Вправи на розслаблення м’язів
Вправи допомагають в ігровій формі оволодіти приймами знаття психом’язового напруження. Само розслаблення необхідне дітям з надто збудливою або надто чутливою нервовою системою, малюкам, яким властиві страх, нав’язливі стани та рухи, істеричні реакції, заїкання тощо.
Котик спить (3-4 роки)
Діти слухають вір і зображують стомленого котика: лягають на підлогу, потягуючись, і починають рівно, спокійно дихати. Вихователь підходить до них, підіймає руки (“лапки”) одного, другого, але руки падають, мов ватяні.
Захотілось котику спати,
Кулачками тре оченята.
Зачекай, мій котику, трішки,
Постелю для тебе я ліжко.
Але мій мисливець завзятий
Вже не міг на ніжках стояти.
Він повільно впав на підлогу,
Розкидавши руки і ноги.
Я його хотіла підняти,
Але став мій котик як з вати.
Уві сні непомітно він диха,
Тільки носом посапує тихо.
Живі загадки (4-5 років)
Руки вгору, з моркви ніс
Сонце вийшло – він розкис.
(Сніговик.)
Цвях на сонці вигравав
та підтанув і упав.
(Бурулька.).
Перший рядок – руки над головою, виструнчитися. Другий – опустити (кинути) розслаблені руки та присісти.
Штанга (5-6 років)
Дитина підіймає “важку штангу”. Потім кидає її, відпочиває.
Повітряна кулька (м’яч) (5-6 років)
Дівчинку або хлопчика обирають на роль м’яча. Спочатку дитина зображує здутий м’яч: ноги напівзігнуті, руки і шия розслаблені, корпус нахилений уперед. Хтось з дітей починає надувати м’яч насосом. супроводжуючи кожну порцію повітря звуком “с-с-с”. Почувши перший звук “с-с-с”, м’яч вдихає повітря і випрямляє ноги в колінах, далі випрямляє тулуб, піднімає голову, руки, надуває щоки. М’яч надутий. Потім його спускають, на звук “ш-ш-ш” з нього виходить повітря і тіло повертається в попередній стан.
Діти міняються ролями.
Вираження спокою та розслабленості
Ці вправи дають змогу через оволодіння виразними рухами розслаблювати м’язи і таким чином управляти емоційним станом дитини. Навіювання спокою краще здійснюється в групових завданнях, де всі вихованці гуртом уповільнюють рухи, переходять на шепіт і завмирають.
Сніжинки (3-4 роки)
Подув вітерець. Діти-сніжинки кружляють під жваву музику. Та ось вітерець затихає, музика уповільнюється, сніжинки ледве рухаються і нарешті лягають на землю (діти присідають, опускають руки, схиляють голову, ніби заснули). Все тихо.
Заводні іграшки (4-5 років)
Діти граються в заводною іграшкою, звертають увагу, як її рух уповільнюється, коли закінчується завод. А потім самі зображують заводне курча, зайчики, паровозик тощо (поступово уповільнюють рухи, зупиняються, завмирають).
Фея сну (5-6 років)
Діти сидять на стільчиках, що стоять в колі на достатній відстані. Звучить колискова. Дівчинка з “чарівною паличкою” (фея сну) підходить до одного з малюків і торкається паличкою його плеча, той засинає (нахиляє голову і заплющує очі). Так вона обходить всіх дітей і тихенько виходить.
Зачароване місто (5-6 років)
Діти слухають казку про зачаровану принцесу. Кожний обирає собі позу, завмирає. Ведучий намагається розбудити учасників гри. І тільки тоді, коли він цілує принцесу, всі прокидаються.
6. Вираження настрою: психофізичні ігри
Вираження веселого і радісного настрою
Ігрові вправи, в яких діти зображують сміх, радість, задоволення, допомагають створити теплу атмосферу в групі, підняти настрій, емоційно наблизити малюків один до одного. Ці ігри корисні дітям з психомоторними та емоційними труднощами. Вони виключають здорове емоційне збудження, відволікають від хворобливих фантазій та переживань. Бадьорий настрій, створений ними, має тривалу стійкість.
Мамі усміхаємось (3-4 роки)
Ведучий співає пісеньку “Мамі усміхаємось” В.Анафонникова:
Ой, лади, лади, лади,
Не боїмося води,
Чисто умиваємось –
ось так!
Мамі посміхаємось –
ось так!
Діти слухають пісню і повторюють рухи за ведучим. На слова першого рядка плескають у долоні, другого – розводять руки долонями догори, третього – гладять свої щоки, четвертого – опускають руки і посміхаються.
Несподівана радість (4-5 років)
У кімнату, де гралися малюки, зайшла мама. Вона посміхнулася і сказала: “Закінчуйте, діти, свою гру. Мені вдалось купити квитки в цирк. Вистава починається через дві години”.
Діти спочатку завмерли, а потім заходились танцювати кругом мами.
Виразні рухи: сміються, потирають руки, плещуть в долоні пританцьовують.
Веселі друзі (5-6 років)
Діти діляться на пари. Кожна пара по черзі розігрує таку сценку. Двоє друзів, які все літо не бачилися, нарешті зустрічаються у дворі. Вони радісно гукають, підбігають один до одного, обіймаються, стрибають від радості, сміються, кружляють у танці або бігають з підскоком, тримаючись за руки.
Вираження спокою і задоволення
Ці ігри допомагають заспокоїти дітей, створити у групі теплу психологічну атмосферу, викликати почуття прихильності один до одного. Їх рекомендують проводити з агресивними, збудливими дітьми, у яких часто виникають конфлікти з однолітками.
Смачні цукерки (3-4 роки)
У одного із дітей у руках уявна коробка з цукерками. Він пригощує по черзі дітей. Малята беруть по одній цукерці, дякують господарю, потім розгортають цукерку і беруть її в рот. По виразу їхніх облич одразу видно, що частування смачне.
Міміка: жувальні рухи, посмішка, вираз насолоди, задоволення.
Золоті краплинки (4-5 років)
Іде теплий дощ. Танцюють бульбашки в калюжах. Із-за хмаринки визирнуло сонце. Дощ став золотим.
Діти підставляють обличчя і долоні золотим краплинам теплого літнього дощу.
Під час етюду звучить музика Д.Христова “Золоті краплинки”.
Виразні рухи: голова закинута, рот напіввідкритий, очі заплющені, м’язи обличчя розслаблені, плечі опущені.
Клумба і садівник (5-6 років)
Діти обирають ролі квітів на клумбі. Всі квіти зів’яли, бо дво не було дощ. Але нарешті прийшов садівник і полив рослини. Вони підняли голівки, розгорнули пелюстки і стали надзвичайно гарними. Квіти вдячно усміхаються садівникові, милуються собою та сусідами по клумбі.
Виразні рухи: сісти навпочіпки, голову і руки опустити (квітка зів’яла); підняти голову, розпрямити тулуб, руки підняти (квітка розквітла).
Міміка: очі напівзаплющені, м’язи розслаблені задоволена посмішка.
Гру можна продовжувати, пропонуючи ситуації: сонце гріє – сонце палить, спека – подув легенький вітерець – вітер став холодним, квіти замерзли – садівник закрив їх від вітру...
Паровозик із Ромашкова (5-6 років)
Діти уявляють себе пасажирами чудового Паровозика з мультфільму. Паровозик зупиняється в дивнім лузі, де росте безліч квітів. Пасажири милуються заходом сонця, слухають спів пташок, збирають ромашки (конвалії, сунички, кульбабки, проліски, листя), нюхають букети, щасливо посміхаються.
Вираження негативних емоцій та переживань
Можливість в умовній ситуації вільно виражати певні негативні емоції, регулювати час та міру їх прояву дає змогу дітям свідомо ставитись до своїх та чужих переживань. Виражаючи в уявних ігрових умовах перебільшений страх або гнів, дитина ніби пересичується ними, що знижує психотравмуючий вплив цих емоцій, запобігає їх закріпленню та переходу у нав’язливі стани.
Вираження суму та страждання
Зайчики (3-4 роки)
Інспекція вірша М.Познанської “Зайчики”:
В лісі сніг. У лісі звірі.
Ось зайчатка скачуть сірі.
Сірі їстоньки хотять,
Сірі з холоду тремтять.
Бідні зайчики голодні.
Ще не снідали сьогодні.
Виразні рухи: стрибають, ніби гріються, руками б’ють себе в боки, обіймають за плечі, притискають до живота.
Міміка: лоб зморщений, брови зведені, губи злегка надуті, кутки губ опущені.
Ведмедик Мишка (4-5 років)
Інсценізація вірша І.Неходи “Ведмедик Мишка”.
Ну, я це – ведмедик Мишка,
Він і плаче, і реве...
Він звихнув учора ніжку
І тепер кривенький трішки...
Та нічого – заживе!
Діти зображають ведмедика, який плаче, тримається за ніжку, шкутильгає.
Сумний зайчик (5-6 років)
Діти пригадують казку про Козу-Дерезу. Потім по черзі зображають зайчика, яки сидить під дубком, плаче і крізь сльози відповідає ведмедю, вовку, лисичці та раку: “Як же мені не плакати, коли в моїй хатці звір страшенний сидить...”
Мурашка стомився (5-6 років)
Ведучий читає вірш Л.Костенко “Мурашки думають про зиму”:
знайшов мурашка гарну бадилину.
Бере – везе... везе – везе...
І так, і сяк, і вгору, і в долину –
Така важка, ніяк не доповзе.
Діти зображають, як повзе мурашка, як схиляється. як нього ніжки збиті камінням, як він нарешті сів, притулився до чогось, простяг ноги, опустив руки, голову, зігнувся і каже: “Така важка, ніяк не довезу...”
Вираження гніву
Сердитий дідусь (3-4 роки)
Дідуся в село приїхав Петрик і одразу пішов гуляти. Дідусь розсердився, що Петрик вийшов за хвіртку. А якщо з лісу вибіжить вовк? Що станеться з онуком?
Міміка: насуплені брови, стиснуті губи.
Король Лісовик (4-5 років)
Інсценізація вірша
Ой ховайтесь хто куди,
Щоб не трапилось біди!
Бо сьогодні Лісовик
Розсердився геть на всіх!
як затупає ногами!
Замахає кулаками!
Зуби стиснув, брови звів!
Хто його так розлютив?
З чого стався весь той гнів?
Може, він щось люте з’їв?
А нічого і не сталось.
Просто мухи покусали!
Посварилися (5-6 років)
Два хлопчики посварилися. Вони дуже сердиті, насуплені, наступають один на одного, розмахують руками. Ось-ось поб’ються.
Вираження страху
Лисеня боїться (3-4 роки)
Лисеня побачило на другому березі струмка свою маму, але воно ніяк не наважиться увійти в воду (перебігти через місток, перестрибнути). Вода холодна, та і глибока тут.
Виразні рухи: поставити одну ногу вперед на носочок, прийняти її. Повторити цей рух кілька разів.
Гроза (4-5 років)
За вікном гроза. Шумить злива. Спалахують блискавки. Грізно гуркоче грім.
Малюк один вдома. Він стоїть біля вікна. Коли знову гримнув грім, йому стає страшно.
Звучить музика М.Раухвергера “Грім”.
Виражені рухи: голова схилена вперед і втягнута в плечі, очі широко розкриті, рот теж відкритий, долоні ніби відганяють від обличчя страшне видовище.
Страх (5-6 років)
Малий лишився вдома один і дуже боїться. Він нерухомого сидить на стільці і перелякано дивиться на двері: а раптом у тій кімнаті хтось причаївся, що тоді?
Звучить музика Н.Мясковського “Тривожна колискова”.
Виразні рухи: голова відкинута назад і втягнута в плечі.
Міміка: брови підняті вгору, очі розширені, рот розкритий, немов для зойку.
Після етюда дітей запитують, кого або чого вони бояться насправді, пропонують намалювати або розповісти. Активізація згадок про страх допомагає дітям розкрити свої емоції в розповіді, в малюнку або грі.
Емоційно-експресивні вправи
Ці вправи використовуються у роботі з дітьми з надмірною сором’язливістю, егоїзмом, впертістю, жадібністю, боягузтвом, схильністю до кривляння і т.п., які знають, але не виконують моральні норми. Тут важливо домагатися не визнання малятами своїх вад і тим більше не засудження їх однолітками, а зображення поганої риси характеру, з наступним вправлянням в бажаній моделі поведінки в саме такій ситуації.
Злюка-зіронька (4-5 років)
Хлопчики і дівчатка по черзі сідають на стілець обличчям до всіх. Спочатку зображують “злюку” (дивляться н кожного з невдоволенням, з-під насуплених брів, закусивши верхню губу), потім зображують “зірочку” (дивляться лагідно, усміхнено, доброзичливо).
Для етюда можна підібрати музику різного емоційного зображення.
Кіт Васько (4-5 років)
Зайшов кіт Мурчик до кухні. Бачить: на столі молоко в мисочці. Дібрався він до мисочки і злизав пінку. Тут до кухні зайшла бабуся. “Що ж ти, котику, робиш! – сказала вона, - тепер всі ми без молока залишимось: і маленька Мари6ка, і Павлик. Ми ж не можемо тепер це молоко пити. Ти б попросив, я б тобі налила, і нам би лишилося”.
Дуже соромно стало котові, стоїть він, голову похилив, ледь не плаче.
Діти зображують, як котові було соромно.
Упертий котик (4-5 років)
Діти слухають казку В.Бірюкова “Упертий котик”.
Потім по черзі зображують Котика: як той вихвалявся, як пробував літати і падав, намагався попливти і ледве не втопився, і як нарешті йому стало соромно за своє вихваляння.
Виразні рухи: руки безсило висять вздовж тіла, голова опущена, плечі підняті, очі дивляться в підлогу.
Ввічливий малюк (4-5 років)
У залі на стільцях сидять діти. Звучить музика. Входить малюк і чемно вітається з кожним, хто сидить у залі. Так діти по черзі вправляються, як потрібно входити і вітатися.
Впертюх (4-5 років)
Мишко з мамою гуляли у парку. Настав вечір. Час йти вечеряти і спати. Мама взяла Мишка за руку, щоб іти додому. А він пручається, вириває руку та ще й ногою тупає: “Не хочу! Не піду!” Повз них ішла жінка. Вона розкрила свій кошик і каже: “Ось добре, що я вас зустріла. Я збираю впертість. Давайте її мені сюди (рухи рук, ніби ловлять щось в повітрі і кидають в кошик). Хлопчик спочатку не хотів, а потім і сам став збирати впертість і складати їй в кошик.
Коли жінка пішла, мама з хлопчиком постояли, помахали їй руками, а потім син дав мамі руку і слухняно пішов додому. Він уже не був впертюхом.
Хвалько (5-6 років)
Порося Чуня вважало себе найсильнішим, найспритнішим ат найкрасивішим. Воно весь час кепкувало з друзів і вихваляло себе.
-Ну хто так літає! – кричало воно сороці. – Ти дивись, як треба крилами махати, а ти як махаєш! Як курча смажене! Хто так стрибає, - сміялося воно над білочкою, - Стрибати треба на чотирьох, тоді дужче відштовхнешся!
Друзі дуже ображалися н Чуню, а потім взяли та і пішли від нього. Сумно стало Чуні та соромно. За що ж він друзів ображав? Без них так погано жити. І почав він кликати їх:
Друзі, кличу вас усіх,
Чом я вас не бачу?!
Похвальбу мов і сміх
Ви мені пробачте!
Хочу і все! (5-6 років)
Антон стояв з мамою в магазині і роздивлявся навколо. Раптом він помітив, що в однієї жінки відкривалась сумка, а звідки виглядає щось волохате і прозоре, майже невидиме.
Хлопчик здивувався: що це може бути? А то була впертість, яку тітонька збирала по всьому світові. Краплина впертості стрибнула з сумки і приліпилася Антонові до рукава. І що тут трапилося!
-Хочу той велосипед, - захникав Антон.
-Але в мене не вистачить на нього грошей, - відповіла мама.
-А ти позич. Хочу і все, - репетує Антон.
Мамі стало соромно за свого сина і вона потягла хлопчика за руку, щоб скоріше вийти з магазину. Але він упирався, падав на брудну підлогу, тупав ногами, вигинав спину і повторював плаксивим голосом: “Хочу! Хочу і все!”...
Почула це жінка з сумкою, підійшла до Антона і побачила у нього на рукаві пляму впертості. Зтерла її та сунула в кошик. Антон вмить став нормальним хлопчиком, швиденько підвівся, підбіг до мами. (Запитати дітей, о б вони сказали мамі, якщо б були на Антоновому місці). Антон сказав: “Пішли звідси, будь ласка, бо мені дуже соромно”.
Мавп’яче люстерко (5-6 років)
Колись давно один хлопчик зайшов маленьке люстерко. Він подивився в нього і став Кривлякою. Коли хтось чужий заходив у його кімнату, хлопчик починав кривлятися і корчити гримаси, як мавпа в зоопарку. Він хотів, щоб люди дивились тільки на нього.
Та одного разу до кривляки завітав Чарівник. Він попросив у хлопчика люстерко і викинув його у смітник. Хлопчик одразу став хорошим і спокійним. Він більше не кривлявся, а привітно звертався до людей, посміхався їм, розмовляв.
Але злий Чаклун викрав люстерко і знов підкинув його людям. Підняла його дівчинка, подивилась і теж стала Кривлякою. Так діти вправляються у виразах обличчя, вчаться бачити приємні вирази.
Три настрої (5-6 років)
Діти слухають три музичні п’єси Д.Ковалевського: “Злюка”, “Плакса” і “Пустунка”. Разом з ведучим дають моральну оцінку злості та плаксивості, порівнюють ці стани з добрим настроєм пустунки. Троє дітей домовляються, хто який настрій буде зображувати, а інші повинні здогадатися, хто кого грає. Потім діти міняються ролями.
Королівна-Несміяна (5-6 років)
У королівни трапилось велике горе – вона розбила свою улюблену ляльку. Відтоді королівна не їсть, не п’є, а все плаче.
Викликав король всіх добрих людей і просить їх заспокоїти королівну. Один вийшов і почав голосно сміятися, але королівна ще дужче заплакала. Другий (клоун) стрибав, кривлявся, падав, ловив свій хвіст, тягав себе за вухо, але королівна тільки образилась (у неї біда, а він тут блазнює). Третій показував різні фокуси: діставав з кишень ляльки, витрушував їх з рукавів, ховав у капелюсі. Але і це лише засмутило королівну.
Тоді вийшов хлопчик Івасик зі своїми друзями. Вони сіли коло королівни і почали сумувати разом з нею. Потім співчутливо всміхнулись їй. І відбулося диво! Королівна відповіла посмішкою.
Білоччині окуляри (5-6 років)
Мама прийшла за Дмитриком у дитсадок. Той підскочив до мами і питає: “А що ти мені принесла?” “Нічого, синку”, - відповідає мама. “Ах, так, - образився хлопчик, тоді я не піду з тобою додому, доки ти міні чогось не принесеш”, - і побіг гратися далі.
Засмачилася мама, що в неї виріс син-егоїст, іде собі і плаче. Підбігає до неї білочка і каже: “Не плач, Дмитрикова мама, я тоді допоможу. Дмитрик просто ще не навився розуміти інших і тому ображає їх. Подаруй йому ці чарівні окуляри – і він одразу навчиться дума про інших, адже він добрим і розумний хлопчик!” Подякувала мама і повернулась до Дмитрика з окулярами. Зрадів хлопчик, надів окуляри і ту побачив, як він свою маму образив. Пригорнувся Дмитрик до мами, взяв її руку і каже: “Мамочко, я ж не хотів тебе засмутити, я ж тебе дуже люблю”. Посміхнулась мама і пробачила синові.
Прийшли вони додому. Бабуся зустріла їх і заходилась поратись на кухні. А Дмитрик подивився крізь чарівні окуляри і каже: “бабусю, я бачу, ти дуже втомилася, сядь, спочинь, а я тоді допоможу на стіл зібрати”. Так приємно стало бабусі, що в неї онук чуйний, що навіть заплакала вона, сльози фартушком витирає.
А тут котик прийшов “Мяу” – сказав і сів у куточку. Дмитрик дав йому молочка. Кіт замуркотів і вдячно потерся об Дмитрикову руку.
Учасники гри хвалять Дмитрика, висловлюють йому своє захоплення та вдячність.