Ім'я файлу: Станович О Р Травматологія.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 12.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
зразок відношення.docx

Виконала: студентка 5 курсу 25 групи

Станович Ольга Романівна

Дата заняття: 25.03.2022р.

Тема 5

  1. Первинна хірургічна обробка ран: види, етапи, показання. Вторинна хірургічна обробка ран: показання, основні етапи проведення. Види швів та показання до їх накладання.

Первинна хірургічна обробка рани – це перша хірургічна операція, виконана пацієнтові з раною з дотриманням асептичних умов та при знеболюванні, що полягає в послідовному виконанні таких етапів:

- розсічення рани;

- ревізія ранового каналу;

- висічення країв, стінок і дна рани;

- гемостаз;

- відновлення цілісності ушкоджених органів і структур;

- накладання швів на рану із залишенням дренажів (за

показаннями).

Таким чином, завдяки первинній хірургічній обробці випадкова інфікована рана стає різаною й асептичною, що створює умови для її швидкого загоєння первинним натягом.

Розсічення рани необхідне для повної (під контролем ока) ревізії зони поширення ранового каналу й характеру ушкодження. Висічення країв, стінок і дна рани виконується для видалення некротизованих тканин, сторонніх тіл, а також ранової поверхні, інфікованої при пораненні. Після виконання цього етапу рана стає різаною і стерильною. Подальші маніпуляції проводять тільки після зміни інструментів й обробки або зміни рукавичок. Після висічення здійснюють ретельний гемостаз для профілактики гематоми й можливих інфекційних ускладнень. Відновний етап (шви нервів, сухожиль, судин, з'єднання костей та ін.) бажано виконувати під час первинної хірургічної обробки, якщо це дозволяє кваліфікація хірурга. Ушивання рани є завершальним етапом первинної хірургічної обробки. Можливі такі варіанти завершення цієї операції. 1. Пошарове зашивання рани наглухо.

2. Зашивання рани із залишенням дренажу (дренажів).

3. Рану не зашивають. Так роблять при високому ризику інфекційних ускладнень:

- пізня первинна хірургічна обробка;

- забруднення рани землею;

- масивне ушкодження тканин (розчавлена, забита рана);

- супутні захворювання (анемія, імунодефіцит, цукровий діабет);

- локалізація на стопі або гомілці;

- літній вік пацієнта.

Не слід зашивати вогнепальні рани, а також будь-які рани при наданні допомоги у воєнний час.

Основні види первинної хірургічної обробки.

Залежно від часу отримання рани застосовують три види первинної хірургічної обробки: ранню, відстрочену й пізню.

Ранню первинну хірургічну обробку виконують у строк до 24 год від моменту нанесення рани. Вона включає всі основні етапи і зазвичай закінчується накладанням первинних швів. При великому ушкодженні підшкірної клітковини, неможливості повністю зупинити капілярну кровотечу в рані залишають дренаж на 1-2 доби. Надалі проводиться лікування як при "чистій" післяопераційній рані.

Відстрочену первинну хірургічну обробку виконується у період з 24 до 48 год після нанесення рани. У цей період розвиваються явища запалення, з'являється набряк, ексудат. Відмінністю від ранньої первинної хірургічної обробки є здійснення операції на тлі введення антибіотиків і завершення 18 втручання залишенням рани відкритою (не зашитою) з наступним накладанням первинно-відстрочених швів.

Пізню первинну хірургічну обробку виконують пізніше 48 год, коли запалення наближається до максимального й починається розвиток інфекційного процесу. Навіть після первинної хірургічної обробки ймовірність нагноєння залишається великою. У цій ситуації необхідно залишити рану відкритою (не зашивати) і провести курс антибіотикотерапії. Можливе накладання ранніх вторинних швів на 7-му–20-ту добу, коли рана виповниться грануляціями й набуде відносної резистентності до розвитку інфекції.

Показання до первинної хірургічної обробки.

Показанням до виконання первинної хірургічної обробки рани у період 48–72 год від моменту нанесення є наявність будь-якої глибокої випадкової рани.

Первинній хірургічній обробці не підлягають такі види ран:

- поверхневі рани, подряпини й садна;

- невеликі рани з розходженням країв менш ніж 1 см;

- множинні дрібні рани без ушкодження глибше розташованих тканин (дробове поранення, наприклад);

- колоті рани без ушкодження внутрішніх органів, судин і нервів;

- у деяких випадках наскрізні кульові поранення м'яких тканин.

Вторинна хірургічна обробка рани.

Показанням до вторинної хірургічної обробки рани є наявність гнійної рани у разі відсутності адекватного відтоку з неї (затримка гною) або утворення великих зон некрозу й гнійних затікань. Протипоказанням є тільки вкрай тяжкий стан хворого, при цьому обмежуються розкриттям і дренуванням гнійного вогнища.

Цілі вторинної хірургічної обробки рани:

- розкриття гнійного вогнища й гнійних затікань;

- висічення нежиттєздатних тканин;

- здійснення адекватного дренування рани.

Види хірургічних швів

Первинні шви накладають на рану до початку розвитку грануляцій, при цьому рана гоїться первинним натягом. Найчастіше первинні шви накладають відразу після завершення операції або первинної хірургічної обробки рани у разі відсутності ризику розвитку гнійних ускладнень. Шви знімають після утворення щільної сполучнотканинної спайки та епітелізації.

Первинно-відстрочені шви також накладають на рану до розвитку грануляційної тканини (рана гоїться первинним натягом). Їх застосовують у тих випадках, коли є певний ризик розвитку інфекції. Техніка: рану після операції (первинної хірургічної обробки) не зашивають, контролюють запальний процес і при його стиханні на 1-шу–5-ту добу накладають первинно-відстрочені шви. Різновидом первинно-відстрочених швів є провізорні: по закінченні операції накладають шви, але нитки не зав'язують, тому краї рани не зближуються; нитки зав'язують на 1-шу–5-ту добу при стиханні запального процесу.

Вторинні шви накладають на рани, що гояться вторинним натягом. Мета застосування вторинних швів – зменшення (або усунення) ранової порожнини. Зниження об’єму ранового дефекту зменшує кількість грануляцій, необхідних для його заповнення. Зближення країв рани зменшує потенційні вхідні ворота для інфекції. Показанням до накладання вторинних швів є рана, що гранулює, після ліквідації запального процесу, без гнійного вмісту, ділянок некротизованих тканин. Для об'єктивізації стихання запалення можна використати посів ранового вмісту – за відсутності росту патологічної мікрофлори можна накладати вторинні шви.

Виділяють ранні (на 6-ту–21-шу добу) і пізні (після 21-ої доби) вторинні шви. Принципова відмінність між ними полягає в тому, що до 3-го тижня після операції в краях рани утвориться рубцева тканина, яка перешкоджатиме як зближенню країв, так і процесу їхнього зрощення. Тому при накладенні ранніх вторинних швів (до рубцювання країв) досить просто прошити краї рани й звести їх, зав'язуючи нитки. При накладенні пізніх вторинних швів необхідно в асептичних умовах висікти рубцеві краї рани, а вже після цього накласти шви й зав'язати нитки.

  1. Які ознаки торпідної фази травматичного шоку?

Торпідна фаза характеризується порушенням периферичного кровообігу: шкіра спітніла, бліда, холодна, особливо кінцівки; визначаються тахікардія, зниження артеріального тиску, олігурія. За тяжкістю клінічних проявів торпідної фази шоку розрізняють 4 ступені:

  • – При шоці І ступеня свідомість збережена, хворий контактний. Артеріальний систолічний тиск знижений до 90 мм рт. ст., пульс помащений. Шкірні покриви бліді, інколи появляється м'язове тремтіння.

  • – При шоці II ступеня хворий загальмований. Шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом. Артеріальний систолічний тиск знижується до 90-70 мм рт. ст. Пульс слабкого наповнення і напруження – 110-120 на хвилину. Дихання поверхневе.

  • – При шоці III ступеня стан хворого дуже тяжкий: він адинамічний, загальмований, на запитання відповідає сповільнено, не реагує на біль. Шкірні покриви бліді, холодні з синюшним відтінком. Дихання поверхневе, часте. Артеріальний систолічний тиск 70-50 мм рт. ст. Пульс 130-140 на хвилину. В цій стадії припиняється виділення сечі.

  • – При шоці IV ступеня (передагональний стан) шкіра і слизові оболонки бліді з синюшним відтінком, дихання часте, поверхневе, пульс – ниткоподібний, артеріальний систолічний тиск – 50 мм рт. ст. і нижче.

3. Хворий Д., 31р. травму отримав під час ДТП. У хворого діагностовано перелом н/3 правої в/гомілкової кістки з опіком мяких тканин гомілки 2 ст. Який вид травми у хворого (ізольована, множинна, комбінована, поєднана, політравма)?

Комбінована травма. Оскільки є вплив декількох травмуючих агентів

( перелом - механічного і опік – немеханічного (термічного)).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас