З історії музею мене найбільше всього вразило те, що в експедиції під керівництвом професора М.Д. Іванішева 1845 році Т. Г. Шевченко був зарахований як штатний художник комісії. Він замальовував знахідки і виконав олійними фарбами реконструкцію кургану.
Найбільше в музеї мені сподобалась Скіфська пектораль. Це неймовірний витвір мистецтва з нерозгаданим сенсом. Одні вважають, що це календар, інші, що там сховані релігійні посилання або навіть закляття. Існує маса версій, що до неї і кожна дуже цікава. На Пекторалі зображено 3 світи: світ життя, світ природи, світ смерті. Кожен з них неймовірно показаний через якісно відлиті фігури.
Всі відео які я переглянула, що до музею надзвичайно цікаві та корисні, але найбільшу перевагу я віддаю цим відео: " Товста могила ", " Скіфська пектораль / ніч у музєї " та " ТСН дізнавалася, які знахідки приховує українська земля і де саме знайшли скіфську Пектораль ". Для мене вони виявилися найцікавішими саме через інформацію про розкопки могил та знахідку Пекторалі.
Не сподобалося мені те, що музей зазнав втрат в 20-х роках ХХ ст. Цитую: " Найбільш постраждали предмети релігійного культу. На підставі Декрету ВЦВК „О порядке изьятия церковных ценностей, находящихся в пользовании групп верующих” від 23 лютого 1922 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет прийняв 8 березня того ж року Постанову „Про передачу церковних цінностей до фонду допомоги голодуючим”. " . Це дуже велика втрата для української культури, я надіюся, що колись ми зможемо повернути хоча б якусь частину від втраченого.
З точки зору людини 21 ст. я бачу цей музей як цінність нашої культури, там знаходиться наша гордість, наші реліквії якими ми повинні пишатися та передавати історію дітям. Тому цей музей це справжня історична знахідка нашого часу.