Ім'я файлу: ПРОЕКТ_вплив стреса на організм.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 29.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Обрикова(міжнародне право).docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 29.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Обрикова(міжнародне право).docx
ПРОЕКТ
На тему «Вплив стресу на організм»
Стрес (від англ. stress — напруга, тиск) — неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.
А тепер розглянемо детальніше механізми дії стресу на наш імунітет. З моменту впливу подразника на організм виділяється цілий ряд гормонів, які за своєю структурою та механізмом дії поділяються на дві групи: кортикостероїди (кортизол, глюкокортикоїди) та катехоламіни (адреналін, норадреналін). Наш організм швидше реагує на дію катехоламінів, унаслідок чого ми одразу відчуваємо посилене потовиділення, погіршення апетиту, пришвидшення серцебиття та дихання. Однак дія кортикостероїдів триває довше, попри те, що ефект від них з’являється пізніше. Вивільнення цих гормонів стресу зумовлює зміни у функціонуванні імунітету. Відтепер для нього головним завданням є збереження життєдіяльності та цілісності організму.
Які саме зміни відбуваються у нашій імунній системі?
По-перше, здійснюється перерозподіл лейкоцитів в організмі. Лейкоцити ― це захисні клітини імунітету, їх ще називають білими клітинами крові. Вони поглинають у себе та розщеплюють чужорідні клітини, знищують клітини злоякісних пухлин, забезпечуючи у такий спосіб захист організму. Перерозподіл лейкоцитів відбувається з крові до шкіри, підвищуючи тим самим шкірний клітинний імунітет. Це необхідно для того, щоб захистити наш організм від проникнення через шкіру патогенних бактерій. На противагу цьому, спостерігається зниження рівня лейкоцитів у селезінці та периферичній крові, тому імунна функція у цих системах слабшає. Так наш організм жертвує можливістю розвитку сильної імунної реакції для того, щоб захистити нас від інфікування мікроорганізмами.
По-друге, спостерігається масова міграція В-лімфоцитів і їх розподіл по всім системам організму. В-лімфоцити ― це клітини імунної системи, які відповідають за розпізнавання чужорідних агентів (мікроорганізмів, вірусів) у організмі та синтез антитіл, спеціальних білків, які забезпечують знищення цих агентів. Також В-лімфоцити є клітинами пам’яті: якщо організм людини інфікується одним і тим самим мікроорганізмом уже не в перший раз, то саме В-лімфоцити забезпечують миттєву реакцію, адже вони ″пам’ятають″, які антитіла знищили чужорідних бактерій минулого разу.
Також стрес провокує психосоматичні захворювання. Давно доведено, що гастрит, виразка шлунку, гіпертонія безпосередньо пов'язані з затяжними стресами і нервовими навантаженнями, не кажучи вже про мігрені та шкірні захворювання. Більшість сучасних лікарів також підтримують твердження: «початок всіх хвороб від нервів». Як приклад, стрес пригнічує імунітет. Ослаблений тривалою напругою організм мляво пручається збудникам інфекцій, віруси та бактерії швидко проникають у беззахисні клітини і ще сильніше послаблюють здоров'я з середини. А з часом захворювання можуть стати хронічними. Затяжний стрес впливає на характер, точніше – на емоційний настрій. Люди, які відчувають напругу і переживають стрес, стають дратівливими, нетерплячими, запальними, плаксивими. Всі ці прояви не сприяють ані порозумінню, ані нормальному спілкуванню з оточуючими.
Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що сьогодні, в XXI столітті, поняття «стрес» набуло особливої актуальності, а уміння справлятися з ним перетворюється на нагальну потребу для кожної людини. Відомо, що стрес містить у собі велику руйнівну силу: він може знищити і успіх, і любов, і навіть, саме життя. Але ж потрібно не забувати, що людина — володар своєї долі. Вона, як найрозумніша істота на планеті, може не тільки впоратися із будь-яким стресом, а і виграти битву з ним. Наше сприйняття подій, а не самі події можуть призвести до астми, виразки, гіпертонії, остеохондрозу, нейродерміту й багатьох інших психосоматичних захворювань. Отже, щоб цього не сталося, ми повинні навчитися регулювати свою психічну та розумову діяльність, об'єктивно дивитися на події і правильно керувати стресом.