![]() | 1 2 3 4 5 Висновки. Відмова України від директивно-планової економіки та перехід її до ринкової моделі управління соціальними та економічними процесами потребує радикального реформування оплати праці працівників. Система управління економікою, що склалася за довгі роки, привела до виникнення феномену відчуження працівників від засобів виробництва. Виражається це в тому, що доходи трудових колективів і окремих працівників практично не залежали і не залежать від ефективності використання ресурсів. Тому у контексті загальних системних перетворень, що проводяться в економіці країни, це одна з найважливіших проблем і без її успішного вирішення неможливе успішне розв’язання багатьох інших соціально-економічних проблем. Заробітна плата – це найважливіша соціально-економічна категорія, що є головним джерелом формування грошових доходів робітників у ринковій економіці. Виражаючи відносини між різними об’єктами ринкової економіки, вона одночасно є формою розподілу по праці і ціною робочої сили. Її середній розмір у цілому по країні визначається рівнем економічного та соціального розвитку суспільства. Чим вище останній, тим, як правило, і вище ставки заробітної плати, а отже вищий і загальний її рівень[ 4,c.263]. Заробітна плата окремого робітника визначається його здібностями до праці і залежить від його результатів праці. Чим вище останні, тим вище і розмір заробітної плати робітника. Максимальним її розміром є індивідуальна ціна робочої сили, що являє собою грошовий вираз здібностей працівника до праці. Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат. Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну та погодинну. Вони базуються на визначеній ринком праці ціни робочої сили й установленої законодавством тривалості робочого часу і враховують результат праці та необхідний для неї робочий час. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: відрядна – кількості виробленої продукції, погодинна – кількості відпрацьованого часу. Від того, яка форма оплати праці використовується на підприємстві, залежить структура заробітної плати: переважає в ній умовно-постійна частина (тариф, оклад) чи змінна (виробіток, премія). Відповідно різними буде і вплив матеріального стимулювання на показники діяльності окремого робітника чи колективу бригади, цеха. Щоб підвищити стимулюючу роль форм оплати праці, використовують її різновиди – системи заробітної плати. Серед багатьох систем заробітної плати можна виділити традиційні – прості, преміальні, прямі й непрямі, індивідуальні і колективні, а також нові системи. Залежно від показників оцінки трудового внеску працівників системи можуть бути прості або преміальні. За характером впливу на результат праці системи поділяються на прямі і непрямі (опосередковані). Залежно від оцінки результатів праці розрізняють системи оплати праці колективні, що ґрунтуються на оцінці колективної праці, та індивідуальні, які ґрунтуються на оцінці результатів праці кожного окремого працівника. Цей поділ умовний, оскільки і традиційні системи удосконалюються, модифікуються. До нових систем відносять гнучку, безтарифну, контрактну, багатофакторні системи тощо. Від прийнятої моделі заробітної плати та способів її обчислення залежить виконання заробітної платою основних її функцій [12, c.192]. Використання відрядної і погодинної оплати праці має відповідати таким вимогам: найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці, сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці та якості продукції. Форми та системи оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії працівників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо. Основними умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей, стан нормування праці. Окрім загальних, є кілька специфічних умов застосування відрядної та погодинної форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямо пропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результати, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати потребам виробництва [30, c. 73]. Сьогодні в Україні переважною формою оплати праці робітників залишається відрядна. Погодинна заробітна плата застосовується для оплати праці професіоналів, фахівців і технічних службовців. В основі побудови системи оплати праці мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю даної групи робітників, або окремого працівника. Система оплати праці ґрунтується на одному-двох вирішальних для даної групи працівників або окремого працівника показниках і має бути простою і зрозумілою кожному. Використана література 1. Богиня Д.П. «Основи економіки праці» - К.- 2000. 2. Бойчик І.М. « Економіка підприємства» - Львів - 2000. 3. Бондар М.І. «Економіка підприємства» - К. - 2001. 4. Ведерников М.Д. «Ринковий механізм регулювання оплати праці робітників (проблеми теорії і практики)» – Хмельницький - 2001. 5. Володькіна К.Л. «Економіка промислового підприємства» – К.- 2004. 6. Гадзевич П.С. «Основи економічного аналізу» – К.- 2003. 7. Гончаров С.П. «Оплата праці в виробничій сфері: проблеми та методологія збільшення заробітної плати в умовах ресурсозбереження (Монографія)» – Донецьк - 2006. 8. Гончаров С.П. «Теоретические и практические основы организации заработной платы» – Донецьк - 2004. 9. Горілий А.Г. «Економіка ринків праці» – Т. - 1998. 10. Дячун О.В. «Організація, нормування та оплати праці» – Львів - 2001. 11. Єсінова Н.І. « Економіка праці» – Х.- 1999. 12. Завіновська Г.Т. «Економіка праці» – К.- 2000. 13. «»Заработная плата ( сборник нормативных документов» – Харьков - 2000. 14. Кругляк К.Л. «Економічний аналіз підприємства» – К.- 2004. 15. Кулішов Т.В. « Економіка підприємства: теорія і практика» – К.- 2004. 16. Манів З.О. « Економіка підприємства» – К. - 2004. 17. Масхма М. Б. « Економіка праці» – К.- 2004. 18. Мельник Т.Г. «Облік, аналіз та аудит праці, її оплати» – К.- 2006. 19. Мельник Т.Г. «Основи економічного аналізу» – К.- 2002. 20. Морозова Л.Л. «Труд и заработная плата» – М.- 1997. 21. Онищенко Т. «Оплата труда : особенности и налогооблажение» – К- 2000. 22. Осипов В.І. «Економіка підприємства» – Одеса - 2005. 23. Павленко К.Л. «Организация труда и заработная плата» – К.- 2003. 24. Покропивний С. Ф. «Економіка підприємства» – К. - 2001. 25. Примак Т.О. « Економка підприємства» – К.- 2003. 26. Шваб Л.І. «Економіка підприємства» – К. - 2005. 27.Шегда А.В. «Економіка підприємства» – К.- 2002. 28. Батіщев В. Форми і системи оплати праці: нелегкий вибір.// Оплата праці та інші виплати працівників - 2005, №5, с.139-145. 29. Войнаренко М.П. Проблеми оплати праці за умов ринкових відносин// Вісник ХНУ- 2006, № 5, т.1, с.12-14. 30. Войнаренко М.П., Рибчинська Л.А. Стратегія державної підтримки механізму реформування системи оплати праці в Україні // Вісник ТУП. Економічні науки – 2003 , №1, Ч.2, с.71- 74. 31. Герасименко О.В. Стан та шляхи вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері України //Формування ринкової економіки - 2005 т.1. 32.Додонов О.В. Вдосконалення системи оплати праці в Україні як чинник підвищення конкурентоспроможності персоналу // Формування ринкової економіки – 2005,т.2. 33. Корніюк О. Реформування зарплати: нові пропозиції //Бухгалтерія – 2006, №6, с.53-54. 34. Лігун Ю. Удосконалення державного регулювання оплати праці // Україна: аспекти праці – 2000, №2, с.6-8. 35. Лук’янченко Н. Д., Вороніна О.А. Проблеми планування фонду оплати праці на підприємстві // Вісник ХНУ - №4, т.2, с.16-19. 36. Мазур В. Порівняльна характеристика систем оплати праці та мотивації за кордоном і на українських підприємствах // Вісник ТАНГ - 2001, №18, ч.2, с. 179-183. 37. Матюк С.А. Оцінка змістовності праці та мотивація в системі оплати праці: аналіз перспектив розвитку // Вісник ТУП. Економічні науки - 2004, №1, ч.2, с.88-93. 38. Осовий Г.В. Питання подальшого реформування системи оплати праці в Україні // Формування ринкової економіки – 2005, т. 2. 39. Парфьонова І.І. Проблеми оплати праці в Україні // Фінанси України – 2000, №4, с.122-123. 40. Пір’ян Т. Проблемні питання реформування системи оплати праці // Україна: аспекти праці – 2003, №2, с.32-36. 41. Подорванова Н. Тарифна система оплати праці та її форми // Бухгалтерія, - 2001, №38, с.50-56. 42. Сотченко Ю. Оплата праці та напрямки її вдосконалення в умовах економічної кризи // Держава та регіони - 2006, №6, с. 433-436. 43.Тельнов А.А. Проблеми стимулювання високоякісної праці промисловими підприємствами. // Вісник ХНУ- 2006, №1,т.2, с.54-58. 44. Харун О. А. Мотиваційні особливості встановлення форм і систем оплати праці на підприємствах // Вісник ХНУ – 2006, №1, т.2, , с.84-87. 45.Харченко М. Оплата праці: реформування на основі Єдиної тарифної сітки // Україна: аспекти праці - 2005, №7, с.3-9. 46. http:// www.hoe.com.ua./ukr/pokaznik.php. Додаток А. Таблиця А.1. Основні техніко-економічні показники по ПАТ ЕК „Хмельницькобленерго” за 2015-2017 роки.
Додаток Б Таблиця Б.1. Тарифна сітка оплати праці робітників
Таблиця Б.2. Тарифні ставки робітників
1 2 3 4 5 |