ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.
Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси.
Розмаїтість природних умов певної території (особливості рельєфу, клімату, географічного положення тощо) може полегшувати або ускладнювати господарське освоєння території, сприяти або не сприяти розвиткові господарської системи. Природні умови істотно впливають на потреби суспільства, але вони створюють лише фон, обстановку, у якій можлива реалізація цих потреб.
Необхідно відмітити, що геологічна вивченість багатьох регіонів Землі, зокрема Азії, є незначною. Недостатньо або малооціненними залишаються земельні, водні, лісові ресурси, що пояснюється відсутністю коштів у слаборозвинених країн на детальні дослідження свого природно-ресурсного потенціалу.
Природно-ресурсний потенціал країн Східної та Західної Азії досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Кожен дослідник мав свій підхід до вивчення цієї теми. Безуглий В.В. досліджував природно-ресурсний потенціал Центральної Азії як регіону, не виділяючи кожну країну окремо. Навпаки вчені Дахно І.І. та Тимофієв С.М. вивчали природно-ресурсний потенціал кожної країни Азії окремо, враховуючи та виділяючи особливості природних ресурсів кожної з них.
Отже, актуальність теми дослідження полягає у розкритті загальних відомостей про економічний розвиток і природно-ресурсний потенціал країн Азії та його використання на основі вищевикладеного матеріалу.
Мета дослідження. Метою роботи є комплексне виявленя і детальне вивчення всіх особливостей природно-ресурсного потенціалу Східної та Західної Азії як регіону та кожної країни окремо. А також надати практичні рекомендації та пропозиції щодо використання природних ресурсів країн даного регіону.
Завдання дослідження. Для досягнення мети дослідження поставлені наступні завдання:
вивчити та розібратися в загальній характеристиці Східної та Західної Азії як цілісного регіону;
детально розглянути та систематизувати відомості про природно-ресурсний потенціал Центральної Азії;
розкрити та проаналізувати особливості взаємовідносин України з державами, що входять до центральноазійського регіону, та перспективи подальшого співробітництва.
Об`єкт дослідження – Східна та Західна Азія як окремий регіон.
Предмет дослідження– Особливості економічного розвитку та загальна характеристика регіону Східної та Західної Азії.
Методологія та методи дослідження. Методологія написання курсової роботи базується на загальних принципах об`єктивності, логічності, конкретних і достовірних фактах та цифрах, що передбачають повний та об`єктивний аналіз Східної та Західної Азії як регіону. В ході написання курсової роботи використовувались такі методи: системний, узагальнюючий, логічний, історичний, а також методи аналізу та синтезу.
Наукова новизна. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні природно-ресурсного потенціалу країн Особливості економічного розвитку та загальна характеристика регіону Східної та Західної Азії. На основі широкого масиву використаних джерел автор спробував детально проаналізувати особливості природних ресурсів даного регіону та скласти їх загальну характеристику. Наукову новизну також складають висновки, пропозиції, рекомендації, що подані в даній курсовій роботі.
Теоретична та практична цінність. Теоретична та практична значимість роботи полягає в тому, що її теоретичні результати дають можливість поглиблено вивчити особливості природних ресурсів країн Східної та Західної Азії та перспективи їх практичного використання.
Особистий внесок.Особистий внесок автора у розробку даної теми полягає в узагальненні та складанні загальних відомостей розвитку та загальна характеристика регіону Східної та Західної Азії та висвітленні особливостей взаємовідносин України з країнами Азії.
Структура роботи. Курсова робота на тему «Особливості економічного розвитку та загальна характеристика регіону Східної та Західної Азії» складається з вступу, розділів, висновку, списку використаних джерел. Кількість сторінок складає
Загальна характеристика Азії
Азія — найбільша частина світу, яка займає 1/3 земної поверхні. Вона розташована переважно у Північній півкулі. Із сходу на захід Азія простягається від мису Баба у Туреччині до мису Дежньова у російській Чукотці, що становить понад 16 тис. км. Протяжність з півночі (мис Челюскін) на південь (мис Піай) сягає 8 тис. км. Азію омивають Північний Льодовитий океан (на півночі), Тихий (на сході), Індійський (на півдні), моря Атлантичного океану — Середземне, Егейське, Мармурове, Чорне й Азовське. Площа Азії охоплює 43,4 млн. км2, у т. ч. до 8 млн. км2 припадає на півострови: Аравійський (2,7 млн. км2), Ямал, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корейський, Індокитай, Індостан, Мала Азія, Малакка. Площа островів сягає до 2 млн. км2, серед них найбільшими є Північна Земля, Новосибірські, Врангеля, Курильські, Сахалін, Японські, Тайвань, Хайнань, Малайський архіпелаг, Андаманські, Шрі-Ланка, Кіпр та ін. Ця частина світу є найконтрастнішою за абсолютними значеннями висот. На її території розташовані найвища вершина світу Джомолунгма (Еверест) у Гімалаях (8848 м); найглибші западини, зайняті озерами (озеро Байкал з максимальною глибиною 1620 м; Мертве озеро, рівень якого знаходиться на 392 м нижче рівня Світового океану). Загальна характеристика Азії 283 Мінеральні ресурси Азії багаті і різноманітні, особливо щедрі поклади паливних ресурсів. Багатими нафтовими районами є країни Перської затоки (до 50% сумарних світових запасів), Росія (Західний Сибір, Сахалін), Азербайджан, Туркменістан. Родовища природного газу зосереджені в Росії (Західносибірський басейн — найбільший в світі), Узбекистані, на Близькому Сході. Великі запаси кам’яного вугілля розвідано в Казахстані (Карагандинський басейн), Росії (Кузнецький, Тунгуський, Мінусінський басейни в Сибіру), на сході Китаю, в Кореї та Індії. Руди чорних і кольорових металів залягають переважно на глибині, а іноді — на поверхні (як в Індостані). Поклади залізних руд є в Казахстані, Росії, Китаї, КНДР та Індії. У Грузії та Індії наявні великі родовища марганцю. У Північно-Західному Казахстані, в Туреччині, на Філіппінах і в Ірані зосереджені родовища хромових руд. Нікелем багатий район Норільська (Росія); мідними рудами — Казахстан, Росія, Японія; поліметалевими рудами — Середня Азія, Росія, Китай, М’янма, В’єтнам. Багаті родовища бокситів розробляють у Казахстані, Росії (Красноярський край), Індії, М’янмі, Індонезії. Великий олов’яний пояс тягнеться через Далекий Схід Росії, Південний Китай, М’янму, Таїланд, п-ів М алакка та острови Індонезії. Багаті родовища алмазів розвідані та освоюються у західній частині Якутії (Росія). Величезна протяжність суходолу, безліч бар’єрів і замкнутих западин зумовлюють різноманітність кліматичних умов. В Азії з півночі на південь представлені всі кліматичні пояси: від арктичного на півночі і континентального у Східному Сибіру до екваторіального в Індонезії. На півдні і південному сході дме літній мусон, що зволожує Індостан, південні Гімалаї та Індокитай. Восени поблизу східноазійських берегів нерідко проходять тропічні циклони (тайфуни), які супроводжуються ураганними вітрами і зливами. В Азії спостерігається значне коливання температур: середня температура січня на значній частині Сибіру нижча -20°С (тут розташований полюс холоду Північної півкулі — Верхоянськ (Оймякон^ з максимальною температурою -7 0 С), січнева ізотерма 0 С проходить через Самарканд (Узбекистан), Нанкін (Китай) і Токіо (Японія), біля екватора — +25°С. У липні найтепліше (середня температура +30С і більше) у Передній і Середній Азії, пустелях Такла-Макан і Тар, на півночі Азії температура знижується до +10 С і нижче. В екваторіальному поясі випадає до 2000 мм опадів на рік. На приморських навітряних схилах Південної та Східної Азії опади становлять 2000—3000 мм і більше (міс 284 Країни Азії цями до 8000—12 000 мм). У Черапунджі (штат Ассам в Індії) в 1861 р. випало 22 900 мм — рекордна річна сума опадів для всієї Землі. На навітряних схилах в субекваторіальних районах випадає менше 1000 мм опадів. Територія Азії пронизана великими і потужними річковими системами. До басейну Північного Льодовитого океану належать ріки Лена (довжиною 4400 км), Об з Іртишем, Єнісей, Яна, Індігірка, Колима; до Тихого океану впадають ріки Янцзи (5800 км), Анадир, Амур, Хуанхе, Сіцзян, Меконг, Менам; до Індійського океану — Інд (3180 км) та Ганг (2700 км), Салуїн, Іраваді, Брахмапутра, а також Шат-ельАраб, що утворюється злиттям Тигра (1850 км) й Євфрату (3065 км). Найбільшими озерами є Каспійське (368 тис. км2) і Аральське (51,1 тис. км2), що залишилися від найдавнішого моря Тетіс. Озерами тектонічного походження є Байкал (площа 31,5 тис. км2), Ван. Деякі озера виникли внаслідок обвалів (Сарезьке), карстових процесів (озера Західного Тавра), лавових запруд тощо. У безстічних западинах багато солоних озер (Кукунор, Туз та ін.). При будівництві гідроелектростанцій на ріках Азії створено великі водосховища, зокрема Братське, Красноярське, Новосибірське, Бухтармінське (у Росії), Сунхуату (Китай), Супхунхо (КНДР) тощо. Ріки й озера — важливі транспортні шляхи. Багато рік мають величезні запаси гідроенергії, яка масштабно використовується в Росії (ГЕС на Єнісеї, Ангарі, Обі, Іртишу), в Японії, КНДР, Китаї. В Азії зі змінами клімату і віддаленням від океанів змінюються і типи рослинності: від тундри до вологих екваторіальних лісів і саван. Хвойна тайга переважає на Півночі, південніше — лісостепи і змішані широколистяні ліси. У тропічних широтах Східної та Південної Азії ростуть мусонні ліси і савани, на схилах гір — вічнозелені ліси. На екваторі в Індонезії знаходяться заболочені ліси — гілеї. Середземноморський клімат і рослинність характерні для південносхідного узбережжя Малої Азії. Тваринний світ Азії різноманітний: лише тут мешкають індійський слон, гігантська панда, двогорбий верблюд. У печерах Таїланду водиться найменший кажан-довгонос, а найбільший («летюча лисиця») мешкає в Індонезії. Гігантський краб з клешнею понад 2 м живе у морі біля південних берегів Японії. Батьківщиною тигрів є Північно-Східна Азія, але через винищення внаслідок полювання вони збереглися лише у заповідниках. Гігантський варан водиться на о. Комодо (Індонезія) і є найбільшою ящіркою на Землі, досягаючи дов Загальна характеристика Азії 285 жини 3,5 м. Біля східного узбережжя і на островах Азії мешкають цінні морські тварини (калани, котики, морські леви, моржі тощо). У 2004 р. населення Азії становило до 3,8 млрд. осіб (з початку XX ст. його чисельність збільшилася на 220%). Сучасне населення континенту формують кілька рас. Більша його частина належить до монголоїдної раси (китайці, корінні народи Сибіру, Індокитаю, японці, корейці, філіппінці тощо). Мешканці Південно-Східної Азії (турки, євреї, ліванці, народи Закавказзя та ін.) є представниками європеоїдної раси. До австралоїдної раси належать малочисельні народи Південно-Східної Азії. Присутній і змішаний тип європеоїдно-монголоїдного походження (народи Південного Уралу, Західного Сибіру, Алтаю, Казахстану, Північної Індії). В Азії надзвичайно різноманітне за національним складом населення. Тут розселено кілька сотень народів, що належать до різних мовних сімей і груп. Народи, що розмовляють мовами індоєвропейської мовної сім’ї, представлені індійською групою (хіндустанці, бенгальці, біхарці, пенджабці), іранською (перси, афганці, курди, осетини), слов’янською (росіяни, українці, білоруси), до цієї сім’ї належать також вірмени і греки. Кавказьку мовну сім’ю утворюють грузини, абхази, чеченці, інгуші та ін. До семітохамітської сім’ї належать араби, євреї Ізраїлю, ассирійці. Народи алтайської мовної сім’ї розселені від Туреччини аж до Тихого океану (турки, азербайджанці, узбеки, казахи, туркмени, якути тощо). Велику частину території Китаю і західну частину Індокитаю заселяють народи китайськотібетськоїмовної сім’ї. На островах Південно-Східної Азії, п-ові М алакка і у деяких районах Індокитаю (до 200 народів) проживають народи австронезійської (малайсько-полінезійської) сім’ї. Усі світові релігії — буддизм, християнство та іслам — зародилися саме в Азії. Буддизм домінує в країнах Індокитаю (без Малакки) і на Шрі-Ланці. В країнах Східної Азії він співіснує з конфуціанством і даосизмом в Китаї, конфуціанством в Кореї, синтоїзмом в Японії. Християнства дотримуються основна частина населення Філіппін, Кіпру, Грузії, Вірменії і більше половини населення Лівану. Іслам сповідує більшість жителів країн Близького Сходу, Пакистану, Індонезії, Середньої Азії, майже половина населення Малайзії. Мусульмани є також у Лівані, на Кіпрі (турки), в Індії, у Північно-Західному Китаї, на Філіппінах тощо. Іудаїзм сповідують євреї Ізраїлю. Послідовники індуїзму мешкають в Індії, Непалі, Пакистані, на 286 Країни Азії та Ш рі-Ланці. Племінні вірування збереглися переважно у внутрішніх гірських районах Індії, Китаю і країнах Південно-Східної Азії. Населення на території Азії розміщене вкрай нерівномірно. Середня густота — 148 осіб/км2. Найбільш заселеними є Сінгапур (4823 особи/км2), Бахрейн (868 осіб/км2), Бангладеш (860 осіб/км2), Мальдіви (800 осіб/км2), Тайвань (577 осіб/км2), Південна Корея (453 особи/км2), Японія (331 особа/км2). Центральна Азія і більшість районів Північної Азії та Аравійського п-ова менш заселені (у Монголії — 1,5 особи/км2, в Казахстані — 6,1 особа/км2, у Саудівській Аравії — 8 осіб/км2), а великі території, що зайняті пустелями (Руб-ель-Халі, Такла-Макан, Гобі, Каракуми, Кизилкуми), і найвисокогірніші вершини Тібету, Гімалаїв, Гіндукушу взагалі не мають постійного населення. Чисельність кочів-ників в Азії постійно скорочується. Міське населення становить до 30% , основна його частина (понад 60%) зосереджена у великих містах (100 тис. і більше). На території Азії ще у давнину виникли перші цивілізації. Протягом століть з ’явилися держави (Вавилон, Шумер, Ассирія, Хараппа, Урарту та ін.), формувалися і зникали величезні імперії (Монгольська, Османська). У XIX ст. більшість азійських країн були колоніями європейців. У XX ст. колонії здобули незалежність та утворили власні держави (Індія, країни Індокитаю тощо). Після Другої світової війни виникли соціалістичні держави (Китай, КНДР, Монголія, В’єтнам, Лаос), які проголошували комуністичні ідеї, що призводило до конфліктів і війн із країнами з ринковою економікою. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 р. утворилися незалежні держави Казахстан, Узбекистан, Киргизія, Таджикистан і Туркменістан. Деякі азійські країни й досі проголошують соціалістичну орієнтацію (Китай, Північна Корея, В’єтнам). Азія є політично нестабільною частиною світу. Кровопролитною була безрезультатна ірано-іракська війна (1980—1988 рр.). Уже понад 50 років триває арабо-ізраїльський конфлікт. Періодично з новою силою спалахують індійсько-пакистанський конфлікт і християнсько-мусульманське протистояння у Лівані. В Афганістані після виведення радянських військ так і не було встановлено миру. У 2003 р. розпочалася американсько-англійська інтервенція в Іраку під лозунгом впровадження демократичних свобод тощо. На азійські країни припадають величезні запаси різноманітних мінеральних ресурсів: 46 країн Азії виробляють майже 42% сукупного світового ВВП. Однак за рівнем соці Загальна характеристика Азії 287 ально-економічного розвитку країни суттєво різняться. У деяких з них (Японія, Ізраїль, ОАЕ, Катар, Бруней, Сінгапур) — він є одним з найвищих у світі (понад 20 тис. доларів на душу населення), в інших (Афганістан, Ємен, Бутан, КНДР) — найнижчим (менше 1 тис. дол.) на континенті. Вирізняються також держави, економіки яких нині розвиваються динамічно. Вони мають вищий рівень розвитку господарства порівняно з іншою групою країн, що розвиваються. До «нових індустріальних країн» належать Південна Корея, Сінгапур, Малайзія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни, Туреччина та ін. Повільно розвивається ринкова економіка в Ємені, Непалі, Камбоджі, Ірані тощо. Регіональний поділ азіатських країн ґрунтується на географічних або політико-географічно-історичних факторах. Азію поділяють на Південно-Західну (один з найдавніших осередків світової культури, сформований на стику трьох частин світу, охоплює країни, розташовані у західній частині Азії, а також на прилеглих до них островах Середземного моря і Перської затоки); Передню Азію (західна частина Азії, що прилягає до Середземного і Чорного морів); Середню Азію (територія у глибині Євразійського континенту біля Каспійського та Аральського морів); Південну Азію (країни на південь від Гімалаїв, на п-овіІндостан і на прилеглих островах в Індійському океані); Південно-Східну Азію (країни, розташовані на п-ові Індокитай і островах Малайського архіпелагу, простягається на південь до Австралії); Північну Азію (розташована на півночі азійської частини Євразії і має вихід до Північного Льодовитого океану), яка із Східною Азією займає 1/4 частину азійської території; Далекий Схід (східний край Євразійського континенту з численними островами). Для розвитку економіки азійські країни інтегруються у політико-економічні угруповання, які, на відміну від європейських та африканських, мають регіональний характер. Так, з метою координації та уніфікації нафтової політики виникла Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), з 12 постійних учасниць 7 є азійськими державами, переважно з Південно-Західної Азії (Ірак, Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ) та Індонезія. Азійські країни, що мають вихід до Чорного моря (Туреччина, Азербайджан, Грузія і Вірменія), із сусідніми європейськими державами (по морю) утворили Чорноморський район економічного співробітництва (ЧРЕС) з метою створення режиму вільного переміщення товарів, послуг і капіталу для розширення виробничої кооперації та спільного підприємництва, поглиблення економічних зв’язків в Азово-Чорноморському регіоні. 288 Країни Азії Утворилися змішані блоки азійських країн, які частково спрямовані на економічне співробітництво, зокрема: Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії (СААРК), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація ісламської конференції, Співдружність Незалежних Держав (СНД) та ін. Загалом найактивніші в інтеграційному процесі країни мають розвинутіші економічні зв’язки і плідно співпрацюють.
1 2