Ім'я файлу: МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 09.06.2021
скачати

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ № 3

Кафедра державно правових дисциплін та публічного управління


РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни

«Криміналістика»

на тему: «Вимоги, що висуваються до перевірки слідчих версій.»
Виконала: студентка 3 курсу

Спеціальність «Право»

групи 312 Сарбаш Юлія

Маріуполь – 2021

План


Поняття і сутність слідчої версії, класифікація версій 3

Стадії, методи побудови та перевірки версій 5

Література 9


Поняття і сутність слідчої версії, класифікація версій


Розслідування злочинів за своєю природою є складним пізнавальним процесом, який можна розглядати як окремий випадок пізнання об'єктивної дійсності. Злочин як подія, що залишається у минулому, може бути розслідуваним лише у разі пізнання істинної картини цього діяння і доведення всіх фактів і обставин, які мають значення для встановлення істини у справі.

Доказування на досудовому слідстві являє собою процес формування у слідчого повного знання про подію, яка розслідується: від припущення на підставі неповного, недостовірного уявлення - до внутрішнього переконання у повному з'ясуванні змісту зазначеної події та у винуватості або невинуватості осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

Для швидкого переходу від імовірного до достовірного знання у наукових дослідженнях використовується метод побудови гіпотези. Наукова гіпотеза - це припущення про закономірності розвитку природи, суспільства або мислення, тобто про явища, які мають загальний характер і є предметом наукового дослідження.

У слідчій діяльності гіпотези прийнято називати версіями. Слідча версія в певному сенсі є специфічним різновидом гіпотези і має однакову з нею логічну структуру. Відмінність версії від інших гіпотез полягає у тому, що вона: а) конструюється і використовується у специфічній сфері суспільної практики - кримінальному судочинстві;

б) висувається і перевіряється особами, які спеціально уповноважені на це законом; в) пояснює факти і обставини, які мають значення для встановлення істини у справі; г) має бути перевірена в обмежений законом строк; д) перевіряється специфічними методами, обумовленими законом; е) перевіряється, як правило, в умовах активної протидії з боку осіб, які зацікавлені у приховуванні істини.

Ці відмінності версії від інших гіпотез відображають відмінності судового дослідження від наукового.

Слідча версія - це обґрунтоване припущення стосовно окремого факту або групи фактів, які мають або повинні мати значення для кримінальної справи, вказують на наявність фактів і пояснюють їх походження і зв'язок між ними та слугують цілям встановлення об'єктивної істини.

В основу версійного мислення як практичного методу покладені такі логічні прийоми, як аналіз, синтез, судження за аналогією, індуктивний та дедуктивний умовиводи.

Криміналістичні версії класифікуються за різними підставами.

1. За об’ємом пояснюваних фактів події: загальні – пояснюють подію в цілому; окремі – стосуються певних обставин події, зокрема особи, яка скоїла злочин, місцезнаходження розшукуваних викрадених цінностей тощо.

2. За суб’єктом висунення і сферою застосування: слідчі – висуваються слідчим (дізнавачем) і використовуються під час досудового розслідування злочину; оперативно-розшукові (або оперативні) – висуваються в перебігу оперативно-розшукової діяльності оперативними працівниками, спрямовані на пошук осіб, трупа, предметів посягання, вчинення злочинних дій тощо; експертні – будуються і використовуються експертом під час експертного провадження; судові – висуваються суддею або державним обвинувачем (версії обвинувачення) чи захисником (версії захисту) і застосовуються в перебігу судового розгляду кримінальної справи.

3. За ступенем конкретності (визначеності): типові – результат узагальнення слідчої практики, рекомендовані наукою; конкретні (специфічні) – властиві для процесу розслідування конкретної кримінальної справи.

4. За можливим поясненням події та її окремих обставин: основні та контрверсії (мала місце крадіжка – крадіжки не було).

5. За ступенем ймовірності: більш ймовірні, мало ймовірні.

6. За часом побудови: початкові, наступні.

7. За характером відношення до предмета доказування: обвинувальні, виправдувальні.

8 За спрямованістю у часі: ретроспективні, предметом яких є події минулого, сам факт скоєння злочину та окремі його обставини; прогностичні, предметом яких є майбутні події (наприклад, слідчий на підставі

Стадії, методи побудови та перевірки версій


Побудова криміналістичних версій починається з моменту отримання вихідної інформації про кримінальне правопорушення та проходить такі етапи:

– отримання вихідної інформації та її аналіз;

– формування версії;

– перевірка версії (у цьому разі підтверджується або спростовується криміналістична версія).

Найбільш інтенсивна побудова версій відбувається в період проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, інших заходів, коли висунення версій і їх перевірка відбувається практично паралельно. Побудова версії ґрунтується на аналізі вихідної слідчої ситуації і криміналістичної характеристики злочину.

Отримання вихідної інформації.

Версія буде достатньо обґрунтованою, лише спираючись на конкретні фактичні дані. Кількість версій також залежить від об’єму та достовірності наявної інформації.

Джерела вихідної можуть бути як процесуальними, так і оперативними. До перших на стадії внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку розслідування, відносяться заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором, іншими компетентними суб’єктами з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Також до даної групи відносяться інші джерела, визначені кримінальним процесуальним законодавством (наприклад, протокол огляду місця події).

У процесі досудового розслідування слідчий отримує криміналістично значиму інформацію із показань свідків, потерпілих, підозрюваних, висновків експертів, речових доказів, протоколів слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій та інших документів. Непроцесуальні джерела можуть бути гласні (матеріали преси, перевірок, інформація, надана представниками громадськості) та негласні – результати оперативно-розшукових заходів.

Головними для побудови криміналістичних версій є група логічних методів.

Аналіз вихідної інформації включає аналіз отриманої інформації та упорядкування встановлених фактів у систему (синтез) . Логічний аналіз передбачає розподіл предмету на складові частини чи виділення його ознак для окремого вивчення як частин цілого. Синтез полягає в об’єднанні окремих елементів досліджуваного об’єкта в єдине ціле. Являючись за своєю сутністю операціями протилежного характеру, аналіз і синтез при побудові криміналістичної версії взаємно доповнюють один одного, допомагаючи слідчому накопичувати потрібну інформацію, систематизувати й оцінювати її.

При побудові версій використовуються і такі логічні методи, як індукція і дедукція.

Індукція – умовивід, що будується від окремих посилань до загального висновку. Наприклад, із факту написання декількох документів один почерком випливає висновок, що їх виконавцем є одна людина.

Дедукція передбачає виведення окремих наслідків із загального положення. Так, якщо відомо, що злочинець був озброєний пістолетом «ТТ», то у місцях його застосування слід шукати відповідні пулі та гільзи.

Умовивід може бути зроблений і за аналогією, коли при розгляді однорідних явищ у одного із них на підставі подібності передбачають ознаки іншого.

Джерелами аналогії при конструюванні версій можуть бути: теоретичні напрацювання щодо методики розслідування певного виду злочину; власний досвід слідчого, інших компетентних осіб; оперативні й слідчі матеріали щодо подібних нерозкритих кримінальних правопорушень та ін.

У процесі конструювання криміналістичних версій за аналогією великого значення набуває аналіз способу вчинення кримінального правопорушення, оскільки він найбільш виразно характеризує його механізм.

Формування версій. До криміналістичних версій пред’являються дві основні вимоги: обґрунтованість і охоплення всіх реально можливих пояснень події, що відбулася. Обґрунтованість версії означає, що припущення слідчого повинно базуватися на надійній інформації. Версія не може бути витвором фантазії, в її основі можуть бути лише перевірені фактичні дані.

Не менш важливим є охоплення версіями всіх реально можливих пояснень досліджуваних фактів.

Формулюється версія у вигляді позитивного судження, істинність якого перевіряється під час проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, оперативно-розшукових заходів. Кожна із висунутих у кримінальному провадженні версій формується окремо.

Перевірка криміналістичних версій – це діяльність, спрямована на встановлення фактичних обставин, що підтверджують чи спростовують припущення, що складає зміст версії. Зазвичай перевірка версії включає:

– виведення із версії всіх можливих наслідків, тобто формування суджень (висновків, умовиводів) про обставини, які ще не установлені, але можливі;

– визначення методів, засобів, прийомів виведення із версії наслідків;

– практичну реалізацію плану розслідування шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, оперативно-розшукових заходів для отримання даних, підтверджуючих чи спростовуючих версію;

– оцінку всіх зібраних доказів, що підтверджують висновок про істинність однієї та хибність інших версій.

Висновок про хибність якої-небудь із висунутих версій може ґрунтуватися як на процесуальних, так і перевірених оперативних даних. Для висновку про достовірність криміналістичної версії необхідно отримати достатню сукупність процесуальних доказів, котрі б виключали інше пояснення обставин кримінального правопорушення. Ця сукупність доказів повинна містити об’єктивну і всебічну характеристику всіх обставин, які підлягають встановленню під час розслідування.

Перевірку всіх висунутих версій слід здійснювати паралельно, без надання переваг будь-якій із них.

Перевірка версій вважається закінченою лише в тому випадку, коли зібрана сукупність доказів, яка вичерпно встановлює всі передбачені законом обставини і виключає будь-які інші пояснення розслідуваного кримінального правопорушення.

Література


1. Глібко В. М. Криміналістика: навч. посібник із гриф. МОН України / В. М. Глібко. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. - 684 с.

2. Гора І. В. Криміналістика: навч. посібник / І. В. Гора, В. А. Колесник. - К.: Алерта, 2005. - 320 с.\

3. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики /Пер. в нем., с 4-го доп. изд. перевели Л.Дудкин, Б.Зил-лер.- СПб: Тип. М.Мер-кушева, 1908.- 1040 с.




скачати

© Усі права захищені
написати до нас