НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра авіаційної психології
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Психологія травми»
На тему: «ВТОРИННА ТРАВМАТИЗАЦІЯ»
ВИКОНАЛА:
Студентка 4 курсу ФЛСК 426 групи
Спеціальності 053 Практична психологія
Діденко Юлія Сергіївна
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Радченко Марина Ігорівна
КИЇВ 2022
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Вторинна травматизація
1.1. Види та ознаки вторинної травматизації
1.2.Що таке вторинний травматичний стрес. Щоденник Ерін.
1.3. Одна травма,дві рани.
РОЗДІЛ 2. Вторинний травматичний синдром – воєнна травма дружини.
2.1. Способи близької травмованої людини,яка набула травматичного стресу.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Сьогодення формує у фахівців не одностайне розуміння травматизації та впливу медіа продукту на травмовану подіями психіку. Широка практика роботи з постраждалими внаслідок конфлікту на Сході України дозволяє авторові узагальнити набутий на даний час досвід та оприлюднити отримані результати. Мова йде про види травматизації та способи її сприйняття. Розглянемо більш детальніше термінологічний та смисловий характер понять. Зазвичай під травматизацією розуміють результат загрозливого впливу на психіку і тіло людини події або ситуації, які призводять до виникнення психологічної травми. Таку травму ще називають первинною, тобто такою, що «сприяла» виникненню психологічної травми. Однак процес травмування може бути і не пов'язаний безпосередньо з подіями або ситуаціями. Тоді ми можемо говорити про вторинну травму, тобто травму, яка виникла під впливом кого - або чого-небудь на психіку людини, викликаючи у неї емоційний відгук. В теорії психологічної травми також гідне місце займає поняття ретравматізації або ретравми. Ретравматізація виникає при спогадах, розповіданні про подію або при перегляді відео матеріалів про неї. Психіка сприймає ці процеси як «хронічну» травму, яка «не закінчується», і реагує звичним для себе способом. Якщо первинна травматизація відбувається з безпосередніми учасниками події, які пережили, з певними реакціями, загрозу життю або безпеці, то вторинна травматизація властива людям, які були свідками події, але самі в ній не брали участь або спостерігали подію з екранів телевізорів, моніторів.
РОЗДІЛ 1. Вторинна травматизація
Вторинна травматизація виникає тоді, коли ми не зіштовхуємося напряму з жахливими подіями, але бачимо та чуємо про страждання інших. Люди, які регулярно слухають або читають розповіді травмованих людей можуть самі отримати психологічну травму.
Вторинна травматизація може виникати у фахівців, які працюють у сферах, що пов‘язані з високим рівнем стресу (соціальні працівники, судді, терапевти, медичні працівники, працівники притулку для тварин тощо). Але вона може розвинутися у будь-кого під час перегляду репортажів, фотографій або після ознайомлення з деталями травматичної історії іншої людини.
Як виявити вторинну травму?
Запитайте себе:
Ви спите більше, ніж зазвичай, не можете заснути або бачите кошмари?
Ви почали їсти більше або у вас, навпаки, погіршився апетит?
Ви проводите більше часу на самоті або відштовхуєте близьких?
Відмова від звичок також може бути ознакою того, що ви переживаєте вторинну травматизацію.
Як тільки ви розпізнаєте ці ознаки, настав час зробити паузу та подбати про своє психічне здоров’я.
Як попередити вторинну травматизацію?
З часом вплив важкого контенту може негативно позначитися на нашому психічному здоров‘ї, тому важливо знати про інструменти для пом’якшення негативних наслідків.
Коли ви читаєте новини або переглядаєте соціальні мережі, перш за все, вимкніть звук. Дослідження показують, що звуки травми можуть бути більш шкідливими, ніж зображення. А де це можливо, також вимкніть і автовідтворення відео. Це дасть вам можливість самим приймати рішення дивитися чи ні той або інший контент.
Одна з важливих особливостей запобігання вторинній травмі – знання себе, а отже, знання того, які образи впливають на вас найбільше. Для деяких людей плач іншого є особливо травматичним, а для когось це можуть бути тілесні ушкодження. Розуміння власної чутливості має вирішальне значення для запобігання травми, оскільки це дозволяє підготуватися.
Вам необхідно подумки підготуватися до того, що ви збираєтеся побачити, а також попередити інших про травматичні фото, які ви плануєте поширити. Наприклад, перед тим, як робити репост на свою сторінку, попіклуйтеся про те, щоб основне фото не містило важких подробиць.
Створіть безпечне місце. Якщо ви знаходитеся вдома, намагайтеся не переглядати страшні кадри, наприклад, у ліжку, в якому спите. Важливо мати місце, де ви свідомо будете уникати важкої інформації.
Основний симптом вторинної травми — емоційне виснаження, тобто почуття емоційного спустошення та втоми, зумовлене власною професійною діяльністю. Фахівці, які працюють з травмувальними людьми, можуть відчувати втрату стійкості й здатності підтримувати внутрішню рівновагу. Надлишок негативних переживань нерідко призводить до нападів плачу чи спалахів гніву. Це своєю чергою позначається на психічному стані.
Вторинна травматизація – це феномен проживання події, про яку є мозаїчна інформація і відсутні логічні ланки «домальовує» лімбічна система у вигляді фантазійних ілюзорних новоутворень, прийнятих свідомістю за справжні. Внутрішнє промальовування події набагато яскравіше, страшніше ніж процес проживання самого події, адже подія закінчилася, а в ілюзіях може тривати скільки завгодно часу, обростаючи новими і новими подробицями, що руйнують психіку.
1.1. Види та ознаки вторинної травматизації
За ступенем інтенсивності вторинну травматизацію розділяють на 3 типи:
1.Травма свідка
Травма свідка, коли людина безпосередньо спостерігає за подією, але не є її учасником, має чіткі, але мозаїчні спогади про її деталі і лімбічна система лише додає фрагменти події, яких бракує для цілісного сприйняття (близько 10-20%). Фантазійним образам в такому випадку «місця немає», є лише деякі деталі, які допомагають вибудувати логічний ланцюжок події. Людина активно регує на подію, що спостерігає і її когнітивна, емоційна і поведінкова сфери сприйняття.
2.Травма слухача
Травма слухача, коли людина не причетна до події, але близька до її учасників та має змогу слухати від них подробиці й бачити емоційні реакції. В такому випадку лімбічна система людини «домальовує» до інформації про подію своє сприйняття, додаючи своєї емоційності в інтерпретацію події при її переказуванні або спогаді. Цей ефект спостерігається і добре демонструється в дитячій грі «Зіпсований телефон», коли перші гравці майже точно передають інформацію, з невеликими спотвореннями, а наступні змінюють до невпізнання.
3.Травма глядача
Травма глядача, коли людина має в наявності лише вивірений відрізок події з готовими інтерпретаціями і психіка «домальовує» на «презентований» 3MI епізод таку кількість інформації, яка докорінно змінює саму подію в уявленні людини. Сама назва вказує на основне джерело вторинного травмування - ЗМІ. Однак ця травма може стати результатом цілеспрямованого впливу на психіку людини не тільки 3МІ, а й інтернет -технологій, спеціально підготовлених пропагандистів, тобто тих, хто має певну мету і формує громадську думку під неї, використовуючи різні доречні для цього технології. Результатом такого впливу може бути колосальне руйнування психіки, коли фільтри критичності сприйняття інформації відключаються. У такому випадку можуть виявлятися відомі феномени сліпого фанатизму, «зомбі», так званого ватника, коли надана брехня не піддається сумніву, і психіка відсікає факти, що свідчать про іншу сторону події, тому що вони викликають хвилювання від протиріччя з основною «розумової» лінією особистості. Достовірність інформації про подію в такому випадку представлена в незначних кількостях лише для «приспання» пильності критичних фільтрів і в неї вкраплена «потрібна» інформація, що маскується під достовірну. Такого роду травмування трапляється при зрушеннях громадського порядку, революційних ситуаціях, техногенних катастрофах, війнах і інших масштабних подіях, які спостерігаються і проживаються людиною. Участь людини-жертви в такому випадку пасивна, вона лише споживач інформації та своє відреагування вихлюпує на близьких, шукаючи в них ворогів.
Такого роду травматизація може бути локальною, коли подія носить містечковий або родинний характер і глобальної, пов'язаної з історичними подіями. До вторинної травматизації схильні люди, дотичні до події опосередковано крізь призму чужого досвіду.
Умовно ми їх розділяємо на 3 групи:
родичі, друзі, близьке оточення людини, безпосередньо потерпілої, які спостерігають за проявами симптомів і часом стають жертвами агресії і інших наслідків травми. Родичам доводиться порівнювати свою поведінку з можливими реакціями потерпілого і підлягати щоденному травмуванню;
2. глядачі і читачі ЗМІ, схильні до так званої медіа-травми. Медіа-травма – це травмування психіки через спостереження за подією по інший бік екрану. Як говорилося вище, здатність психіки домальовувати подробиці в такому випадку відіграє тотально-саморуйнівну роль. На думку Л. А. Найдьонової людина може настільки залякати сам себе, що стає схильною до фобій і інших патологій сприйняття дійсності;
3. фахівці допомагаючих професій, які в силу своєї компетенції надають постраждалим безпосередню допомогу. Слухаючи кожен день про декілька травмуючих подій і бачачи перед собою їх жертв, фахівець залучається до процесу отримання травми і накопичує свої переживання до стану емоційного виснаження. Тому в світовій практиці існує певний норматив зайнятості таких фахівців, щоб їх продуктивність не страждала від перенапруги і професійного вигорання. Волонтерська діяльність теж схильна до таких негативних впливів. У цьому випадку ми можемо говорити про травмованого психолога, соціального працівника, лікаря, волонтера.
1.2.Що таке вторинний травматичний стрес. Щоденник Ерін.
Прокинувшись, я попленталася на кухню, щоб налити собі чашку кави. Скотт пішов на роботу, залишивши кавоварку увімкненою. Те, що залишилося на дні кавоварки, було більше схоже на киплячу смолу. Але мені було байдуже. Мені потрібно було щось, що змусить мене прожити цей день. Я сіла за стіл, відкрила Біблію і втупилася в краплі дощу, що стікали шибкою. Останнім часом моє життя – це парк страшних атракціонів. Мерзенний беззубий доглядач каруселі сміється над моєю безпорадністю і не дає мені зійти з цього розхитаного й іржавого атракціону. Я пристебнута до хиткого сидіння американських гірок. Мене то підкидає вгору над прірвою, то кидає донизу, від чого всередині все стискається. Гострі повороти, раптові зупинки схожі на удари батога по моєму серцю, по обличчю. Я хочу припинити ці огидні гонки! З нападами нудоти я йду з дому, спотикаючись і ціпеніючи, повз кошмарні клоуни, повз власні спотворені дзеркальні відображення. Мій дім – це дім, наводнений примарами посттравматичного стресу. Я втрачаю себе. Вчора мій сусід помахав мені рукою і запитав: «Як справи?» Горло здавило від грудки, що стала упоперек нього, і я розридалася. Мої справи кепські. Я не можу зосередитися. Мої думки блукають у пошуках безпечного місця. Люди звертаються до мене, але я не чую жодного слова з того, що вони говорять. Я читаю одне й те ж речення кілька разів, але не можу зрозуміти, про що воно. Мене турбує мій стан. Мене ніщо не радує. Все те, що я раніше любила, – люди, місця, захоплення, – зараз мені не приносить ніякого задоволення. Я засіпана, дратівлива, різка. Я боюсь сказати щось, що підірве Скотта. Ми нібито ходимо навшпиньках, боячись наступити на розсипану на підлозі яєчну шкаралупу, розмовляючи пошепки, як у лікарняній палаті. Мій будинок став схожим на госпіталь. Я чекаю на одужання Скотта, і мої сили вичерпуються. Як же я втомилася сьогодні! Я відчуваю себе втомленою щодня. Я хочу повернутися в ліжко, натягнути ковдру на голову й молитися про те, щоб все це виявилося страшним сном.
1.3. Одна травма,дві рани.
Ерін не була на війні. Вона була вдома, у безпеці, в той час як Скотт безстрашно виконував свій обов’язок. Він був військовим лікарем. Він пройшов найкращу підготовку, щоб нести службу в небезпечних для життя місцях, протистояти насильству, захищати себе й друзів. Однак це не вберегло від поранень його тіло, розум і душу. Рани Скотта ранять Ерін, а вона не проходила підготовки, щоб захистити себе від несподіваних атак. Вона берегла домашнє вогнище. Вона працювала і за себе, і за Скотта, поки він був на полі бою. Вона вірно служила. Звичайно ж, вона не бачила й сотої частки того, що бачив її чоловік у зоні воєнних дій, але якимось чином його симптоми стали її симптомами. Її охоплювала тривога, а часом депресія, поки він був під обстрілами. Вона відчула величезне полегшення, коли він повернувся живим. Але зараз вона страждає ще більше, ніж тоді, коли він був на війні. Її серце кричить від болю та несправедливості: «Так не повинно бути!»
РОЗДІЛ 2. Вторинний травматичний синдром – воєнна травма дружини.
Можливо, ви можете зрозуміти, що відчуває Ерін. Вона, як і ви, переживає емоційну реакцію, яка лише нещодавно була ідентифікована психіатрами. У психіатрії були описані випадки, коли лікар травмованого пацієнта впадав у депресію, тому що дуже співчував емоційному стану свого підопічного. Консультанти, психіатри, медсестри, лікарі, соціальні працівники, пастори та капелани скаржилися на схожі зі своїми пацієнтами симптоми і не могли пояснити причин їх виникнення і не знали, як вийти з цього стану. Дослідження вторинної травматизації були розпочаті лише у 1990 р. Ви можете знайти безліч статей в інтернеті про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), що стосуються проблем, з якими зіткнулися первинні жертви травмуючої події. Лише деякі статті згадують про тих, хто постраждав у результаті близького спілкування з травмованими пацієнтами, і майже ніхто не досліджує вплив ПТСР на дружин (чоловіків) постраждалих. Цей стан було названо різними термінами, які відрізняються незначними деталями: вторинна травматизація, стрес співпереживання, вікарна травматизація, заразний стрес, синдром вигоряння тощо. У цьому посібнику ми будемо використовувати найчастіше вживаний стосовно дружини (чоловіка) термін «вторинний травматичний стрес» або ВТС. Термін вживається для позначення реакції на емпатичне співпереживання клієнтам, які перенесли травмуючі або проблемні ситуації. Доктор Чарльз Фіглі, засновник і редактор журналу «Щоденник травматичного стресу», а також президент Міжнародного співтовариства з дослідження травматичного стресу дає таке визначення вторинного травматичного стресу: «Це природна реакція на знання про травмуючу подію, пережиту значимою людиною. Це стрес, що виникає в результаті надання допомоги чи бажання допомогти людині, яка страждає, або людині, яка пережила травму».
2.1. Способи близької травмованої людини,яка набула травматичного стресу.
1. Реакція на почуту розповідь чоловіка/дружини про пережиту травму (вторинний травматичний стрес).
2. Травма, отримана в результаті поведінки чоловіка/дружини (первинний травматичний стрес). Жінка може бути піддана ризику виникнення вторинного травматичного стресу, почувши розповідь чоловіка про жахливі події війни і не в змозі перенести почуте. Вона занадто глибоко перейнялася ситуацією, в якій перебував її чоловік довгі місяці, що збільшило ризик перенесення травми на себе. До того ж якось уночі чоловікові приснився страшний сон про війну. Він прокинувся і накинувся на дружину, намагаючись вбити її, вважаючи своїм ворогом. На щастя, він вчасно схаменувся. Але ви можете уявити, як це травмувало його дружину. Тепер вона може мати первинний травматичний стрес, оскільки безпосередньо стала жертвою травмуючої події. Незалежно від того, первинний чи вторинний стрес переживає жінка, її симптоми можуть бути такими ж інтенсивними й руйнівними, як і симптоми її чоловіка. Більше того, її стрес може мати найскладнішу форму – посттравматичний стресовий розлад. Це абсолютно нова галузь дослідження, яка ще не була включена до реєстру Американської асоціації психіатрів. Проте очевидним є те, що людина може відчувати всі симптоми травми, не будучи травмованою безпосередньо. Зверніть увагу на текст, виділений курсивом. Причиною вторинної травматизації може бути звістка про несподівану або жорстоку смерть, серйозну травму, загрозу смерті, перенесену членом сім'ї. Погіршити ситуацію може невирішена особиста травма, серйозна подія, поранення близької людини, звістка про смертельну хворобу чиєїсь дитини. Отже, на війну вирушає один, а жертвою військової травми стають двоє (або більше) людей. Клінічний психолог Доктор Марі С. Керні описала стан психотерапевта, який піддався надмірній емпатії: «Печаль, безпорадність, співпереживання, які відчувають соціальні працівники, слухаючи жертву, настільки сильні, що, незважаючи на прикладені зусилля, у них з'являються ті ж симптоми, що й у їхніх пацієнтів. Змінюється ставлення до себе і взаємодія з навколишнім світом, членами сім'ї. Їх можуть переслідувати нав'язливі думки, нічні кошмари, тривога. Їм самим потрібна допомога». Це те, що відбувається з навченим і досвідченим персоналом. А тепер уявіть, якій небезпеці може бути піддана дружина, яка глибоко співпереживає своєму чоловікові. А якщо жінка стає жертвою насильства чоловіка, то підвищується ризик виникнення первинної травматизації або ПТСР.
ВИСНОВОК
Отже, розуміння впливу травмуючої події на психіку та розпізнавання інтенсивності травмування та ретравмування людини допомагає здійснювати ефективну психологічну підтримку, знижувати вплив травмуючи факторів, включаючи вплив ЗМІ, та відновлювати постраждалого від психологічного травмування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Плетка О. Т. Вторинна травматизація: класифікація медіа травм
2. Коли війна приходить в дім, © Кріс і Ранелла Адсит
3. Близнюк А. И. Посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР) у комбатантов: клиника, диагностика, коррекция / А. И. Близнюк // Военно-медицинский журнал
4. Решетников М. М. Психическая травма / М. М. Решетников.
5. Брушлинский А. В. Проблемы психологии субъекта / А. В. Брушлинский