1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: 6471-облік.docx
Розширення: docx
Розмір: 521кб.
Дата: 06.06.2020
скачати

ВСТУП

Актуальність теми - бухгалтерський облік є основою інформаційної системи підприємства про господарську та фінансову діяльність підприємства. Бухгалтерський облік необхідний для апарату управління підприємством, так як він надає інформацію для внесення змін в роботу підприємства. Із цією метою необхідно поcилити інфоpмаційні функції обліку, оpганізувати аналітичний облік, виходячи з потpеб упpавління. Для виpішення цього завдання потрібно вивчити запити cиcтеми упpавління: кому, яка інфоpмація потpібна, в які теpміни та в якій фоpмі її подавати. Потpеба у cпівcтавленні витpат на виpобництво і отpиманого pезультату від pеалізації пpодукції, фоpмуванні cобіваpтоcті пpодукції за центpами витpат і cфеpами відповiдальноcтi і ефективному викоpиcтаннipеcуpcів та іншої економічної інфоpмації cтає визначальною в cиcтемі упpавління. Кінцевим і узагальнюючим показником дiяльності пiдприємства є собівартiсть продукцiї.

Цей показник використовують для оцінки ефективності використання оборотних засобів виробництва, при вирішенні питань впровадження нових технологій та техніки, підвищення якості продукції, вибору оптимальних варіантів організації управління. Для підприємства собівартість є мірою витрат і доходів. За певного рівня ціни зменшення собівартості продукції забезпечує збільшення прибутку, а її зростання – призводить до зниження прибутку. Визначення собівартості необхідно з багатьох причин, у тому числі для визначення рентабельності окремих видів продукції й виробництва в цілому, визначення оптових цін на продукцію, здійснення внутрішньовиробничого планування та ін. Собівартість вiдобopaжає витрати на виробництва (виробничі витрати), що дозволяє оцiнити ефективнiсть дiяльності пiдприємства. Рiвень витpат, розpaхований на oдиницю продукцiї, дає змогу робити висновок про те, чи не пeрeвищують oкpeмі статті нopмативних величин та визначати фактори, які обумовили такі відхилення.

Проблеми, пов'язані з формуванням собівартості досліджували у своїх працях такі економісти як Бутинець Ф.Ф., Валуєв Б.І., Голов С.Ф., Друрі К., Ентоні Р., Івашкевич В.Б., Нападовська Л.В., Палій В.Ф., Пушкар М.С., Сопко В.В, Стуков С.А.,Ніколаєва С.А., Чумаченко М.Г., Яругова А.

Проте проблема побудови цілісної системи обліку, формування собівартості продукції залишається відкритою.

Мета дослідження. Метою дипломної роботи було визначити теоретичні аспекти обліку виробничих витрат та аналізу собівартості продукції, poзкpити метoдикy облікy витpат виpoбництва і калькyлювaння собівapтоcті продукції та здiйснити аналіз витрат виробництва і собівартості пpoдукцiї промислового підприємства.

Для досягнення мети, яка була поставлена, вирішувалися такі завдання:

 з’ясовувати сутність економічних понять «витрати», «собівартість», їх види та класифікація, «калькуляція»;

 розглянути принципи побудови системи обліку формування собівартості на підприємстві;

 вивчити та описати методику обліку виробничих витрат на підприємстві;

 розглянути методи калькулювання собівартості продукції;

 здійснити аналіз витрат та собівартості на «ТзОВ “ТАРКЕТТ ВІНІСІН, м.Калуш» на основі даних фінансового обліку.

Об’єктом дослідження є процес виробництва на «ТзОВ “ТАРКЕТТ ВІНІСІН, м.Калуш» та витрати, повязані з ним.

Предметом дослідження є методика побудови системи обліку витрат виробництва та формування собівартості продукції.

Методи дослідження. У дипломній роботі є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їх розвитку і взаємозв’язку. Також використані загальнонаукові методи дослідження такі як: дедукції, індукції, групування – з метою проведення класифікації витрат, здійснення їх аналізу; статистичні методи – для аналізу структури й динаміки витрат.
РОЗДІЛ І

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВІ І ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА

    1. Економічний зміст витрат на виробництво та їх класифікація

Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" витратами визнаються:

1. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних позик.

3.Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 Положення (стандарту).

4.Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Склад витрат виробництва

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

> прямі матеріальні витрати;

> прямі витрати на оплату праці;

> інші прямі витрати;

> загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Іншими словами, до прямих витрат на оплату праці належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тім числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства України безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку.

Підводячи підсумки класифікації виробничих витрат, можна констатувати, що виробнича собівартість складається з прямих витрат і непрямих витрат (загальновиробничих витрат) без частки загальногосподарських та комерційних витрат.

Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 "Виробництво".

Непрямі витрати обліковуються на рахунку 91 "Загальновироб-ничі витрати". Наприкінці звітного періоду рахунок 91 закривається шляхом списання розподілених між видами продукції загальновиробничих витрат у дебет рахунка 23 "Виробництво".

Отже, підприємство обліковує вироблену продукцію за скороченою (неповною) собівартістю.

Порядок обліку готової продукції за скороченою (без частки загальногосподарських і комерційних витрат) собівартістю і віднесення умовно-постійних (адміністративних) витрат безпосередньо на рахунок 79 "Фінансові результати" відомі в країнах з розвинутою економікою як облік за методом "Директ-Костинга".

За цією методикою в тих випадках, коли необхідно визначити собівартість конкретного виду продукції; включають і частку загальногосподарських та комерційних витрат, виходячи з діючих на підприємстві ставок їх розподілу, тобто до повної фактичної собівартості.

Загальногосподарські витрати, які пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства в цілому, обліковуються на рахунку 92 "Адміністративні витрати". Витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламою, доставкою продукції споживачам та інші витрати підприємства з реалізації обліковуються на рахунку 93 "Витрати на збут".

Шляхом порівняння виручки за реалізовану продукцію за її скороченою собівартістю визначають маржанальний дохід, величина якого повинна покрити суму адміністративних витрат і витрат на збут і дати певний прибуток підприємству.

В умовах застосування "Директ-Костинга" більш виразно проявляється різна рентабельність готової продукції, оскільки різниця між продажними цінами і скороченою собівартістю не вуалюється внаслідок списання умовно-постійних витрат на собівартість конкретної готової продукції.

Вважається, що умовно-постійні витрати слабо пов'язані з собівартістю окремих видів продукції. Крім того, такий зв'язок у більшості випадків взагалі неможливо встановити, тому розподіл цих витрат пропорційно умовним базам призводить до суттєвих викривлень собівартості окремих видів продукції і визначення їх істинної рентабельності.

Взаємозв'язок обліку витрат, фінансового та управлінського обліків

Сучасний облік виробництва є складовою системи бухгалтерського обліку, повинен акумулювати і систематизувати витрати для:

  • оцінки запасів і визначення фінансових результатів;

  • обґрунтування управлінських рішень;

  • забезпечення внутрішньогосподарського контролю.

Однак реалізація даних вказаних видів обліку в розрізі облікових реєстрів, бухгалтерських рахунків та форм звітності залежить від підходів до організації системи бухгалтерського обліку.

З такої точки зору виділяють дві системи (підходи) щодо облікової роботи:

  • двоколова система, за умови виділення двох автономних груп (класів) рахунків бухгалтерського обліку: управлінського та фінансового;

  • інтегрована система, за якою рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиного плану рахунків.

З прийняттям нового плану рахунків в Україні визначилась інтегрована система обліку. З самої побудови плану рахунків зрозуміло, що Класи 1-3 рахунків призначені для відображення об'єктів активу балансу, 4-6 - пасиву, а 7-9 для складання звіту про фінансові результати. Рахунки для обліку операційної діяльності розміщені в основному в Класах 8 та 9 плану рахунків "Витрати за елементами" та "Витрати діяльності". Рахунки цих Класів, виходячи з розмірів підприємства, та за його вибором, можуть застосовуватися одночасно, або лише один з названих Класів. У випадку, коли рахунки Класу 9 не застосовуються, додатково залучається також рахунок 85 "Інші витрати". Якщо ж застосовуються рахунки обох Класів, то цей рахунок не використовують.

Крім того, витрати виробництва знаходять своє відображення на рахунку 23 "Виробництво", де узагальнюється інформація про виробничі витрати підприємства. Сальдо за рахунком 23 означає незавершене виробництво і відображується в активі балансу, саме тому цей рахунок включено до Класу 2 "Запаси". Це ж можна віднести до рахунка 24 "Брак у виробництві".

Деякі витрати, частково пов'язані з виробничою діяльністю, обліковуються також на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів". На цьому рахунку узагальнюється інформація про витрати, що здійснено в звітному році, але які підлягають віднесенню до витрат майбутніх періодів. Крім рахунків виробництва витрати з цього рахунка розподіляють на рахунки, пов'язані зі збутом продукції, організацією і управлінням підприємством загалом (адміністративні витрати), іншою операційною, а також інвестиційною діяльністю.

Класифікація витрат за елементами та її зв'язок із класифікацією витрат за статтями калькуляції

При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції.

П(С)БО 16 "Витрати" регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

  • матеріальні затрати;

  • витрати на оплату праці;

  • вдрахування на соціальні заходи;

  • амортизація;і операційні витрати.

До складу елементу "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

  • сировини й основних матеріалів;

  • купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; У палива й енергії;

  • будівельних матеріалів;

  • запасних частин;

  • тари й тарних матеріалів;

До складу елементу "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елементу "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елементу "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елементу "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за користування отриманими кредитами.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів витрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Але класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця виникнення.

Між витратами на виробництво, які згруповані за економічними елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв'язок, так і відмінність. Наприклад, до елементу матеріальні оп-трати" включаються всі витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості готової продукції за статтями (насіння і посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин і тварин, корми, сировина і матеріали, паливо і мастильні матеріали) відображаються лише ті з них, які використані на виробництво готової продукції (робіт, послуг) рослинництва, тваринництва, промислових та інших виробництв. Інша частина матеріалів відображається в статтях, що формують виробничу собівартість ("Загальновиробничі витрати") та у складі витрат діяльності ("Адміністративні витрати", "Витрати назбут").

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно і залежать як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеня економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість готової продукції (робіт, послуг).ь Класифікація за статтями застосовується в обліку при формуванні і визначенні фактичної (звітної) собівартості. Вона дає можливість здійснювати контроль цільового витрачення коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції.

Підприємництво в будь-якій організаційно-правовій формі чи галузі народного господарства, у тім числі і сільському господарстві, складається з трьох взаємопов'язаних видів діяльності: інвестиційної, операційної та фінансової. витрата виробничий товар собівартість

Визначення кожного з названих видів діяльності дається в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", де інвестиційна діяльність визначається як придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. У минулому такі операції в обліку відображались як капітальні вкладення та операції з цінними паперами (фінансові вкладення).

  1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас