Ім'я файлу: Реферат Всесвітній день донора крові.docx
Розширення: docx
Розмір: 517кб.
Дата: 15.02.2020
скачати

Реферат на тему:

«Всесвітній день донора крові»

Перевірила: Виконала:

Сіденко І. Г. зав. ФАП с. Піски

Кичка Г. В.

2019

Історія донорства крові

На сьогоднішній день донора крові - це абсолютно безпечна та життєво необхідна процедура. Мільйони громадян здають кров без зайвих закликів та прохань. Варто відзначити, що наразі у світовій практиці активізується процедура безадресного донорства, коли людина просто здає кров на потреби пацієнтів. Наша країна поки що не може похвалитися подібними результатами. Але ми активно працюємо у вибраному напрямку.

Історія переливання крові розпочалася ще з давніх часів. У працях Плінія та Цельса зустрічаються згадки про те, що деяким хворим приписували випивати кров. Такі "лікувальні" методи приписували хворим з епілепсією, а також з порушенням психіки. Достеменно невідомо про результати такого лікування, проте про цілющіі властивості крові існує безліч інформації.

Перші важливі відкриття у цій сфері були зроблені ще у 1628 році, коли В. Харві відкрив закон кровообігу і дав значний поштовх для можливості розробки методу переливанні крові.

Про донорство у датах:

1628 р . - У. Харві відкриває принцип кровообігу

1666 р. - англієць Р. Лоуер здійснив переливання крові між двома собаками

1667 р. - француз Жан Батіст Дені перелив кров від овечки до людини.



Перші спроби переливання крові від тварини до людини

Після вдалого експерименту особистого лікаря Людовіка XIV Жана Батіста Дені було здійснено ще кілька успішних переливань. Проте декілька процедур закінчилися летально (через несумісніть крові тварини та людини) тому через деякий час подібні експерименти були заборонені у Франції.

Методом спроб та помилок було вирішено проводити внутрішньовенні переливання з допомогою звичайного пташиного пір'я замість ін'єкційної голки та пузира риб, що служив альтернативою шприца.

1818 році англієць Дж. Бланделл здійснив перше переливання крові від чоловіка до дружини. Жінка мала всі шанси померти від післяпологової кровотечі, проте завдяки сміливому експерименту була врятована.



Успішне переливання від чоловіка до дружини

Потім у 1832 р. російський акушер Г. Вольф повторив успішний досвід переливання крові від людини до людини. Породіля також була врятована.

1900 р. стає знаковим у медицині, адже в цей час Карл Ландштейнер відкриває 3 групи крові, за що через 30 років отримає Нобелівську премію. А через рік його колеги додають до вже існуючого списку четверту групу.

1907 р. Гектоен припустив, що переливання крові будуть безпечнішими, якщо перед цим робити тест на сумісність. Тоді ж було визначено, що кров передається спадково. Через деяйкий час учені відкрили інформацію про універсальність першої групи крові.

1912 р. виведено поняття універсального донора (перша група крові) та універсального реципієнта (4-та група).

1914 р. відзначився важливим проривом у галузі переливання крові. Було віднайдено антикоагулянти, які давали можливість заморожувати кров.

Друга світова війна дала поштовх для вчених і хірургів для подальшого поліпшення якості переливання. Тисячі поранених солдатів були врятовані завдяки донорській крові. Такий успішний досвід призвів до створення банків крові у США з метою постійної допомоги для госпіталей та лікарень.



Набір для переливання крові Другої Світової війни

Донорство крові та плазми

Перша система зберігання донорської крові в банку крові було створено в Радянському Союзі в 1930 році. У 1937 році - перший банк крові відкрили в Америці, в Чикаго - що символізувало початок відкриття місцевих банків по всій країні.



Процедура переливання крові в лікарні

Прориви в галузі досліджень крові цього періоду включали відкриття резус-фактору та отримання знань про склад крові - еритроцити та плазма. Зберігання компонентів крові окремо може бути довшим, аніж зберігати цільну кров, що дозволило банкам крові задовольняти потреби населення.

Протягом десятиліть винаходили різні фактори для покращення зберігання крові та переливання її. Були винайдені кращі антикоагулянти, що значно збільшили термін придатності крові та її компонентів. Змінено методи забору крові та її зберігання, а також аналіз крові дозволяв уникнути зараження реципієнта смертельними захворюваннями.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.06.1944 р. введено нагрудний знак «Почетный донор СССР», яким нагороджували донорів за багаторазове давання крові. Державою було взято курс на безоплатне донорство, яке вважали вищою формою гуманізму і патріотизму. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 30.11.55 р. № 8065-р були визначені права та пільги донорів.

Протягом 60–70 років ХХ ст. завдяки зусиллям працівників служби крові було досягнуто значних успіхів у гематології, онкології, трансплантології тощо. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст. пропаганду донорства було фактично призупинено.

Лікувально-профілактичні заклади відчули дефіцит крові, особливо у період переходу на гемокомпонентну терапію. За цих умов гостро постало питання про законодавчу базу відповідно до завдань розвитку донорства. Згідно із чинним Законом України від 23.06.1995 р. № 239/95-ВР «Про донорство крові та її компонентів» передбачається урегулювання відносин, пов’язаних із розвитком донорства крові, її компонентів, у нових умовах планування, забезпечення комплексу соціальних, економічних, правових і медичних заходів з організації та захисту донорства.

На жаль, донорство у нашій країні, як правило, стало проблемою хворих та лікарів, а не справою суспільства. Населення недостатньо обізнане у питанні донорства крові у зв’язку з недостатнім висвітленням цієї проблеми. Про гостру потребу донорської крові більшості нашого населення стає відомо лише тоді, коли біда стукає в двері їх дому — близька людина потрапляє на операційний стіл, у дружини тяжкі пологи, дитині необхідна багаторазова гемотрансфузія. Ряд країн спирається на родинне донорство, це також одне із значних джерел поповнення запасів крові.

Відповідно до Закону України «Про донорство крові та її компонентів» донором може бути здорова людина віком від 18 років.

Основною і найбільш повноцінною групою донорів є особи вікової категорії від 20 до 40 років, кровотворна система яких здатна швидко поновлювати крововтрату, а серцево-судинна, нервова, гормональна системи сформовані та стабільні. Донорами цієї вікової групи комплектуються основні категорії кадрових донорів (донори плазми крові, клітин крові, кісткового мозку, імунні та ізоімунні донори). Незважаючи на наявність біологічних і конституційних відмінностей між чоловіками та жінками, різниці в термінах фізіологічного поновлення крові після кроводачі не виявлено. Разом з тим, відмічено, що жінки спокійніше сприймають процедуру кроводачі й переносять її значно краще, ніж чоловіки. Проте при формуванні контингенту донорів необхідно враховувати деякі фізіо­логічні особливості жіночого організму. Так, в період місячних, вагітності, лактації донори-жінки тимчасово відсторонюються від виконання донорських функцій.

Донорами можуть бути особи різних професій. Не виявлено різниці між кроводачами донорів розумової та фізичної праці. З метою адаптації організму до крововтрати чинним Законом України передбачено звільнення донора від роботи в день кроводачі і на наступний день після неї зі збереженням середньої місячної заробітної плати. Особливу увагу при формуванні донорських кадрів необхідно приділяти режиму праці особи, яка виявила бажання стати донором. Не рекомендується допускати до кроводачі донорів, які відпрацювали у нічну зміну, працювали у гарячому цеху, або після сильного емоційного потрясіння та важкої фізичної праці. Ця категорія осіб може бути залучена до донорства лише після повноцінного сну і належного відпочинку. При відборі донорів необхідно звертати увагу на наявність надмірної маси тіла (ожиріння ІІ–ІІІ ступеня), що є протипоказанням до виконання донорської функції, та недостатньо розвинуті підшкірні вени ліктьового згину, з яких проводять ексфузію крові.

З метою заохочення населення до здачі крові або плазми крові законодавчо передбачені відзнаки та нагороди особам, які беруть активну участь у донорському русі. Донори, які безкоштовно здали кров у кількості 40 разових максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разів, відповідно до статті 12 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» нагороджуються відзнакою «Почесний донор України». Донорам, які здали кров або плазму крові 100 і більше разів, присвоюється звання «Заслужений донор України». На сьогодні посвідчення «Почесний донор України» мають майже 100 тис. донорів, звання «Заслужений донор України» — 60 осіб.

А донору з Дніпропетровська Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання «Герой України».

Абсолютний донор-рекордсмен – австралієць Джеймс Гаррісон. Він здавав кров майже півтори тисячі разів, за що його охрестили «людиною із золотою рукою». На основі його плазми створили вакцини для більш ніж двох мільйонів пацієнтів.

В Україні звання почесного донора можна отримати вже за 40 процедур здачі крові. Такий титул не тільки престижний, але і вигідний. Почесні донори у всьому світі мають пільги: від дострокового виходу на пенсію до премій і знижок на медобслуговування. За разову здачу вас також винагородять вихідним днем.

У цьому році темою Всесвітнього дня донора крові стали надзвичайні ситуації. За останнє десятиліття катастрофи і збройні конфлікти забрали понад мільйон життів. Після великих подій, як правило, число волонтерів, охочих здати кров, різко зростає – але ненадовго. Лікарі ж підкреслюють, що донори потрібні постійно, і в мирний час. Адже донорська кров – цінний ресурс як при плановому лікуванні, так і при невідкладній допомозі.

Щорічно в світі збирають близько 108 мільйонів порцій дорогоцінної людської крові. Половину здає «золотий мільярд» – люди, які живуть в країнах з високим рівнем доходу.

Відповідно до статистики Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожній третій людині на Землі хоча б раз у житті потрібне переливання крові.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас