Есе на тему: «Як забезпечити точність і доречність фахового мовлення?»
Мова – це прояв культури, а володіння культурною мовою – важлива умова успіху у навчанні, праці, складова психології бізнесу. Високу культуру мовлення можна вважати надійною опорою та рекомендацією для фахового зростання. Головними її ознаками є його точність і доречність. Перед тим як навчитись їх використовувати, варто зрозуміти яку роль вони відіграють.
Отож точність мовлення – одна з найважливіших властивостей висловлення, яка характеризує, насамперед, його зміст. Вона залежить від умінь мовця дібрати такі слова, які повністю співвідносяться з предметами, явищами, діями, котрі їх називають. Точність мовлення створюється за умови знання предмета мови, знання мови взагалі і володіння мовленнєвими навичками говорити про щось. Коли ми розмовляємо, то вільно вибираємо слова з тим чи іншим значенням, але при цьому враховуємо, чи зрозуміє нас співрозмовник. Тому, точність мовлення залежить не від кількості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності також вона є проявом ввічливості й чемності. В свою чергу доречність мовлення – це врахування ситуації, комунікативних завдань, складу слухачів чи читачів, їхнього стану, настрою, зацікавленості. Ця ознака організує логічність мовлення, виразність, чистоту і вимагає такого добору мовних засобів , що відповідні змістові і характерові повідомлення. Отже точність і доречність слугують для взаєморозуміння, встановлення комунікативних зв’язків, досягнення мети яку висунув мовець.
Усі шляхи підвищення особистої культури мовлення її точності, доречності передбачають тільки наполегливу і самовіддану працю. В першу чергу потрібно свідомо і відповідально ставитись до слова, адже плекаючи мову, дбаючи про її розвиток, оберігаючи її самобутність, ми зберігаємо національну культуру. Також варто стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником. В сучасних умовах це вже не є великою проблемою, адже окрім книжкових є багато електронних словників. Потрібно навчитися чути себе, таким чином виробляючи чуття правильного мовлення. Ще однією корисною порадою є читання художньої літератури, яка є джерелом збагачення мови. Записуючи цікаві думки майстрів слова, вивчаючи напам’ять афоризми, вірші ми збагачуємо лексичний запас, пізнаємо красу і силу слова, його змістові тонкощі, набуваємо досвіду образно-стилістичного слововживання. Необхідно створити настанову на оволодіння нормами української літературної мови, на вдосконалення знань. Для цього треба звертатися до правопису, посібників, довідників, учитися самостійно, стежити за змінами норм. Потрібно оволодівати жанрами функціональних стилів, щоб однаково добре вміти написати вітальну листівку, заяву, доручення, лист для електронної пошти, підготувати науковий реферат чи публічний виступ. Щоб удосконалити саме фахове мовлення треба читати фахову літературу (наукові статті, фахові газети і журнали), постійно користуватися спеціальними енциклопедичними і термінологічними словниками, набувати практики публічних виступів із фахової тематики. Наприклад використати нагоду виступити з рефератом чи з доповіддю на студентській науковій конференції. Корисно прислухатись до живого слова високих авторитетів на сцені, на трибуні, за кафедрою та в інших сферах і наслідувати найкращі зразки. Не намагайтеся впадати в крайнощі і говоріть тільки тоді, коли є що сказати.
Таким чином можна зробити висновок, що праця над своїм мовленням викликає повагу і, без сумніву, дає результати. Шляхів вдосконалення є безліч, а процес триває усе життя.