Ім'я файлу: реферат волейбол.docx
Розширення: docx
Розмір: 39кб.
Дата: 21.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
6.7.ПАРАФАРМАЦЕВТИКИ.doc
Мотивація успіху,креативність та творчий потенціал педагога НУШ.
курсова Діманський 1.docx
Портрет ідеального студента.docx
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА-5 N.doc

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет

Кафедра-журналістики

Реферат

На тему: «Волейбол»

Підготувала студентка

факультету філології та журналістики

група журн-17

Мазелюк Лілія

ЗМIСТ
Вступ…………………………………………………………………………….3

Сутність поняття «волейбол»………………………………………………….3

Історія волейболу………………………………………………………………..4

Правила гри у волейбол……………………………………………………………6

Волейбольний майданчик…………………………………………………………..7

Видатні волейболісти………………………………………………………………..9

Користь волейболу…………………………………………………………..……………..11

Висновок ……………………………………………………………………………16

Список використаних джерел……………………………………………………17


ВСТУП

З моменту свого «винаходу» гра у волейбол переживає бурхливий розвиток. Це виявляється і в кількості, гра волейбол стала не тільки суто спортивною, а й відбувається розвиток волейболу як ігри заради відпочинку, становище на світовій спортивній арені.

У своєму рефераті я розповім про розвиток волейболу у світі та в нашій країні, про правила цієї гри, про її техніку та тактику.очинку, гра у волейбол стала засобом організації дозвілля, підтримки здоров'я та відновлення працездатності.

Сутність поняття «Волейбол»

Волейбол (англ. volleyball від volley - "удар з льоту" і ball - "м'яч") - вид спорту, командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою, прагнучи направити м'яч на бік суперника таким чином, щоб він приземлився на майданчику супротивника (добити до підлоги), або щоб гравець команди, що захищається, припустився помилки. При цьому для організації атаки гравцям однієї команди дозволяється не більше трьох торкань м'яча поспіль (на додаток до торкання на блоці).

Центральний орган волейболу як міжнародного виду спорту, який визначає зведення правил - Міжнародна федерація волейболу, FIVB (англ.). Волейбол входить у програму Олімпійських ігор із 1964 року

Волейбол – неконтактний, комбінаційний вид спорту, де кожен гравець має строгу спеціалізацію на майданчику. Найважливішими якостями для гравців у волейбол є стрибучість для можливості високо піднятися над сіткою, реакція, координація, фізична сила для ефективного виконання атакуючих ударів.

Для любителів волейбол — поширена розвага та спосіб відпочинку завдяки простоті правил та доступності інвентарю.

Існують численні варіанти волейболу, що відповіли від основного виду - пляжний волейбол (олімпійський вид з 1996 року), волейбол на снігу, міні-волейбол, піонербол, парковий волейбол (затверджений конгресом FIVB у листопаді 1998 року в Токіо) [4] параолімпійський вид спорту.
Історія волейболу

Офіційно, датою народження волейболу вважається 1895, коли викладач фізкультури Геліокського коледжу (штат Массачусетс, США) Вільям Морган винайшов гру волейбол, а потім і розробив її перші правила. Це офіційна версія, хоч є й інші. Деякі схильні вважати родоначальником волейболу американця]

Халстеда зі Спрінгфілда, який в 1866 почав пропагувати гру в «літаючий м'яч», названу ним волейболом.

Спробуймо простежити за розвитком предка волейболу. Збереглися, наприклад, хроніки римських літописців 3 століття до нашої ери. Вони описується гра, у якій по м'яч ми у 150у били кулаками. Гра тоді називали «фаустбол». На майданчику розміром 90х20 метрів, розділеному невисокою кам'яною стіною, змагалися дві команди по 3-6 гравців. Гравці однієї команди прагнули перебити м'яча через стіну на бік суперників.болу американця Халстеда зі Спрінгфілда, який в 1866 почав пропагувати гру в «літаючий м'яч», названу ним волейболом.

Пізніше італійський фаустбол став популярним у Німеччині, Франції, Швейцарії, Австрії, Данії та інших країнах Європи. Згодом і майданчик, і правила змінилися. Так, довжина майданчика було зменшено до 50 метрів, а замість стіни з'явився шнур, натягнутий між стовпами. Строго визначився склад команди - 5человек. М'яч перебивали через шнур кулаком або передпліччям, причому вже обговорювали три торкання м'яча. Можна було перебивати м'яч через шнур і після відскоку від землі, але в цьому випадку дозволявся один дотик. Гра тривала у два тайми по 15 хвилин. Ця спортивна гра з'явилася давно, але її вік відраховується лише з 19 століття, тому що перші правила волейболу були оприлюднені у 1897 році. Звичайно, зараз вони багато відрізняються від початкових, волейбол зростає і вдосконалюється.

