Визначення:
Вірусні гепатити – це інфекційне захворювання, пов’язане із ураженням печінки та розладом обміну речовин, яке спричиняється вірусами А,В,С,Д,Е і має ентеральний та парентеральний шляхи передачі. На сьогодні уже рорізняють, але щe мало вивчені віруси F і
G.
Класифікація:
1. Вираженість клінічних проявів:
Клінічні - жовтяничні, стерті, безжовтяничні;
Субклінічні (інапарантні) варіанти;
2. Циклічність перебігу:
Гострий;
Затяжний;
Хронічний;
3. Тяжкість перебігу:
Легка форма;
Середньотяжка;
Тяжка;
Фульмінантна (блискавична) форма;
Класифікація:
4. Ускладнення:
Гостра печінкова енцефалопатія;
Загострення (клінічні, ферментативні);
Функціональні та запальні захворювання жовчовидільних шляхів;
5. Наслідки:
Виздоровлення;
Залишкові явища: постгепатитна гепатомегалія;
Безсимптомне вірусоносійство;
Хронічний персистуючий гепатит;
Хронічний активний гепатит;
Цироз печінки;
Первинний рак печінки;
Загальні відомості:
Загальними для усіх вірусів, збудників вірусного гепатиту (ВГ),
є їх тропність до гепатоцитів людини. Джерелом інфекції в усіх випадках є хвора людина. Зараження вірусами гепатитів А і Е
відбувається фекально-оральним шляхом, а В,С,Д – передаються парентеральним шляхом - при порушенні цілості шкірних покривів, або переливанні крові та її препаратів (крім альбуміну та
імуноглобуліну).
Захворюваність на вірусні гепатити є високою, особливо при
ВГА. Гепатити В,С,D зустрічаються рідше і їх частота залежить від рівня медичної допомоги. Окрім парентерального шляху зараження, можливий і трансплацентарний шлях передачі збудника від матері до плоду – як під час вагітності, так і під час пологів.
Загальні діагностичні критерії:
Головні ознаки:
Контакт із хворим на ВГ, або указання на гемотрансфузії, іньєкції, лікування зубів, оперативні втручання на протязі 2-6 місяців до появи захворювання;
Зниження апетиту, навіть до анорексії, на фоні нерізкого болю в області печінки;
Поява сечі темного кольору;
Збільшення розмірів печінки з помірною болючістю при пальпації;
Наявність жовтяничного забарвлення шкіри та склер;
Зміна забарвлення фекалій (ахолічні).
Загальні діагностичні критерії:
Факультативні ознаки:
Підвищення температури тіла до субфебрильних цифр;
Наявність блювоти (1-2 разів на добу) на протязі декількох днів;
Збільшення селезінки;
Наявність болей в області суглобів, свербіжа шкірних покривів та
висипань на шкірі
Симптоми гепатиту
Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.
Найбільш поширені прояви гепатитів:
• астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
• диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
• зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
• пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
• підвищення температури тіла.
Головні методи:
Загальний аналіз крові (лейкопенія, нормоцитоз з лімфоцитозом,
нормальна ШОЕ);
Загальний аналіз сечі з визначенням рівня уробіліну та жовчних
пігментів (наявність уробіліну в сечі в переджовтяничному та
ранньому періоді реконвалесценсії, жовчних пігментів в жовтяничному періоді);
Біохімічний аналіз крові із визначенням вмісту білірубіну (в
жовтяничний період збільшення за рахунок зв’язаної фракції),
активності аланінамінотрансферази (АлТ) (підвищена не меньше
ніж у 5 разів), тімолової проби (збільшені показники), протромбінового індекса (знижений, особливо при
гострій печінковій
енцефалопатії 3-4 ступеня);
При наявності епідеміологічних даних, серологічне визначення
антигенів та антитіл до ВГА, ВГВ, ВГС, ВГD, ВГЕ з
використанням високочутливих методів (ІФА, РІА) у фракціях IgM
та IgG.
Додаткові методи:
Визначення вмісту стеркобіліну у фекаліях;
Визначення рівня холестеріна, в-ліпопротеїдів, розгорнутої
коагулограми, активності лужної фосфатази, фруктозомонофосфатальдолази;
Визначення вмісту ретикулоцитів у крові, осмотичної
резистентності еритроцитів;
Обстеження на герпевірусну інфекцію (вірус простого герпеса, цитомегаловірус, вірус Епстайна-Барра);
УЗД печінки і при необхідності комп’ютерна томографія органів черевної порожнини;
Електроенцефалографія;
Визначення рівня гемоглобіну в плазмі крові та сечі при підозрі на
ВГЕ;
Гепатит А (хвороба Боткіна) викликається РНК-вірусом сімейства Picornaviridae. Захворювання передається
фекально-оральним шляхом. Вірус потрапляє в організм людини із забрудненими продуктами харчування, водою,
предметами побуту.
Гепатит В вірус, відноситься до сімейства Hepadnaviridae, і провокує як гострі, так і хронічні форми гепатиту.
Хронічний гепатит розвивається у 10% дорослих хворих, які перенесли гепатит B. Джерелом інфекції є хворі з гострими та
хронічними формами гепатиту, а також пацієнти з безсимптомним вірусоносійством. Передача вірусу здійснюється
парентеральним, статевим та вертикальним шляхами.
Гепатит С (раніше називався «гепатит ні А ні В», а нині описується як системна HCV-інфекція) передається при
контакті із зараженою кров'ю. Гепатит С може призводити до розвитку хронічного гепатиту, що завершується цирозом
печінки і раком печінки.
Гепатит D (гепатит дельта) провокується вірусом гепатиту D і характеризується гострим розвитком з масивним
ураженням печінки. Дельта вірус здатний розмножуватися в клітинах печінки лише у присутності вірусу гепатиту В, так як
для виходу з клітки частки дельта вірусу використовують білки вірусу гепатиту В.
Гепатит Е провокує симптоми схожі з симптомами гепатиту А, хоча іноді може приймати фульмінантний розвиток,
особливо у вагітних жінок. За шляхами передачі гепатит Е близький до гепатиту А. Він може передаватися через заражену
вірусом воду, їжу, а крім того - парентерально.
Гепатит F, (Hepatitis F) - ще один тип вірусного гепатиту людини, існування якого передбачається на підставі
епідеміологічних даних і попереднього вивчення в дослідах на мавпах окремих ізолятів вірусу від хворих
посттрансфузійним гепатитом.
Гепатит G вірус (HGV, GBV-C) виділений від хворого хронічним гепатитом С. Висловлюється припущення про наявність як мінімум 3 генотипів і декількох субтипів вірусу. Можливі шляхи
передачі з кров'ю і через статевий контакт, але поки ще не зовсім ясно викликає він гепатит сам або асоціюється з
гепатитом іншої етіології. Його первинне розмноження в клітинах печінки на даний момент не доведено.
Як захиститися від гепатиту?
Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.
На міжнародному ринку доступні кілька вакцин проти гепатиту А. Майже у 100% людей протягом місяця після введення однієї дози вакцини розвиваються захисні рівні антитіл до вірусу. Виробники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту протягом 5–8 років після вакцинації.
Що стосується вакцини проти вірусу гепатиту Е, то, за даними ВООЗ, 2011 р. в Китаї було зареєстровано рекомбінантну субодиничну вакцину для профілактики інфекції вірусу гепатиту Е, проте її поки не схвалено в інших країнах.
Як захиститися від гепатиту?
Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D. Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.
Наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:
- застосування бар’єрних контрацептивів;
- користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
- користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
- користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).