Ім'я файлу: Виробництво електричної енергії в Україні. 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 02.12.2020

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

з предмету «Електротехніка та електроніка»

На тему:

«Виробництво електричної енергії в Україні. Стан та перспективи розвитку електроенергетичної галузі»

Виконав

студент групи МЕХ 1902-1 с.т:

Нужненко Єгор Ігорович

Викладач:

Савойський Олександр Юрійович

Суми 2020

План

Вступ

  1. Розміщення української електроенергетики

  2. Використання нетрадиційних джерел енергії. Проблеми електроенергетики

  3. Стан та перспективи розвитку електроенергетичної галузі

  4. Вплив електроенергетики на навколишнє середовище

Висновок

Література

Вступ

Україна належить до числа держав, які недостатньо забезпечені власними енергоресурсами. За цим показником вона відстає від країн Західної Європи (Франція, Німеччина ). Україна забезпечена окремими видами палива на 20-30% і тільки вугіллям - на 100%. Україна має дуже енергоємну економіку. Енергоємність національного доходу в 4-6 разів вище, ніж у США, Японії та Західній Європі. Споживання умовного палива на душу населення в Україні становить приблизно 6,5 тонни, а у вищеназваних країнах 4,2-5,5 тонни. Основними видами енергоресурсів в Україні є: вугілля, нафта, газ, Атомна і водна енергетика. Вугілля-це пріоритет номер один в паливно-енергетичному комплексі нашої держави, єдиний власний енергоносій, здатний повністю забезпечити загальні потреби теплової енергетики і народного господарства в твердому паливі. Для цього необхідно видобувати не менше 170 млн т вугілля щорічно. Основною причиною значного зниження видобутку вугілля є знос основних фондів у цій галузі. 98 шахт, або 36% від їх загального числа, були введені в експлуатацію в передвоєнні роки, а 50-ще до революції. Газ - це одна з найболючіших точок в Україні: ситуація з газом і нафтою-найвразливіше місце в нашій економіці. Саме зростання цін на газ і нафту в січні 1993 року підірвало українську економіку.

Проблем в енергетиці вистачає:

По-перше, на теплових електростанціях на рідкому і твердому паливі.

По-друге, заборгованість бюджету перед працівниками паливно-енергетичного комплексу.

По-третє, борги інших галузей промисловості за спожиту електроенергію.

По-четверте, застаріле обладнання та обладнання на багатьох електростанціях.

По-п'яте, перехід від планової економіки до ринкової. Проблеми можна перераховувати довго, але я хотів би зупинитися саме на них.

Удосконалюється модель організації Українського енергетичного ринку. Для цього в Україні повинні бути створені ринкові умови, які будуть включати в себе:

- наявність стабільного податкового законодавства;

- створення умов для залучення інвестицій та забезпечення їх гарантій;;

- забезпечення умов для здійснення договірних відносин та оплати товарів і послуг;;

- зміцнення інституту приватної власності.



1. Розміщення української електроенергетики

Електроенергетика є основною галуззю, що задовольняє потреби країни в електроенергії. Надлишкові потужності дозволяють експортувати частину енергії. Із загальної потужності електростанцій потужність теплових електростанцій, теплових електростанцій і блокових станцій становить 63,9%, атомних електростанцій-26,2%, гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанцій – 9,7%, нетрадиційних джерел – 0,2%.[1]

Основою електроенергетики країни є єдина електроенергетична система (ЄЕС) України, яка забезпечує централізоване енергопостачання внутрішніх споживачів електричною енергією та взаємодіє з енергосистемами сусідніх держав, забезпечуючи експорт та імпорт електричної енергії магістральними та міждержавними лініями електропередачі та через електричні підстанції напругою 220-750 кВ.

Сьогодні понад 92% енергоблоків ТЕС відпрацювали розрахунковий термін служби і потребують модернізації або заміни.

Система теплопостачання в Україні досить розвинена. Сьогодні структура споживання теплової енергії становить: промисловість - 35,4%, житлово – комунальне господарство-43,7%, інші галузі економіки-20,9%.

У країні діє близько 250 теплових електростанцій. Основним паливом для ТЕЦ є природний газ (76-80%), також використовується мазут (15-18%) і вугілля (5-6%).[1]

Атомні енергетичні установки [3]

В Україні діють п'ять потужних атомних електростанцій - в її західній і центральній частинах. Це

- Чорнобиль (закривається в 2000 р .),

- Запоріжжя (Енергодар),

- Южноукраїнська (станція метро ЮЖНОУКРАЇНСЬКЕ),

- Хмельницька (Нетішин) та

- Рівне (м. Кузнецовськ).

Найпотужнішою серед них є Запорізька АЕС, на частку якої припадає близько 20% всього виробництва електроенергії в Україні. Атомні електростанції працюють на вітчизняному (51%) та імпортному діоксиді урану з Російської Федерації.

Рівненська АЕС всі атомні електростанції були побудовані без належного наукового обґрунтування, і питання про їх розміщення вирішувалося центральними органами влади колишнього СРСР. Тому зараз виникають проблеми з безпекою станцій.

На українських атомних станціях працюють 16 реакторів, будуються 5. Як уже зазначалося, на частку атомних електростанцій припадає 45% від загального обсягу виробництва електроенергії. Це високий, але не найвищий показник у світі. Наприклад, у Литві вона становить 86%, у Франції — 76%. У багатьох країнах немає планів щодо подальшого нарощування нових потужностей на атомних електростанціях.

В Україні зосереджено 5% всіх атомних електростанцій у світі. Це приблизно стільки ж, скільки у Великобританії, Канаді чи Швеції, трохи менше, ніж у Російській Федерації.

Подальший розвиток атомної енергетики залежатиме від багатьох причин, зокрема від того, коли будуть введені в експлуатацію другий енергоблок Хмельницької та четвертий енергоблоки Рівненської АЕС, які близькі до завершення, і, нарешті, остаточно має бути вирішено питання про доцільність будівництва нових атомних електростанцій в Україні в цілому.

ГЕС [3]

Гідроелектростанції займають відносно невелике місце в електроенергетиці України. Можливості будівництва нових потужних електростанцій в країні обмежені. Певний інтерес представляє освоєння гідроенергетичних ресурсів Карпат і Кримських гір, а також окремих малих річок.

Основний обсяг виробництва гідроелектроенергії забезпечується каскадом дніпровських гідроелектростанцій:

- Київська Вулиця,

- Канівська Вулиця,

- Кременчук (рис. 20),

- Дніпродзержинськ,

- ДніпроГЕС (Запоріжжя) та

- Каховський.

Також працюють Дністровська гідроелектростанція та Дністровська гідроакумулююча станція (ГАЕС). Останній, коли споживання електроенергії знижується (наприклад, вночі), перекачує воду з нижнього басейну в верхній, тобто накопичує (акумулює) воду, а під час пікових навантажень перетворює енергію цієї води в електрику, пропускаючи воду через турбіни. В результаті виробляється більше електроенергії (Київська ГЕС також працює за цією системою).

В Україні зростає потреба в гідроакумуляторах і гідроелектростанціях, які працювали б у період найбільшого споживання електроенергії (у так звані "пікові" години, коли дефіцит у ній різко зростає). Планується завершити будівництво Дністровської ГАЕС-2, а також двох електростанцій поблизу Південно-Української АЕС: Ташлицької ГАЕС, яка використовуватиме води Ташлицького водосховища (басейн Південного Бугу), та Олександрівської ГЕС. Планується реконструкція дніпровських гідроелектростанцій, що дозволить значно збільшити їх потужність.

У гірському районі Закарпаття збудовано теплоелектростанцію середньої потужності.

2. Використання нетрадиційних джерел енергії. Проблеми електроенергетики

Вчені вважають, що виходом з насувається енергетичної кризи на нашій планеті є широкомасштабне використання відновлюваних джерел енергії: сонячної, вітрової і океанічної. Сонячне випромінювання може забезпечити більшу частину енергії. Без шкоди для біосфери можна використовувати 3% сонячного потоку, що приходить на землю. Це дозволить забезпечити енергією потужність в 1000 мільярдів тонн. кВт, що в 100 разів перевищує нинішні потужності з виробництва енергії в світі. У Криму тривають роботи з використання сонячної енергії. Перша в Україні дослідна сонячна електростанція будується недалеко від села Щалкіне в східній частині Криму.[1]

Перша вітроелектростанція в Україні і в світі була побудована в 1931 році під Севастополем.

Серед нетрадиційних джерел енергії можна використовувати біомасу і створювати на її основі біогаз. Для України перспективна розроблена технологія переведення вугілля в газоподібний або рідкий стан. Існують також методи вирощування рослин, які виробляють масло.[1]

В даний час загальний технічний стан української електроенергетики є незадовільним. Це пов'язано з тим, що теплоенергетика десятиліттями не модернізувалася. В результаті більше 20% енергетичного обладнання повністю зношено, а 70% обладнання вийшло з ладу.

Найстарішими в Україні є теплові електростанції Донбасу, тому вони перебували в найважчому стані. Застарілі технології спалювання вугілля, мазуту , газу, а також високий рівень зносу обладнання призводять до перевитрати палива і величезних викидів шкідливих речовин в атмосферу.

За рівнем енергоспоживання на душу населення (понад 5 тис. кВт / год на рік) Україна входить до числа країн із середніми показниками. Однак структура цього споживання сильно відрізняється від розвинених країн світу. Основна частка електроенергії використовується на промислові потреби, де спостерігаються великі втрати електроенергії через безгосподарність і неефективні технології виробництва. При цьому на комунальні потреби витрачається всього одна тисяча кВт * год на одного городянина. Для сільських жителів цей показник ще нижче і становить 500 кВт / год. Вона одна з найнижчих у світі.[1]

Одним з провідних факторів, що стримують розвиток електроенергетики в Україні, є економічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30% всіх твердих частинок, що потрапляють в атмосферу в результаті господарської діяльності людини. За цим показником електростанції, що зрівнялися з металургійними підприємствами, випереджають всі інші галузі промисловості.

Безпека атомних електростанцій дуже важлива для України. Проблема зберігання відходів ядерного палива стала актуальною для України з моменту розпаду Радянського Союзу. В даний час відходи ядерного палива, використовуваного вітчизняними атомними електростанціями, направляються на поховання в сусідню Росію, оскільки на території України немає умов для їх поховання. У минулому році Росія прийняла наші радіоактивні відходи за ціною 6 65 за кілограм. Щорічна вартість експорту відпрацьованого палива з України становить 1 100 мільйонів доларів на рік. Проте вже в двохтисячному році ціна на поховання зросла до 1 100-120, що, звичайно, невигідно для України. Тому Україна намагається своїми руками захоронити відходи ядерного палива, що, на думку вчених, значно дешевше для України. Для цього в першому кварталі поточного року на території Запорізької АЕС буде запущена перша черга сухих сховищ відпрацьованого ядерного палива. Надалі, крім Запорізької АЕС, планується будівництво ВЯП у Рівненській, Південно-Українській та Хмельницькій областях.[1]

Загальна вартість будівництва сховищ на одній АЕС складе 85 млн рублів. це значно менше, ніж річний платіж в Росії.

Що стосується проблем вітроенергетики, то необхідно підкреслити умови будівництва та подальшої експлуатації.

Проблема тут у тому, що вітроелектростанції збиткові для України. По-перше, вітроагрегати коштують дуже дорого, а по-друге, умовою будівництва вітропарків є постійний вітер не менше 6-8 А/С. :

- вони повинні будуватися на видаленні від промислових і житлових об'єктів, сільськогосподарських угідь, водойм, рекреаційних і охоронюваних територій і т. д.;

- необхідно прокласти автомобільні дороги до вітропарку, провести лінії електропередач і телефонного зв'язку.

3. Стан та перспективи розвитку електроенергетичної галузі

Стан і перспективи розвитку сонячної енергетики

Згідно з доповіддю Міжнародної організації REN 21 ("GLOBAL STATUS REPORT 2016") про стан глобальної альтернативної енергетики, за останні 3 роки встановлена потужність сонячних електростанцій (СЕС) щорічно зростала на третину. Загальна потужність сонячної енергетики в 2015 році досягла 237 ГВт.[4]

У 2015 році в Китаї були встановлені фотоелектричні установки загальною потужністю 15 ГВт, що на 37% більше обсягу, встановленого в 2014 році. Китай, із загальною потужністю сонячної енергії понад 43 ГВт, займає лідируючі позиції в світі. Цей прогрес обумовлений необхідністю скорочення забруднення навколишнього середовища в результаті спалювання викопних видів палива в умовах зростаючих потреб в енергії. Друге місце в рейтингу за 2015 рік, згідно зі звітом REN 21, займає ще одна азіатська країна – Японія. У 2015 році в країні було введено в експлуатацію близько 10 ГВт потужностей. На третьому місці знаходяться США з 7,3 ГВт встановленої потужності сонячних електростанцій, в той час як загальна встановлена потужність всіх типів сонячних електростанцій в країні становить майже 24 ГВт, що в 15 разів вище, ніж в 2005 р. 9 у країнах ЄС в 2015 р. було встановлено близько 7,2 ГВт, а загальна встановлена потужність сонячних електростанцій на кінець 2015 р. досягла 98,66 ГВт, збільшившись майже в 30 разів з 2005 р.[4]

Кращі результати серед країн ЄС були зафіксовані у Великобританії, де було встановлено 4 ГВт потужності сонячних електростанцій на рік. У Німеччині, яка є лідером з впровадження відновлюваних джерел енергії, в 2015 році було встановлено всього 1,37 ГВт нових сонячних потужностей, в той час як сьогодні загальна встановлена потужність сонячних електростанцій в країні становить майже 40 ГВт, або 6,5% від загальної генеруючої потужності. Таке зниження темпів впровадження сонячних електростанцій пов'язане зі значним скороченням державних субсидій на закупівлю електроенергії, виробленої сонячними батареями. Для порівняння: у 2008 році ціна електроенергії від СЕС становила 5 530 доларів за МВтч, а в 2014 році-вже 89 доларів за МВтч. Згідно зі звітом REN 21, близько 1,5 ГВт було встановлено в Північній і Південній Америці (виключаючи Сполучені Штати). В Азії - 2,5 ГВт загальної потужності. Щонайменше 1 ГВт було встановлено в Африці та на Близькому Сході. Згідно зі звітом, позитивна динаміка зростання сонячної енергетики збережеться і в 2016 році. очікується, що у всіх регіонах світу буде встановлено не менше 64 ГВт загальної потужності фотоелектричних установок. Розвитку сонячної енергетики сприятиме підписання більшістю країн на кліматичній конференції КС-21 в Парижі Угоди про протидію зміні клімату, в тому числі шляхом активізації розвитку відновлюваних джерел енергії для скорочення викидів парникових газів. Більшість країн світу на державному рівні підтримують активізацію розвитку сонячної енергетики, заохочують її широке використання, підвищують ефективність та економічну рентабельність.[4]

Стан розвитку геотермальної енергетики

Згідно зі звітом REN21 "відновлювані джерела енергії" (Global Status Report "Renewables 2016"), близько 150 ТВтч електроенергії було вироблено геотермальними електростанціями в світі в 2015 році. В даний час світовими лідерами за встановленою потужністю таких електростанцій є США (3,5 ГВт), Філіппіни (1,9 ГВт), Індонезія (1,4 ГВт), Мексика (1,0 ГВт), Італія (0,9 ГВт), Ісландія (0,7 ГВт), Японія (0,5 ГВт) і Туреччина (0,4 ГВт). Кенія (+56%), Туреччина (+17%), Італія (+6%), Німеччина (+3%) та інші країни стали 29 лідерами з впровадження нових геотермальних потужностей.[4]

Ісландія-одна з провідних країн у використанні геотермальних джерел. У цій країні на відносно невеликих глибинах температура води достатня для виробництва енергії, що стало можливим завдяки високій вулканічної активності. Дев'ять з десяти будинків в країні опалюються гарячою водою з термальних джерел. Столиця Ісландії Рейк'явік з 1943 року повністю перейшла на геотермальне опалення, при цьому теплопостачання забезпечується не тільки житловим сектором, а й промисловими підприємствами. Країна практично повністю відмовилася від традиційних енергоресурсів, 25% її потреб задовольняються геотермальними джерелами, а 70% - гідроелектростанціями. Розробляється проект з організації поставок електроенергії, що виробляється на Ісландських Геотах, до Великобританії з прокладкою морського кабелю (750 миль). Enel Green Power планує інвестувати близько 600 млн євро в розвиток геотермальної енергетики в регіоні Тоскана в 2014-2018 роках. Сьогодні в Польщі діють чотири ГеоТЕС. У Литовській Клайпеді гаряче водопостачання повністю забезпечується геотермальною електростанцією. У Китаї в 2012-2015 роках потужність геотермальних електростанцій збільшилася з 28 до 100 МВт. Згідно Енергетичної стратегії країни, передбачається, що Геотермальна стратегія в країні буде реалізована через 10 років зі збільшенням потужності геотермальних електростанцій до обсягу 2 ГВт. В Японії частка геотермальної енергії досягає 21%. На міжнародному рівні геотермальна енергетика вважається дуже перспективним напрямком розвитку, що підтверджується рішенням кліматичного саміту SOR21 з ініціативи агентства IRENA, підтриманого представниками 38 країн, збільшити виробництво геотермальної енергії в п'ять разів. У резолюції саміту йдеться, що цей вид енергетики залишається одним з найбільш економічних, але рівень розвитку галузі вкрай недостатній, незважаючи на те, що близько 90 країн світу володіють значним потенціалом для розвитку цієї сфери.[4]

4. Вплив електроенергетики на навколишнє середовище

Одним з провідних факторів, що стримують розвиток енергетики в Україні, є екологія. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30% всіх твердих частинок, що потрапляють в атмосферу в результаті господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з металургійними підприємствами і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того, Електроенергетика виробляє до 63% сірчистого ангідриду, більше 53% оксидів азоту, що надходять в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел забруднення. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Оксиди вуглецю, що викидаються електростанціями в атмосферу, є основним джерелом парникового ефекту на нашій планеті.[2]

У 1991 році загальний обсяг викидів енергетичних компаній склав 2,5 млн тонн. Якщо вміст чадного газу в атмосфері не зменшиться, Земля зіткнеться з глобальним потеплінням клімату. Це призведе до підвищення рівня Світового океану і затоплення значних територій землі.

При видобутку вугілля щорічний обсяг твердих побутових відходів досягає 1-3 млрд тонн. М3, рідина-3 млрд руб. з останнім в природні водойми скидається 180 тонн домішок.[2]

Великі теплові електростанції використовують мільйони тонн вугілля щорічно. Україна посідає перше місце в Європі за кількістю "технічного бруду" на душу населення , навіть без урахування наслідків Чорнобильської катастрофи. Зони екологічного лиха займають 15% території держави. Забруднені такі регіони, як Київ, Житомир , Рівне, Чернігів , Вінниця, Черкаси та інші. Радіонукліди також потрапили в Дніпро-основне джерело питної води для 35 мільйонів жителів країни.

Екологічні фактори в розвитку атомної енергетики завжди повинні стояти на першому місці , інакше нікому буде виробляти електроенергію.

Для зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу необхідно дотримуватися таких заходів::

- економія теплової енергії ;

- збільшення частки природного газу на теплових електростанціях за рахунок зниження його перевитрати в металургії та інших галузях народного господарства;;

- підвищення ефективності використання різних видів палива;

- ефективні та економічно ефективні очисні пристрої;

- поліпшити структуру галузі.

В цілому економічний ефект від роботи електростанції виглядає наступним чином:

1. забруднювати атмосферу;

2. відбувається слабке радіоактивне забруднення;

3. забруднюйте грунт шлаками і золою;

4. земля для кар'єрів вилучається;

5. відбувається відчуження земельної ділянки під ЛЕП;

6. є шуми і вібрації;

7. великі площі землі затоплюються;

8. утворюються болота і антисанітарні водойми;

9. великі площі земельних ділянок відчужуються для будівництва атомних електростанцій і сховищ ядерного палива;

10. ЛЕП форма електричного і магнітного полів.[2]

Гідроенергетика чинить негативний вплив на навколишнє середовище України. Будівництво гідроелектростанцій на Дніпрі призвело до затоплення великих територій. Водосховища підняли рівень навколишніх ґрунтових вод, викликали інтенсивне руйнування крутих берегів.

Висновок

Загалом питання електроенергетики потребує подальшого вивчення.

Через енергетичну кризу і неплатежі споживачів за електроенергію відбувається масове відключення електричного струму. Але чому ? Адже Україна володіє таким потужним енергетичним потенціалом, такою кількістю потужних електростанцій. Також в Україні середні показники виробництва електроенергії у світі становлять 5000 кВт / год на людину. Зараз, у зв'язку з кризовим станом української економіки, можливості забезпечення її паливно-енергетичними ресурсами, в тому числі електроенергією, значно знизилися.

У "галузі" електроенергетики спостерігається спад виробництва електрообладнання. Стратегія розвитку електроенергетики спрямована на реконструкцію технологічно неефективних виробництв.

Прогноз енергопостачання української економіки на перспективу розробляється з урахуванням ролі і місця енергетичного чинника в українській економіці. Прогноз заснований на національній енергетичній програмі України до 2010 року (НЕП). Розроблено програму структурної перебудови економіки, комплексну програму енергозбереження на період до 2010 року. Концепція енергетичної безпеки України на 2010 рік інші законодавчі та нормативні акти.Потреба української економіки в електроенергетичних ресурсах на період до 2005 року.

Збільшення виробництва електроенергії прогнозується за рахунок більш раціонального використання сировинних і енергетичних ресурсів, зниження енергоємності і паливної ємності , а також в результаті того, що очікуване зростання валової доданої вартості в електроенергетиці буде випереджати темпи зростання валового вироблення електроенергії.

На мій погляд , найбільш оптимальним рівнем поточного виробництва є період з 1996 року За прогноз 2000 року.

Я думаю, що якби керівництво держави приділяло більше уваги кризовій ситуації в енергетичному секторі України, то Україна вийшла б з цієї кризи з меншими витратами.

Розвиток виробництва урану для забезпечення потреб українських АЕС в урановій сировині до 2015 року вимагає збільшення річного видобутку урану більш ніж в три рази, а до 2030 року – в 7,5 рази. Виробництво уранового концентрату для повного задоволення потреб української атомної енергетики до 2030 року планується здійснювати за такими напрямами:::

- будівництво шахти "Новокостянтинівська" з початком видобутку перших 100 тис. тонн руди в 2008 році; 500 тис. тонн – в 2012 році і виходом на проектну потужність в 2015 році з послідовним збільшенням виробничої потужності до 2,5 млн тонн руди на рік;;

- введення в експлуатацію з 2006 по 2010 рік підземних бурових виробничих полігонів для виробництва уранового концентрату в обсязі близько 15% від потреби українських АЕС з нижчою собівартістю в порівнянні з традиційною технологією;

- введення в експлуатацію нових родовищ урану. Напрямки розвитку виробництва цирконію:

- співпраця з Російською Федерацією з виробництва цирконієвих сплавів і прокату з використанням російських технологій з урахуванням потреб атомної енергетики України та Росії;

- експорт вітчизняної цирконієвої продукції на світовий ринок, насамперед для потреб атомної енергетики США та Європейського співтовариства.

Стратегічна мета-створення власного виробництва ядерного палива. З цією метою співпрацю з виробниками ядерного палива буде розширено найближчим часом за рахунок створення власного виробництва цирконієвої продукції – металевого цирконію, цирконієвого сплаву, прокату і комплектуючих виробів.

До 2010 року планується створити виробничі потужності з випуску цирконієвого прокату.

У зв'язку з незадовільним станом електричних мереж, їх невідповідністю чинним нормам і режимам споживання електроенергії, а також низьким рівнем приладів обліку, рівень технологічних витрат на транспортування і постачання електроенергії є високим.

Для задоволення потреб споживачів в якісному і надійному електропостачанні необхідно:::

- у 2011-2020 роках щорічно вводитиметься в експлуатацію не менше 15 тис. км ліній електропередачі потужністю 0,4-150 кв;

- у наступні роки щорічно здійснювати будівництво нових ліній електропередачі відповідно до потреб розвитку електричного навантаження споживачів та відновлювати існуючі лінії в розмірі норм амортизації. При цьому будівництво нових ліній електропередачі та розподільних трансформаторних підстанцій, а також реконструкція існуючих повинні здійснюватися з розрахунком переведення господарських потреб сільського населення з газу на електроенергію.

Будівництво і модернізація підстанцій напругою 35-150 КВ може відбуватися безпосередньо в залежності від ступеня подальшого електропостачання промислових, сільськогосподарських і комунальних споживачів і здійснюватися більш швидкими темпами щодо збільшення електричного навантаження.

Розвиток та реконструкція електромереж у сільській місцевості може здійснюватися за рахунок коштів місцевого та державного бюджетів, а також бізнес-структур.

Технічне переозброєння, Реконструкція електричних мереж та їх розвиток можуть здійснюватися на вітчизняній нормативній основі, з урахуванням рекомендацій Міжнародної електротехнічної комісії та регіональної специфіки в частині забезпечення надійності та екологічної безпеки умов, з урахуванням реальної вартості земельних ділянок та максимального використання основних матеріалів та обладнання власного виробництва.

Література

  1. Виробництво та розподіл енергії в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/prom/ukr/20.html.

  2. Електроенергетична система України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://osvita.ua/vnz/reports/management/15206/.

  3. Електроенергетика України, паливно-енергетичний комплекс [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://geoknigi.com/book_view.php?id=1061.

  4. Стан і перспективи розвитку малої гідроенергетики, сонячної, вітрової та інших джерел поновлюваної енергії зарубіжних країн та України [Електронний ресурс] // Київ. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://ua.energy/wp-content/uploads/2018/01/4.-Stan-i-perspektyvy-rozvytku-PDE.pdf.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас