Вплив на атмосферу підприємств харчової промисловості та шляхи його зниження (на прикладі ват "Жашківський маслозавод")

1 2 3 4 5 6 7

Ім'я файлу: bestreferat-110528 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 228кб.
Дата: 28.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Kovalenko_bakalavr (1).docx
вплив молочної промисловості.docx

Кваліфікаційна робота

Тема: Вплив на атмосферу підприємств харчової промисловості та шляхи його зниження (на прикладі ВАТ “Жашківський маслозавод")

Зміст

1. Огляд літератури 1

1.1 Екологічні ризики та шляхи їх подолання 1

1.2 Визначення ступеня забрудненості атмосфери 9

2. Результати досліджень 17

2.1 ВАТ "Жашківський маслозавод" - сучасне підприємство переробної галузі 17

2.2 Екологічна характеристика підприємства як джерела забруднення атмосферного повітря 20

2.1.1 Цех виробництва сухого молока 23

2.1.2 Цех виробництва масла 24

2.3 Розрахунки викидів забруднених речовин 25

3. Заходи зниження екологічних ризиків на ВАТ "Жашківський маслозавод" 32

3.1 Методи та засоби очищення викидів в атмосферу 32

3.2 Заходи по охороні атмосферного повітря на ВАТ "Жашківський маслозавод" 41

4. Охорона праці 44

Висновки та пропозиції 53

Список використаної літератури 54

1. Огляд літератури

1.1 Екологічні ризики та шляхи їх подолання

Ризик-поняття [1],що має означувати подію або якусь зміну у стані об`єкта у майбутньому, причому емоційне ставлення до цього є негативним.

Крім того, ризик ще несе інформацію про саму подію, тобто його слід класифікувати відповідно до певної класифікації події.

Таким чином, оцінка будь-якого ризику базується на вивченні досить різноманітної інформації щодо нього, потрібна відповідна процедура визначення цієї оцінки, яка не є простою на практиці.

Методологічні питання щодо поняття екологічних ризиків визначають екологічний ризик як ймовірність виникнення якоїсь події, що спричинена впливом зовнішніх чинників та діяльністю людини і призводить до негативних наслідків.

Сьогодні до екологічних ризиків можна віднести ризики підтоплення, економічний ризик регіону, ризики небезпеки, які включають три компоненти: ймовірність реалізації, величину збитків, невизначеність збитків і ймовірність випадкового процесу, ризики екологічного страхування, ризики невизначених забруднювачів в атмосфері, ризики екологічних ситуацій як вірогідність настання екологічної небезпеки і як найбільший збиток, спричинений нею, інженерні ризики території як імовірність прояву та катастрофічної активізації природних, природно-техногенних та техногенних рельєфоутворюючих процесів, які ускладнюють, роблять неможливим проживання або спричинюють негативні наслідки для здоров`я та безпеки людей, екологічні ризики підприємницької діяльності і менеджменту першого та другого рівня як вірогідність здійснення події й масштабу наслідків цієї події-екологічних збитків, ризики надзвичайних ситуацій через забруднення довкілля, ризики як вірогідність негативної події (аварії, стихійні лиха, різка зміна соціальної чи економічної ситуації),що оцінюється як вид екологічних витрат за фінансовими обов`язками, ризики техногенного впливу двох типів: ризики від джерела небезпеки за короткий термін та від джерела постійної небезпеки.

Підсумки розглянутих означень екологічного ризику свідчать про те, що поняття екологічного ризику повинно містити такі ключові слова і словосполуки, як ймовірність, екологічна ситуація, екологічні збитки, екологічна проблема у майбутньому, наслідки сучасних екологічних проблем, рівень стану екологічної безпеки (людини, суспільства, довкілля).

Екологічні ситуації, є виразником екологічних проблем, тобто екологічна проблема-таке саме поширене поняття, як і екологічна ситуація. Немає чіткого поділу понять екологічної ситуації та екологічної проблеми, але відомості про них дають можливість дати означення.

Введемо основні типи екологічних проблем [1]:

екологічна проблема як сукупність природних явищ та їхніх наслідків, що погіршують якість стану біосфери (довкілля);

екологічна проблема як сукупність видів екологічного тиску на довкілля техногенного та антропогенного походження;

екологічна проблема як сукупність екологічних та економічних питань щодо якості довкілля, які мають бути розглянуті у першу чергу;

екологічна проблема як сукупність заходів для ліквідації (або зниження) негативних наслідків від екологічного тиску або запобігання їм.

Усі типи екологічних проблем перебувають у взаємозв`язку, тобто зазнають взаємовпливу.

Екологічний тиск являє собою сукупність негативних впливів людини на стан довкілля, що знижує рівень життєдіяльності людини та стійкість екосистем.

Якість довкілля-це сукупність показників стану довкілля, що відповідають головним потребам людини згідно з рівнем її життєдіяльності.

Показниками стану довкілля мають бути відомі параметричні, фізичні, хімічні, біологічні показники стану складових навколишнього середовища, а також екологічна ситуація, визначена стандартами як інтегральний критерій якості довкілля.

Отже, екологічний ризик - це ймовірність виникнення будь-якої екологічної проблеми в цілому або ймовірність небажаної зміни окремих показників якості довкілля.

У такому означенні поняття екологічного ризику охоплює безліч ризиків для людини, а також для екосистем у довкіллі.

Таким чином, екологічна ситуація є сукупністю екологічних проблем і екологічних ризиків.

Методологічні питання щодо класифікації екологічних ризиків. Можлива класифікація екологічних ризиків відповідно до кола екологічних проблем: місцевий (локальний),регіональний, міжрегіональний, глобальний, кліматичний, соціальний, ресурсний, значний, незначний та ін.; за явищами та механізмами дії чинників: ризик пожежі, великих опадів, захворювання, аварії, нещасних випадків, небезпеки, інженерний та ін.; за менеджментом та аудитом: ризик якості; невідповідності, екологічних витрат, вірогідності даних, керівництва та ін.; за їх значущістю, пріоритетом, масштабом: нульовий, низький, середній, значний, першого виду, другого виду.

Нульовий, або фоновий (усереднений),ризик - це ризик природного розвитку екзогенних, геологічних та інших процесів.

Ризик першого виду, ризик відхилення стану довкілля від нульового рівня; ризик другого виду - це ризик відхилення стану довкілля від заданого стану довкілля (наприклад, від стандартизованого стану).

Розглядають інженерні ризики за допомогою поняття небезпеки, де небезпека - це умови реалізації процесу в рамках певних природно-технічних систем, які визначають несприятливі для здоров`я людей умови, тобто небезпека - це предметний показник; тоді ризик - це міра можливості реалізації небезпеки у вигляді певних збитків у природних або штучно створених суб`єктом умовах. Як бачимо, поняття небезпеки та ризику, збігаються із розглянутими вище поняттями екологічних ситуацій та екологічного ризику. Види інженерних ризиків зведено до табл.1.
Таблиця 1 - Приклади інженерних ризиків за їхніми ознаками.

Рівень і ознака виділення	Класифікаційне групування ризиків
1. Генезис	Природній	Техногенний
2. Середовище розвитку	Геологічний. гідрологічний, метеорологічний, космічний	Інженерно-геологічний, інженерно - гідрологічний, інженерно-метеорологічний
3. механізм	Сейсмічний, зсувний, селевий, Лавинний, абразійний, Карстовий, цунамі, повеней.	Переробка берегів водосховищ, підготовлення територій, наведеної сейсмічності, техногенних зсувів, селів.
4. Масштаб	Одномоментний (підтипи: одноразовий, багаторазовий), перманентний (підтипи: відносно одномонентний (підтипи: одноразовий, багаторазовий), Парманентний (підтипи: відносно постійний, кумулятивний - збільшується, екстенсивний - зменшується)
6. Повнота обліку	Власний (від однієї небезпеки), сумарний (від кількох небезпек)
7. Форма прояву	7.1. Точковий, об`єктний, територіальний 7.2. Прямий, непрямий, повний
8. Сфера фіксації	Соціальний (підтипи: повний та індивідуальний першого і другого роду),речовинний, економічний, екологічний
9. Форма вираження	Випадковий, вартісний, комбінований (зведений)
10. Ступінь запобігання	Запобіжний, частково запобіжний, не запобіжний (залишковий)
11. Індивідуаль- ний ризик, люд/рік	Малий (<2.7×10^-7), невеликий [ (<2.7-3.3) 10^-7], середній [ (3.3×10^-7-10^-6)], великий (10^-6-10^-5), дуже великий (10^-5-10^-4), винятково великий (>10^-4)
12Економічний ризик, тис. грн. / (га×рік)	Малий (<2), невеликий (2-10), середній (10-20), великий (20-100), дуже великий (100-200), винятково великий (>200).

Процедури визначення екологічних ризиків базуються на принципах проведення моніторингу довкілля, оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС), екологічного аудиту, управління станом навколишнього середовища. Нормування критично допустимого навантаження довкілля (КДНД) за ОВНС є мірою запобігання екологічним ризикам відносно реальних екологічних обставин (за реальним рівнем стану довкілля).

Процедури пошуку екологічних ризиків не уніфіковано. Серед них заслуговують на увагу спосіб матричного групування відомостей про діючі чинники ушкодження довкілля, спосіб комплексного спостереження за розвитком небезпечних екологічних процесів, завдяки якому надано кількісні критерії природним і техногенним ризикам, що їм відповідають, спосіб прогнозування ризиків для складних технологічних систем (наприклад, атомних станцій) за допомогою створення і аналізу дерева відмов, підсумковий аналіз наслідків аварій на різних підприємствах харчової, хімічної та інших галузей промисловості (наприклад прогнозування і оцінка хімічної обстановки у разі аварії на хімічних промислових об'єктах і транспорті, де враховують характеристики шкідливих речовин, їхню стійкість у часі, урбанізаційні параметри тощо), методика еколого-геохімічного картування територій, що допомагає коригувати плани запобіжних заходів у системі екологічного менеджменту за діючими стандартами, етапний аналіз і оцінка екологічної безпеки регіону з інтегральною оцінкою екологічної ситуації в регіоні, де ризики прогнозують після аналізу сформованої матриці критичних станів щодо природних ресурсів, стану довкілля, медичних показників здоров'я населення.

Величину екологічного ризику оцінюють чисельно майбутніми екологічними збитками, змінами величин показників якості довкілля, масштабами змін якості довкілля (зміни ландшафтні, погодні, кліматичні), змінами рівня безпеки довкілля для людини (рівень екологічних ситуацій та ін).

Оцінку масштабів ризику здійснюють у цілому. Наприклад, масштаби зміни стану довкілля оцінюють за допомогою ГІС-технологій (із застосуванням геоінформаційних систем) щодо зміни ландшафтів, щодо поширення зони забруднення нафтою акваторій, річок та водоймищ у руслі й гирлі та ін. завдяки модельним уявленням стосовно динаміки та механізмів розвитку екологічних подій, але перелік моделей сьогодні є порівняно невеликим.

Щодо тривалості та терміну очікування початку дії механізмів виникнення екологічних проблем вибір способів є дуже обмеженим. Наприклад, є динамічні екологічні моделі "Хижак - жертва", ритмічні процеси масообміну у клітинах та ін., але працездатність їх залежить від рівня вірогідності статистичної екологічної інформації про стан відповідних екосистем і рівня вірогідності самої моделі.

До ризиків екологічного страхування пропонують ввести величину - ступінь ризику, що є множенням величини очікуваних витрат на вірогідність екологічного ризику.

Щодо оцінки зміни окремих показників якості довкілля виникають труднощі як з визначенням методики їх вимірювання, так і вибором найпріоритетніших з них.

Оцінка рівня вірогідності того, що який-небудь означений ризик виникне через деякий час,є сьогодні досить складним методологічним питанням у зв'язку з рядом труднощів її щодо дослідження екосистем, серед яких: неоднакова тривалість термінів релаксування біосфери до стану

екологічної рівноваги; слабкий рівень знань про межі стійкості матеріалів (природних та штучних), окремих систем, тощо, а також механізми зсуву горизонтів у літосфері, динаміку масопереносу через численні фазові кордони, зворотні зв`язки між екосистемами та їхні тимчасові рухи з одного рівня стійкості до іншого та ін.; відсутність єдиних уявлень про еталонні показники стійкого стану геосистем та екосистем та геобіосфери взагалі, що є найголовнішим серед перелічених труднощів.

На місцевому рівні деякі ризики прогнозують за даними про зміни у поведінці живих істот, за термінами вегетації рослин, за екстремальними змінами клімату, погоди та ін.

Перспективними у цьому напрямі мають бути феноменологічні наукові дисципліни, в яких екологічні явища розглядають на основі фізико-хімічних, термодинамічних, екологічних та геологічних досліджень стану довкілля. Головною особливістю наукових розробок у цьому напрямі є уявлення про екологічні явища (проблеми) як про складову частину у механізмах стійкості відкритих термодинамічних систем, до яких принципово належать усі екосистеми.

Глобалізацією відомостей про динаміку рухів частин екосистем (ландшафтів, водних течій та ін) займається нова наука - геокібернетика.

Незабаром можна очікувати на появу такої науки, як екологічна термодинаміка, яка має застосувати математичний апарат неврівноваженої термодинаміки для описування стану екосистем.

1 2 3 4 5 6 7

скачати