Визначених законодавством україни, завдань

2
ЗМІСТ
Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
5 1.1. Основи загальновійськового бою
6 1.2. Управління підрозділами
12
Розділ 2. ОБОРОННИЙ БІЙ
23 2.1.
Загальні положення
23 2.2.
Підготовка оборонного бою
31 2.3.
Ведення оборонного бою
37 2.4.
Вихід з бою і відхід
41 2.5.
Особливості підготовки і ведення маневреної оборони
43 2.6.
Підготовка і ведення оборонного бою в особливих умовах
45 2.7.
Зміна підрозділів і перегрупування
55
Розділ 3. НАСТУПАЛЬНИЙ БІЙ
59 3.1.
Загальні положення
59 3.2.
Підготовка наступального бою
68 3.3.
Ведення наступального бою
74 3.4.
Дії у відриві від основних сил
81 3.5.
Переслідування противника, що відходить
84 3.6.
Підготовка і ведення наступального бою в особливих умовах
85
Розділ 4. ЗУСТРІЧНИЙ БІЙ
110 4.1.
Загальні положення
110 4.2.
Підготовка зустрічного бою
112 4.3.
Ведення зустрічного бою
114
Розділ 5. БІЙ В ОТОЧЕННІ І ВИХІД З ОТОЧЕННЯ
116 5.1.
Бій в оточенні
116 5.2.
Вихід з оточення
118
Розділ 6. ДІЇ У ТАКТИЧНОМУ ДЕСАНТІ
122 6.1.
Дії у тактичному повітряному десанті
122 6.2.
Дії у тактичному морському десанті
133
Розділ 7. УЧАСТЬ У СТАБІЛІЗАЦІЙНИХ ДІЯХ ВІЙСЬК
ТА
ВИКОНАННІ
ІНШИХ,
ВИЗНАЧЕНИХ
ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ, ЗАВДАНЬ
139 7.1.
Загальні положення
139 7.2.
Участь у стабілізаційних діях військ
140 7.3.
Участь у виконанні інших, визначених законодавством
України, завдань
150
Розділ 8. ПЕРЕСУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ
157 8.1.
Загальні положення
157 8.2.
Марш
157 8.3.
Похідна охорона
167 8.4.
Перевезення підрозділів
169

3
Розділ 9. РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ
175 9.1.
Загальні положення
175 9.2.
Підготовка розташування на місці
175 9.3.
Здійснення розташування на місці
177 9.4.
Сторожова охорона
179
Розділ 10. ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ (ДІЙ)
182 10.1.
Бойове забезпечення
182 10.2.
Морально-психологічне забезпечення
208 10.3.
Технічне забезпечення
212 10.4.
Тилове забезпечення
218 10.5.
Медичне забезпечення
223
ЗМІСТ
226
ДОДАТКИ
Додаток 1 Обов’язки керівного складу батальйону (роти)
227
Додаток 2 Порядок розроблення й ведення бойових документів
229
Додаток 3 Основні скорочення (що застосовуються в бойових документах)
238
Додаток 4 Основні умовні позначення
244
Додаток 5 Державні символи, пізнавальні знаки й умовні номери (що наносяться на бойові машини)
288
Додаток 6 Порядок передачі сигналів, команд і постановки завдань по радіо
290
Додаток 7 Розгортання роти (батальйону) в передбойовий і бойовий порядки
292
Додаток 8 Схеми
Схема 1
Побудова району оборони мб (варіант)
295
Схема 2
Схема опорного пункту механізованої роти
296
Схема 3
Схема району оборони механізованого батальйону
298
Схема 4
Позиційна оборона мб (варіант)
300
Схема 5
Маневрена оборона мб (варіант)
301
Схема 6
Світлове забезпечення оборонного бою мб (варіант)
302
Схема 7
Оборонний бій мб у населеному пункті (варіант)
303
Схема 8
Оборонний бій мб у горах (варіант)
304
Схема 9
Вогневе ураження противника в оборонному бою мб
(варіант)
305
Схема 10 Мб у наступальному бою з ходу з висуванням з глибини (варіант)
306
Схема 11 Ведення наступального бою мб з положення безпосереднього зіткнення з противником уночі
(варіант)
307
Схема 12 Форсування мб водної перешкоди під час наступу з ходу (варіант)
308
Схема 13 Вогневе ураження противника в наступальному бою 309

5
Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Механізовані і танкові військові частини та підрозділи під час бойового застосування ведуть воєнні дії тактичного рівня, формами яких є бойові дії, бій, удар.
Бойові дії – особлива форма воєнних дій тактичного рівня, яка застосовується військовими частин і підрозділами для виконання тактичних
(оперативно-тактичних) бойових завдань у рамках операції угруповання військ або самостійно, а також між боями (операціями).
Бій – основна форма воєнних дій тактичного рівня, яка уявляє собою узгоджені за метою, завданнями, місцем і часом удари, вогонь і маневр військових частин, підрозділів (кораблів, літаків), які ведуться за єдиним замислом і планом для виконання тактичних бойових завдань в обмеженому районі впродовж короткого періоду часу.
Бій може бути загальновійськовим, вогневим, повітряним, протиповітряним, морським.
Складовими елементами бою є удар, вогонь і маневр.
Удар – складова бойових дій (бою), а також особлива форма бойового застосування військових частин, що полягає в одночасному ураженні військ і об’єктів противника потужною дією на них зброєю або військами.
За масштабом удари поділяються на оперативні і тактичні; залежно від засобів, що застосовуються – на вогневі та удари військами (силами).
Вогневі удари за засобами доставки можуть бути ракетними, артилерійськими та авіаційними; за кількістю засобів, які беруть участь, і об’єктів, що підлягають ураженню, – зосереджені, групові і поодинокі.
Вогонь – ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї
(озброєння). Вогонь розрізняють:
за тактичними завданнями, які вирішуються, – на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплювання), освітлення тощо;
за видами зброї – зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), БМП (БТР), артилерії, мінометів, ПТРК, зенітних ракетних, зенітних ракетно-артилерійських, зенітних артилерійських комплексів (бойових машин, установок) тощо;
за способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;
за напруженістю – короткочасний (поодинокими пострілами, короткими або довгими чергами), безперервний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий тощо;
за напрямком стрільби – фронтальний, фланговий, перехресний;
за способами стрільби – з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням углиб, по площі та ін.;
за видами – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, масований тощо.
Маневр – організоване пересування військових частин і підрозділів у ході бою (дій) з метою зайняття вигідного положення відносно противника і зосередження необхідних сил і засобів на новому напрямку (рубежі, районі),

6 виведення військових частин та підрозділів з-під ударів противника, а також для підвищення ефективності ураження противника.
Видами маневру є: охоплення, обхід, відхід і маневр вогнем.
Охоплення – маневр, який здійснюється підрозділами для виходу у фланг противнику.
Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для виходу в тил противнику.
Охоплення і обхід здійснюється у тактичній і вогневій взаємодії з підрозділами, які наступають з фронту, а також з тактичним повітряним
(морським) десантом у разі його застосування.
Відхід – маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу з-під ударів сил противника, що переважають, недопущення оточення або зайняття вигіднішого рубежу (району) для подальших дій. Відхід проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.
Маневр вогнем полягає в зосередженні вогню високої щільності по найважливіших цілях противника, розподіленні його для одночасного ураження декількох цілей або перенесенні вогню на нові цілі.
2. Механізовані і танкові військові частини та підрозділи можуть брати участь у стабілізаційних діях військ та виконанні інших, визначених законодавством України, завдань.
Стабілізаційні дії військ – форма воєнних дій, яка уявляє собою організоване застосування визначеного складу військ у взаємодії з органами і підрозділами ІВФ та ПрО у межах стабілізаційної та інших операцій або самостійно для стабілізації обстановки у кризовому районі.
Іншими, визначеними законодавством України завданнями, до яких можуть залучатись механізовані і танкові військові частини (підрозділи), є участь у спеціальних проти диверсійних та антитерористичних операціях.
1.1. Основи загальновійськового бою
3. Загальновійськовий бій – різновид бою, який ведеться об’єднаними зусиллями військових частин і підрозділів різних родів військ та спеціальних військ СВ у взаємодії з іншими видами ЗСУ, а також органами і підрозділами
ІВФ та ПрО. Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.
4. Основними характерними рисами сучасного загальновійськового бою
є: рішучість у досягненні мети, висока напруженість, швидкоплинність, різки зміни обстановки, наземно-повітряний характер, застосування різноманітних засобів ураження і способів ведення бою, швидкий перехід від одних видів дій до інших, широке застосування технічних засобів і автоматизованих систем.
5. До основних принципів ведення сучасного загальновійськового бою належать: постійна бойова готовність військових частин і підрозділів; відповідність бойових завдань підрозділів їх бойовим можливостям; раптовість дій і застосування військової хитрості (введення противника в оману); рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами та вогнем; рішучість, активність і безперервність ведення бою; організація і підтримання безперервної взаємодії; тверде і безперервне

7 управління підрозділами; всебічне забезпечення бою; надійний захист військ; завчасне створення резерву сил та засобів; своєчасне відновлення боєздатності підрозділів; повна напруга моральних і фізичних сил в інтересах виконання бойового завдання.
6.
Умови ведення загальновійськового бою характеризуються положенням противника, станом свої військ, наявністю часу на проведення необхідних заходів, порою року, часом доби, погодними та іншими умовами обстановки в районі дій. Умови ведення бою можуть сприяти діям підрозділів або ускладнювати їм виконання бойового завдання.
Особливими умовами ведення загальновійськового бою є ведення бою у населеному пункті, на водній перешкоді (морському узбережжі), вночі, взимку, у лісі, у горах, у степовій місцевості.
7. Основними способами ведення загальновійськового бою є послідовний розгром підрозділів противника або одночасне ураження противника на всю глибину побудови його бойового порядку.
При послідовному розгромі підрозділів противника важливе значення мають: надійне вогневе ураження найважливіших об’єктів (цілей) противника та своєчасний маневр ударами і вогнем; зосередження сил і засобів для утримання важливих рубежів (районів, позицій) і нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; використання результатів ударів і вогню для завершення розгрому противника.
При одночасному ураженні противника на всю глибину побудови його бойового порядку важливе значення мають: вогневе ураження об’єктів
(цілей) противника, який безпосередньо протистоїть, з одночасним вогневим впливом на його резерви і важливі об’єкти в глибині; поєднання ударів військами і вогню всіх засобів, широке застосування ВТЗ; підтримання взаємодії між підрозділами, які ведуть бій (дії) і засобами ураження; своєчасне відновлення боєздатності своїх військ, організація і ураження їх подальших дій.
8. Основними силами і засобами, яким належить вирішальне значення у веденні загальновійськового бою, є механізовані і танкові війська. Вони призначені для безпосереднього знищення противника в ближньому бою і виконання основних тактичних завдань: в обороні – утримання районів, рубежів, позицій, відбиття ударів противника і нанесення ураження його підрозділам; у наступі – розгром противника, що обороняється, захоплення важливих районів, рубежів, об’єктів.
Механізований (танковий) батальйон – тактична одиниця механізованих
(танкових) військ, самостійне військове формуванням, що складається із підрозділів і призначене для виконання тактичних бойових завдань; рота – нижча тактична одиниця, несамостійне військове формування, що складається
із взводів і відділень, призначене для виконання тактичних бойових завдань.
Батальйон (рота) застосовується як самостійно, так і у взаємодії з підрозділами інших родів військ і спеціальних військ. Окремі тактичні
(спеціальні, специфічні) завдання він може виконувати спільно з органами і підрозділами ІВФ і ПрО.
11. З метою надання більшої самостійності механізованому (танковому)

8 підрозділу для виконання бойового завдання можуть бути додані або виділені для підтримки інші підрозділи.
Додані підрозділи (сили і засоби) переходять у тимчасове підпорядкування командиру загальновійськового підрозділу і виконують поставлені ним завдання. Вихід їх із підпорядкування здійснюють за вказівкою старшого командира.
Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядкуванні своїх прямих командирів (начальників) та виконують поставлені ними завдання, а також завдання, які поставлені командиром підрозділу, що підтримується, в межах виділеного для нього рішенням старшого командира ресурсу (наряду) сил.
Механізованому і танковому батальйону (роті) можуть бути додані або підтримувати їх дії артилерійський підрозділ (на приморському напрямку також корабельна артилерія), підрозділ ППО СВ; взаємодіяти з ними – підрозділи високомобільних десантних військ та авіації СВ; забезпечувати їх дії
– підрозділи розвідки, зв’язку, РЕБ, інженерних військ і військ РХБз, а також матеріально-технічного і медичного забезпечення. Крім того, механізованим підрозділам можуть додаватися танкові, а танковим – механізовані підрозділи.
Артилерійські підрозділи призначені для ураження: ЗМУ, наземних елементів систем ВТЗ; пускових установок тактичних ракет; артилерійських
(мінометних) батарей (взводів); ПУ військами та зброєю; танків, БМП та інших броньованих об’єктів; літаків та вертольотів на аеродромах і посадкових майданчиках; на приморських напрямках бойових кораблів і катерів; живої сили та вогневих засобів на позиціях і у районах зосередження; засобів ППО, розвідки, РЕБ; руйнування фортифікаційних споруд; здійснення дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних
(димових) завіс, розповсюдження агітаційного матеріалу. Вони включають підрозділи гаубичної, гарматної, реактивної, протитанкової артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів.
Артилерійські підрозділи виконують вогневі завдання із закритих вогневих позицій або прямою наводкою. Вогонь прямою наводкою застосовується для знищення танків, інших броньованих та протитанкових засобів.
Для виконання завдань застосовуються боєприпаси в звичайному спорядженні та підвищеної потужності, у тому числі високоточні, запалювальні, димові, освітлювальні, агітаційні, кумулятивні, споряджені субелементами та інші.
Батальйонна артилерія та додані батальйону (роті) артилерійські підрозділи під час ВУП можуть самостійно застосовувати наступні види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь, нерухомий та рухомий загороджувальний вогонь, а також залучатися до ведення масованого вогню, послідовного зосередження вогню й загороджувального вогню в складі артилерійських груп або разом з ними.
Вогонь по окремій цілі (груповій або одиночній) – вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, ПТРК), який ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою.

9
Зосереджений вогонь – вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі.
Нерухомий загороджувальний вогонь – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний) або одночасно на декількох (глибокий) рубежах перед фронтом атакуючого (контратакуючого) противника.
Рухомий загороджувальний вогонь – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний) або одночасно на двох (подвійний) рубежах на шляху руху танків та інших броньованих машин противника і послідовно переноситься на інші визначені рубежі у міру виходу основної маси цих машин із зони вогню.
Підрозділи військ протиповітряної оборони Сухопутних військ
призначені для прикриття батальйону (роти) у всіх видах бою (дій) від ударів з повітря, боротьби з авіацією і повітряними десантами, в окремих випадках можуть залучатися й для боротьби з наземним противником. Вони включають зенітні ракетні, зенітні ракетно-артилерійські, зенітні артилерійські підрозділи.
Підрозділи ППО, які додаються батальйону (роті), можуть вести вогонь із підготовлених стартових (вогневих) позицій, під час руху (на плаву) або з коротких зупинок і здатні знищувати повітряного противника на гранично малих і малих висотах.
Підрозділи високомобільних десантних військ призначені для дій у глибині бойового порядку (розташування) противника або на території, якій загрожує захоплення противником та ведення аеромобільних (аеромобільно- ударних, аеромобільно-патрульних, аеромобільно-пошукових) і десантно- штурмових (десантно-ударних, десантно-рейдових, десантно-пошукових) дій, а також виконання тактичних завдань загальновійськового бою, які неможливо ефективно вирішити іншими силами і засобами. До їх складу входять аеромобільні та парашутно-десантні підрозділи.
Всі підрозділи високомобільних десантних військ можуть здійснювати десантування парашутним, посадковим та комбінованим способом у залежності від поставлених завдань та умов обстановки. При цьому аеромобільні підрозділи здійснюють десантування, як правило, вертольотами і діють спільно з ними, а парашутно-десантні – літаками і діють самостійно.