1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
Ім'я файлу: Теорія держави та права.docx
Розширення: docx
Розмір: 323кб.
Дата: 16.05.2021
Пов'язані файли:
Міжнародне кримінальне право.doc

89. Основні вимоги правильного застосування норм права.

Вимога обґрунтованості означає, що прийняття право застосовного рішення повинно базуватися на всебічному і повному досліджені всіх фактичних обставин справи, що так чи інакше впливають на його зміст, тобто мають юридичне значення. Усі недоведені і сумнівні факти не повинні братися до уваги.

Вимога законності належить до юридичного боку розглядуваної справи і означає, що право застосовне рішення повинно прийматися державним органом або посадовою особою в межах їх компетенції; правозастосовна діяльність має здійснюватися в порядку і формах, передбачених процесуальним законодавством; право застосовні органи зобов’язані правильно обирати правові норми, належним чином їх тлумачити, суворо додержувати їх змісту, не виходити за їх межі, здійснювати правильну кваліфікаці. Справи і приймати рішення відповідно до приписів цих норм.

Вимога доцільності полягає в тому. Аби правозастосувач, володіючи певною свободою в обранні рішення в рамках закону, прагнув до досягнення мети правової норми шляхом винесення справедливого, ефективного, оптимального, економічного рішення, тобто найбільш доцільним є таке рішення у справі, яке відповідає цілям, визначеним законодавцем
90. Акти правозастосування, їх види.

Акт застосування права - правовий акт індивідуального характер, ф якому формально закріплюється рішення державного органу по конкретній юридичній справі. Є різновидом юридичних актів і на відміну від правових приписів має такі ознаки :

  • Видається компетентними державними органами чи посадовими особами в процесі правозастосовної діяльності;

  • Має державно-владний характер. Відмова від його виконання або неналежне виконання може тягнути за собою юридичну відповідальність: дисциплінарну, адміністративну, майнову, кримінальну;

  • спрямований на індивідуальне регулювання суспільних відносин ( конкретної життєвої ситуації);

  • Акти застосування норм права вичерпуються їх виконанням, хоча правові стани, що породжуються ними, можуть мати тривалий характер (рішення про призначення пенсії);

  • Правозастосовні акти на відміну від нормативно-правових не мажуть мати зворотної сили в часі.

Класифікація:

1.За суб’єктом прийняття:

  • Акти представницьких органів державної влади, глави держави, виконавчої влади, суду, контрольно-наглядових органів, органів місцевого самоврядування;

  • За галузевою належністю норм, що застосовуються: акти застосування конституційно-правових, цивільно-правових, адміністративно-правових, кримінально-правових норм;

  • За юридичною формою: укази, постанови, накази, ухвали, протести, подання, приписи прокурорів, вироки, рішення та ін.;

  • За характером правового впливу: регулятивні, охоронні;

  • За юридичним значенням: основні акти, які містять остаточне рішення у юридичній справі( вирок, рішення суду, указ про нагородження), допоміжні, тобто акти, що забезпечують прийняття основних актів ( постанова про порушення кримінальної справи, ухвала суду)

  • За характером індивідуальних велінь: ті, що управ омочують, ті, що зобов’язують або забороняють (н-д заборона обіймати відповідні посади або виконувати відповідні функції, зафіксовані вироком суду);

  • За характером юридичних наслідків : правоконстатуючі, правовідновлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;

  • За формою зовнішнього виразу: акти-документи ( окремі документи, резолюції на матеріалах справи, що виконані посадовими особами, н-д, «до виконання», «до наказу»), акти-дії (словесні, конклюдентні – викон. у вигляді жестів, і свідчать про вимогу до конкретних осіб здійснити відповідні дії, н-д, порух жезлом працівника державтоінспекції до учасників дорожнього руху).

91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.

Прогалини в законодавстві – це відсутність регулювання певних суспільних відносин за умови, коли ці відносини мають бути врегульованими з позицій принципів права.

Причини прогалин різні. Це стосується первісних і наступних прогалин. Первісні прогалини зумовлені тим, що законодавець не врахував у формуваннях нормативних актів всю багатоманітність життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання. Єдиним засобом заповнення прогалин є правотворча діяльність державних органів. Однак якщо прогалину виявлено в процесі правозастосування, то швидке прийняття необхідних правових норм не завжди можливе, тому право застосовні органи використовують оперативні засоби заповнення прогалин з метою вирішення конкретної юридичної справи.

Аналогія закону – це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм, які регулюють відносини, подібні тим, що потребують урегулювання в рамках даної галузі права за найсуттєвішими ознаками.

Аналогія права – це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини. Це означає, що юридична справа вирішується на основі принципів права, таких як справедливість, гуманізм, юридична рівність, відповідальність за вину та ін., що переважно закріплені у відповідних статтях Конституції або загальних положеннях законодавчих актів. Застосування аналогії права до конкретної справи не має у майбутньому обов’язкової сили при вирішені інших подібних справ.

Субсидіарне застосування (міжгалузева аналогії) є застосуванням до конкретних відносин нормативного припису, який регулює подібні за суттєвими ознаками відносини в суміжних, споріднених галузях. При цьому запозичення можливе тільки з галузей, що мають подібність у засобі правового регулювання, наприклад, застосування приписів про строків цивільному праві до регулювання трудових правовідносин. У субсидіарному застосуванні закладено важливий момент – економність, нормативного матеріалу: коли є можливість застосувати відпрацьоване в інших галузях, то немає сенсу приймати нові норми.

Інститут аналогії не може бути використаний для заповнення прогалин в Особливій частині кримінального права (в Загальній – це трапляється). Неможливе застосування аналогії закону і аналогії права у разі притягнення осіб до адміністративної і дисциплінарної відповідальності, оскільки перелік заборонених державою діянь має бути повно і недвозначно сформульований у законодавстві. Прогалини в праві слів відрізняти від поняття юридичних колізій. На відміну від прогалин юридичні колізії – це «надлишок» нормативно-правових актів, які суперечать один одному.

92. Поняття тлумачення норм права.
Тлумачення норм права – діяльність спрямована на з’ясування, осмислення дійсного змісту норм права з метою сприяння їх практичній реалізації, а також результат такої діяльності, що переважно виражається в інтерпретаційно-правовому акті. Необхідність тлумачення права зумовлена:

  1. Нормативністю права, загальним, абстрактним характером правових норм;

  2. Формальною визначеністю правил поведінки в юридичному тексті, що зумовлює такі обставини, що викликають необхідність тлумачення: вживання термінів; наявність в юридичних текстах спеціальних юридичних термінів – вживання висловів, які вимагають з’ясування можливих варіантів поведінки, що ними передбачаються;

  3. Системністю норм права, що зобов’язує суб’єкта тлумачення враховувати взаємозв’язок і взаємозумовленість норм права;

  4. Необхідністю забезпечення органічної єдності «духу» і «букви» закону.


Тлумачення норм права як діяльність складається з 2 основних елементів:

Уяснення ( з’ясування суб’єктом тлумачення змісту правових норм «для себе».

Роз’яснення - не «для себе», а для інших учасників суспільних відносин, коли суб’єкт інтерпретації в усній або письмовій формі виражає своє розуміння дійсного значення правових норм, з’ясуванні змісту правил поведінки, що їх становить, полягає кінцева мета інтерпретації права.

Безпосереднім предметом інтерпретації права виступає юридичний текст, який міститься у відповідних джерелах права ( нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових прецедентах тощо). Під «буквою» закону розуміють буквальне значення юридичного тексту, що містить норми права ( положень нормативно-правового акта, міжнародно-правового договору тощо).

Дух закону передає дійсний зміст норм права, що містяться у відповідному акті, з урахуванням правових принципів, на яких він ґрунтується, в їх субординації між собою.

2 тенденції в право тлумачній діяльності: статична і динамічна. У межах статичного підходу ( школа намірів, школа текстуалістів) дійсне значення норми права з моменту її ухвалення і протягом всього періоду її чинності визнається незмінним у часі. За такого підходу в процесі тлумачення підлягає з’ясуванню «воля історичного законодавця» або « воля закону», тобто те значення норми права, що було вкладено в неї органом, який її ухвалив, на момент прийняття ним відповідного юридичного акта. За динамічного підходу в теорії тлумачення права ( телеологічна школа, еволюційне тлумачення) дійсне значення норм права може еволюціонувати з перебігом часу. Правотлумачна діяльність спрямована на з’ясування «волі актуального законодавця», тобто значення, що надається правовій нормі суспільством на відповідному етапі розвитку з урахуванням потреб соціуму та мінливих умов суспільного життя.
93. Способи тлумачення норм права.

Спосіб тлумачення – це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів.

Граматичний (мовний, текстовий) – це уяснення їх змісту, що базується на даних граматики, лексики, філологічних наук. Змість норм досліджується з погляду їх текстової форми. Граматичне тлумачення є початковим та відправним серез усіх способів тлумачення, оскільки юридичні тлумачення є початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки юридичні норми існують тільки в мовній формі. Прийоми долідж спрямовані на зясування значення окремих слів, термінів, змісту норми залежно від розміщення у тексті сполучників, розділових знаків, прийменників. Причому, при тлумаченні жодне слово або граматичний знак, що міститься в тексті закону, не можуть залишатися поза тлумаченням Особливого значення у вітчизняній законотворчій практиці останніми роками набуває спеціально-юридичне тлумачення, яке застосовується для уяснення змісту нормативно-правових приписів, в яких використ спеціальні терміни та словосполучення юридичних понять.

Логічне тлумачення норм права є таким способом уяснення, яке базується на використанні законів і правил формальної логіки.

Прийоми: а) логічне перетворення, перебудова тексту; б) виведення норм з норм, для виведення окремих положень (висновків) із загальних норм застосовується індукція; в) аналогія – цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти «та інші» «в аналогічних випадках».; г) висновки з понять, зокрема з обсягової інтерпретації (тлумачення у висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставі застосування поняття до певного класу правових явищ).

Систематичний полягає у використ системного підходу під час аналізу норм права, окремих статей та в цілому законів. Увага дослідника зосередж на пошуку головного змісту норми права, що тлумачиться, шляхом визначення міста цієї норми серед норм даного нормативного акта та її порівння з чинними нормами інших інститутів і галузей права.

Історичний (ретроспектива) допомагає встановити їх зміст норми права, враховуючи умови їх виникнення, факти, пов’язані з історією виникнення норми, що тлумачиться. Особливість даного способу полягає в тому, що інтерпретатор використовує джерела, які перебувають за межами системи права (конкретно історичні умови, соціально-економічна і політична атмосфера, обставини, причини, чинники, що викликали прийняття відповідних норм права, встановл за документами з архівів, стенограм обговорення проектів відповідних нормативно-правових актів органів, що займалися підготовкою законопроектів, матеріалів, що надруковані в пресі та інших засобах інформації тоді, коли проекти обговорювалися до них робилися зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися).

Конкретно-соціологічне тлумачення – установленні змісту нормативно-правових приписів з урахуванням не тільки історик обставин прийняття закону, а й тих реальних умов житт суспільства в яких норма права функціонує.

Телеологічний (цільовий) – аналізі змісту правового припису шляхом виявлення і розкриття цілей прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.

94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.

Тлумачення здійснюється будь-яким суб’єктом на науковому, професійному чи побутовому рівні і відбиває результати його мислення. Залежно від суб’єктів тлумачення-роз’яснення норм права і вираження назовні висновків, яких дійшов інтерпретатор у результаті усвідомлення сенсу норми, тлумачення може бути офіційним і неофіційним.

Тлумачення вважається офіційним якщо воно здійснюється спеціально уповноваженим компетентним в цій галузі органом, державним службовцем чи посадовою особою на підставі службового обов’язку, а результати роз’яснення набувають спеціальної юридичної форми ( постанови інструкції) та офіційного значення (мають обов’язковий характер своєрідної директиви).

При офіційному тлумаченні суб’єкти правозастосовної діяльності та інші суб’єкти права повинні використовувати зміст норми права в його точному розумінні, так, як його викладено в офіційному інтерпретаційному акті. Основна мета офіційного тлумачення-роз’яснення полягає в забезпеченні єдиного розуміння норм всіма суб’єктами права та їх однакового застосування на всій території держави.

Залежно від того на яке коло осіб розраховане офіційне тлумачення, воно може бути 2 видів: нормативне і казуальне.

Нормативне тлумачення ( роз’яснення сенсу та змісту норми права, призначене для його поширення на невизначене коло осіб і випадків при вирішенні будь-яких юридичних справ, що регулюються нормами, що були предметом інтерпретації. Воно має абстрактний характер, тобто його пов’язують не з конкретною ситуацією, суб’єктом чи обставинами, а з ситуаціями типовими, такими що постійно виникають у житті і врегульовані нормами.

Тлумачення називається нормативним не тому, що це тлумачення норм, а внаслідок того, що:

  • Воно має загальний характер;

  • Є формально обов’язковим при розглядом всіх справ певної категорії, які вирішуються на основі норми, що тлумачиться;

  • Результат такого тлумачення виражено у вигляді обов’язкових для інших суб’єктів інтерпретаційних норм ( це «норми про норми»): в них вказується, як правильно розуміти і застосовувати правові норми;

  • Містять лише аргументи, підстави на користь певного розуміння норми права.

І навпаки, результат казуального (індивідуального) тлумачення стосується тільки застосування норми щодо конкретного випадку. Воно має значення лише для вирішення «казусу», конкретної юридичної справи суб’єктами правозастосовної чи іншої юридичної діяльності і є обов’язковим тільки у зв’язку з розв’язанням саме цієї юридичної справи.

Залежно від суб’єктів, що тлумачать нормативно-правовий припис, офіційне нормативне тлумачення поділяють на :

Автентичне тлумачення (роз’яснення, яке здійснюється тим органом, що видав норму, котра підлягає тлумаченню. Таке повноваження державного органу тлумачити норми, що містяться в його актах,безпосередньо випливає з його повноважень на видання нормативно-правових актів і не потребує на це будь-якого спеціального дозволу. Особливість такого роз’яснення полягає в тому, що акт тлумачення видається для роз’яснення вже існуючих норм, а не для створення нових.

Легальне тлумачення - роз’яснення,що походить від спеціально уповноваженого органу щодо нормативних актів, які видані іншими нормотворчими органами, його ще називають делегованим, тобто воно не походить від органу, що видав Н/ПА. Право тлумачити нормативні приписи є у всіх, але повноваження органів і посадових осіб, що мають право офіційно роз’яснювати їх сенс, спеціально закріплений у відповідних нормативно-правових актах .такі повноваження можуть бути постійними або одноразовими.

Неофіційне тлумачення нормативно-правових приписів - таке роз’яснення їх змісту, що здійснюється будь-яким суб’єктом, при якому результат тлумачення не має обов’язкової юридичної сили. Посилатись на результати неофіційного тлумачення як на нормативу підставу для офіційного вирішення справи не можна.

Неофіційне тлумачення поділяється на:

Побутове ( повсякденне) тлумачення - уяснення і роз’яснення змісту норм права в повсякденному житті, побуті всіма особами, які не мають спеціальної юридичної освіти або певного досвіду юридичної діяльності. Дійсні результати такого тлумачення обумовлені рівнем правової свідомості, юридичної обізнаності, життєвого досвіду та правової культури громадян.

Професійне (компетентне) тлумачення ( його здійснюють фахівці з вищою юридично. Освітою в галузі держави і права – практичні працівники ( судді, адвокати тощо) для професійного використання його результатів у повсякденній діяльності в процесі застосування ними правових норм).

Доктринальне (наукове) тлумачення норм права (здійснюється науковими фахівцями-правознавцями, науковими та дослідними установами в науково-практичних коментарях до законодавства, працях учених-юристів, обговореннях проблемних питань чинних нормативних актів та їх проектів у пресі, на сторінках наукових видань тощо).

95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

скачати

© Усі права захищені
написати до нас