасів глутатіону в печінці. Концентрація цитохрому Р-450, що окисляє парацетамол, максимальна в гепатоцитах зони 3 печінкової часточки, тому некроз локалізується саме в цій області. Лікарські ураження печінки складають від 2 до 5% випадків госпіталізації хворих з приводу жовтяниці - близько 10% випадків гепатитів у дорослих і понад 40% випадків гепатитів у пацієнтів старше 50 років (В.Т. Івашкін і ін., 1999). На індивідуальну чутливість до ліків впливає одночасне введення декількох лікарських засобів (ЛЗ). Продовження прийому препарату, що викликав гепатит в такій ситуації загрожує розвитком або печінкової недостатності, або хронічного захворювання печінки.

Провести діагностику інфікування гепатитом С в два етапи:
Наявність інфекції визначається тестом на антитіла і антигени ВГС за допомогою серологічного скринінгу.

При позитивному результаті тесту на антитіла і антигени ВГС для підтвердження хронічної інфекції проводиться тест нуклеїнової кислоти для визначення рибонуклеїнової кислоти (РНК) ВГС; це обумовлено тим, що приблизно у 30% інфікованих ВГС інфекція припиняється внаслідок сильного відповіді імунної системи без необхідності лікування. Але навіть при відсутності інфекції у даних пацієнтів результат тесту на антитіла і антигени ВГС буде позитивним.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас