Ім'я файлу: Вітаміни.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 07.11.2020
Пов'язані файли:
Невербальні засоби спілкування Петрина Назарій.ppt

Вітаміни. Вітамінні препарати

Що таке вітаміни та яке їхнє значення в організмі?

Ще у V ст. до н. е. давньогрецький лікар Гіппократ своїм пацієнтам з порушенням зору рекомендував їсти пта­шину і коров'ячу печінку. Нині ми знаємо, що печінка - це джерело вітаміну А (а також В2, В12 і Е), необхідно­го для нормального функціонування ока. Вітаміни (від лат. віта - життя - та аміни, тобто речовини, що містять аміногрупу) - біологічно активні речовини різної хімічної природи, неодмінні учасники обміну ре­човин. Вивчати вітаміни почав 1880 р. російський лікар М. І. Лунін.

Американський біохімік Е. В. Макколлум 1913 р. запропо­нував називати вітаміни літерами латинського алфавіту: А, В, С тощо. У 1922 р. він відкрив вітаміни D і Е.

Добова потреба людини у вітамінах - усього кілька міліграмів. Проте, незважаючи на невеликий вміст вітамінів в організмі, вони відіграють надзвичайно важ­ливу роль в обміні речовин і енергії. Багато вітамінів входить до складу ферментів, деякі необхідні для утво­рення гормонів. За відсутності вітамінів в організмі ви­никають захворювання - авітамінози, при нестачі їх — гіповітамінози.

Російський фізіолог В. В. Пашутін, учень І. М. Сечено­ва, спираючись на вчення М. І. Луніна, 1881 р. дійшов висновку, що захворювання на цингу спричинене авітамінозом і не є інфекційним. Голландський лікар К. Ейкман довів, що захворюван­ня «бері-бері» спричинює нестача якихось важливих для організму речовин (пізніше з'ясовано, що вітаміну Bj). За наукові досягнення у галузі фізіології та ме­дицини 1929 р. йому було присуджено Нобелівську премію.

Американський біохімік А. Сент-Дєрді 1913 р. відкрив вітамін С (аскорбінову кислоту).

Вітаміни швидко розпадаються в організмі. Більшість із них не відкладається про запас і не синте­зується в організмі. Тому необхідно постійно вживати продукти, що містять вітаміни. Головне джерело вітамінів - свіжі фрукти, овочі, а також молоко та м'ясо.

Нині відомо близько 50 вітамінів, які поділяють на дві групи: водорозчинні та жиророзчинні. До водороз­чинних відносять вітаміни групи В (відомо 15 вітамінів), вітаміни Р, С та інші; до жиророзчинних -А, Е, K, D тощо.

Як зберегти вітаміни у продуктах харчування?

Вміст вітамінів у фруктах, овочах та інших продуктах харчу­вання з різних причин може зменшуватися. Найбільше вітамінів втрачається під час кулінарної обробки. Під час варіння м'яса руйнується до 50 % вітаміну В, а внаслідок теплової обробки продуктів рослинного по­ходження - до 20 %. Вітамін С, який міститься в овочах та фруктах, руйнується також на повітрі, особливо коли вони почищені. Тому овочі слід очищати та нарізати безпосередньо перед варінням і класти в емальовану каструлю з гарячою водою. Каструлю під час варіння треба закривати кришкою. Добре зберігаються вітаміни за низької температури. Для забезпечення організму вітамінами, особливо взимку і навесні, потрібно більше споживати фруктів і овочів. За рекомендацією лікаря можна споживати також вітамінні препарати.

Типи

Назва

Основна роль

Джерела надходження

вітаміни

Жиророзчинні

А

Необхідний для підтримання здоров'я шкіри, волосся, слизових оболонок, ске­лета. Нормалізує зір (особливо нічний), підвищує імунітет.

Незбиране молоко, сметана, вершкове масло, печінка, нирки, яйця, жирна риба. Морква, томати, вишні, полуниця, хурма, апельсини, шпинат.

D

Необхідний для росту і підтримання здоров'я скелета, сприяє засвоєнню кальцію.

Жирна риба (оселедець, скумбрія, сардини), яйця, сир,,; утворюється в організмі під дією сонячного світла.

E

Сприяє кровотворенню, засвоюванню ран, нейтралізує дію шкідливих для здоров'я факторів навколишнього середовища.

Горіхи, насіння, зародки пшениці, рослинні олії.

Водорозчинні

С

Сприяє кращому засвоєнню білків і заліза, росту і формуванню скелета, заго­юванню ран, підвищує імунітет організму.

Апельсини, лимони, чорна смородина, шипшина, бол­гарський перець, капуста, картопля, фруктові соки, напої, сиропи.

Вітаміни групи В

Допомагають вивільняти енергію з усіх продуктів, які містять калорії. Кон­тролюють рівень холестерину в крові.

Неочищені крупи, молоко, риба, горіхи, печінка, нирки, дріжджі, м'ясо, боби, морепродукти.

Мінеральні речовини

Макроелементи

Кальцій

Необхідний для формування кісток і зубів.

Відіграє важливу роль у роботі м'язів.

Молоко, твердий і м'який сир, продукти з сої, рибні консерви з кісточками, вітамінізовані крупи, пшеничне борошно.

Калій і Натрій

Регулюють кров'яний тиск.

Відіграють протилежні ролі в обміні води в організмі. Калій сприяє виведенню води з організму, а натрій, навпаки, за­тримує її.

Передозування натрію може трапитися через надмірне вживання кухонної солі.

Овочі та фрукти. Абрикоси, курага, кабачки, картопля, кольрабі, боби, томати, банани, консерви, кава, чай.

Хлібобулочні вироби, часник, квашені овочі, кухонна сіль, консерви, копченості.

Мікроелементи

Залізо

Відіграє важливу роль у кровотво­ренні і транспортуванні кисню в ор­ганізмі.

Печінка і нирки, хліб з висівками, квасоля, соя, курага, абрикоси, печені яблука, червоне м'ясо.

Йод

Сприяє розвитку розумових здібнос­тей, регулює функції щитовидної залози.

Йодована кухонна сіль, морепродукти, морська капуста.

ВІТАМІННІ ПРЕПАРАТИ

Вітаміни (лат. vita —життя) —група органічних речовин різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення жит­тєвих функцій. Вітаміни надходять в організм з рослинними або тваринними продуктами. Деякі вітаміни синтезуються мікрофло­рою кишечника.

При недостатньому надходженні в організм вітамінів з продук­тами харчування розвивається захворювання — авітаміноз. Симп­томатика його є специфічною і залежить від того, в яких видах обміну бере участь даний вітамін. Причинами розвитку авітаміно­зу та гіповітамінозу може бути повна відсутність або недостатнє надходження вітаміну з їжею. Такий тіло-, авітаміноз називається первинним. В основі розвитку вторинного гіпо- та авітамінозу ле­жать ендогенні фактори. Наприклад, при недостатньому надходжен­ні в кишечник жовчі порушується всмоктування жиророзчинних вітамінів. При захворюваннях кишечника, інтенсивній антибакте­ріальній терапії порушується утворення вітамінів кишечною мікро­флорою. Причиною ендогенного гіповітамінозу може бути підви­щена потреба організму у вітамінах — у період росту, вагітності, лактації, при інфекційних захворюваннях, тиреотоксикозі та ін.

Усі вітаміни поділяються на водорозчинні та жиророзчинні. Допер­ших належать вітаміни групи В, аскорбінова кислота, рутин та ін. До жиророзчинних —вітаміни А, Д, Е, К. Окремо виділяють провітаміни-біологічно неактивні сполуки, що містяться в рослинних продуктах. Після надходження в організм з них утворюються біологічні метабо­літи, які проявляють вітамінну активність. Прикладом є ß-каротини. які в організмі перетворюються на активні форми вітаміну А.

До вітамінів групи В належать тіамін (В1), рибофлавін (В2), пі-ридоксин (В6), кислота нікотинова (В3 або РР), ціанокобаламін (В12), кислота фолієва (Вс).

Кислота аскорбінова (Acidum ascorbinicum) —вітамін С. Харчовими джерелами вітаміну є чорна смородина, шипшина, аґрус, ци­трусові, петрушка, перець, капуста тощо.

Аскорбінова кислота синтезується в організмі всіх тварин, за винятком людини, мавпи і морської свинки.

Форми випуску: порошок, таблетки по 0,025 г, 0,05 г та 0,1 г; ампули по 1 і 2 мл 5 % і 10 % розчину. Добова потреба у вітаміні становить 50-80 мг. Вона зростає при фізичній і розумовій праці, інфекційних захворюваннях, вагітності і лактації, але навіть у цих випадках не перевищує 150-200 мг.

Фізіологічна роль кислоти аскорбінової зумовлена її участю в окисно-відновних процесах. Вона необхідна для нормального тканинного об­міну та тканинного дихання. Вітамін С активу є синтез фібробластами колагену, сприяє утворенню хрящів, кісток, дентину зубів та інших видів сполучної тканини. Сприяє засвоєнню глюкози та піровиноградної кис­лоти у циклі Кребса. Кислота аскорбінова необхідна для всмоктуван­ня заліза із шлунково-кишкового тракту та включення його до складу гему, для перетворення фолієвої кислоти на тетрагідрофолієву, яка бере участь у синтезі нуклеїнових кислоті білків. Вітамін С активує синтез антитіл, комплемента, інтерферону, відновлює функцію лейкоцитів, яка пригнічується при вірусних захворюваннях. У малих і середніх дозах кислота аскорбінова проявляє антиоксидантні та антирадикальні вла­стивості. У великих дозах вона, навпаки, стимулює перекисне окислення ліпідів. Вітамін С активує синтез кортикостероїдів у корі надниркових залоз, прискорює білоксинтетичну та детоксикаційну функції печінки. Разом із вітаміном P кислота аскорбінова бере участь у стабілізації судинної стінки.

При гіповітамінозі С спостерігаються в'ялість, стомлюваність, кровоточивість ясен, гіпохромна анемія та ін. Авітаміноз С швид­ко призводить до розвитку цинги.

Ретинол (Retinolum) - вітамін А, належить до жиророзчинних вітамінів. Природними його джерелами є печінка, яєчний жовток, вершкове масло. Особливо велика кількість його міститься у печінці деяких морських риб (тріска, морський окунь) та ссавців (кит, тюлень, морж). Багато продуктів рослинного походження містить провітамін А-ка­ротин. Це морква, петрушка, шпинат, зелена цибуля, червоний перець, томати, обліпиха, абрикоси, чорниці, персики та ін.

Добова потреба у вітаміні стано­вить: у чоловіків 5000 МО, в жінок 4000 МО (в період вагітності і лактації-6000 МО), у дітей, залежно від віку, від 1500 до 3500 МО.

Токоферолу ацетат (Tocopherol i acetasj — препарат жиророзчин­ного вітаміну Е, який отримують синтетичним шляхом (стор. 242). У природі токофероли, найбільш активним з яких є а-токоферол, містяться у зелених частинах рослин, зародках злакових, особли­во пшениці, рослинних маслах (соняшниковому, кукурудзяному, обліпиховому та ін). Невелика кількість їх є в м'ясі, яйцях, молоці. Добова потреба у вітаміні Е становить для дорослих 20-30 МО, для дітей -5-Ю МО.

Вітамін Е - активний антиоксидант, проявляє також антирадикальну дію. Є компонентом природної антиоксидантної системи, захищає клітинні та субклітинні мембрани від пошкоджень. Під його впливом стимулюється синтез гему і гемвмісних фермент­них білків. У результаті покращується тканинне дихання, активу­ються синтетичні процеси, зокрема синтез колагену, скоротливих білків посмугованих, гладеньких м'язів, серцевого м'яза, білків сли­зових, зокрема альвеол, плаценти.

При авітамінозі Е розвиваються дегенеративні процеси в за­родковому епітелії, в м'язовій тканині, жирова дистрофія печінки, дегенеративні зміни спинного мозку.

Застосовується токоферолу ацетат при різноманітній патології, яка супроводжується активацією процесів перекисного окислення ліпідів: гепатитах, міокардитах, інфекційних захворюваннях, флебі­тах, міопатіях, м'язових дистрофіях та ін. Показаний також при порушеннях менструального циклу, загрозі переривання вагітності та ін. Вітамін Е ефективний в комплексному лікуванні залізодефіцитних анемій, рахіту. В останньому випадку він здатний попере­джувати токсичну дію вітаміну Д.

При тривалому застосуванні вітаміну Е у великих дозах мо­жуть розвинутись явища гіпервітамінозу. При цьому порушуються фагоцитарна активність лейкоцитів, процеси регенерації, з'явля­ються геморагії, розвивається гепатомегалія.

Вітамін К є анти геморагічним фактором (стор. 268). У природі міститься в зелених частинах рослин, в моркві, шипшині та ін. у вигляді вітаміну Кг Бактеріальна флора кишечникалюдини синте­зує вітамін Кг У медичній практиці використовують отриману син­тетично водорозчинну форму вітаміну К - препарат вікасол. До­бова потреба у вітаміні становить 100 мкг.

Гіпо- та авітаміноз К спостерігається при обтураційній жовтя­ниці, гострих ураженнях печінки, діареї, виразковому коліті, захво­рюваннях підшлункової залози. Рання ознака гіповітамінозу К-гіпопротромбінемія.

Застосовують вікасол при патологічних станах, які супроводжу­ються геморагічним синдромом і гіпопротромбінемією.

Враховуючи, що в природі вітаміни зустрічаються не ізольовано, а у вигляді комплексів, створено полівітамінні препарати різного складу. При цьому розраховують нате, що при поєднаному застосуванні віта­міни краще засвоюються, посилюють дію один одного, попереджу­ють токсичні ефекти. До таких препаратів належать аевіт, декамевіт, ревіт, ундевіт, пангексавіт, комплівіт та ін. Застосування полівітамінних препаратів повинно проводитися тільки з призначення лікаря.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас