Ім'я файлу: Курсова Собівартість продукції і методи її планування 15_05_2020
Розширення: docx
Розмір: 115кб.
Дата: 31.10.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 115кб.
Дата: 31.10.2021
скачати
І. Вступ.
В умовах ринкової економіки підприємства мають здійснювати пошук подальших резервів зниження собівартості продукції, володіти оперативною інформацією щодо виробничих витрат, здійснювати постійний аналіз і контроль за динамікою собівартості та ін. Адже, як відомо, в нових умовах господарювання ціни на продукцію встановлює ринок. Така методика забезпечує успішний збут продукції та пошук свого споживача.
Вищеописаний стан справ об’єктивно потребує попередньо здійснювати оцінку власних витрат з метою успішного конкурування на ринку за збут своєї продукції. Ефективне управління промисловими підприємствами України у ринкових умовах господарювання вимагає нового підходу до визначення собівартості продукції на основі дієвого контролю за витратами виробництва.
Оскільки ефективність діяльності підприємств залежить від трьох взаємопов'язаних елементів: інвестиційного, виробничого і фінансового, то підприємству необхідна така функція, як управління.
Процес управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль і регулювання діяльності підприємства для досягнення його мети відповідно до визначених планів.
Об’єктом управління витратами є їхній рівень, планування і структура. Мета будь-якого управління витратами у кінцевому підсумку – зниження величини витрат. Процес управління витратами підприємства має комплексний характер і передбачає вирішення питань план ування витрат виробництва та собівартості як окремих видів, так і всієї продукції, встановлення гуртових цін на кожен виріб та визначення їхньої рентабельності, виявлення і практичне використання резервів економії витрат та зниження собівартості, здійснення контролю за станом і характером зміни фактичної собівартості порівняно з плановими показниками, затвердженими підприємством, та у динаміці.
Саме процес планування витрат виступає однією з головних ланок взаємопов’язаного механізму управління витратами. Загалом механізм господарювання підприємства в умовах ринку визначається ступенем керованості витратами виробництва.
Метою курсової роботи є аналіз теоретичних положень щодо важливості використання системи планування витрат як важливого елементу управління ними в процесі господарської діяльності підприємства. Для досягнення вказаної мети запропоновано вирішення таких завдань:
обґрунтувати місце і роль планування в системі управління витратами;
запропонувати складові цілісного механізму планування витрат та нові підходи щодо планування в ринкових умовах господарювання.
Планування собівартості продукції як елемент системи управління підприємством.
У процесі господарської діяльності будь-яке підприємство зазнає витрат не тільки для отримання поточної виручки, а й для забезпечення працездатності у майбутньому, тому всі витрати можна поділити на поточні і довготермінові.
З огляду на різні завдання, які стоять перед підприємством на різних етапах його діяльності, методи управління витратами на цих етапах також різні.
Метод управління довготерміновими витратами називають стратегічним, а поточними – тактичним. При стратегічному методі управління витратами використовують систему стратегічного планування, яка, водночас пов'язана з прогнозуванням шляхів розвитку підприємства на довготермінову перспективу.
Мета довготермінового планування – періодичне оновлення випуску продукції, освоєння нових ринків збуту, використання нових технологічних розробок, досягнення вищих темпів економічного зростання на основі поетапного вдосконалення різних виробничотехнічних факторів і організаційно-управлінських структур.
Тактичне управління витратами передбачає найбільш економне використання виробничих ресурсів та отримання максимальних доходів з урахуванням потенційних можливостей ринку. Тактичне планування здійснюють протягом короткого періоду часу, воно відображає існуючу на цей момент ситуацію на ринку і регламентує діяльність підприємства у сфері закупівлі, виробництва, збуту та фінансів і завдяки швидкій реалізації результатів дає змогу доволі швидко виявити відхилення та вжити відповідних заходів щодо усунення цих відхилень.
Необхідність планування витрат обумовлена потребою у розкритті всіх сторін діяльності підприємства і передбачає систему взаємопов’язаних у просторі й часі, узгоджених з метою та ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку.
Розглядаючи планування у вузькому розумінні, його можна визначити як систематизовану підготовку рішень.
Планування витрат – важливий аргумент для здійснення певних розрахунків, а саме при:
вкладенні значних інвестицій з тривалим терміном окупності (створенні нового підприємства, проведенні реконструкції діючого, освоєнні нових видів продукції у межах діючого підприємства та нарощуванні обсягів виробництва);
розробці бізнес-плану, а саме у сфері маркетингу, виробничої діяльності, фінансової діяльності з метою страхування бізнесу від можливих ризиків;
оцінюванні фактичних результатів діяльності підприємства за певний період часу. Саме план щодо витрат дає змогу розробляти систему заходів щодо подальших перспектив розвитку будь-якого підприємства.
Тому планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства.
Планування витрат на виробництво продукції передбачає розробку калькуляції і встановлення собівартості валової, товарної та реалізованої продукції; розробку кошторису витрат на виробництво за певний період часу; розрахунок зниження собівартості загалом і за техніко-економічними факторами зокрема.
Для забезпечення ефективного функціонування підприємств основним завданням планування витрат на виробництво є: здійснення об’єктивного розрахунку вартості ресурсів, необхідних для виробництва продукції, і пошук можливостей для виконання виробничої програми; забезпечення встановлення обґрунтованої величини витрат на одиницю продукції у номенклатурному та асортиментному розрізах, яка є базою для визначення нижнього рівня ціни, а також рентабельності продукції; обґрунтування загальної суми витрат, пов’язаних з виробничо-господарською діяльністю підприємства; визначення ступеня впливу факторів на обсяг і структуру витрат на виробництво та вибір на цій основі найбільш впливових з них; забезпечення мінімальних витрат на виробництво продукції з метою збільшення величини прибутку і рівня рентабельності.
Вказані вище завдання вирішують за допомогою техніко-економічних розрахунків, виконаних з використанням технічних норм, нормативів та інших параметрів виробничого процесу, що фіксують у технічній документації і з урахуванням економічних умов виробничої діяльності: цін на ресурси, оплати праці, нормативів платежів, які визначають законодавчі і нормативні акти.
Проблема планування витрат на виробництво продукції була і є основним аспектом ефективної діяльності підприємства, а саме зростання прибутку і рівня рентабельності.
Ця проблема полемічна у багатьох аспектах:
по-перше, якими принципами треба керуватись при плануванні витрат;
по-друге, за допомогою яких методів планувати витрати; по-третє, за якою системою показників аналізувати величину витрат.
Отже, можна стверджувати, що мова йтиметься про цілісний механізм планування витрат, який розуміють як сукупність принципів, методів і показників.
Принципи – це ті головні правила та вимоги, якими керуються при плануванні витрат виробництва.
В економічній літературі, як правило, вказують одні й ті самі принципи [4]. Найповніше їх розкрила Л. А. Швайка [5, с.169].
Зокрема, це:
чітке розмежування витрат підприємства за сферами господарської діяльності (виробнича, адміністративна, капітальні вкладення, невиробнича, збутова);
безпосередній зв’язок витрат з процесами виробництва та обігу;
заміщення витрат у процесі відтворення для відновлення основної виробничої діяльності;
повний облік фактичних витрат незалежно від рівня дотримання встановлених норм та умов;
прямий зв’язок витрат на виробництво продукції з визначеним періодом часу.
Отже, основні аргументовані аспекти – вид діяльності, норми та умови роботи і період часу.
Перелік принципів планування витрат може включати:
можливість цілковитого і вибіркового контролю величини витрат;
достовірність та реальність інформаційної бази, застосованої при плануванні витрат;
використання методів планування витрат, спрямованих на оптимізацію витрат за критерієм мінімізації;
відповідність планування витрат за підрозділами і щодо підприємства загалом.
З метою дотримання принципу достовірності та реальності важливе значення мають вихідні дані для розробки плану витрат на виробництво продукції, а саме:
дані про планову номенклатуру й асортимент продукції, обсяг випуску в натуральних та вартісних одиницях виміру;
розмір капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів виробничогосподарської діяльності;
дані про нормативну базу діяльності підприємства (норми витрат матеріальних ресурсів, норми витрат праці, норми амортизаційних відрахувань, відрахування на соціальні заходи, податки, збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством);
інформація про напрямки вдосконалення технічного рівня та організації виробництва і праці, поліпшення використання матеріальних, трудових ресурсів та необоротних активів.
Методи планування витрат – своєрідна технологія, яка передбачає чітке розмежування витрат, що входять до собівартості продукції і покриваються за рахунок прибутку.
Вони охоплюють методи розрахунку:
кошторису витрат на виробництво всієї продукції по підприємству;
величини витрат на виробництво одиниці продукції (складання калькуляції), які передбачають визначення величини прямих і непрямих витрат.
Використовуються методи розробки кошторису витрат, а саме: заводський метод та метод зведеного кошторису.
Заслуговують на увагу пропозиції економістів щодо застосування калькуляційного методу, суть якого полягає у розробці таблиці зведення витрат на виробництво продукції [1; 4].
Він дає змогу використати принцип планування витрат, контроль за величиною витрат, оскільки витрати за елементами витрат і статтями калькуляції узгоджуються.
Використовується методика розрахунку прямих витрат на одиницю продукції. Для цього переважно використовують нормативний метод.
Витрати – узагальнювальний показник ефективності функціонування підприємства. Водночас, саму величину витрат характеризують системою показників. В економічній літературі існують різні підходи щодо вибору показників оцінювання рівня витрат [2; 4].
Одні вчені зосереджують увагу на використанні незначної кількості показників, застосовуваних у практиці, а інші – на ширшій диференціації системи показників.
Слід зазначити, що необхідно застосувати комплексний підхід у виборі системи оцінювання. Комплексність в оцінюванні рівня витрат полягає у використанні показників, які характеризуватимуть ефективність витрат загалом по підприємству; витрат, пов’язаних з конкретним видом діяльності (виробнича чи збутова) і конкретним видом продукції зокрема та оцінюватимуть рівень витрат за кожним елементом витрат і кожним видом ресурсу.
Як засвідчує практика роботи підприємств, а саме ТОВ "АСКОНА-ПІВДЕНЬ", найбільш узагальнений показник оцінювання рівня витрат – величина витрат, пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції за певний період часу.
Ефективність витрат по підприємству можна розраховувати на основі показника витрат, що припадають на одиницю вартості продукції, оціненої за гуртовими цінами.
Цей показник відображає питому вагу сукупних витрат, що припадають на 1 грн. товарної продукції, характеризує прибуткову чи збиткову роботу підприємства і є універсальним щодо всіх виробництв, даючи таким чином змогу порівняти їх у динаміці.
Доцільним також є застосування такого показника, як витрати на 1 грн. чистого доходу. Він показує, яких витрат зазнає підприємство для отримання 1 грн. чистого доходу, і його обчислюють як відношення собівартості виробленої продукції до доходу, який отримало підприємство.
Як відомо, можна запропонувати й обернені показники, тобто скільки продукції і доходу створюється, якщо зазнати 1 грн. виробничих витрат і витрат на збут, тобто так звані коефіцієнти відшкодування витрат.
Вищеназвані показники можна доповнити цілою системою показників, а саме коефіцієнтом покриття і коефіцієнтом окупності виробничих витрат, коефіцієнтом покриття і окупності витрат на збут та ін.
Особливої актуальності питання вибору показників оцінювання витрат набуває в ринкових умовах господарювання.
На сьогодні технологія планування витрат полягає у тому, що:
слід брати за основу принцип адекватності планування змінним умовам ринкового середовища.
з метою дієвого контролю за величиною витрат має бути встановлена чітка класифікація витрат: які витрати відносять на собівартість продукції, а які покривають за рахунок прибутку;
процедура планування витрат має забезпечувати безпосередній зв’язок показників плану з впровадженням нової техніки, технології, поліпшенням організації виробництва і праці;
сама технологія складання плану щодо витрат має забезпечувати використання ринкових інструментів, щоб з їхньою допомогою своєчасно аналізувати і вносити зміни у розроблені плани.
Економічна сутність собівартості продукції
Собівартість як економічна категорія - відокремлена частина вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В економічному розумінні собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) [3, c. 252].
Як економічна категорія собівартість:
є основою для обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізацію продукції;
служить базою ціни товару і її нижньою межею;
визначає прибуток і рентабельність;
відображає ефективність використання виробничих ресурсів, удосконалення системи організації та управління виробництвом;
є важливим елементом економічного обгрунтування управлінських та інвестиційних рішень [14, c. 201].
Об'єктами аналізу собівартості є такі показники:
витрати на одну гривню продукції;
виробнича собівартість продукції за калькуляційними статтями та за елементами витрат;
собівартість одиниці окремих видів продукції [14, c. 204].
До виробничої собівартості продукції включаються:
прямі матеріальні витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до оплати праці;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
Перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство.
Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницю продукції – проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разі потреби скоригувати структуру виробничої програми [11, c. 136].
За Типовим положенням планування,обліку і калькулювання собівартості (робіт,послуг) затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року № 473, яка має рекомендований характер, собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут [17, с. 1].
1.3 Групування витрат виробничої собівартості продукції
(робіт, послуг) заекономічними елементами та статтями калькуляції.
1.3.1 Групування витрат виробничої собівартості продукції
(робіт, послуг) заекономічними елементами.
Одним з напрямків планування собівартості продукції є планування витрат за економічними елементами.
Економічним елементом слід вважати первинний однорідний вид витрат на виробництво, який на рівні підприємства неможливо розкласти на складові частини.
Пункт 21 П(С)БО 16 виділяє економічні елементи:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація;
інші операційні витрати.
Матеріальні витрати:
сировина й матеріали (основні та допоміжні), що використовуються при виготовленні продукції, для технологічних цілей і сприяння у виробничому процесі, крім поворотних відходів, вартість яких віднімається;
купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, що підлягають монтажу або додатковій обробці;
товари, які використані для виробничо-господарських потреб, тобто без продажу іншим особам;
тара і тарні матеріали, використані при виробництві продукції, якщо це передбачено технологічним процесом і здійснюється в цеху (на дільниці) до здавання готової продукції на склад;
паливо та енергія, придбані у сторонніх організацій для технологічних цілей, опалення виробничих приміщень, транспортних робіт, пов’язаних з обслуговуванням виробництва власним транспортом, тощо;
будівельні матеріали, витрачені на технологічні цілі, утримання та ремонт необоротних активів;
-запасні частини, використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі — МШП);
МШП, використані у виробничій діяльності підприємства, зокрема інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спецодяг тощо;
роботи та послуги виробничого характеру, виконані для підприємства сторонніми організаціями: здійснення окремих операцій з виробництва продукції; обробка сировини та матеріалів; проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві, на відповідність установленим стандартам і технічним умовам; транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу територією підприємства, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо;
втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах установлених норм природного убутку
У складі елемента «Матеріальні витрати» не включають вартість покупних матеріальних ресурсів, у тому числі палива та енергії, що реалізуються без додаткової обробки на підприємстві.
Витрати на оплату праці:
витрати на виплату основної та додаткової (премії, заохочення тощо) заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві, уключаючи будь-які види грошових та матеріальних доплат;
гарантійні та компенсаційні виплати, пов’язані з індексацією заробітної плати, із затримкою виплати заробітної плати тощо, у порядку та розмірах, передбачених законодавством;
виплати за невідпрацьований час, передбачені законодавством (витрати на оплату відпусток або щомісячних відрахувань на створення забезпечення майбутніх оплат відпусток тощо);
інші витрати на оплату праці, що визнаються елементами витрат на оплату праці (серед них — оплата простоїв не з вини працівників).
Відрахування на соціальні заходи:
відрахування сум єдиного соціального внеску у розмірах та порядку, установлених законодавством;
відрахування на індивідуальне страхування робітників, зайнятих виробництвом, та апарату управління цехами;
відрахування на інші соціальні заходи.
Амортизація:
амортизація основних засобів;
амортизація інших необоротних матеріальних активів;
амортизація нематеріальних активів
Інші операційні витрати:
витрати, пов’язані з управлінням виробництвом:
на відрядження працівників виробництва та апарату управління цехами;
на участь у семінарах, пов’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг);
на придбання літератури для інформаційного забезпечення виробничого процесу;
з послуг зв’язку (поштові, телеграфні, телефонні, Інтернет тощо), пов’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та обслуговуванням виробничого процесу;
на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, пов’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг);
оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління, пов’язаних з виробничим процесом (обчислювальної техніки, засобів сигналізації, пожежної та сторожової охорони);
на охорону праці та техніку безпеки;
витрати на перевезення працівників виробництва до місця роботи та назад;
витрати зі страхування ризиків, пов’язаних з виробничим процесом;
податки, збори та інші обов’язкові платежі, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
витрати на оплату робіт і послуг сторонніх підприємств та організацій;
витрати, пов’язані з випробуваннями, контролем за відповідністю якості виробів, деталей, вузлів установленим стандартам або технічним умовам;
сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) необоротними активами;
інші витрати.
Групування витрат за економічними елементами є базою для планування оборотних коштів підприємства, оскільки дозволяє проаналізувати, що витрачено за поточний звітний період.
Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат, порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі, виявлення тенденцій змін [18, с. 1].
Собівартість реалізованих товарів визначають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничих витрат та над нормованих виробничих витрат.
1 2 3