Ім'я файлу: Повноваження Національного банку України у сфері фінансової діял
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 28.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Воронецкий курсовая.docx
Повноваження національного банку у сфері фінансової діяльності.d
Івент_аналіз_у_дослідженнях_політичних_ситуацій_і_процесів.pdf
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 28.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Воронецкий курсовая.docx
Повноваження національного банку у сфері фінансової діяльності.d
Івент_аналіз_у_дослідженнях_політичних_ситуацій_і_процесів.pdf
ВСТУП
Актуальність теми. Забезпечення стабільності банківської системи країни вимагає поглибленого наукового її дослідження, оскільки розвиток останньої значно впливає на стан економіки країни в цілому, і добробут кожної особи зокрема. Як свідчить практика, нестабільність банківської системи, кризи банків породжують тяжкі економічні та соціальні наслідки. Тому для створення надійної банківської системи важливого значення набуває організація діяльності центрального банку, визначення його повноважень як головного суб’єкта в банківських правовідносинах.
Аналіз сучасного стану організації та здійснення банківської діяльності в Україні засвідчує наявність чималої кількості недоліків у зазначеній сфері. Така ситуація пов’язана з низкою чинників. Так, розвиток та ускладнення банківської індустрії, а також пов’язаних з нею сфер об’єктивно обумовлюють певне відставання розроблених на попередніх етапах функціонування банківської системи правових механізмів банківської діяльності від потреб сьогодення. З іншого боку, у банківській сфері йде процес активного запозичення зарубіжного досвіду організації банківської діяльності, що також викликає необхідність приведення вітчизняних положень банківського законодавства до відповідних світових стандартів.
З огляду на це, перед сучасною правовою наукою постало надзвичайне актуальне та практично значиме завдання, пов’язане з розробкою та удосконаленням вітчизняного законодавства з питань організації та здійснення Національним банком України власних повноважень.
У сучасних умовах розвитку національної економіки регулювання банківської діяльності та організації й функціонування банківської системи країни набувають нового змісту. Це нерозривно пов’язано з економічною та правовою природою визначених елементів, оскільки банківська система відноситься до центральних ланок господарського механізму ринкового типу. Тому не випадково процес економічних перетворень в Україні (як і в більшості постсоціалістичних країн) розпочався із швидкого реформування банківських інститутів та банківської системи в цілому. Тим більше, що в межах загальної політики інтеграції надалі вирішуватиметься й питання правового положення центрального банку у вітчизняній банківський системі та її адаптації до світової банківської системи.
Дослідженню правовідносин в банківський сфері і діяльності Центрального банку країни у його різних аспектах присвячена значна кількість науково-теоретичних розробок, особливо в останні роки. В той же час комплексність банківських відносин породжує різноманітні підходи представників окремих галузей права, які акцентують увагу переважно на дослідженні правових режимів банківських операцій або визначенні місця банківського права у правових системах.
Мета дослідження. Мета цієї курсової роботи полягає у тому, щоб на основі досягнень юридичної та економічної наук, узагальнення правозастосовної діяльності Національного банку України та органів державної влади, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства, розкрити правові проблеми організації діяльності Національного банку України, його місце та роль в регулюванні банківської діяльності і здійсненні банківського контролю, сформулювати теоретичні висновки й пропозиції щодо удосконалення національного законодавства.
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
Банківська діяльність як інститут фінансового права
В прагненні до ефективного розвитку фінансової системи України та стабільного функціонування банківської системи важливого значення набуває вдосконалення банківської діяльності в державі та її ефективне правове регулювання. В умовах ринкових відносин ефективна банківська діяльність впливає на економічні успіхи в державі, на належне регулювання грошово-кредитних відносин, сприяє надійності функціонування банківської системи.
Поняття банківська діяльність» є ключовим елементом фінансової системи держави, і важливе значення для визначення її суті та ролі в організації руху публічних фінансових ресурсів виконують норми фінансового права.
Широкий спектр наукових теорій відносить правовідносини, що виникають у сфері банківської діяльності, і до фінансових [1, с.16; 2, с.161; 3, с.39], і до цивільних [4, с.19; 5, с.28], і до адміністративних [6, с.20], і до господарських [7, с.20; 37]. У той же час, дослідники розглядають банківські правовідносини, як комплексний правовий інститут, який охоплює різнорідні за характером правовідносини [8, с.19-29; 9, с.110; 10, с.123]. Банківські правовідносини завжди пов’язані з фінансами, оскільки це предмет правового регулювання відносин з діяльності банків. Для розгляду правової природи банківської діяльності потрібно звернутися до сутності цієї категорії.
Банківська діяльність тісно пов’язана з фінансовою функцією держави. Для реалізації власних завдань і функцій держава повинна мати відповідні фінансові ресурси. Фінансове право розглядає фінансову діяльність держави як об`єктивну необхідність, яка є процесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконання всіх державних завдань. Отже, науковці вважають, що фінанси виступають як система економічних відносин, що виражають утворення та використання фондів грошових коштів в інтересах забезпечення розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб [11, с.15].
Фінансові ресурси завжди пов`язані з використанням грошей, рух яких опосередковано впливає на формування, розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту, і одним з важливих завдань діяльності держави в фінансовій сфері - є організація грошового обігу. Оскільки обов’язковим суб’єктом грошового обігу є банки, держава повинна регулювати банківську діяльність. Тобто, суть фінансової діяльності держави в банківській сфері, це - регулювання та розвиток банківської системи та інших фінансово-кредитних установ, а також, враховуючи закони ринкової економіки, сприяння отриманню ними прибутків, і завдяки цьому підтримування стабільності всієї грошово-кредитної системи та довіри до неї з боку населення. Водночас держава повинна впливати через банківську систему на економічний розвиток суб`єктів господарювання та на зростання обсягу державних фінансів та їх подальший обіг у фінансовій сфері.
Враховуюче необхідність удосконалення правового забезпечення державного регулювання фінансової системи і її складової банківської, потребує уточнення зміст банківської діяльності, її поняття, і визначення рис, що вказують на її місце в системі інститутів фінансового права.
Банківська діяльність є одним з елементів фінансової діяльності держави і складність банківської діяльності полягає в тому, що вона охоплює обіг як державних, так і приватних фінансових ресурсів, причому зв`язок між ними часто є міцним і нерозривним. У чинному Законі України «Про банки і банківську діяльність» визначається банківська діяльність, як залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [12]. Отже, сутність банківської діяльності законодавець обмежує переліком тільки трьох основних банківських операцій, який, по-перш, є значно ширшим, оскільки інші банківські операції містяться у наступних статтях закону, а по-друге, визначення є звуженим тільки до права на надання банківських операцій, якими банківська діяльність не обмежується.
В економічній літературі банківську діяльність прийнято визначати через економічні функції, що здійснюються банком [13, с. 12;30]. В юридичній літературі банківські функції, на думку вчених, характеризують установу щодо її правового статусу як юридичної особи, якій належить майно для самостійного здійснення повного господарського відання, та отримання прибутку як результату господарської (комерційної) діяльності, а також, контрольну, наглядову, ліцензійну діяльність [14, с. 26; 16].
Термін банківська діяльність» протягом тривалого часу не отримував свого розкриття в законодавстві України. В новій редакції, Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) міститься дефініція, яка вказує на три банківські операції, які характеризують сутність банківської діяльності. Отже, в самому найпростішому розумінні, банківська діяльність - це сукупність банківських операцій, право на проведення яких встановлюється законом.
Банківська діяльність у широкому розумінні має місце тоді, - вважає О.М. Олейник, - коли здійснення будь-якого з перерахованих законодавцем видів банківських операцій здійснюється як самим банком, так і небанківською кредитно-фінансовою установою. В міжнародній банківській практиці сюди включаються такі операції, як купівля-продаж валюти, здійснення розрахунків, інкасація грошових коштів, довірче управління грошовими коштами, лізингові операції тощо [15, с.16]. Включення до поняття банківська діяльність ще додаткових видів банківських операцій: виключно банківських, або ліцензійних, або на підставі дозволу, або угод, на наш погляд, не свідчать на користь визначення сутності банківської діяльності у так званому «широкому розумінні», оскільки мова йдеться тільки про їх кількість. Це ж стосується і кола суб’єктів, які мають право їх здійснювати на підставі ліцензії або дозволу НБУ.
Вважаємо, що поняття банківської діяльності містить таку особливість, як право на здійснення банківських операцій та послуг, але не вичерпується лише переліком операцій, які виконуються на грошовому ринку уповноваженими суб’єктами. До складових банківської діяльності слід віднести весь інший процес функціонування банків, налагодження взаємодії елементів банківської системи шляхом визначення статусу і функцій окремих ланок, банківський нагляд, механізм розробки та впровадження грошово-кредитної та валютної політики, оперативну діяльність Правління банку, тощо.
Цілком слушно О.П. Орлюк визначає, що банківська діяльність - це система діючих спеціальних суб’єктів та операцій, здійснюваних ними як учасниками єдиної банківської системи з приводу грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів платежу, заощадження й товару. Отже, таке визначення характеризує банківську діяльність в найширшому розумінні [16, с. 4].
Враховуюче цей висновок, зазначимо, що банківська діяльність в її так званому вузькому розумінні», безспірно є елементом фінансової діяльності, і держава засобами примусу регулює цю діяльність, і наявність приватних інтересів у інших суб’єктів, учасників банківських правовідносин, які підкоряються державному регулюванню і вимогам центрального банку також опосередковано регламентується, публічними фінансово-правовим нормам.
Підсумовуючи зазначене вище, ми пропонуємо таке визначення банківської діяльності у вузькому значені: банківська діяльність - це особливий вид господарської діяльності, що систематично здійснюється спеціальними суб’єктами (банками та іншими фінансовими установами) на підставі ліцензії (дозволу) НБУ, спрямовану на здійснення банківських операцій, угод та надання банківських послуг, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів та забезпечення стабільності банківської системи.
Банківська діяльність, яка охоплює рух фінансових ресурсів, які є за змістом грошовими і складають основу фінансової системи держави, хоч і знаходиться на межі публічно-правового регулювання потребує інструментального механізму правового регулювання з боку держави та уповноважених суб’єктів. Не можливо розглядати банківські відносини, що складаються в процесі банківської діяльності тільки з позицій цивільного права, або адміністративного, або господарського права, оскільки грошовий обіг в цілому і, зокрема банківські операції, регулюються перш за все з публічно-правових позицій, а потім вже з метою захисту приватних інтересів.