Ім'я файлу: Педагогічна спадщина Я.А.Коменського (семінар).docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 09.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
КУХНІ НАРОДІВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ.docx
КУХНІ НАРОДІВ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ.docx
Основні проблеми творчості праці педагога.docx
Функції методів навчання.docx
Нетрадиційні уроки.pptx
Педагогічні погляди Дж.Локка..docx
Основи здорового способу життя студента.doc

  1. Я.-А. Коменського вважають батьком дидактики. Він уперше створив ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» учений визначив сутність і завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії. Коменський виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

У своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким.

Учений увів поняття навчального року з поділом його на чверті та канікули, запровадив перевідні іспити в кінці року, різні види контролю й перевірки успішності учнів, розмірковував про організацію навчального дня в школі. Велика його заслуга в тому, що він запровадив класно-урочну систему навчання; вимагав починати навчання в школах щороку в один день і час; старанно розподіляти навчальний матеріал за роками навчання, одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного класу до іншого. Класно-урочна система навчання утвердилася в школах усього світу.

Я.-А. Коменський створив нові підручники замість застарілих середньовічних. Найвідоміші з них — «Відкриті двері мов і всіх наук», «Видимий світ у малюнках». Вважав, що підручники мають бути окремими для кожного класу, доступними для розуміння учнями, написані гарною мовою, відповідати вікові дітей; у них не повинно бути нічого зайвого.

Видатний педагог багато уваги приділяв моральному вихованню та шкільній дисципліні, був переконаний, що освіта людини повинна сприяти підвищенню її моральності, формуванню мудрості, помірності, мужності й справедливості — головних моральних якостей гуманної людини.

До основних засобів морального виховання відносив приклади порядного життя батьків, учителів, товаришів, вправи, привчання, дисципліну. Особливу увагу звертав на шкільну дисципліну, яку розглядав і як незмінний порядок шкільного життя, обов'язковий для всіх, і як умову правильної організації навчання й виховання, і як систему покарань, засіб впливу на школярів («школа без дисципліни є млин без води»). Головним засобом дисциплінування вважав авторитет учителя, у крайніх випадках допускав і тілесні покарання (за богохульство, за вперту неслухняність і свідому непокору вчителеві, за пиху, недоброзичливість, відмову допомогти товаришеві в навчанні).

Я.-А. Коменський наголошував на тому, що успіхи школи в навчанні й вихованні учнів залежать передусім від учителя. Ця професія є «найпочеснішою під сонцем», а тому «найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями». Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, сповненим життя, діяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не лише вчителя, а й вихователя.

  1. У дидактиці Коменського закладені ідеї виховання особистос­ті, виховання людяності в людині. В основі вчення про виховання особистості лежить ідея виховуючого навчання і природовідповід-ності. Говорячи про виховання людяності в людині, Коменський виділяє чотири основних доброчесності: мудрість, поміркованість, мужність і справедливість. Педагог підкреслює, що людина не народжується з моральними якостями — вони у неї виховуються на протязі всього життя; моральність пов'язана з вихованням му­дрості і любові до неї у учнів.

Коменський поряд з головними доброчесностями рекоменду­вав розвивати в дітях скромність, слухняність, охайність, добро­зичливість до інших людей, повагу до старших, працелюбність. Великого значення він надавав у моральному вихованні позитив­ному прикладу вчителів, батьків, товаришів, бесідам з дітьми на морально-етичні теми.

Дидактичні погляди

Світогляд Коменського був суперечливим. За релігійними по­глядами він - протестант. В питаннях теорії пізнання, що спосте­рігається у ряді його робіт, він виявляє значні матеріалістичні тенденції. У гносеологічному відношенні Коменський - сенсуа­ліст. Він стверджує, що світ пізнається. Подібно до Аристотеля і Ф.Бекона, Я.Коменський заперечує можливість думки, знання, ідеї. Він стверджує, що розум є тільки "їаЬиІа газа", або "чиста дошка", де ще нічого не написано, але на якій з часом може бути написано все.

Дидактичні праці Я.Коменського, і, в першу чергу, "Велика дидактика", побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Значне місце в них відводиться індуктивному методу. До цього методу він звертається також у підручниках "Видимий світ у ма­люнках", "Відкриті двері до мов" і деяких інших. Сенсуалістич­ний характер світогляду Коменського лежить в основі його вчен­ня про наочність.

"Пансофія" Коменського визначила вимоги всебічної і систе­матичної освіти і пізнання. Його ідея "всіх учити всьому" випли­ває Із міркувань про те, що всі люди здібні до пізнання й освіти, про­стий народ повинен отримати доступ до знань.

У відповідності з потребами часу виховання розглядалось як найважливіший засіб підготовки людини до діяльного, практич­ного життя, до пізнання реального світу. Коменський виходив із положення, що цілі і задачі виховання повинні витікати із пі­знання людини.

Великий дидакт бачив у дитині майбутнього діяча, мудреця і з великою повагою та турботою ставився до його особистості.

У відповідності з основною метою виховання Коменський виділяє суттєві елементи виховання: створити людину, яка знає всі речі, яка є володарем речей і самої себе, яка є такою, що себе і все підводить до Бога, джерела всіх речей, яка має здорове тіло. На думку вченого, цьому відповідає: наукове виховання; добро­чесність чи моральність, релігійність, фізичне виховання.

  1. Я. -А. Коменський запровадив вікову періодизацію розвитку дітей і, згідно з нею, систему шкільної освіти та її зміст. Він запропонував таку періодизацію в системі народної освіти: дитинство, отроцтво, юність, змужніння. Кожний період триває 6 років.

У дитинстві (від народження до 6 років) діти виховуються вдома, під наглядом матері. У цей час треба розвивати їх мову, збагачувати запас уявлень про навколишнє життя, привчати до самообслуговування, поміркованості, охайності, пошани до батьків і старших, правдивості, справедливості, слухняності. Підлітки (від 6 до 12 років) навчаються у початкових школах, де опановують читання рідною мовою, письмо, арифметику з елементами геометрії, початки природознавства, географію, історію, співи, ручну працю, закон Божий. Такі школи повинні бути в кожному населеному пункті, їх відвідують хлопчики і дівчатка всіх станів. Юнаки (від 12 до 18 років) навчаються у загальноосвітній середній школі (гімназії), де вивчають «сім вільних мистецтв»: фізику, географію, історію, хронологію, етику, релігію, а також рідну, латинську та одну з нових мов.

Люди змужнілого віку (від 18 до 24 років) навчаються у вищих навчальних закладах (академія або університет) у великих містах країни. В університетах є три факультети: богословський, юридичний і медичний, які готують студентів до майбутньої наукової діяльності. На думку Коменського, після закінчення академії (університету) молоді люди можуть здійснити подорож для вивчення економічного і політичного життя народів, їх мови, культури і побуту.

Я. -А. Коменського вважають батьком дидактики. Він уперше створив ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» учений визначив сутність і завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії. Коменський виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

У своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким.

Учений увів поняття навчального року з поділом його на чверті та канікули, запровадив перевідні іспити в кінці року, різні види контролю й перевірки успішності учнів, розмірковував про організацію навчального дня в школі. Велика його заслуга в тому, що він запровадив класно-урочну систему навчання; вимагав починати навчання в школах щороку в один день і час; старанно розподіляти навчальний матеріал за роками навчання, одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного класу до іншого. Класно-урочна система навчання утвердилася в школах усього світу.


  1. У «Великій дидактиці»Я. Коменський не тільки розробив чітку систему навчання і виховання, але і розкрив суть основних її принципів, таких, як: наочність, свідомість та активність, послідовність та систематичність знань, тверде оволодіння знаннями та уміннями. Керуючись відчуттями як основою пізнання, учений головним в навчанні визначив принцип наочності.

У історії педагогіки відомо багато форм організації навчально-виховного процесу. Необхідно позначити, що поняття «урок» в даній системі з'явилося значно пізніше. На ранніх етапах організації навчання панувала індивідуальна форма навчання. Така форма навчання проіснувала до XVIII століття, а в деяких країнах і до ХІХ століття. Я. Коменський детально вивчив досвід навчання по урочній системі, а також дав теоретичне обґрунтування її основних положень. Тому в історії педагогічної думки він вважається основоположником класно-урочної системи.

Я. Коменський гостро критикував індивідуальний метод, що існував в той період, як єдину форму навчання в школі. Він вважав катастрофічним для дітей положення, коли навчання в школі продовжувалося «зі сходу сонця і до заходу». У роботі «Закони добре організованої школи» він визначив основні правила організації навчання, які не втратили свого значення і по теперішній час.

У системі Я. Коменського достатньо чітко простежується принцип демократизму: спільного навчання хлопчиків і дівчаток (школа рідної мови), бідних і багатих; в самій організації процесу навчання. Класно-урочна система передбачає:

- не змінний состав учнів одного віку;

- проведення занять в точно визначений час по розкладу;

- одночасну роботу вчителя зі всім класом по одному предмету.

Заняття необхідно проводити кожен день по 4-6 часів, після кожного часу перерва. Йому також належить виділення в учбовому процесі чвертей, обґрунтування уроку, як основної форми навчання.

Щодо підручників того часу Коменський стверджував, що вони не відповідають педагогічній системі ні змістом, ні з методичного боку. Його підручники містять багатий учбовий матеріал, в них містяться цікавий вправи для засвоєння граматики, відомості по природознавству. Найбільшою популярністю серед вчителів і учнів користувалися «Видимий мир в малюнках» і «Відкриті двері до мов і всіх наук».

«Видимий світ в малюнках» - це свого роду ілюстрована дитяча енциклопедія первісних знань. Вона містить 150 коротких статей, ілюстрованих малюнками. Книга містить дані про природу, діяльність людини, суспільне життя. У цьому підручнику Я. Коменський першим серед педагогів проявив турботу про те, щоб діти одночасно пізнавали слова і речі. Істотно, що всі короткі статті для дітей не тільки проілюстровані, але і чітко систематизовані. Дитяче пізнання учений починає із знайомства з рослинним і тваринним світом. Завершує ж цей процес він дитячим знайомством з тодішнім світом професій, ремеслами і суспільним життям. Інтересним є той факт, що «Orbis pyctus» використовувався батьками, вчителями Західної Європи впродовж 250 років. Високо оцінив цю працю в ХІХ столітті великий педагог К.Д. Ушинський.

+У важкий період втрати національної незалежності чеського народу Коменський прагнув допомогти своїй вітчизні шляхом полегшення системи навчання і виховання молоді. Темою його книги «Материнська школа» стало виховання дітей в сім'ї. Він видає також ряд книг, по яких діти черпали знання, це «Новий метод мов», в якому педагог застосував до конкретної методики вивчення загальнопедагогічні принципи і узагальнив три найважливіші положення паралельного вивчення речей і слів, зробив навчання строго послідовним, проголосив перехід від легкого до важкого в навчанні. Були видані книги «Фізика», «Астрономія», «Школа-гра», а також 8 шкільних п'єс, де Коменський широко використовував метод драматизації учбового матеріалу. Окремо вийшла збірка робіт видатного ученого.

  1. Я.А.Коменський — загальновизнаний батько дидактики. Вказавши, що виховання людини потрібно починати з освіти, Коменський розробив закінчену теорію навчання – дидактику, або як він пише у передмові до “Великої дидактики“: “універсальне мистецтво всіх вчити всьому легко, швидко, ґрунтовно, притому вчити так, щоб неуспіху бути не могло“. Серед багатьох дидактичних проблем, які розробив Коменський, можна виділити найголовніші.

Він намагається проаналізувати співвідношення дидактики і методик окремих предметів: «Деякі поставили за мету написати скорочені посібники для легшого викладання тільки тієї чи іншої мови. Інші вишукували швидші і коротші шляхи, щоб швидше навчити тієї чи іншої науки... Ми обіцяємо Велику дидактику, тобто універсальне мистецтво всіх вчити всього». Дидактика, на його думку, дає методикам викладання окремих дисциплін керівні положення і правила. Разом з тим, часткові методики є опорою для дидактики. Коменський неодноразово підкреслював ту обставину, що навчання передбачає спільну діяльність учителя і учнів, при цьому він відрізняє навчання як форму діяльності учителя від учіння як форми діяльності учня.

Коменський цілком правильно поставив питання про загальнопедагогічні основи навчання. Основу його дидактичного вчення становлять три найважливіших принципи:

— виховуючий характер навчання;

— зв’язок навчання з життям;

— відповідність навчання віку учнів.

Важливим є питання про суть і завдання освіти. У “Великій дидактиці“ Коменський так визначав цю проблему: “А наукова освіта нехай служить людині для удосконалення одночасно її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії“. “Знати, діяти і говорити – ось у чому сіль мудрості“.

Багато уваги Коменський надавав проблемі визначення змісту освіти. Він виступав за енциклопедичність, посильність, доцільність змісту навчання. Він пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу. Виступаючи за єдність і наступність усіх типів шкіл, Коменський писав: “У перших двох школах все буде викладатися у більш загальних рисах, а в наступних – все більш детально і чітко“.

Шкільна освіта повинна бути універсальною: “У школах потрібно вчити всіх усьому... Але не вимагати знання всіх наук і мистецтв, адже це безглуздо і за малою тривалістю нашого життя неможливо, а прагнути навчити розпізнавати основи, властивості і цілі всього найважливішого, що існує і розвивається, щоб у цьому світі не зустріти нічого, про що б вони (учні) не могли скласти бодай скромного судження“.

В дидактичному вченні Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання. Він не тільки вказав на необхідність керуватися ними в навчанні, але і розкрив сутність таких принципів навчання, як наочності; свідомості і активності в навчанні; систематичності і послідовності; вправ і міцного засвоєння знань і навичок; посильності навчання.

Дидактичні положення Коменський ґрунтує, передусім, на сенсуалістичній основі, тому найголовнішим принципом вважає принцип наочності. Він першим у світі теоретично обґрунтував і детально розкрив цей принцип, хоч на емпіричному рівні його застосовували й інші педагоги. “Початок пізнання завжди випливає з відчуттів, тому навчання починати не із словесного тлумачення про речі, а з реального спостереження за ними“.

З цього принципу виводить “Золоте правило дидактики“: “Нехай буде золотим правилом для тих, хто навчає: все, що тільки можна, надавати для сприймання чуттями: видиме – зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, доступне смакові – смаком, доступне дотикові – дотиком. Якщо якісь предмети можна сприйняти одразу кількома чуттями, нехай вони зразу ж і відчуваються кількома чуттями“.

У процесі навчання, крім використання самих предметів, Коменський рекомендував користуватись картинами, копіями, муляжами, моделями тощо. Як бачимо, принцип наочності Коменський протиставляв відірваному від життя словесному, пасивному навчанню.

Основним завданням наочного навчання Коменський вважав не лише полегшення свідомого, осмисленого засвоєння знань учнями, але й розвиток у них різних здібностей, а в зв’язку з цим — органів чуття.

Слід відзначити, що Коменський надмірно переоцінює роль і значення картинок, наочностей, він представляє наочність як універсальний принцип.

Принцип свідомості і активності навчання. Коменський вважав основною умовою успішного навчання розуміння сутності предметів і явищ: «Нічого не слід примушувати виучувати напам´ять, крім того, що добре зрозуміле розумом»... Разом з тим Коменський вважає основною властивістю свідомого знання не лише розуміння, але й використання його на практиці. Він говорить, що вчити розуміти речі, але не вчити разом з тим, діяти є вид фарисейства. При вивченні явищ слід підводити учнів до усвідомлення причин цього явища.

Свідомість в навчанні нерозривно пов’язана з активністю учня, з його творчістю. Коменський пише, що ніяка повивальна бабка не в силах вивести на світ плід, якщо не буде живого і сильного руху і напруження самого плоду. Виходячи з цього, Коменський одним з головних ворогів будь-якого навчання, і тим більш навчання свідомого, вважав бездіяльність і лінощі учнів.

Принцип послідовності і систематичності. Послідовність і систематичність в першу чергу торкаються таких питань: яким чином розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності будувати його; як встановити зв’язок між новим і вже вивченим матеріалом тощо. Тут, як і скрізь, Коменський виходить з ідеї природовідповідності і пише: «Розум в пізнанні речей йде поступово». Виходячи з цього, Коменський приходить до висновку, що навчання повинно вестись послідовно.

Це, з точки зору Коменського, означає: встановлення точного порядку в часі; відповідність навчання рівню знань учнів; вивчення всього послідовно від початку і до завершення, звідси випливають такі дидактичні положення: а) основи повинні бути глибокими; б) все наступне повинно ґрунтуватись на попередньому; в) все повинно йти в неперервній послідовності, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і прокладало шлях завтрашньому; показ детермінованості того чи іншого явища чи речі.

Щоб полегшити учителям реалізацію цих вимог, Коменський формулює ряд конкретних вказівок і дидактичних правил. Найважливіші з них такі: Один предмет слід викладати до тих пір, поки він від початку до кінця не буде засвоєний. Навчання повинно йти від більш загального до більш конкретного, від більш легкого до більш складного, від відомого — до невідомого, від більш близького — до більш віддаленого тощо. Ці правила є класичними положеннями дидактики.

Принцип вправ і міцності засвоєння знань. Показником повноцінності знань і навичок є не лише ступінь їх усвідомлення, але й те, наскільки глибоко, ґрунтовно і Міцно засвоїли учні ці знання і навички. Цьому важливому завданню навчання і виховання спеціально служать вправи і повторення, що проводяться систематично.

Якщо в сучасних Коменському школах вербальне навчання, вправи і повторення були доведені майже до рівня дресування і спрямовані головним чином на зазубрювання богословських книг і схоластичних творів, то він ставить перед вправами і повторенням нове завдання — глибоке засвоєння знань, засноване на свідомості і активності учнів. «Так як тільки вправа робить людей тямущими в усіх речах... і тому здатними до всього, ми вимагаємо, щоб в усіх класах учні вправлялись на практиці: в читанні і письмі, в повторенні і суперечках, в перекладах прямих і зворотних, в диспутах і декламації тощо. Вправи такого роду ми розділяємо на вправи: а) органів чуття, б) розуму, в) пам’яті, г) вправи в історії, д) в стилі, е) в мові, є) в голосі, ж) в норовах, з) в благочесті».

Надаючи велике (і навіть дещо перебільшене) значення вправам і повторенню, Коменський висуває ряд вказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні: перші вправи початківців повинні обертатися навколо відомого їм матеріалу; вправи слід починати з елементів, а не з виконання цілих робіт; вправи повинні відповідати середнім здібностям учнів; вправи і повторення повинні мати місце доти, поки матеріал не розуміють всі;, вправи і повторення повинні проводитись систематично.

Коменський рекомендував учителям після викладу матеріалу пропонувати кільком учням повторити його в тому ж порядку, як начебто вони самі вчителі, пояснити правила тими ж прикладами. Доцільно спочатку це пропонувати більш сильним, для того, щоб слабші потім легше могли наслідувати їх.

З цих положень і вказівок добре видно, що Коменський вправу і повторення повністю підпорядковує завданню свідомого і міцного засвоєння знань учнями.

Одним з центральних питань в дидактиці Коменського є питання про методи навчання. «Метод навчання повинен зменшувати важкодоступність навчання з тим, щоб воно не викликало в учнів незадоволення і не відвертало їх від подальших занять», 3 точки зору успішності навчання Коменський надає особливого значення використанню таких методів, які забезпечують свідоме, легке, ґрунтовне засвоєння матеріалу, що вивчається.

З точки зору ґрунтовності навчання важливими є вказівки Коменського про самостійну роботу учня і про виконання необхідних записів. Він радить, щоб учні переписували в свої щоденники, пам’ятні зошити чи збірники те, що вони чують чи читають в книгах: Коменський цілком справедливо вказував, яке велике значення для міцного оволодіння знаннями має переказування учнями вивченого матеріалу, його передача, взаємний обмін знаннями. «Твоє знання ніщо, якщо інший не знає, що ти це знаєш». «Дуже правильне відоме положення: «Хто вчить інших, вчиться сам» — не тільки тому, що, повторюючи, він закріплює в собі свої знання, але також і тому, що отримує можливість глибше проникати в речі». Одним із способів забезпечити ґрунтовність знань Коменський вважав практику питань з боку учнів. «Якомога більше питати, запитане засвоювати, тому, що засвоїв, навчати — ці три правила дають можливість учневі перемагати вчителя».

На особливу увагу в теорії навчання Коменського заслуговує його вимога того, щоб в процесі навчання була врахована обдарованість учня і щоб метод навчання повністю відповідав завданню розвитку цієї обдарованості в потрібному напрямку.

  1. У педагогіці Коменського видно місце приділяється ролі вчителя. Адже саме по собі освіта не має ніякого сенсу без навчального суб'єкта. Але в той час авторитет вчителя був дуже малий. Коменський ж вимагав, щоб, з одного боку, населення ставилося з повагою до вчителя, а з іншого - сам вчитель зрозумів, яку важливу функцію він виконує в суспільстві, і він був готовий власної гідності. Учитель, писав він, повинен бути чесним, діяльним, наполегливим, живим зразком чеснот, які він має прищеплювати учням, бути людиною освіченою і працьовитим. Він повинен безмежно любити свою справу, ставитися до учнів по-батьківськи, будити інтерес учнів до знань.

Одночасно вчитель повинен бути і проповідником, людиною, яка знайомить учнів з Одкровенням Господнім. І в цьому зв'язку вчителю Коменського легше бути авторитетом для своїх учнів, ніж простому найманому службовцю. Але в той же час, ця вимога є відступом від власних принципів Коменського - навчання дітей незалежно від їх віросповідання.

Тим не менш, слова Коменського, звернені до вчителів до цих пір звучать свіжо і актуально:

"Марно прагнути до поліпшення методів, якщо не вдасться вигнати із шкіл відсталість"

"... Вчителі повинні піклуватися про те, щоб бути для учнів в їжі та одязі зразком простоти, у діяльності - прикладом бадьорості і працьовитості, у поведінці - скромності і доброзвичайності, в промовах - мистецтва розмови і мовчання, сбовом, бути зразком розсудливості у приватного і громадського життя ".

З точки зору, Коменського учительство є не стільки професією, скільки покликанням. Людина повинна прийти до думки про те, що він буде давати освіту підростаючому поколінню в ході життєвих переживань. Він повинен мати солідну теоретичну підготовку, перш ніж братися за цю працю. Крім того, вчитель не повинен бути стурбований про власне благополуччя, воно забезпечується приймаючою громадою. Громада ж, виділяючи гроші на наймання вчителя, поверне їх сторицею у вигляді знань власних дітей.

Місце вчителя у школі чітко обумовлено в кількох книгах Коменського. Зокрема, в трактаті "Закони добре організованої школи" докладно встановлюються порядок і прийоми обліку знань учнів; декуріони (своєрідні старости) щодня перевіряють знання всіх учнів; учительна кожному уроці перевіряє знання. Викликаючи декількох учнів; ректор школи один раз на місяць перевіряє успішність учнів шляхом випробувань. У кінці кожної чверті влаштовуються також випробування, а після закінчення навчального року - перевідні іспити з класу в клас.

Учитель, за Коменським, постійно удосконалюється у своїх знаннях і уміннях. "Хороший учитель не пропускає жодного слушної нагоди, щоб навчитися чогось корисного". Вчитель повинен бути для учня "пампедіческім наставником", тобто вчити всіх усьому і всебічним чином "заради доставляння людині цілковитого досконалості".

У якості останнього настанови вчителям Коменський говорить про те, щоб вони ніколи не забували мету і завдання свого класу, завжди чітко уявляючи що повинно бути досягнуто в ході навчання. А разом з метою прямого навчання тих чи інших предметів, Коменський ставить завдання морального виховання, як одного з найголовніших у людському житті.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас