Ім'я файлу: баскетбол.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 08.12.2021
скачати

Відокремлений структурний підрозділ

«Фаховий коледж інженерії та управління

Національного авіаційного університету»

Реферат

з дисципліни

«Фізична культура»

Тема: «Волейбол. Основні правила гри. Технічні прийоми.»

Роботу виконав

Роботу перевірив

Студент гр. 312-ВП

Компаніченко М.К.

(ПІБ)


викладач Ткачук Г.С.


Київ

2021

Основні правила

  1. Матчі граються чотири на чотири. Заміни відбуваються під час гри, відповідно до попередньої домовленості.

  2. Майданчики розмірами (8х16м)

  3. Використовується волейбольний м'яч Mikasa VlS 300.

  4. Суддівство виконується одним із суддів, визначених організатором.

  5. Розіграш починається з подачі.

  6. Команда має право на максимум 3 торкання при поверненні м'яча. Контакт з м’ячем під час блоку не враховується. Один гравець не має права два рази підряд торкатися м'яча.

  7. Для стимулювання довгих розіграшів м'яча враховуються тільки грубі технічні помилки.

  8. Відбивати м'яч можна будь-якою частиною тіла. Ловити м'яч заборонено.

  9. При виграші подачі, повинен подавати наступний гравець, згідно з чергою, узгодженої перед партією.

  10. Коли м'яч знаходиться "поза грою", дозволяється проводити необмежену кількість замін гравців (оговорюється перед грою, чи встановлюється організаторами турнірів)

  11. Матч складається з розіграшу м'яча (кожен розіграш - одне очко), партії тривають до 21 або 15 очок (виграш повинен бути з різницею не менш 2 очок). Кількість партій до виграшу гри визначається організаторами. У разі нічиєї вирішальна партія грається до 15 очок (виграш повинен бути з різницею не менш 2 очок).

  12. Команди міняються майданчиками під час партії, коли досягають 7 - для 21 очок, 5 - для 15 очок. Також зміна майданчиками відбувається по завершенні партії.

  13. В партії передбачено одна перерва для кожної команди та одна загальна технічна перерва.

  14. Дотик до сітки враховується за помилку.

  15. Взаємодія з гравцями команди суперника (штовхання, утримування, дотику) заборонені.

  16. Будь-яка помилка карається програшем м'яча з його наслідками (команда суперника отримує очко, і отримує право на подачу, або продовжує подавати).

  17. Суддя протягом усього Турніру залишає за собою право на присудження і зміну категорії гравця (професіонал, любитель). На ігровому майданчику допускається присутність не більше одного професіонала. Для гравців, які потрапляють під категорію професіонал вводяться наступні обмеження:

  • Атакуючі дії в стрибку заборонені;

  • Силова подача в стрибку заборонена.

Пояснення: можлива атака лівою рукою (для лівші відповідно - правою) або атака без стрибка (з місця).

Техніка гри

Техніка волейболу за характером дій гравців поділяється на два великі розділи: техніку нападу і техніку захисту. У кожному з цих розділів виділяються дві групи-техніка переміщень і техніка володіння м'ячем.  У кожній групі є прийоми і способи. Способи визначають, як виконуються прийоми, який характер руху при їх виконанні. Майже кожен спосіб має різновиди, які розкривають окремі зміни в деталях структури руху. На виконання прийому впливають умови, які уточнюють специфіку переміщень (на місці або в русі, в опорному чи безопорному положенні), напрямок, дистанцію і т. д. 

Техніка захисту складається з техніки переміщення, приймання м'яча і протидій. Особливо важливе місце в техніці захисту займають стійки і переміщення.

Переміщення у захисті складається із стійки, ходьби, бігу, випадів, стрибків і падіння. Для гри в захисті гравець приймає основну стійку, при якій ноги зігнуті, тулуб нахилений вперед. Випади застосовуються під час приймання м’ячів, які летять далеко від гравця. Часто випади після прийому м’яча закінчуються падінням. Гравці застосовують стрибки, коли необхідно дістати м’яч у складних ігрових умовах і при блокуванні. Стрибки виконують відштовхуванням однієї або двома ногами з місця і після переміщення. Падіння застосовують для швидкого переміщення до м’ячів, що далеко падають і для виведення центра ваги за площу опори.

Приймання м’яча - технічний прийом захисту якого дозволяє залишати м’яч у грі після подачі і нападаючих дій суперника. Подачу і нападаючи удар можна прийняти двома руками зверзу або двома руками знизу.

Під час приймання м’яча знизу прямі руки виставляються вперед-униз, лікті максимально наближені один до одного, кисті разом. Одну ногу ставлять вперед, при цьому обидві ноги зігнуто в колінних суглобах, тулуб злегка нахилений вперед. Рух ніг і тулуба має таке саме першорядне значення, як і при передачі зверху. Рухи руками виконують тільки в плечових суглобах. М'яч приймають на передпліччя, ближче до кисті. Для правильного приймання м’яч має бути перед гравцем.

Блокування - технічний прийом захисту за допомогою якого перегороджується шлях м’ячеві, який летить після нападаючого удару суперника. Блокування - один з ефективних засобів, а нині його застосовують і для контратакуючих дій. Блокування перетинає шлях м'ячеві, що переліки через сітку. прийом складеться : з переміщення, стрибка, виносу і постави рук над сіткою, приземлення. Блокування, виконане одним іранцем одиночне блокування, двома або трьома гравцями - групове блокування. Блокування буває нерухоме і рухоме.

До техніки нападу входять, переміщення, подачі, передачі м’яча, нападаючі удари.

Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони.

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча.

Передачу двома руками зверху можна виконувати з різних вихідних положень гравця, висота яких змінюється залежно від кута траєкторії польоту м’яча відносно майданчика. У кожному окремому випадку волейболіст приймає різні за висотою вихідні положення. Дуже важливо, щоб кожний гравець навчався точно «адресувати» м’яч, для цього необхідно правильно оволодіти технікою передачі м’яча. Обов’язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті 15 см перед обличчям, пальці розведені, а великі пальці спрямовані на ніс, лікті - вниз і в сторони, ноги 8 зігнуті в колінах і розставлені на ширину плечей, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед.

Подача м’яча - технічний прийом за допомогою якого м’яч вводиться у гру. У сучасному волейболі подача використовується не тільки для початку гри, а й як ефективний засіб атаки, за допомогою якого утруднюють підготовку суперника до тактичних комбінацій у нападі. Подачі виконуються відповідно до вимог, зазначених у Правилах гри: подаючи гравець стає за межі майданчика на місці подачі, обов’язково підкидає м’яч і ударом руки спрямовує м’яч в бік суперника Щоб виконати подачу будь яким способом, необхідно: прийняте правильне положення перед подачею, точно і не високо підкинути м’яч, правильно розмістити кисті руки на м’ячі в момент удару.

Що до характеру рухів подачі можна розділити на силові, націлені й планеруючі. Якщо точно виконувати подачі, значно утруднюється прийом м’яча на боці команди суперника. Якщо подачі застосовується варіативне, підвищується атака за рахунок швидкості м’яча, що летить, або його точність чи зміна траєкторії польоту. Залежно від руху руки, яка виконує удар, і розміщення тулуба гравця щодо сітки розрізняють подачі: нижні (прямі бокові), верхні (прямі й бокові).

Основний спосіб подачі для початківців. Для виконання подачі гравець стає на місце подачі і в. п.: ноги ледь зігнуті в колінах, ліва нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. М’яч - на долоні лівої руки, зігнутої в 13 ліктьовому суглобі, навпроти руки, що виконує удар. Правою рукою виконують замах назад, вагу тіла зміщують у напрямі правої ноги. М’яч підкидають вертикально вгору на 0,4 - 0,6 м випрямлюючи праву ногу й виконуючи маховий рух правою рукою вниз - вперед, виконують удар по м ячу знизу-ззаду на рівні пояса, спрямовуючи його вперед - угору. Під час подачі погляд гравця зосереджений на м’ячі. Верхня пряма подача Під час виконання її гравець стає обличчям до сітки,розподіливши вагу тіла рівномірно на обидві ноги. Можна одну ногу поставити вперед на пів кроку. М’яч підкидається лівою рукою угору перед собою на висоту до 1,5 м, правою рукою роблять замах вгору-назад, вагу тіла переносять на праву ногу, яку загинають у колінному суглобі, тулуб прогинають. Ударний рух починається сильним розгинанням правої ноги, поворотом тулуба вліво, перенесенням ваги на ліву ногу. Власне удар виконують майже одночасно з рухами ніг і тулуба. Права рука швидко рухається до м’яча, випрямлюючи руку, наносять удар 14 долонею по м’ячу. Після удару кисть іде за м’ячем, згинається. Рука опускається вниз, тулуб згинається і розвертається вліво.

Нападаючий удар - технічний прийом атаки який полягає в тому, що гравець перебирає м’яч однією рукою на сторону суперника вище верхнього краю сітки. Нападаючи удар виконується так: стрибок з місця або з розбігу, удар, приземлення. Що стрибнути з розбігу, відштовхуйся однією або двома ногами, з місця - тільки двома ногами. Виконуючи стрибок відштовхуванням двома ногами під час бігу, гравець набирає швидкість, необхідну для високого стрибка. 18 Залежно від ігрової обстановки (від напрямку і характеру подач, від того, який блок поставив суперник), нападаючий гравець намагається зробити такий удар, за допомогою якого можна провести удар по м'ячу мимо рук блокуючи гравців. Нападаючі удари ефективні, якщо гравець володіє не одним якимось способом, а всім арсеналом технічних засобів нападу. Нападаючі удари бувають прямі й бокові. Прямі виконують з положення обличчя до сітки, бокові удари плечем. Прямі й бокові удари роблять у різних напрямках з переводом м'яча вліво, вправо.

Прямий нападаючий удар виконують після розбігу та в стрибку з місця. Цей спосіб найефективніший, якщо гравці суперника не встигли організувати блокування або залишити незакритою зону удару. Початкові фази руху - розбіг і відштовхування, виконуються вони майже однаково при всіх різновидностях нападаючого удару. Розбіг може виконуватися під різними кутами щодо сітки, він складається з 2-3 кроків, В найважливіший з них останній, який виконується стрибком. Третій,останній,крок виконують широким стопорним-рухом за рахунок різкої постави на п’яту. Під час розбігу, починаючи з другого кроку, обидві руки відводяться назад. А на останньому кроці різко виносяться вперед. 19 Стрибок виконують із стійки ноги паралельні на ширині 20-30 см. одна від одної. Виштовхуються перекатом ступенів з п’яток на носки, випрямлення ніг і тулуба. Руки спочатку йдуть разом до рівня обличчя, а потім активніше працюють права рука, яка виконує удар.

Ударний рух починається з швидкого згинання тулуба. Рука, що виконує удар, розгинається в ліктьовому суглобі, рухається вперед-угору з виведенням вперед передпліччя. Спочатку рухається плече, а за ним - передпліччя і кисть. Ефективність цього руху зростає поступово і досягає найбільшої швидкості в момент торкання м'яча. Удар кисті припадає на верхню-задню частині м'яча, який лежить перед головою. Після удару гравець м'яко приземлюється на носки, згинаючи ноги, тулуб, а напівзігнуті руки опускаються вниз.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас