Ім'я файлу: Бондаренко Реферат Облікова політика.docx
Розширення: docx
Розмір: 52кб.
Дата: 13.05.2022
скачати

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

Кафедра Облік і аудит


РЕФЕРАТ

На тему: «Яким чином формується облікова політика на підприємствах України»

З дисципліни: «Облікова політика підприємства»
Студентки групи

03-17-ОА-7д:

Бондаренко О.В.

Маріуполь, 2022

ЗМІСТ

  1. Облікова політика на підприємствах України та її структурні еле­менти…………………………………………………………….………...3

  2. Огляд нормативно-правової бази України для формування облікової політики підприємства……………………………...…………………..13

  3. Видання наказу про облікову політику підприємства та порядок його розробки………………………………………………...…………….....18

  4. Організація документообігу на підприємствах в Укра­їні……………………………………………………...........…………….24

  5. Форми ведення бухгалтерського обліку на підприємс­тві…………………………………………….…………….………….....27


Облікова політика на підприємствах України та її структурні елементи
Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику : обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити порівняння показників фінансових звітів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Тобто, під обліковою політикою слід розуміти сукупність способів ве­дення бухгалтерського обліку, прийняту підприємством – первинного спо­стереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.

Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому випадку, якщо:

  • змінюються статутні вимоги;

  • змінюються вимоги органу, що затверджує Положення (стандарт) бухгал­терського обліку;

  • зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для :

  • подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

  • подій або операцій, які раніше не відбувалися;

У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.

Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику.

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори:

  • форму власності та організаційно-правову структуру підприємства;

  • вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи;

  • параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих;

  • відносини з податковою системою, наявність пільг та умови їх отри­мання;

  • умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дот­риманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявності технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю гос­подарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерсь­ких документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему розрахунків.

При формуванні облікової політики підприємства слід орієнтуватись на чинні стандарти та інші нормативні акти, що наведені в табл. 1.
Таблиця 1 - Основні складові та положення облікової політики підприємств в Україні

Основні складові облікової політики

Положення облікової політики

1

2

1. Основні засоби. До елементів облікової політики відносяться: 1) термін корисного використання основних засобів; 2) методи нарахування амортизації; 3) ліквідаційна вартість основних засобів; 4) порядок обліку витрат по утриманню основних засобів та їх ремонту

Первісна оцінка

При зарахуванні на баланс об’єкт оцінюється за собівартістю, що складається з витрат на його вироб­ництво або придбання. Витрати, що включаються до собівартості об’єктів, визначені Положенням (стандар­том) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

Об’єкт основних засобів

Об’єкт основних засобів визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні за­соби»

Методи амортизації

Обирається метод амортизації об’єктів з методів, ви­значених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатації

Можуть переглядатись відповідно до вимог, визначе­них Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

Переоцінка об’єктів основ­них засобів

Здійснюється на підставі положень, які визначені По­ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

Відсотки за кре­дит, отриманий в банку для ви­готовлення ос­новних засобів

Визначаються на підставі положень, визначених Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

Витрати на ре­монт, модернізацію та інше

Визначаються на підставі положень, визначених Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

2. Нематеріальні активи. До елементів облікової політики відносяться: 1) строки корисного використання нематеріальних активів; 2) способи нара­хування амортизації активів;

Первісна оцінка

При зарахуванні на баланс нематеріальний актив оцінюється за собівартістю придбання або створення.

Витрати, що включаються до собівартості нематеріального активу, визначені Положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні ак­тиви»

Групи нематеріальних активів

Визначаються групи, за якими ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів, перелік яких наведений в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»

Методи амортизації

Обирається метод амортизації, виходячи з умов отри­мання майбутніх економічних вигод, розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів вста­новлений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

Перегляд методу амортизації терміну корис­ного викори­стання

Можуть переглядатися в кінці звітного року (Положен­ням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» )

Переоцінка нематеріальних активів

Здійснюються на підставі положень, які визначені (По­ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» )

3. Довгострокові фінансові інвестиції

Первісна оцінка

Довгострокові фінансові інвестиції зараховуються на баланс за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені в Положенні (стандарті) бух­галтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»

Відображення довгострокових фінансових інвестицій, які дають право власності, у балансі

Обирається метод обліку в залежності від ступеня впливу підприємства-інвестора на підприємства, що інвестуються, з методів, перелічених у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»

Відображення вартості довго­строкових фінансових інвестицій у боргові цінні папери в балансі

Здійснюється відповідно до вимог, які встановлені По­ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»

Методи амортизації знижки (премії)

Обирається метод амортизації з методів, перелічених у Положенні (стандарті)

4. Запаси. До елементів облікової політики відносяться : 1) порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат; 2) порядок оцінки товарів в торгових організаціях; 3) методи оцінки цінностей при їх вибутті; 4) спо­соби амортизації малоцінних швидкозношуваних предметів

Первісна оцінка

Придбані (отримані) або виготовлені запаси обліковуються за собівартістю. Витрати, що включа­ються до собівартості запасів (крім запасів, виготовле­них власними силами), встановлені Положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Витрати, що не включаються до собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, у якому вони були здійснені, наведені в Положенні (стандарті) бухгал­терського обліку 9 «Запаси».

Витрати, що включаються до собівартості запасів, виготовлених власними силами, встановлені Положен­ням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Вит­рати».

Перелік витрат, що не включаються до собівартості та­ких запасів, а відносяться на витрати того періоду, в якому вони були здійснені, наведені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»

Переоцінка запасів на дату балансу

У балансі запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»

Метод оцінки вибуття запасів

Обирається метод, згідно з яким оцінюється вибуття запасів при відпуску їх у виробництво, на продаж, (По­ложення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»

5. Поточна дебіторська заборгованість. До елементів облікової політики відноситься порядок її оцінки для відображення в бухгалтерській звітності за вартістю, що передбачена до отримання шляхом утворення резерву сумнівних боргів, або за вартістю, що відображена в рахунках – без утво­рення даного резерву

Первісна оцінка

Встановлюється методом оцінки за первісною вартістю (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»

Відображення в балансі дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

Здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»

Резерв сумнівних боргів

Обирається метод створення резерву:

виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

на підставі класифікації дебіторської заборгованості (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»

6. Поточні фінансові інвестиції

Первісна оцінка

Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені Положенням (стандартом) бух­галтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»

Відображення поточних фінансових інвестицій в балансі

Здійснюється відповідно до вимог, встановлених По­ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»

7. Забезпечення. До елементів облікової політики відноситься: 1) склад резервів наступних платежів, 2) порядок їх утворення та використання

Забезпечення

Визначаються створювані резерви майбутніх витрат і платежів, наприклад, на гарантійне обслуговування, на оплату майбутніх відпусток працівників, тощо (Поло­ження (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»

8. Доходи і витрати звітного періоду. Використовуються наступні еле­менти облікової політики: 1) об’єкт обліку витрат при виробництві продукції; 2) склад витрат, що формують собівартість виробництва продукції; 3) оцінка витрат, що враховуються по об’єкту обліку; 4) метод обліку витрат на виробництво; 5) класифікуються витрати на постійні та змінні; 6) витрати групуються за елементами витрат та статтями калькуляції; 7) встановлюється система оплати праці працівників, зайня­тих виробництвом продукції, 8) визначається порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат; 9) визначається метод оцінки виконаних робіт при розрахунках замовником за повністю готовий об’єкт або по­етапно – виконаної роботи; 10) визначаються норми відшкодування вит­рат працівникам, розмір яких лімітується при визначені бази оподатку­вання; 11) встановлюються методи розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану (здану) частину і частину,

що знаходиться в незавершеному виробництві; 12) встановлюється метод оцінки незавершеного виробництва при розрахунках з покупцем (замов­ником) за повністю готовий об’єкт; 13) визначається склад витрат майбутніх періодів та порядок їх списання на витрати виробництва; 14) метод оцінки зобов’язань – в гривнях або в умовних грошових одиницях; 15) метод визначення виручки та фінансового результату від виконаних робіт; 16) метод визначення виручки від реалізації продукції для цілей оподаткування

Дохід

Дохід визнається під час збільшення активу або змен­шення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Умови виз­нання доходів від реалізації активів, внаслідок цільового фінансування, що виникають у результаті використання активів підприємства (у вигляді відсотків, роялті, дивідендів), визначаються Положен­ням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід». Для підприємства, що надають послуги, дохід визначається шляхом:

визначення виконаної роботи;

визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих підприємством на певну дату, у загальному планова­ному обсязі;

визначення питомої ваги витрат, понесених на певну дату у загальній очікуваній сумі таких витрат;

рівномірного нарахування;

відображення в розмірі витрат, що підлягають відшкодуванню

Оцінка доходу

Дохід відображається в сумі справедливої вартості от­риманих активів або тих, що підлягають одержанню

Витрати

Витрати визначаються в обліку як результат змен­шення активів або збільшення зобов’язань, що при­зводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його ви­лучення або розподілу власниками) за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені. Політика щодо ви­значення собівартості реалізованої продукції,




Адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат, тощо, формується відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 « Витрати»


Згідно з визначенням, наведеним у Міжнародному стандарті бухгал­терського обліку 1 «Подання фінансової звітності» «облікова політика – це певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, прийняті підприємством для складання та подання фінансових звітів».

Оскільки існують різні методи та основи оцінки активів і зобов’язань, нарахування амортизації, підготовки консолідованих звітів тощо, підприємства можуть обирати різну облікову політику.

Залишаючи за підприємством право вибору облікової політики, Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансової звітності» вимагає, щоб керівництво підприємства обирало та застосовувало облікову політику в такий спосіб, щоб його фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам кожного конкретного Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку та тлумаченням Постійного комітету тлумачень. Це означає, що підприємство має застосовувати передусім ті підходи та методи обліку та подання інформації у фінансових звітах, які передбачено Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з Тлумаченням Постійного комітету тлумачень 18 «Послідовність: альтернативні методи» (набрало чинності з 1 липня 2000 року), якщо Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку або Тлума­ченням передбачено більше одної облікової політики, підприємству слід об­рати і послідовно застосовувати одну із цих політик, якщо стандарт або тлу­мачення конкретно не вимагає або не дозволяє визначати категорії статей, слід обрати найприйнятнішу облікову політику та застосовувати її послідовно до кожної категорії.

У разі, коли Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (або тлума­чення Постійного комітету тлумачень) не містять конкретних вимог щодо певних аспектів облікової політики, підприємству слід самостійно розробити таку облікову політику, яка забезпечувала б усі якісні характеристики інформації, що наводиться у фінансовій звітності.
Огляд нормативно-правової бази України для формування облікової політики підприємства
Регулювання обліку в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Головної державної податкової служби, та інших органів.

Огляд нормативно-правової бази для формування облікової політики на­ведений у таблиці 2.
Таблиця 2 - Нормативно-правова база формування облікової політики підприємства

№ п/п

Назва акту

Номер, дата за­твердження та ор­ган державної влади

Коротка характери­стика

1

2

3

4

1

Закон України «Про бухгал­терський облік та фінансову звітність»

№996 від 16 липня 1999 року, затверджено Вер­ховною Радою України

Визначає правові за­сади ре­гулювання, організації, ве­дення бухгал­терського обліку та скла­дання фінансової звітності в Україні

2

Наказ про за­твердження Ме­тодичних рекомендацій щодо складання розпорядчого до­кумента про облікову політику підприємства

Затверджено Міністерством фінансів України №921 від 17 грудня 2007 року

Визначає методичні рекомендації щодо скла­дання документа про облікову політику підприємства

3

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Затверджено Міністерством фінансів України №87 від 31 бе­резня 1999 року

Слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності і консолідованої фінансової звітності

4

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 2 «Баланс»

Затверджено Міністерством фінансів України №87 від 31 бе­резня 1999 року

Застосовується до балансів підприємств та інших юри­дичних осіб, крім банків та бюджетних уста­нов

5

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 3 «Звіт про фінансові резуль­тати»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №87 від 31 бе­резня 1999 року

Цим положенням ви­знача­ються зміст і форма звіту про фінансові резуль­тати, а також загальні ви­моги до розкриття його ста­тей

6

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №87 від 31 бе­резня 1999 року

Цим положенням визначається зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей

7

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №87 від 31 бе­резня 1999 року

Визначає зміст зміст і форму звіту про власний капітал та загальні вимоги до роз­криття його статей

8

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 6 «Ви­правлення поми­лок і зміни у фінансових звітах»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №137 від 28 травня 1999 року

Цим положенням визначається порядок ви­правлення помилок, вне­сення та розкриття інших змін у фінансовій звітності. Норми цього положення за­стосовуються у фінансовій звітності підприємств

9

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 7 «Основні засоби»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року

Визначає методологічні за­сади формування в бух­гал­терському обліку інформацію про основні за­соби

10

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №242 від 18 жовтня 1999 року

Визначає методологічні за­сади формування в бух­гал­терському обліку інформацію про нематеріальні активи

11

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 9 «Запаси»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №751/4044 від 2 листопада 1999 року

Визначає методологічні за­сади формування в бух­гал­терському обліку інформацію про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності. Норми цього по­ложення застосовуються підприємствами та іншими юридичними особами

12

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №237 від 8 жовтня 1999 року

Застосовується з ураху­ван­ням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановле­них іншими поло­женнями

13

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 11 «Зо­бов’язання»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №20 від 31 січня 2000 року

Визначає методологічні за­сади формування в бух­гал­терському обліку інформацію про зо­бов’язання

14

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 15 «Дохід»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №290 від 29 лис­топада 1999 року

Застосовується щодо обліку операцій, які відбуваються з 2000 року

15

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 16 «Вит­рати»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року

Застосовується до обліку витрат за будівельними кон­трактами з урахуванням особливостей їх визначення і складу

16

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 17 «Пода­ток на прибуток»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №353 від 28 грудня 2000 року

Визначає методологічні за­сади формування в бух­гал­терському обліку інформацію про витрати, доходи, активи і зо­бов’язання з податку на прибуток

17

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 26 «Вип­лати працівникам»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №601 від 28 жовтня 2003 року

Визначає методологічні за­сади формування в бух­гал­терському обліку інформацію про виплати за роботи, виконані працівниками

18

Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 31 «Фінансові вит­рати»

Затверджено на­казом Міністерства фінансів України №415 від 28 квітня 2006 року

Визначає методологічні за­сади формування в бух­гал­терському обліку інформацію про фінансові витрати. Застосовується підприємствами, організаціями незалежно від форм власності


Видання наказу про облікову політику підприємства та порядок його розробки
Наказ про облікову політику – це внутрішній правовий акт, що вида­ється керівником товариства для вирішення найважливіших питань діяльно­сті. Цей документ застосовується виключно в межах товариства. В зв’язку з цим він містить такі реквізити:

  • найменування товариства;

  • дату;

  • номер;

  • назву виду документа;

  • текст;

  • підпис керівника та головного бухгалтера товариства.

Наказ про облікову політику товариства складається з двох розділів:

  1. Організація бухгалтерського обліку;

  2. Про облікову політику підприємства.

В першому розділі наведена інформація про організацію ведення обліку.

Бухгалтерський облік на товаристві ведеться бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером. Наказом про облікову політику передбачена журнально-ордерна система обліку. Це система обліку, яка ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів – журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журналах-ордерах (основні регістри) здійснюється безпосеред­ньо на підставі виправданих документів в міру їх надходження і опрацю­вання. При значній кількості однорідних документів по операціях їх дані по­передньо групуються у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких пере­носять потім у відповідні журнали-ордери.

На первинних документах, які уже відображені в обліку, бухгалтерам потрібно проставляти помітку про їхню обробку.

Для того, щоб дотримувати порядок оформлення первинних документів і терміну представлення їх до обліку в наказі про облікову політику товарис­тва виділено пункт, в якому сказано, що фахівців відділів маркетингу, збуту, постачання, виробничо-технічного, ремонтно-механічного за порушення ви­мог бухгалтерів товариства, несвоєчасне складання первинних документів і недостовірність відображення в них даних, буде притягнено до дисциплінар­ної відповідальності. Якщо документ, підписаний фахівцем, складений з по­рушенням законодавчих і нормативних вимог, чи взагалі не складений, чи ві­дсутність такого документа спричинила до застосування фінансових санкцій до товариства, то питання, про відповідальність фахівця розглядати на засі­данні правління за участю представників трудового колективу (профспілки).

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності потрібно проводити інвентаризацію активів і зобов’язань від­повідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних ак­тивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розра­хунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.01.94 року №69 (зі змінами та доповненнями).

Інвентаризація – це перелік, перерахування, зважування, вимірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання і зіставлення фактичних даних з даними бухгалтерського обліку. Наказом про облікову політику установлено такі терміни проведення інвентаризації:

  • незавершене виробництво, напівфабрикатів власного виробництва – що­місяця на перше число місяця, наступного за звітним;

  • готової продукції, сировини і матеріалів, палива, запасних частин, МШП на перше жовтня;

  • бланків суворої звітності – щоквартально;

  • коштів у касі – щомісяця;

  • основних фондів і нематеріальних активів щорічно за станом на перше грудня;

  • розрахунків з постачальниками і покупцями (замовниками) – щорічно за станом на перше січня року, наступного за звітним ( з урахуванням щоквартального звірення розрахунків);

  • у випадку зміни матеріально-відповідальних осіб або виявлення розкра­дань (нестач).

Під час проведення інвентаризації виникають такі різниці:

  • надлишки – коли дані інвентаризації перевищують дані бухгалтерсь­кого обліку;

  • недостачі – коли дані бухгалтерського обліку перевищують дані інвента­ризації.

Надлишки підлягають оприбуткуванню на результати фінансово-госпо­дарської діяльності товариства з встановленням причини їх виникнення. Не­достачі списуються на витрати звітного періоду. Суми виявлених недостач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення щодо конкретних винних осіб відображаються на позабалансовому рахунку.

Для здійснення інвентаризації й ухвалення рішення по її результатах створена постійно діюча центральна інвентаризаційна комісія в складі:

Голова комісії: перший заступник голови правління

головний інженер

Члени комісії : заступник генерального директора

головний бухгалтер

начальник виробничого відділу

головний енергетик

В другому розділі наказу про облікову політику міститься інформація про ведення обліку.

Протягом року повинна бути забезпечена незмінність відображення гос­подарських операцій і оцінка майна на основі Положень (стандартів) бухгал­терського обліку. Облікова політика товариства застосовується таким чином, щоб фінансові звіти цілком відповідали вимогам Законодавства України.

Керівником підприємства дозволено змінювати облікову політику якщо:

  • змінюються вимоги Міністерства фінансів України;

  • змінюються статутні вимоги товариства;

  • нові (запропоновані й обґрунтовані фахівцями товариства) положення об­лікової політики забезпечують більш достовірне відображення гос­подарських операцій.

Згідно наказу про облікову політику товариства основні засоби класифі­куються по групах і нарахування амортизації відбувається по ставках згідно Закону України «Про податок на прибуток підприємств» № 283/97-ВР.

Основні засоби – це матеріальні активи, які утримуються з метою вико­ристання у процесі виробництва, здачі в оренду іншим особам або для здійс­нення адміністративних функцій очікуваний строк корисного використання яких, більше 1 року і вартість понад 1000 грн., яка поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Основні засоби поділяються на такі групи:

  1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої ;

  2. Автотранспорт, меблі, прилади та інструменти, офісне устаткування;

  3. Інші основні засоби не включені в групи 1,2,4;

  4. Програмне забезпечення, комп’ютери, телефони.

Амортизація – це систематичний розподіл амортизованої вартості осно­вних засобів протягом терміну їх корисного використання.

На підприємстві працівники відділу бухгалтерії починають нарахову­вати амортизацію з наступного місяця після якого основний засіб введено в експлуатацію. Припиняється нарахування амортизації з наступного місяця після вибуття основного засобу. Також амортизація припиняється нарахову­ватись на період реконструкції, модернізації та добудови.

Наказом про облікову політику встановлено наступні методи нараху­вання амортизації для:

  • інших необоротних матеріальних активів – прямолінійний метод;

  • нематеріальних активів – прямолінійний метод;

  • малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів – у розмірі 100% вартості в першому місяці використання об’єкта.

Вибуття запасів у виробництво здійснюється за методом ФІФО. Це ме­тод оцінки за первісною вартістю, тобто за собівартістю перших за часом на­дходження закупок. Оцінка запасів за цим методом базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на товариство, тобто одиниці запасів, які надійшли першими, відпускаються та­кож першими.

З метою недопущення втрат (нестач) МШП, переданих в експлуатацію і виключених зі складу активів, головному бухгалтеру посилати контроль за видачею таких МШП по місцях експлуатації шляхом забезпечення надання в облікових картках підписів працівників в одержанні МШП, оцінок про пере­міщення МШП між структурними підрозділами, а також складання актів на їхнє списання у випадку непридатності до експлуатації.

Сума резерву сумнівних боргів встановлюється на товаристві виходячи з класифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги по термінах її погашення.

На підприємстві доходи і витрати визнаються і нараховуються відпові­дно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» і 16 «Ви­трати». Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнан­ням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Доходи та витрати протягом періоду виконання будівельного контракту визнаються на дату балансу (на останнє число місяця) за ступенем заверше­ності будівельно-монтажних робіт відповідно до Положення (стандарту) бух­галтерського обліку 18 «Будівельні контракти». Методом визначення ступеня завершеності робіт є вимірювання та оцінка виконаної роботи.

До витрат майбутніх періодів на товаристві відносять заздалегідь спла­чену орендну плату, суми за підписку періодичних видань, заздалегідь спла­чені рекламні послуги і всі інші витрати, що стосуються наступного обліко­вого періоду.

Згідно наказу про облікову політику підприємства, підрозділам товарис­тва нерозподілений прибуток (непокриті збитки) на кінець звітного року пе­редавати бухгалтерії товариству для обрахування зведеної фінансової звітно­сті.

Податковий облік на товаристві здійснюється відповідно до законодав­ства України.

Відповідно до наказу про облікову політику посилюється відповідаль­ність керівників і головних бухгалтерів підрозділівпідприємства, щодо на­дання неточних відомостей на яких базується зведена звітність комбінату. Їх попереджається, що помилки при наданні недостовірних даних бухгалтерії комбінату призводить не тільки до фінансових санкцій, а і передбачає адміні­стративну або кримінальну відповідальність цих посадових осіб.

З метою створення єдиної системи організації бухгалтерського обліку і дотримання єдиної облікової політики для складання консолідованої звітно­сті структурним підрозділам виконувати даний наказ, погоджуючи свої дії з головним бухгалтером.

Організація документообігу на підприємствах в Україні
У процесі здійснення господарської діяльності підприємства доводиться мати справу з великою кількістю різних документів.

Первинний документ – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтвер­джують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміні­страції на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її заве­ршення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості по­винні мати такі обов’язкові реквізити:

  • назва підприємства, установи, від імені яких складені документи;

  • назва документа (форми);

  • код форми;

  • дата і місце складання;

  • зміст господарської операції та її вимірники ( у натуральному та вартіс­ному виразі);

  • посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинних документів.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первин­них документів включають додаткові реквізити:

  • ідентифікаційний код підприємства;

  • установи з Державного реєстру;

  • номер документа;

  • підстава для здійснення операції;

  • дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Облікові регістри – це носії інформації спеціального формату і будови, призначені для реєстрації, групування й узагальнення господарських опера­цій, оформлених відповідними первинними документами.

За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяються на книги, відомо­сті, картки. За характером записів на підприємстві облікові регістри поділя­ють на хронологічні, систематичні та комбіновані.

До хронологічних регістрів відноситься реєстраційний журнал операцій, у якому зазначають номер запису, дату, суму операції. В хронологічні облі­кові регістри записують господарську операції в календарній послідовності їх здійснення й оформлення.

До систематичних облікових регістрів відносяться Головна книга та кар­тки складського обліку матеріалів.

До комбінованих регістрів обліку відносяться журнали-ордери та допо­міжні відомості.

Порядок їх обробки і руху на товаристві з моменту створення чи одер­жання до здавання в архів, як правило, регламентується положеннями гра­фіка документообігу, затвердженого наказом керівника товариства. Графік документообігу погоджений з обліковою політикою підприємства.

Графік документообігу оформлено у вигляді переліку робіт щодо ство­рення, перевірки й обробки документації виконаних кожним підрозділом то­вариства, а також усіма виконавцями із зазначенням взаємозв’язку і термінів виконання робіт.

Працівники структурних підрозділів підприємства заповнюють і дода­ють документи, що відносяться до сфери їх діяльності, за графіком докумен­тообігу. Для цього кожен виконавець одержує виписку з графіка, у якій пере­лічуються документи, що належать до сфери діяльності виконавця, і терміни їх подання до підрозділів товариства. Відповідальність за дотримання гра­фіка документообігу, якісне складання документів, вірогідність відомостей, вміщених у них, несуть особи, які підписали документ.

Контроль за дотриманням виконавцями графіка документообігу на това­ристві здійснює головний бухгалтер.

При організації документообігу товариство стикається з такими понят­тями:

  1. Документ – інформація зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі.

  2. Офіційний документ – документ, створений організацією або посадо­вою особою й оформлений у встановленому порядку.

  3. Документообіг – рух службових документів на підприємстві від дати їх­нього створення чи одержання до дати завершення виконання або надсилання.

  4. Реєстрація документів – фіксування факту створення чи одержання до­кумента шляхом присвоєння їм порядкового номера і запису встанов­лених відомостей про них.

Обсяг документообігу на підприємстві – кількість вхідних, вихідних та внутрішніх документів підприємства за певний період часу. Облік обсягу до­кументообігу здійснюється з метою отримання даних для розрахунку штатної чисельності діло виробничого процесу, вибору технічних засобів для механі­зації діло виробничих процесів, діяльності підприємства в цілому.

Облік обсягу документообігу найкраще здійснюється в певні періоди ка­лендарного року. Підраховувати спочатку щомісяця, щоквартально, за пів­року, а вже потім – за рік. Це набагато спрощує роботу в структурних підроз­ділах підприємства. Після запису інформації на рахунках на підставі первин­них документів, вони підлягають передачі в архів. На підприємстві є два види архіву:

  • поточний – організовується в бухгалтерії для зберігання документів за звітний рік;

  • постійний – розміщується у спеціально обладнаному приміщенні для дов­гострокового зберігання документів згідно встановлених термінів.


Форми ведення бухгалтерського обліку на підприємстві
Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є застосу­вання найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємо­пов’язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.

Існують такі форми ведення бухгалтерського обліку:

  • Меморіально-ордерна – характеризується застосуванням книг для ве­дення синтетичного обліку і карток – для аналітичного.

  • Форма бухгалтерського обліку Журнал-головна – є спрощеним варіан­том меморіально-ордерної форми і застосовується на малих підприємс­твах та бюджетних установах.

  • Діалогово-автоматизована (комп’ютерна) форма бухгалтерського об­ліку – ґрунтується на комплексному використанні швидкодіючих ЕОМ, які забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації, й опра­цювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління.

Підприємство застосовує журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку. Журнально-ордерна форма ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів – журналів-ор­дерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери бухгалтери товариства здійснюють безпосере­дньо на підставі виправданих документів в міру їх надходження і опрацю­вання. При значній кількості однорідних документів по операціях їх дані по­передньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні журнали-ордери.

У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. За зовнішнім виглядом журнали-ордери являють собою окремі аркуші, регістри багато графної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунка, операції по якому облічуються в даному журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера вказані рахунки, які кореспондують з кредитом даного рахунка. Формат цих регістрів, розміщених граф і порядок записів залежать від особливостей операцій щодо яких ведеться облік. В усіх регістрах завчасно надрукована типова кореспонденція рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер.

Місячні обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу, про що роблять відповідні позначки.

Головна книга призначена для щомісячного узагальнення даних поточного обліку журналів-ордерів, перевірки правильності облікових записів і складання балансу. Для кожного синтетичного рахунку в Головній книзі відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів журналів-ордерів – окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів у Головну книгу переносять загальним підсумком а дебетові записують окремими сумами із різних журналів-ордерів. Таким чином, журнали-ордери і Головна книга взаємодоповнюють одне одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного синтетичного рахунку.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги виводять залишок (сальдо), який записується в окрему графу. За даними Головної книги складають бухгалтерський баланс.

Після складання балансу журнали-обороти здають до бухгалтерського архіву, де їх переплітають в окремі папки з дотриманням хронологічної послідовності.

Список джерел

  1. https://otherreferats.allbest.ru/audit/d00091596.html

  2. http://magazine.faaf.org.ua/oblikova-politika-pidpriemstva-yak-faktor-upravlinnya-dohodami-i-finansovimi-rezultatami-diyalnosti.html

  3. https://www.bestreferat.ru/referat-145522.html

скачати

© Усі права захищені
написати до нас