У нашій країні волейбол широко розповсюдили після революції 1917 року.

1925 з ініціативи секції ігор у Москві скликається актив, на якому були прийняті перші в нашій країні правила гри, в цьому ж році відбулися перші офіційні змагання з волейболу. З 1927 року проводиться щорічна першість Москви. У наступні роки волейбол набуває повсюдного розвитку.

У 1928 році в Москві відбувся чемпіонат СРСР, який увійшов до програми 1 Всесоюзної спартакіади. У ньому брали участь команди з усієї країни. Однак, незважаючи на бурхливе поширення та популярність нової гри, і цілу низку новинок, які привезли на цей чемпіонат команди, спортивна майстерність волейболістів була ще на низькому рівні.

Велика Вітчизняна війна загальмувала розвиток волейболу. Але незважаючи на величезні труднощі воєнного часу, спортивне життя в країні не завмирало. У 1943 році розігрується першість Москви, у 1944 році першість та кубок Москви з волейболу. 1945 року знову проводиться першість СРСР. Чемпіонами країни стали московські команди «Динамо» (чоловіки) та «Локомотив» (жінки). На цих змаганнях чоловіча команда «Динамо» (Москва) широко застосовувала у захисті взаємодію захисних ліній та догравання прийнятих м'ячів, а в нападі використала весь простір по довжині сітки для випадання нападаючого удару. Така організація гри принесла команді титул чемпіонату СРСР і дала поштовх подальшому розвитку тактики волейболу.

Пройшли у 1946-1947 рр. першості країни, а також успішний виступ радянських волейболістів на міжнародній арені стали поштовхом до подальшого розвитку волейболу в СРСР. У 1947 році радянські волейболісти, беручи участь у змаганнях на міжнародному фестивалі демократичної молоді у Празі, посіли перше місце. У цьому року створюється Міжнародна федерація волейболу (ФІВБ). Після виступу Всесоюзної волейбольної секції у члени цієї організації (1948 рік) волейболісти СРСР стають учасниками всіх міжнародних змагань.

У 1949 році чоловіча команда радянських волейболістів завойовує звання чемпіона у першій офіційній першості світу. Наші збірні команди чоловіків та жінок перемагають і у першості Європи. Свої чемпіонські титули вони підтверджують і наступні два роки. Влітку 1952 року першість світу проводилося у Москві. Радянські волейболісти та волейболістки у цих змаганнях стали найсильнішими у світі

Включення у 1964 році волейболу до програми Олімпійських ігор значно підвищило вимоги до гри волейболістів.
Правила гра у волейбол

Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Волейбольний майданчик розділений посередині сіткою. Висота сітки для чоловіків – 2,43 м, для жінок – 2,24 м.

Гра ведеться сферичним м'ячем коло 65-67 см, масою 260-280 г. Кожна з двох команд може мати у складі до 14 гравців, на полі під час гри можуть перебувати 6 гравців. Мета гри - атакуючим ударом добити м'яч до підлоги, тобто до ігрової поверхні майданчика половини супротивника, або змусити його помилитися.

Гра починається введенням м'яча у гру за допомогою подачі згідно з жеребом. Після введення м'яча у гру подачею та успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик за кількістю гравців умовно поділено на 6 зон. Після кожного переходу право подачі переходить від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці переміщуються до наступної зони за годинниковою стрілкою.

Подача у стрибку

Виконує подачу гравець, який у результаті останнього переходу переміщається з другої до першої зони. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика з метою приземлити м'яч на половині супротивника або максимально ускладнити прийом. У польоті м'яч може торкнутися сітки, але не торкатися антен або їх уявного продовження вгору. Якщо м'яч торкнеться поверхні ігрового майданчика на стороні команди, що приймає, команді, що подає, зараховується очко. Якщо гравець, який подавав, порушив правила або відправив м'яч в аут, то очко зараховується команді, що приймає. Не дозволяється блокувати м'яч під час подачі, перериваючи його траєкторію над сіткою. Якщо очко виграно командою, яка подавала м'яч, подачу продовжує виконувати той же гравець. У сучасному волейболі найбільш поширена силова подача у стрибку.
Прийом м'яча знизу.

Прийом подачі
Зазвичай приймають м'яч гравці, що стоять на задній лінії, тобто в 5-й, 6-й, 1-й зонах. Проте прийняти подачу може будь-який гравець. Гравцям приймаючої команди дозволяється зробити три торкання (гравцю не можна двічі поспіль чіпати м'яч) і максимум третім торканням перевести м'яч на половину супротивника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь-якому місці майданчика та вільного простору, але тільки не на самій половині майданчика супротивника. При цьому якщо доводиться пасом переводити м'яч назад на свою ігрову половину, друга передача з трьох не може проходити між антенами, а обов'язково повинна проходити повз антени. При прийомі не допускається жодна затримка м'яча при його обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла. Плануючу подачу можуть приймати 2 гравці на задній лінії, але для прийому силової подачі потрібно вже 3 гравці.
Атака

Усі дії, внаслідок яких м'яч прямує на бік суперника, виключаючи подачу та блок, вважаються атакуючими ударами. Зазвичай при хорошому прийомі м'яч приймається гравцями задньої лінії (1 дотик) і доводиться до сполучного гравця. Зв'язуючий передає (2-м дотиком) м'яч гравцеві для виконання атакуючого удару (3-й дотик). При атакуючому ударі м'яч повинен пройти над сіткою, але в просторі між двома антенами, при цьому м'яч може зачепити сітку, але не повинен зачіпати антени або їх уявні продовження вгору. Гравці передньої лінії можуть атакувати будь-яку точку майданчика. Гравці задньої лінії перед атакою повинні

Розрізняють атакуючі удари: прямі (по ходу) та бічні, удари з переведенням вправо (вліво) та обманні удари (знижки). Всі атакуючі удари виконуються тільки на своєму боці, переносити руки на бік супротивника можна лише після удару.відштовхуватись за спеціальною триметровою лінією. Ліберо може атакувати, тільки якщо м'яч (хоча б частково) знаходиться нижче за лінію верхнього краю сітки.
Блокування

Це ігровий прийом, при якому команда, що захищається, перешкоджає перекладу м'яча при атаці противника на свій бік, перекриваючи його хід будь-якою частиною тіла над сіткою, зазвичай руками, перенесеними на бік супротивника в рамках правил. Дозволяється переносити руки на бік супротивника при блокуванні в тому ступені, щоб вони не заважали противнику до його атаки або іншої ігрової дії.

Блок може бути одиночним або груповим (подвійним, потрійним). Торкання блоку не вважається одним із трьох дотиків. Блокувати можуть лише ті гравці, що стоять на передній лінії, тобто у зонах 2, 3, 4.
Захист

Прийом атакуючого удару відрізняється від прийому подачі, так як у захисті обов'язково завжди беруть участь всі 6 гравців, що знаходяться на майданчику; деякі гравці передньої лінії ставлять блок (іноді всі троє), проте інші грають у захисті. Мета тих, хто захищається, залишити м'яч у грі і по можливості довести його пасуючому. Захист може бути ефективним лише у разі узгоджених дій усіх гравців команди, тому були розроблені схеми гри у захисті, з яких прижилися лише дві: «кутом назад» та «кутом вперед». В обох схемах крайні захисники стоять по бічних лініях, виходячи з-за блоку в 5-6 метрах від сітки, а ось захисник у 6 зоні, відповідно до назви схеми, грає або безпосередньо позаду блоку (ловить знижки за блок), або за лицьовою лінією (грає дальні рикошети від блоку).

Ліберо

Один або два гравці (до 2009 року — лише один гравець) команди можуть бути призначені ліберо. Гравці цього амплуа не можуть брати участь у блоці, подавати, виконувати нападаючий удар по м'ячу, що повністю знаходиться вище за верхній край сітки. Форма ліберо має відрізнятися від форми інших гравців. Дозволяється замінювати ліберо необмежену кількість разів, не повідомляючи суддю. Так як ліберо не має права атакувати та блокувати, він зазвичай знаходиться на задній лінії, змінюючись позицією з гравцями, яких вигідно тримати на передній лінії, наприклад, з центральним блокуючим.
Регламент

Матч закінчується, коли одна із команд виграє три партії. До початку матчу перший суддя у присутності капітанів команд проводить жеребкування, переможець якого обирає або м'яч (подачу або прийом), або бік майданчика. Після закінчення кожної з перших трьох партій команди змінюються сторонами майданчика, а перед п'ятою проводиться нове жеребкування. При досягненні однієї з команд 8 очок у п'ятій партії проводиться зміна сторін.

Волейбольна партія не обмежена в часі і продовжується до 25 очок, у п'ятій партії (тай-брейк) рахунок йде до 15 очок. При цьому якщо перевага над супротивником не досягла 2 очок, партія продовжуватиметься доти, доки це не відбудеться.

У кожній партії тренер кожної з команд може попросити два тайм-аути по 30 секунд. Додатково у перших 4 партіях призначаються технічні тайм-аути після досягнення однієї з команд 8 та 16 очок (по 60 секунд).

У кожній партії тренер має право зробити не більше 6 замін польових гравців (крім ліберо), причому замінений гравець може в тій же партії повернутися на майданчик тільки замість того гравця, який його раніше замінив, після чого останній не зможе виходити на майданчик до наступної партії . Також у разі травми волейболіста, який не може продовжувати гру, команді, яка раніше вже використовувала всі 6 замін, може бути дозволена так звана «виключна» заміна.

Порушення правил гри у волейболі

Нижче перераховані найбільш характерні для гри помилки гравців та тренера.

При подачі:

Гравець заступив ногою на майданчик.

Гравець підкинув і впіймав м'яч або не торкнувся м'яча.

М'яч стосується антени, гравця команди, що подає, або не перетинає вертикальну площину сітки повністю через площу переходу, виходить в аут.

Подання, здійснене до свистка судді, не зараховується та повторюється.

Через 8 секунд після свистка судді м'яч передається команді суперників.
При розіграші:

Зроблено більше трьох торкань (не враховуючи блок).

Торкання гравцем сітки між антени, торкання антени [24].

Заступ гравцем задньої лінії триметрової лінії під час атаки.

Подвійне торкання чи затримка м'яча.

Перехід центральної лінії стопою повністю (фіксується з проекції стопи на майданчик).

Регламент:

Порушення розміщення.

Неспортивна поведінка одного з гравців чи тренера.

Види покарань:

Попередження (гравцеві, тренеру чи всій команді пред'являється жовта картка): за перший випадок затягування часу чи неспортивної поведінки; санкція вважається профілактичною та, крім пред'явлення картки, наслідків немає, хоча й заноситься в ігровий протокол;

Зауваження (гравцеві або тренеру пред'являється червона картка): перший випадок грубої поведінки або за повторне неспортивне поведінка; команда, що отримала зауваження, карається програшем очка і втратою подачі; [
Вилучення (гравцеві або тренеру пред'являються жовта і червона картки, які суддя тримає в одній руці): за перший випадок образливої поведінки або повторний випадок грубої поведінки; віддалений учасник матчу повинен залишити ігровий майданчик із правом заміни (тренер — командну зону) та до кінця партії перебувати на спеціальному місці для віддалених; після закінчення партії він може продовжити участь у грі;

Дискваліфікація (гравцеві чи тренеру пред'являються жовта та червона картки, які суддя тримає в руках окремо): за агресивну поведінку, або за повторний випадок образливої поведінки, або за третій випадок грубої поведінки; дискваліфікований гравець або тренер повинен залишити місце проведення змагань (гравець з правом заміни), при цьому він позбавляється права брати участь у матчі до його закінчення.

Волейбольний майданчик

Волейбольний майданчик — рівна і горизонтальна площа прямокутної форми, обмежена розміткою, що є місцем проведення волейбольних матчів.

Покриття майданчика може бути дерев'яним, пластиковим, із спеціальної суміші (тенісит) або земляним.

Розмір майданчика завдовжки 18 метрів і 9 метрів завширшки. Майданчик розділений на дві частини розміром 9×9 метрів за допомогою сітки метрової ширини. Сітка розташована таким чином, що її найвища точка знаходиться на висоті 2,43 метри від землі на чоловічих змаганнях та 2,24 метри — на жіночих (висота може змінюватися для змагань ветеранів та юніорів). Паралельно сітці на відстані трьох метрів з кожного боку від неї проводяться лінії, які називаються лініями атаки.

Майданчик оточений вільним простором (так звана вільна зона), що має збоку не менше 3 метрів, спереду-ззаду не менше 5 метрів та за
висотою не менше 7 метрів, на офіційних змаганнях FIVB. Гравці можуть входити у вільну зону та грати у її межах після подачі м'яча.

Всі лінії, що позначають межі командних майданчиків та зони атаки, наносяться в межах розмірів майданчика і, отже, є її частиною.

З двох сторін сітка обмежена двома вертикальними антенами, які є продовженням бічної лінії майданчика та визначають дозволений правилами простір гри м'ячем
Видатні волейболісти

У 2000 році Міжнародна федерація волейболу проводила опитування щодо визначення найкращих волейболістів XX століття. Серед жінок на це звання були номіновані Лан Пінь (Китай), Інна Рискаль (СРСР), Регла Торрес (Куба) та Фернанда Вентуріні (Бразилія), серед чоловіків було 8 претендентів – Петер Бланже (Нідерланди), Томаш Вуйтович (Польща), Карч. Кірай (США), Уго Конте (Аргентина), Йозеф Мусіл (Чехословаччина), Кацутосі Некода (Японія), Костянтин Рева (СРСР) та Ренан Даль Зотто (Бразилія).

За підсумками опитування найкращою волейболісткою минулого століття була визнана Регла Торрес, яка лише на кілька голосів випередила Інну Рискаль, якій також присудили нагороду. Найкращим волейболістом був оголошений Карч Кірай — перший триразовий олімпійський чемпіон з волейболу, який виграв дві золоті медалі у класичному волейболі (1984, 1988) та одну у пляжному (1996). Найкращими командами XX століття стали триразовий чемпіон світу чоловіча збірна Італії 1990-1998 років і жіноча команда Японії 1960-1965 років Волейбольний майданчик


Найбільшу кількість медалей в історії волейболу на Олімпійських іграх завоювали бразилець Сержіо Сантос (два золота та два срібла в період з 2004 по 2016 рік), російський волейболіст Сергій Тетюхін (золото, срібло та дві бронзи у 2000—2010) два срібла та дві бронзи на Іграх 1996-2004, 2012 років). Серед жінок це кубинка Ана Ібіс Фернандес (три золоті медалі та одна бронзова у 1992—2004 роках)

Користь волейболу для дітей:

Вищевказана дія волейболу відноситься і до впливу на дитячий організм. Крім цього, ця гра навчає необхідним руховим навичкам, виховує морально-вольові якості, сприяє правильному фізичному та психологічному розвитку дитини.

Протипоказання до занять волейболом:

Волейболом, а також футболом та баскетболом протипоказано займатися людям з різними захворюваннями опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту. За наявності таких недуг чи інших серйозних хвороб перед заняттями волейболом обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
Висновок

Волейбол – масовий, справді народний характер волейболу пояснюється його високою емоційністю та доступністю, що базується на простоті правил гри та нескладності обладнання.

Особливою перевагою волейболу як засобу фізичного виховання є його специфічне якість – можливість самодозування навантаження, тобто. відповідність між підготовленістю гравця та навантаженням, яке він отримує.

Список джерел

1. Волейбол / / Спортивні ігри: Техніка, тактика, методика навчання / За ред. Ю. Д. Залізняка, Ю. М. Портнова. - 2-ге вид. - М: Академія, 2004. - С. 89-159. - 5100 прим. - ISBN 5-7695-1749-2.

2. Волейбол / / Спортивні ігри: Удосконалення спортивної майстерності / За ред. Ю. Д. Залізняка, Ю. М. Портнова. - М: Академія, 2004. - С. 5-95. - 30 000 прим. - ISBN 5-7695-1411-6.

3. Волейбол/За заг. ред. А. В. Бєляєва, М. В. Савіна. - 4-те вид. - М.: ТВТ Дивізіон, 2009. - 360 с. - 1000 прим. - ISBN 978-5-98724-059-5.

4. Кунянський В. А. Волейбол: Про деякі аспекти гри та суддівства. - М.: ТВТ Дивізіон, 2009. - 72 с. - 1000 прим. - ISBN 978-5-98724-066-3.

5. Спортивні ігри/За ред. В. В. Марущака. - М.: Воєніздат, 1985. - 269 с. - 30 000 прим.

6. Волейбол. Довідник/Упорядник А. С. Едельман. - М.: «Фізкультура та спорт», 1984. - 224 с.

7. Кліщов Ю. Н. Волейбол. - М.: Фізкультура та спорт, 2005. - 399 с. - 3000 прим. - ISBN 5-278-00740-0.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас