Випускна робота

Ім'я файлу: Бутинко М.А..docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 13.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Есе.docx
Техніка масажу.doc
Бутинко А.М..docx
КУРСОВА Проблематика новелістики Василя Стефаника.docx
776b15_84bf5a469e214ba7a39bb29e155211d1.docx
Яловенко Денис Л.р.11.docx

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра стоматології

ВИПУСКНА РОБОТА

циклу тематичного удосконалення «Комплексний підхід до діагностики і лікування уражень твердих тканин зубів та їх ускладнень»

Використання сучасних методів відбілювання зубів

Виконавець:

слухач циклу ТУ Бутинко Михайло Андріянович
Викладач):

д. мед. н., професор Лахтін Ю.В.

Суми – 2021

ЗМІСТ

Стор.

Вступ	3
Розділ 1. Сучасні аспекти етіології змін кольору твердих тканин зубів та їх поширеність.	5
Розділ 2. Сучасні методи відбілювання зубів у практичній стоматології	10
Розділ 3. Методи корекції змін кольору твердих тканин зубів у пацієнтів із захворюваннями пародонта	14
Висновок	16
Список використаних джерел	17

Вступ
Зміна кольору зубів (дисколорити) у людей є поширеним ураженням твердих тканин зубів. Колір коронок зубів і властиві для зубів колірні характеристики відіграють важливу роль в сприйнятті зовнішнього вигляду людини.). Зростаючі естетичні вимоги пацієнтів до кольору зубів викликають необхідність ефективної допомоги пацієнтам зі зміною кольору твердих тканин зубів, що на сьогоднішній день є актуальною медикосоціальною проблемою. Корекція змін кольору твердих тканин зубів є одним з найважливіших елементів у сучасній естетичній стоматології. У світовій стоматологічній практиці все більше уваги приділяють розробці методів, що забезпечують задоволення естетичних потреб пацієнтів. В наш час лікарі стоматологи активно використовують різні методи відбілювання зубів. До недавнього часу традиційним методом лікування змінених у кольорі зубів було їх протезування із застосуванням металопластмасових або металокерамічних коронок, але це є невиправдано з точки зору збереження твердих тканин зуба, бо потребує значного препарування коронки зуба. В стоматологічній практиці зараз більше уваги приділяють розробці більш ощадних методів, які забезпечують задоволення естетичних потреб пацієнтів. Потреба в послугах естетичного напрямку є актуальною у зв’язку з поширеністю стоматологічних захворювань та шкідливих звичок, що ведуть до зміни кольору твердих тканин зубів). Для процдури відбілювання наявна досить значна кількість засобів, які дають змогу відносно швидко змінити колір зубів. Але, слід відмітити, що у більшості наявних засобів застосовуються досить значні концентрації перекисів, що може призвести до пошкодження твердих тканинин зубів. Отже, результати світових клінічних досліджень останніх років свідчать про необхідність диференціювання відбілювальних засобів і систем залежно від стоматологічного статусу пацієнтів. Це забезпечить досягнення максимально стабільного естетичного та лікувального ефекту, зменшить рівень препарування коронок зубів і, чк наслідок, пошкодження твердих тканин і пульпи зубів. Тому, розробка більш ефективних та одночасно безпечних методів корекції змін кольору твердих тканин зубів є актуальною проблемою терапевтичної стоматології.
Розділ 1. СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЕТІОЛОГІЇ ЗМІНИ КОЛЬОРУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ, А ТАКОЖ ЇХНЯ ПОШИРЕНІСТЬ.

кольору зубів (дисколорити) у людей різного віку є поширеним ураженням твердих тканин зубів. Колір коронок зубів і властиві для зубів колірні характеристики відіграють важливу роль в сприйнятті зовнішнього вигляду людини, формуванні його іміджу та самооцінки. Таким чином вони справляють значний вплив на якість життя людини, обумовлену її. Поширеність стійких змін кольору твердих тканин зубів в структурі стоматологічної захворюваності, згідно даних, становить 14,8 %, звертання пацієнтів для їх корекції – 4,2 %, що в 3,5 рази нижче, ніж поширеність даного виду порушень. Зростаючі естетичні вимоги людей до кольору зубів викликають необхідність ефективної допомоги пацієнтам зі зміною кольору твердих тканин зубів, що на сьогоднішній день є актуальною проблемою. Від природи людина має власний колір зубів, найчастіше різних відтінків біло-жовтого кольору. Кількість пігментів в інтактних тканинах зубів різна у кожної людини, тому всі мають різний колір зубів. Також він залежить від структури емалі та дентину, розташованого під емаллю та їх співідношення. В процесі життєдіяльності мікрофлори ротової порожнини, пігменти включаються до складу пелікули і проникають в емаль зубів. Існує багато причин змін кольору зубів: локальні порушення забарвлення емалі; вогнищева демінералізація зуба; вікові зміни; флюороз; гіпоплазія; зміна кольору при спадкових захворюваннях. Дисколорація – це зміна кольору твердих тканин зубів внаслідок дії екзо- або ендогенних чинників на різних етапах їхнього морфогенезу. Зміна кольору твердих тканин зубів є поширеним патологічним станом, що зустрічається у будь-якому віці в осіб обох статей. Барвники, які призводять до виникнення змін кольору твердих тканин зубів, мають назву дисколоратів. За механізмом впливу на тканини зуба розрізняють дисколорати прямої (що змінюють колір зуба внаслідок безпосереднього контакту) та опосередкованої (що зумовлюють зміни кольору зуба через зміни в організмі) дії. Дисколорати опосередкованої дії бувають фізіологічними (вікові зміни) та патологічними (пов’язані з хворобами органів і систем організму). Дисколорати прямої дії поділяють на 13 хромогени (барвники, що безпосередньо викликають зміну кольору зуба) та прехромогени (безбарвні речовини, які набувають властивостей барвника, з’єднавшись із твердими тканинами зуба). Зміни кольору твердих тканин зубів можуть бути вродженими (порушення розвитку і мінералізації, спадкові) або набутими та різного ступеню вираженості.За глибиною ураження аномалії кольору поділяють на поверхневі пігментації (утворення на зубі) та глибокі пігментації. За числом уражених зубів виділяють локальні (зміна кольору поодиноких зубів) та системні аномалії кольору [87]. Залежно від етіології виникнення і глибини ураження емалі та дентину виділяють зовнішні (тимчасові) і внутрішні (постійні) дисколорити. Зовнішнє забарвлення обмежене тільки поверхнею зуба. Внутрішнє, тобто зміна кольору твердих тканин зубів, викликане відкладанням або проникненням барвників у дентин і/або емаль. Зовнішні чинники, що викликають зміну кольору зубів, наступні - харчові пігменти; до продуктів з високим вмістом барвників належать кава, чай, соки, деякі ягоди, які забарвлюють зуби у кольори від світлоко-ричневого до чорного; - пігментований зубний наліт; жовто-коричневий і навіть чорний наліт на зубах (переважно у пришийковій ділянці на язиковій поверхні) спостерігають у курців; білий зубний наліт утворюється внаслідок недотримання правил гігієни порожнини рота; - медикаменти, які застосовують для полоскання порожнини рота; розчини етакридину лактату і калію перманганату можуть надати зубам жовтого або коричневого відтінку, розчин хлоргексидину біглюконату – чорного; - професійні шкідливості й екологічні фактори; під впливом брому та йоду шийки зубів набувають жовтого кольору, свинцю – фіолетового; при надмірній кількості у воді заліза зуби набувають стійкого синюватого забарвлення. До внутрішніх факторів, які викликають зміни кольору зубів, відносяться: вікові зміни, зміни кольору зубів при системних захворюваннях, зміни кольору при захворюваннях зубів та внаслідок їх лікування З віком структура твердих тканин зубів змінюється. Вестибулярні поверхні передніх зубів стають плоскими, емаль втрачає прозорість, шар емалі стоншується, на ньому збільшується кількість мікротріщин. Тривале постійне утворення вторинного дентину призводить до збільшення його товщини і зменшення об’єму порожнини зуба (пульпової камери). Внаслідок цих процесів зуби з часом набувають жовтого кольору. Жовті зуби характерні для хворих з розладами функції жовчного міхура, коричневі зуби можуть свідчити про зниження імунітету, перламутровий колір зубів є можливою ознакою анемії, молочно-білий колір може свідчити про підвищену активність щитоподібної залози, а також може бути ознакою поганої мінералізації твердих тканин зубів. Темно-жовта з червоним відтінком емаль на жувальній поверхні нижніх і верхніх молярів свідчить про гіперфункцію наднирників, рожевий колір твердих тканин зубів може виникати внаслідок крововиливу у пульпу при інфекційних та вірусних захворюваннях. Зміна кольору зубів відбувається і при сухості в порожнині рота. У пацієнтів віком старше 45 років відмічене зростання фізіологічної гіпосалівації внаслідок хропіння, дихання ротом при захворюваннях верхніх дихальних шляхів тощо. Можливий навіть розвиток значної сухості порожнини рота (ксеростомія), що пов’язане з низкою захворювань слизової оболонки порожнини рота і слинних залоз. В результаті знаходження зубів в умовах сухої порожнини рота відбувається зміна їх кольору, збільшення інтенсивності кольору і яскравості, поява білизни емалі. Залежно від стану пульпи виділяють пігментації інтактних та девітальних зубів. У вигляді ділянок крейдоподібного білого, сірого чи жовтого забарвлення може проявлятися карієс зубів. Локальні поверхневі ураження емалі частіше виникають як результат вогнищевої підповерхневої демінералізації емалі при початковому карієсі. При некрозі пульпи продукти її розпаду проникають у дентинні трубочки, що спричиняє потемніння зуба. У таких випадках відмічається тотальна пігментація всієї його коронки. Зміни кольору зубів можуть спричинити препарати, які застосовують для пломбування кореневих каналів – ендометазон, резорцинформалінова паста, парацин, пасти, що містять тимол і йодоформ. Часто зміни кольору зубів спричиняють металеві пломби з срібної або мідної амальгами. Мідна амальгама надає їм зеленого відтінку, срібна – темносірого, чорного. Ще однією з причин появи змін кольору твердих тканин зубів є гіпоплазія емалі зубів внаслідок порушення розвитку і мінералізації поверхневого шару емалі зубів. За поширеністю розрізняють окремі плями на емалі, забарвлення 1/3- 1/2 частини поверхні зуба, повністю пігментовану коронку зуба, пігментацію у поєднанні з дефектами твердих тканин. Природний колір емалі може маскуватися зубним нальотом, який особливо легко та швидко утворюється при поганому гігієнічному догляді за порожниною рота. Зубний наліт локалізується у ретенційних пунктах зуба: ямках та фісурах, на контактних поверхнях (від ясен до контактних пунктів) та у пришийковій ділянці на язиковій та вестибулярній поверхнях. Велика кількість нальоту на нижніх зубах обумовлена його кращою фіксацією через близьке розташування вивідних протоків під’язикової слинної залози. Це призводить до того, що значно частіше наліт змінює колір зубів нижньої ніж верхньої щелепи. При цьому і на верхній, і на нижній щелепах основна кількість нальоту концентрується у пришийковій ділянках зубів. Поява на зубах зеленого нальоту викликана проникненням у них хромогенних грибів. Існує думка, що причиною зеленого забарвлення нальоту є хлорофіл, що виділяють ці мікроорганізми. Найбільше на зміну відтінків зуба впливає щільний пігментований наліт. Звичайно, утворення такого нальоту пов’язано з вживанням забарвлених напоїв (кава, чай) і палінням. Будь-яка кількість пігменту змінює відтінок кольору тієї ділянки зуба, на якій він локалізується. Темний пігментований наліт підвищує інтенсивність кольору, знижуючи природну білизну зубів, і надає зубам нових сіруватих відтінків. Змінюють колір зубів і щільні мінералізовані зубні відкладення. Зубні відкладення можуть мати різну насиченість – від білуватих до темнокоричневих. Світлі зубні відкладення, що містять світло-жовтий пігмент, змінюють колір зуба та його інтенсивність. Встановлений взаємозв’язок куріння і зміни кольору емалі зубів. У той же час, кількість нікотину, що викликає достовірний розвиток змін кольору твердих тканин зубів, невідома. Також не досліджено, наскільки змінюється колір емалі зубів залежно від тривалості куріння [100]. В осіб, що палять, відбувається екзогенне, системне, поверхневе та глибоке забарвлення зубів. Найбільш характерним є утворення темно-коричневого, майже чорного 19 нальоту вздовж шийок зубів, а також на тих поверхнях, які не приймають участі у жуванні та погано очищаються. Утворенню нальоту курця сприяє погана гігієна порожнини рота. Також може відмічатися пігментація по периметру пломб, вкладок, вздовж тріщин зубів. Ряд авторів відзначає, що кава, чай, морси, соки, харчові барвники можуть змінювати колір емалі зубів. Харчові барвники легко проникають у тріщини, викликаючи обмежену поверхневу або глибоку пігментацію, особливо виражену при впливі нікотину, або у зв’язку з віковими змінами зуба. Наскільки ці зміни є зворотніми або постійними, остаточно не зясовано. В наш час відмічається збільшення числа чинників, що сприяють зміні кольору зубів серед різних груп населення. Все це потребує підвищення рівня надання допомоги пацієнтам зі зміною кольору твердих тканин зубів.

Розділ 2. СУЧАСНІ МЕТОДИ ВІДБІЛЮВАННЯ ЗУБІВ У ПРАКТИЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ.

Корекція змін кольору твердих тканин зубів є одним з найважливіших елементів у сучасній естетичній стоматології. У світовій стоматологічній практиці все більше уваги приділяють розробці методів, що забезпечують задоволення косметичних потреб пацієнтів. Потреба в послугах косметичої стоматології є актуальною у зв’язку з високим відсотком поширеності стоматологічних захворювань, шкідливих звичок, що веде до дисколориту твердих тканин зуба. До теперішнього часу традиційним методом лікування змінених у кольорі зубів було протезування із застосуванням металопластмасових або металокерамічних коронок, що невиправдано з точки зору збереження твердих тканин зуба. На сьогоднішній день існує 5 основних методів лікування змінених у кольорі зубів: мікроабразія, відбілювання зубів, пряма реставрація композитами, вінірування, відновлення керамічними і металокерамічними коронками.

Останніми роками для досягнення максимального естетичного результату при корекції зміненого кольору зубів перевагу надають консервативним методам лікування, до яких відносять різні види відбілювання. Відбілювання зубів – відновлення природного кольору зубів за допомогою аплікації хімічного агента, що окислює органічні пігменти твердих тканин зуба. Тобто, процес відбілювання можливий завдяки здатності активних хімічних компонентів (перекис карбаміду, перекис водню) проникати крізь емаль і дентин у всі частини зуба. Ці речовини розпадаються на радикали кисню, які руйнують кольорові пігменти, утворення яких призводить до зміни кольору зубів. Структура зуба при цьому не змінюється. У наш час широко застосовують домашнє, професійне та комбіноване відбілювання зубів.Якість відбілювання залежить від причин, що викликали зміну кольору, від розміру дефекту кольору, тривалості проникнення пігментів в тверді тканини зуба.

Показаннями для проведення процедури освітлення зубів є: забарвлений харчовими барвниками зубний наліт. Він виникає внаслідок застосування полоскань з хлоргексидином і етакридину лактатом; препаратами заліза. Забарвлений зелений зубний наліт містить грибки Licken dentalis і Bacteroides melaninogenicus. Внаслідок паління тютюнових виробів виникає наліт курця. Забарвлений зубний наліт може бути обумовлений виробничими шкідливостями: мідь, свинець. Зміни кольору зубів можуть бути зв´язаними з тріщинами поверхні емалі, клиноподібними дефектами, гіперестезією твердих тканин, низькою і дуже низькою резистентністю емалі. Проведення процедури відбілювання зубів використовують при кольорі зубів за шкалою Vita А2 і темніше; при вікових змінах кольору зубів; при тетрациклінових зубах; при системній і місцевій гіпоплазії емалі легкого ступеня тяжкості; при штриховій, плямистій формі флюорозу; при зміні кольору депульпованих зубів; при зміненому кольорі зубів в результаті травми.

Загальними протипоказаннями для проведення процедури відбілювання зубів є: вікові – до 12 років; вагітність і годування грудьми; алергійні реакції на перекис водню або карбаміду.

Місцеві абсолютні протипоказання для проведення процедури відбілювання зубів: тимчасові зуби, великі розміри порожнини зуба (пульпової камери), ерозії емалі, низька і дуже низька резистентність емалі; відносні – стоншення шару емалі в результаті патологічного або вікового стирання зубів, глибокі тріщини на поверхні емалі, наявність оголених шийок зубів, клиноподібних дефектів, процес ортодонтичного лікування, несанована порожнина рот. У дослідженні Ю. В. Гажва, було обстежено 22 пацієнта віком 20-45 років, в яких були виявлені показання до клінічного відбілювання інтактних зубів у передньому відділі верхньої та нижньої щелеп. Всім пацієнтам було проведено відбілювання вітальних зубів за допомогою системи Zoom2, що містить 25 % гель перекису водню. Час впливу 15 хвилин за 3 відвідування. Як правило, покращення наступало відразу після відбілювання на 0,5-1 тона за шкалою Vita. Після клінічного відбілювання подальший догляд полягав у відбілюванні в домашніх умовах за допомогою індивідуальних кап (Nite WHITEACD 22 %, Nite White Turbo ACP або Day White ACP 7,5 %). Після проведення комплексного (клінічного та домашнього) відбілювання у всіх пацієнтів спостерігалися зміни кольору зубів на 1,5-2 тона за шкалою VITA, що свідчило про виражений вплив відбілювальних засобів на тверді тканини зубів та їх безпечну дію на слизову оболонку порожнини рота. О. А. Поповкіною встановлено, що засоби для домашнього відбілювання зубів забезпечують зміну кольору зуба за рахунок комбінованої дії їх компонентів. Зміна кольору твердих тканин зуба забезпечується, перш за все, за рахунок різних окислювачів (пероксиду водню, пероксиду карбаміду, хлориту натрію). У ряді засобів відбілювальна дія посилюється за рахунок введення додаткових абразивних компонентів (діоксиду кремнію, оксиду алюмінію) і речовин, що перешкоджають утворенню зубного нальоту (поліфосфатів, папаїну). Максимальний результат зміни кольору твердих тканин зуба (до 4 тонів) забезпечують засоби, що містять пероксид водню і пероксид карбаміду (49,8 % і 35,2 %, відповідно) порівняно з хлоритвмісними препаратами (до 4-х тонів у 8,2 %). Через 6 місяців відбілювальний ефект зберігається у половини пацієнтів, які використовують засоби, що містять пероксид водню і пероксид карбаміду (54,3 % і 45,1 %, відповідно), а у групі, що використовувала засоби, що містять хлорит натрію, тільки у 18,2 %. Одним з найважливіших механізмів дії відбілювальної зубної пасти з абразивно-поліруючими компонентами є зміна кута віддзеркалення світла від поверхні емалі шляхом згладжування рельєфу. При цьому поверхня емалі зубів сприймається як більш світла і має виражений блиск. Для запобігання ускладнень, що виникають в результаті дії відбілювальних агентів на тверді тканини зубів, проводять загальну і місцеву ремінералізувальну терапію. Вона передбачає застосування гідроксиапатит- і фторвмісних препаратів. Відомо, що засоби відбілювання емалі зубів з пероксидами не зовсім безпечні. Відомо, що вони справляють помітну пошкоджувальну дію на емаль зубів. Методом кислотної біопсії було виявлено, що після застосування зубних паст, що містять пероксид карбаміду, демінералізація емалі після закінчення курсу відбілювання була більш вираженою. Співвідношення Са/Р і швидкість виходу в кислотний біоптат кальцію, найбільш інформативні показники мінералізації емалі, виявилися зниженими. Так, застосування засобів для відбілювання на основі пероксиду водню і пероксиду карбаміду викликає зниження співвідношення Са/Р в біоптаті емалі до 2,17 (у порівнянні з початковими даними 2,46). Через 6 місяців співвідношення Са/Р нормалізується до 2,32. У той же час, в хлоритвмісних засобах пошкоджувальний вплив на емаль виражений сильніше.

Співвідношення Са/Р відразу після курса їх застосування знижується до 1,8 (у порівнянні з початковими даними 2,67). Через 6 місяців рівень співвідношення Са/Р залишається низьким (1,98). У той же час, при оцінці динаміки інтенсивності карієсу в групах хворих з різною стійкістю твердих тканин до виникнення каріозного процесу, після проведення професійного відбілювання, встановлено, що вихід Са з поверхневого шару емалі зубів до сеансу кабінетного відбілювання у карієсрезистентних пацієнтів складав 9,7 мкг, вихід Р досягав 4,41 мкг. Після сеансу кабінетного відбілювання вихід Са склав 10,13, вихід Р - 4,4 мкг. Подібні дані отримано в групі пацієнтів з високою схильністю до каріозного процесу. Швидкість демінералізації в зубах цих пацієнтів дещо вища, ніж в зубах пацієнтів зі стійкістю до карієсу, але вона не зростає під дією відбілювальних засобів. На підставі отриманих даних встановлено, що вихід Са і Р з емалі зубів, після проведення професійного домашнього і кабінетного відбілювання однаковий і не залежить від стійкості пацієнтів до карієсу. Тому вважають, що він не є чинником вибору тактики відбілювання для конкретного пацієнта. Дослідження демонструє, що після професійного відбілювання в твердих тканинах зуба не виникають процеси демінералізації і, відповідно, не потрібне проведення спеціальних профілактичних заходів. Після курсу відбілювання кількість лактобактерій нормалізувалася, патогенний стафілокок не визначався, титр грибів роду Candida знизився. Отже, автори вважають, що засоби для відбілювання зубів не мають негативного впливу на стан нормальної мікрофлори порожнини рота . Результати дослідження М. В. Салтовець показали, що після припинення використання відбілювальних зубних паст з часом ефект відбілювання слабшає. При огляді через 1 місяць після припинення застосування відбілювальних паст в групах пацієнтів, які використовували пасту з підвищеною абразивністю SILCA ArcticWhite і пасту з ферментами SmokАSept, середнє значення хроматичного показника практично поверталося до початкового рівня. Стійким ефект освітлення зубів виявився в групах, де апробовували зубні пасти R.O.C.S. Whitech Intensive і Rembrandt Plus, що містять пероксид карбаміду. При огляді через 2 міс. після припинення застосування відбілювальних зубних паст у всіх групах значення середнього хроматичного показника зростали до початкового рівня, тобто ефект відбілювання не зберігався в жодній з груп. Таким чином, результати дослідження свідчать про те, що максимальний і більш стабільний за часом відбілювальний ефект надають засоби, що містять пероксид карбаміду, порівняно з рештою зубних паст. Вони продемонстрували здатність не тільки ефективно видаляти з поверхні зубів зовнішнє зафарбування (забарвлений бактерійний наліт), але і додавати зубам блиску і білизни, причому відбілювальний ефект зберігався протягом 1 місяця після припинення їх застосування.

Для отримання стабільних результатів відбілювання зубів і зменшення можливості виникнення ускладнень рекомендують дотримуватися наступного алгоритму: збирання анамнезу; визначення причин дисколориту зубів; клінічне обстеження; встановлення наявності показань/протипоказань для відбілювання зубів; обговорення можливих ускладнень після процедури, а також поведінки пацієнта після проведення курсу відбілювання зубів (відмова від куріння, вживання забарвлених продуктів харчування); вибір домашнього відбілювального засобу

При обранні відбілювального засобу важливо знати значення його кислотності (рН), оскільки низький водневий показник збільшує розчинність емалі. За даними ряду авторів, встановлено, що рН різних відбілювальних систем коливається від 3,67 до 11,13: рН гелів, що використовують для домашнього відбілювання зубів, складає в середньому 6,48, а для професійного відбілювання – від 3,67 до 6,53.

Розділ 3. МЕТОДИ КОРЕКЦІЇ ЗМІН КОЛЬОРУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ ПАРОДОНТИТУ.

На думку багатьох авторів публікацій (Ю. А. Винниченко, О. А. Поповкіна, М. Ю. Сич, Т. В. Купець), відбілювання твердих тканин зубів не треба проводити при захворюваннях пародонта, хоча саме при їх наявності часто спостерігається дисколорит зубів. Але при цьому, зростає популярність зубних паст, що містять в собі природні компоненти, які використовують для лікування а також профілактики захворювань пародонта і мають відбілювальний ефект. однак, для деяких пацієнтів турбує можливість впливу зубних паст з натуральними компонентами на колір емалі зубів. Відомо, що зубні пасти, які містять екстракти, ефірні олії деяких лікарських рослин, широко використовують при лікуванні захворювань пародонта. Наприклад, екстракт кореня солодки надає протизапальну та противірусну (зокрема, проти вірусу герпесу) дію, пригнічує активність карієсогенних бактерій. Ефірне масло чабрецю – джерело тимолу, що надає антибактеріальний вплив відносно патогенної мікрофлори. Шавлія надає антибактеріальний та дезодоруючий вплив, ромашка – антибактеріальну та протизапальну дію, сприяє загоєнню ран; ехінацея – імуномодулювальний вплив; мірра – кровоспинну дію. Враховуючи результати дослідження, автори рекомендують застосовувати пасти з натуральними компонентами як засоби для відбілювання зубів, а також як складову частину комплексної терапії захворювань пародонта. У дослідженні А. В. Акулович порівнювали властивості зубних паст «R.O.C.S. Bionica Отбеливающая» (Росія) на основі натуральних компонентів та «Lacalut White» (Німеччина). Найважливішим активним компонентом продуктів серії Lacalut є лактат алюмінію, як абразив використовується діоксид кремнію. У зубній пасті «R.O.C.S. Bionica Отбеливающая» використовується поєднання м’якого абразиву дикальцію фосфата і двох компонентів з поліруючим ефектом – гліцерофосфата кальцію і кварца (з меншим, ніж у традиційних абразивів діаметром частинок, – 3-5 мікрон). Ефект освітлення зубів відзначили 80 % пацієнтів у групі «R.O.C.S. Bionica Отбеливающая», у групі Lacalut White – 35 % (об’єктивні дані – 76 % і 45 %, відповідно). За показником «Зміна кольору зубів за спектрофотометром «VITA Easy Shade Compact» ефективність двох зубних паст значно розрізняється. Зубна паста «R.O.C.S. Bionica Отбеливающая» більш ефективно освітлює зуби протягом одного місяця її використання. Середній показник зміни кольору зубів у цій групі склав 1,18±0,49. У групі Lacalut White – 0,44±0,27. Зубні пасти з акцентованим відбілювальним ефектом можуть бути рекомендовані тільки пацієнтам, які не мають дефектів твердих тканин зубів, ерозій емалі та захворювань пародонта. Зважаючи на повну натуральність і біологічної сумісність, зубну пасту «R.O.C.S. Bionica Отбеливающая» рекомендують для регулярного використання. Паста з лактатом алюмінію 29 рекомендована виробником для використання тільки протягом 4 тижнів, після чого повторний курс рекомендується проводити лише через 1,0-1,5 місяця. Враховуючи практично глобальну поширеність захворювань пародонта, зубна паста, на основі повністю натуральних компонентів, позитивно впливає на пародонт, а за рахунок гліцерофосфату кальцію – і на емаль зубів. Одночасно вона справляє відбілювальний ефект, що є новим словом у розробці засобів гігієни порожнини рота. У ряді досліджень вивчали безпечність використання різних концентрацій перекису водню у стоматології. На думку авторів, низькі концентрації препарату в гелях для домашнього відбілювання, зубних пастах і полосканнях не справляють негативного впливу на тверді та м’які тканини порожнини рота. Проте висока концентрація перекису водню може викликати їх ураження. У той же час Y. Li та співавтори встановили, що системи для домашнього відбілювання зубів, що містять 10 % перекису карбаміду, сприяють виникненню підвищеної чутливості зубів і запальних явищ у м’яких тканинах порожнини рота. I. Rostein та співавтори виявили, що при відбілюванні зубів 10 % перекисом карбаміду відбувається виділення ртуті з амальгамових пломб, що, ймовірно, сприяє виникненню локалізованого гінгівіту. Про клінічну ефективність ізольованого використання зубних паст для лікування захворювань пародонта свідчить багато досліджень. Хлоргексидину біглюконат і триклозан – найпопулярніші антимікробні інгредієнти таких паст. Використання цих паст виявило значне клінічне покращення стану тканин пародонта. Перевагою хлоргексидинумісних зубних паст є їх висока протимікробна активність, можливість поєднання з фтором, проте вони приводять до забарвлення зубів, що є значним обмеженням для їх широкого використання. Наголошують, що пасти з хлоргексидином, дуже ефективні у профілактиці та лікуванні хвороб пародонта, проте через низку обставин, у тому числі, зміна кольору зубів, їх використання потрібно обмежити 10-денним застосуванням. Триклозан є синтетичною речевиною з широким спектром антибактеріальної дії. Включення до складу зубних паст триклозану сприяє зменшенню зубного нальоту, гінгівіту, і тому є ефективним засобом. Крім того, важливим є також те, що такі зубні пасти не призводять до забарвлення зубів і не порушують баланс в мікробній екології порожнини рота. Таким чином, сучасна стоматологія володіє великим арсеналом засобів, застосування яких направлено на попередження і лікування запальних захворювань пародонта.
ВИСНОВОК

Отже, можна зрозуміти, що найкращий ефект відбілювання зубів можливий тільки при комплексному підході: використанні сучасних засобів для догляду за порожниною рота, а також своєчасної стоматологічної профілактики, бажано з використанням сучасних засобів кабінетного відбілювання зубів.

Тому, можна виділити декілька підходів відбілювання зубів — хімічне відбілювання пероксидами та механічне очищення абразивними зубними пастами. Хімічне відбілювання із застосуванням пероксидів у високих концентраціях забезпечує високу результативність, особливо, якщо воно виконується у кабінеті лікаря (офісне відбілювання зубів). Механічне очищення зубів базується на використанні абразивів. За останні роки досягнутий значний значний прогрес застосування кремнієвих зубних паст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Терещенко М. А. Зубы. Гармония формы и цвета / М. А. Терещенко // Актуальные проблемы современной медицины : материалы 62-й Междунар. науч. конф. студентов и молодых ученых : в 2-х ч. – Минск : БГМУ, 2008. – Ч. 2.
Макеева И. М. Отдаленные результаты пломбирования зубов серебряной амальгамой / И. М. Макеева, Н. А. Мамедова // Клин. стоматология. – 2007. – № 4.
Куцевляк В. Ф. Фітотерапія і фітопрофілактика хвороб пародонту : метод. рекомендації / уклад. : В. Ф. Куцевляк, Н. Б. Циганова, О. М. Сирота ; Харк. мед. акад. післядиплом освіти. – Х., 2004.
Кьосев П. А. Полный справочник лекарственных растений / П. А. Кьосев. – М. : ЭКСМО, 2004
Акулович А. В. Сравнительное исследование отбеливающих зубных паст с умеренной абразивностью / А. В. Акулович, О. Г. Акулович, Д. И. Горохова [и др.] // Пародонтология. – 2011. – № 2.
Косенко К. Н. Влияние зубных паст, включающих хлоргексидин и триклозан, на микрофлору зубной бляшки и микробиоценоз ротовой полости / К. Н. Косенко, Т. П. Терешина, О. В. Гончаренко // Соврем. стоматология. – 2008. – № 3
Луцкая И. К. Основные причины и признаки нарушения цвета постоянных зубов / И. К. Луцкая // Соврем. стоматология. – 2004.

скачати