ВСТУП
Актуальність теми. На даний момент питання пов’язані з виконанням антимонопольного законодавства є актуальним, оскільки чи не щодня порушуються справи про його недотримання, а деякі з них набувають неабиякого розмаху. В Україні відбувається стрімкий розвиток ринкової економіки на конкурентних засадах. Держава (у особі уповноважених органів та посадових осіб) має забезпечувати якісний розвиток, зокрема, шляхом розробки та впровадження державної конкурентної політики, застосування заходів і засобів регулювання економічної конкуренції. Конкурентна політика в нашій державі являє собою комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на розвиток та захист конкуренції, подолання монопольних тенденцій та недобросовісної конкуренції в економіці України, регулювання сфер функціонування природних монополій, сприяння фінансовій, матеріально-технічній, інформаційній, інноваційній, консультативній, а також іншій підтримці суб’єктів господарювання, яка забезпечує розвиток конкуренції та здійснюється уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління і контролю. Державне регулювання економічної конкуренції здійснюється за допомогою системи заходів, що застосовуються спеціально уповноваженим органом – Антимонопольним комітетом України.
Слід зазначити, що проведення в Україні адміністративної реформи, а також адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу вплинули на законодавче закріплення правового статусу Антимонопольного комітету України, характеристику його структури та функцій, а також розробку на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання його діяльності.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб визначити зміст і структуру адміністративно-правового статусу Антимонопольного комітету України, розглянути діяльність Антимонопольного комітету України .
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері діяльності Антимонопольного комітету України.
Предмет дослідження становить адміністративно-правовий статус Антимонопольного комітету України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми
Нормативну базу роботи склали Конституція України, чинне адміністративне та господарське законодавство, нормативно-правові акти інших галузей права, окремі норми, що регулюють питання правового статусу
1. Організація роботи антимонопольного комітету
1.1 Правовий статус антимонопольного комітету
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", “Про Антимонопольний комітет України” інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо ратифікованим міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять ці Закони, то застосовуються правила міжнародного договору.
Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.Антимонопольний комітет та утворені ним територіальні відділення (в АРК, областях, в містах Києві та Севастополі) становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та іншими актами законодавства.
Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.
Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.Вплив у будь-якій формі на працівника Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень з метою перешкоджання виконанню ним службових обов'язків або прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.
1.2 Структура та повноваження органів антимонопольного комітету
Комітет, його адміністративні колегії, державні уповноважені, адміністративні колегії територіальних відділень Комітету є органами Антимонопольного комітету України.
Систему органів Комітету очолює Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган. Вищий колегіальний орган покликаний розглядати та вирішувати першочергові завдання у сфері захисту та розвитку економічної конкуренції. Комітет як вищий колегіальний орган може розглядати будь-яке питання, що належить до компетенції його органів.
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. Державні уповноважені призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Комітету. Строк їх повноважень становить сім років. Після закінчення цього строку державний уповноважений продовжує виконувати свої обов’язки до призначення на цю посаду нової особи. Державним уповноваженим може бути призначено громадянина України, який досяг тридцяти років, має вищу, як правило, юридичну чи економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше п’яти років протягом останніх десяти років. Державні уповноважені є членами Комітету як вищого колегіального органу та очолюють або входять до складу адміністративних колегій, а також виконують інші обов’язки за дорученням Голови Комітету.
Державному уповноваженому підвідомчі справи про:
зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди між підприємцями, недобросовісну конкуренцію на загальнодержавному ринку;
примусовий поділ монопольних утворень регіонального ринку;
ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Комітету;
ухилення від виконання вимог нормативних акт Комітету підприємцями в частиш питань, що відносять до компетенції Комітету, адміністративних колегій чи державного уповноваженого;
неподання, несвоєчасне подання або подання за відомо недостовірної інформації до Комітету;
адміністративні правопорушення, передбачені ст.164о 166-1, 166-2, 166-3 і 166-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення. Один з державних уповноважених Антимонопольного комітету України за посадою є також головою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Голові відділення Антимонопольного комітету підвідомчі справи про:
зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди між підприємцями, недобросовісну на відповідному регіональному ринку;
дискримінацію підприємців місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, регіональними органами управління громадських організацій та об'єднань підприємців;
неподання, несвоєчасне подання або подання за відомо недостовірної інформації;
ухилення від виконання або несвоєчасне виконати рішень посадових осіб відділення;
адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.164-3 166-1,166-2, 166-3 і 166-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону. У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі
повноваження:
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими
заявами і справами;
приймати передбачені законодавством про захист економічної
конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами,
переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації
дій відповідно до законодавства про захист економічної
конкуренції;
перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи
влади, органи місцевого самоврядування, органи
адміністративно-господарського управління та контролю щодо
дотримання ними вимог законодавства про захист економічної
конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і
справами про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції;
призначати експертизу та експерта із числа осіб, які
володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;
залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та
інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду
справи про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;
проводити дослідження ринку, визначати межі товарного
ринку, а також становище, у тому числі монопольне (домінуюче),
суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні
рішення (розпорядження);
визначати наявність або відсутність контролю між
суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи
суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;
Та інші повноваження, вказані в Розпорядженням Антимонопольного коиітету №32-р від 23.02.2001
Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має право надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, установам, організаціям, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження:
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;
приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації;
перевіряти рішення адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України;
переглядати рішення, прийняті постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України;
при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;
проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне , суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення ;
розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови, а також перевіряти законність та обґрунтованість постанов, винесених адміністративними колегіями територіальних відділень Антимонопольного комітету України, в цих справах;
звертатися до суду із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України здійснює інші повноваження відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має право надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, установам, організаціям, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Для реалізації повноважень Комітету у сфері захисту та розвитку економічної конкуренції утворюються й інші колегіальні органи. Так можуть утворюватися: постійно діючі адміністративні колегії, тимчасові адміністративні колегії. Тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України утворюються Головою Комітету з числа державних уповноважених та голів територіальних відділень Комітету у складі не менше ніж три особи. Тимчасову адміністративну колегію очолює державний уповноважений. Така колегія утворюється на певний визначений строк або для досягнення певної мети. Компетенція тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України майже подібна до компетенції постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.
1.3.Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України
Антимонопольне законодавство України встановлює кілька видів санкцій за порушення норм цього законодавства, а також у загальному вигляді визначає порядок застосування таких санкцій.Головна цивільно-правова санкція — відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем і несумлінною конкуренцією (ст.22 Закону України «Про обмеження монополізму»). Ці збитки підлягають відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб у порядку, встановленому цивільним законодавством України. Майнова відповідальність у вигляді накладення штрафів передбачена ст.19, 20 вищевказаного Закону. Особи, якім заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, арбітражного суду із заявою про її відшкодування. Тому штрафи за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства стягуються в судовому порядку.
Згідно зі ст. 251 Господарського кодексу України Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання -юридичних осіб за:
вчинення дій, передбачених статтями 29, ЗО і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству;
створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди;
неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.
Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом. Основними обставинами, що враховуються при визначенні розміру штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства суб'єктами господарювання, є:
істотність впливу на конкуренцію на конкретному ринку; розмір незаконно отриманого прибутку;
розмір збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій відповідача; вчинення порушення повторно;
тривалість здійснення правопорушення;
поведінка суб'єкта господарювання після виявлення ознак правопорушення;
фінансове становище відповідача;
одночасне скоєння декількох порушень антимонопольно-конкурентного законодавства.
Накладення штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства можливо в таких розмірах:
до десяти відсотків доходу(виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф за:
антиконкурентні узгоджені дії;
зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання у неповному обсязі;
до п'яти відсотків доходу(виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф за:
здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання без отримання в установленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету України антиконкурентних узгоджених дій, що сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товарів; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємств; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва;
здійснення обмежувальної та дискримінаційної діяльності у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання;
узгоджені дії малих або середніх підприємців;
узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів;
узгоджені дії щодо прав інтелектуальної власності, а також узгоджені дії, які можуть бути дозволені;
недотримання умов безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток, акцій, паїв, що забезпечує досягнення або перевищення 25 чи 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання;
концентрацію без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу необхідна;
невиконання учасниками узгоджених дій концентрації вимог і зобов'язань, якими обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;
до одного відсотка доходу(виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф за:
схиляння інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства чи сприяння вчиненню таких порушень;
неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню в установлені органами Антимонопольного комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладанні арешту на майно, предмети, документи або інші носії інформації;
обмеження у господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
Рішення про накладення штрафів у розмірі понад 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України.
Вчинення господарюючими суб'єктами, юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислення виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручка відсутня, зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21).
Нарахування пені за прострочення сплати штрафу, що накладений органами Антимонопольного комітету України за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, може припинятись у разі:
сплати штрафу (ч. 2. ст. 31 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);
прийняття господарським судом ухвали про припинення виконання рішення органів Комітету в частині сплати штрафу (ст. 66 ГПК України);
відстрочення або розстрочення виконання рішення господарським судом про стягнення штрафу (ст. 121 ГПК);
дії мораторію щодо задоволення вимог кредиторів і з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (абз. 2 ч. З ст. 12, абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»).
Іншою санкцією є Вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу)
Згідно зі ст. 253 ГК України прибуток (доход), незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29, ЗО і 32 цього Кодексу, стягується за рішенням суду до Державного бюджету України.Прибуток, одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення норм антимонопольно-конкурентного законодавства, є незаконним, а тому підлягає стягненню судом або господарським судом у державний бюджет за позовом Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень (ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», п. 5 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001р. №32-р.).Незаконно одержаний прибуток (доход) може виникати внаслідок скоєння суб'єктом господарювання правопорушення у вигляді:
зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;
неправомірних угод між суб'єктами господарювання;
недобросовісної конкуренції.
При цьому необхідно зауважити, що незаконно одержаний прибуток (доход) може бути стягнуто до Державного бюджету України також шляхом добровільної сплати сум, самостійно нарахованих суб'єктом господарювання.Розмір незаконно отриманого прибутку (доходу) може бути підрахований таким чином: суми фактично одержаних внаслідок незаконних дій прибутків (доходів) слід зменшити на суму прибутку (доходів), яку одержав би суб'єкт господарювання у разі утримання від правопорушення, а також на суму податків та обов'язкових платежів, котрі були сплачені, та суму повернених коштів.
Ще одна санкція - відшкодування збитків
Згідно зі ст. 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.У разі порушення антимонопольно-конкурентного законодавства порушники повинні відшкодувати завдані збитки. Останнім може бути відшкодовано за позовами зацікавлених осіб у порядку, визначеному господарським законодавством України.
Особи, яким заподіяно шкоду, мають можливість звернутись до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування. Слід зазначити, що законодавством не передбачено повноваження Антимонопольного комітету України та його органів щодо відшкодування збитків, завданих порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства.У подвійному розмірі завданої шкоди збитки відшкодовуються особою, яка спричинила шкоду, якщо така заподіяна порушеннями антимонопольно-конкурентного законодавства, серед яких порушення у вигляді:
антиконкурентних узгоджених дій;
зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
здійснення учасниками узгоджених дій суб'єктами господарювання без отримання в установленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету України антиконкурентних узгоджених дій, що сприяють удосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товарів;техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва;
недотримання умов безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток, акцій, паїв, що забезпечує досягнення або перевищення 25 чи 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання;
концентрації без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету в разі якщо наявність такого дозволу необхідна;
обмеження у господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із за-явою про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства;
невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.
Перераховані санкції можуть бути застосовані Антимонопольним комітетом України в результаті розгляду справ про порушення норм антимонопольного законодавства.
ВИСНОВКИ
У результаті роботи, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення завдання. Основні з них такі
1. Відносини у сфері діяльності Антимонопольного комітету України врегульовані нормами різних галузей права. З їх кола виділено відносини, які є предметом адміністративно-правового регулювання. Ними є зовнішні державно-владні відносини, пов’язані із застосуванням заходів імперативного прямого та непрямого (економічного) впливу з метою захисту економічної конкуренції, забезпечення економічної безпеки та інтересів держави. Вони пов’язані із використанням приписів, встановленням заборон, наданням дозволів.
2. Особливостями державного захисту економічної конкуренції в Україні визначено: а) попередження створення монополій; б) обмеження використання монопольної влади. Головна мета антимонопольного регулювання полягає у захисті і розвитку вільної конкуренції, якій загрожують монопольні тенденції. Інші цілі: обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бізнесу, захист прав споживача.
3. При вдосконаленні чинного законодавства перевага має надаватись контрольним та юрисдикційним процедурам, здійснюваним Антимонопольним комітетом України у зв’язку із оперативністю їх провадження та високою результативністю.
4. Функціями Антимонопольного комітету України є напрямки його діяльності, що характеризуються однорідністю та цільовою спрямованістю. Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність у двох напрямах: внутрішньому та зовнішньому. Внутрішній (внутрішньоорганізаційний) напрям: планування, організація, координація, функція забезпечення, облік та контроль. Внутрішні функції за складом притаманні для будь-якому органу виконавчої влади. Різниця визначається предметом управлінської діяльності конкретного органу виконавчої влади. Зовнішня діяльність Антимонопольного комітету, порівняно із внутрішньою, значна за обсягом повноважень і є основною. Зовнішні функції: нормотворча, управлінська, контрольна, правоохоронна, інформаційна.
7. Компетенцією Антимонопольного комітету України є сукупність юридично встановлених повноважень (прав і обов’язків), що визначають його місце в системі органів влади та коло суспільних відносин, у яких Антимонопольний комітет України юридично компетентний.
8. Особливостями дисциплінарної відповідальності посадових осіб Антимонопольного комітету України є: а) порядок притягнення регулюється спеціальним законодавством; б) правові норми, за порушення яких передбачено дисциплінарну відповідальність, містяться у нормативно-правових актах різної юридичної сили (від законів до розпоряджень голови Антимонопольного комітету України); в) відповідність настає за порушення не тільки правових норм, але й морально-етичних правил поведінки.
Особливості адміністративної відповідальності: а) підстави та порядок встановлені нормами адміністративного права; б) до посадових осіб органів Антимонопольного комітету застосовуються попередження та штраф; в) поза службовою діяльністю посадові особи несуть юридичну відповідальність на загальних підставах з іншими громадянами.
9. Юридичні гарантії законності в діяльності Антимонопольного комітету, це закріплена у нормах права система адміністративно-правових засобів, що сприяє реалізації правових норм, регламентуючих діяльність Антимонопольного комітету, а також спеціально вироблені державою способи, що забезпечують у цій сфері діяльності чітке дотримання, застосування законів і підзаконних нормативних актів, правильне використання прав, виконання обов'язків всіма учасниками адміністративних правовідносин із притягненням правопорушників до юридичної відповідальності.
Перелік використаної літератури
Нормативні акти
Правові основи державного управління економікою України - Ю.І. Крегул:2.7. Правовий статус Антимонопольного комітету України
Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 11 листопада 1994р. №765. (не дійсний з 11.01.2001)
Постанова Кабінету міністрів «Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків» від 11 листопада 1994 р. №765 (не дійсна)
Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 року №2132 // Закони України.-Т.З.-К., 1996.
Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 29 листопада 1993 року, №3659//Закони України.-Т.6.-К., 1996.-
Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"" від 7 червня 1996 року, № 236 //Закони України.-Т. 10.-К., 1996.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 07.06.1996 № 236/96-ВР
Закон України "Прозахистекономічноїконкуренції" від 11.01.2001 № 2210
Розпорядження Антимонопольного комітету України « Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету» від 23.02.2001 №32-р
Закон Украины «О защите экономической конкуренции» от 11 января 2001 года № 2210-111.
Господарьський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №436-IV
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання у сфері захисту економічної конкуренції» від 20.11.2003 № 1294-IV