Виховання дружби у дітей середнього дошкільного віку
У статті викладена експериментальна програма розвивальних та формувальних впливів на ціннісні орієнтації у дружбі з однолітками. Визначені мета і завдання формувальної роботи, а також психолого-педагогічні умови, що сприяють ефективній реалізації програми формування ціннісних орієнтацій середнього дошкільника у спілкуванні з метою підвищення рівня сформованості доброзичливих взаємин середніх дошкільників з ровесниками в дошкільному навчальному закладі.
Ключові слова: дружба, цінності, ціннісні орієнтації, спілкування, взаємовідношення, взаємодія.
В статье изложена экспериментальная программа развивающих и формовочных воздействий на ценностные ориентации в дружбе со сверстниками. Определены цель и задачи формовочной работы, а также психолого-педагогические условия, способствующие эффективной реализации программы формирования ценностных ориентаций среднего дошкольника в общении с целью повышения уровня сформированности доброжелательных отношений средних дошкольников со сверстниками в детском саду.
Ключевые слова: дружба, ценности, ценностные ориентации, общения, взаимоотношения, взаимодействие.
The article presents an experimental program of developmental and formative influences on value orientations in friendship with peers. The purpose and tasks of formative work, and also psychological and pedagogical conditions promoting effective realization of the program of formation of value orientations of the average preschooler in communication for the purpose of increase of level of formation of friendly relations of average preschoolers with contemporaries in preschool educational institution are defined.
Key words: friendship, values, value orientations, communication, mutual relations, interaction.
Актуальність теми дослідження. Одне з головних завдань, поставлених сучасним суспільством, є залучення підростаючого покоління до соціально значимих етичних цінностей. З динамічним розвитком соціуму, зміною аксіологічних пріоритетів суспільної свідомості проблема формування дружніх відносин набуває особливої актуальності в сучасній вітчизняній психології.
Стан дослідження. У більшості існуючих досліджень недостатньо розкриті можливості формування ціннісних орієнтацій на етапі середнього дошкільного виховання. В той же час, провідні психологи, як зарубіжних (А. Адлер, К. Лоренц, А. Маслоу, Д. Роджерс, Е. Еріксон та інші.), так і вітчизняних (Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, О. Лурія, О. Леонтьев, В. Мухіна, Д. Ельконін та інші) наукових шкіл надають особливе значення дошкільному періоду в становленні особистості і її смислоутворючих ціннісних компонентів [1, с. 32].
На їх думку, процес становлення ядра особистості – системи переконань і етичних CORE Metadata, citation and similar papers at core.ac.uk Provided by Digital Library NAPS of Ukraine ціннісних орієнтацій – найінтенсивніший саме в ранньому віці. Здатність дошкільників «відображати» етичні норми, цінності, правила, відношення до них і зразки етичної поведінки відкриває можливості для здійснення цілеспрямованої роботи по формуванню етичних ціннісних орієнтацій у дітей, починаючи з дошкільного віку.
Виклад основних положень. Завдання навчально-виховного процесу в сучасних умовах полягає не стільки в накопиченні навчальної інформації, а насамперед у засвоєнні культурно-історичного досвіду побудови людських стосунків та на цій основі збагачення власної соціальної практики дітей, яка є невід'ємною частиною процесу соціалізації та повноцінного розвитку особистості. Повноцінне засвоєння культурних навичок можливе лише через засвоєння культури людських взаємин. Одна з найбільш насичених, довірливих та продуктивних форм стосунків між людьми - стосунки між однолітками.
Прикро констатувати консервативну, не зважаючи на проголошення особистісно-орієнтованої парадигми освіти, акцентованість педагогів на засвоєння дітьми навчальної інформації, виконання програми за будь-яких умов.
Така акцентованість частково пояснюється зорієнтованістю на старі цінності - ЗУНи, а не на особистість дитини, яка навчається, тим більше не на забезпечення психологічного комфорту для дитячої спільноти групи. Лише невелика кількість вихователів залишається переконливими прибічниками демократичних стосунків дітей.
Приблизно третину складає група педагогів, які мають тверде переконання, що дитячим стосункам не місце на заняттях, якщо вони й трапляються, то повинні бути абсолютно підконтрольними вихователеві. За таких умов група виявляється жорстко керованою [2, с. 87].
Зазначимо, що сучасна теорія виховання та навчання дітей, на відміну від реалій життя, пішла далеко вперед і розуміє значущість дитячої субкультури, дитячих стосунків у становленні особистості дитини, усвідомлює цей процес як своє пріоритетне завдання.
Науковці наполягають на необхідності розглядати освітній простір сучасного освітнього закладу як площину, на якій повинно відбуватися формування стосунків однолітків у дитячому співтоваристві. Засвоєння необхідної навчальної інформації у пізнавальній діяльності повинно сприяти усвідомленню й прийняттю загальнолюдських цінностей, збереженню й розквіту особистісного потенціалу кожної дитини, її проникненню у культурні, національні традиції найближчого соціуму, зміцненню дружніх зв'язків дітей, їх налаштованості один до одного, вміння й прагнення грати та діяти разом, тобто становленню дитячого співтовариства ровесників [3, с. 76].
Важливість стосунків між однолітками та їх соціалізуючі функції важко переоцінити. Насамперед група однолітків відіграє вагому роль у залученні дітей до культури певного суспільства. Унаслідок ідентифікації себе з групою та некритичного сприйняття домінуючих у ній поглядів, норм відбувається засвоєння певних норм, правил, цінностей, формуються особисті погляди.
Нерідко буває, що діти наслідують негативні взірці. "Дитину як підмінили", - говорять про таке дорослі. Засвоєння статеворольової поведінки - ще одна з важливих соціалізуючих функцій стосунків однолітків. Це відбувається завдяки зразкам поведінки, очікуваних від хлопчиків та дівчаток, які є правильними, на погляд, однолітків, а також негативних реакцій стосовно несхвальної поведінки [4, с. 87].
Особливо цікавими для нашого дослідження виявились пояснення, розмірковування дітей, їх пояснення, коментарі тощо. Марина Я. пояснювала: «Я знаходжусь у центрі кола товаришів, тому що завжди щось вигадую: якісь ігри, забавки, а вони мене слухаються». Протилежним прикладом є висловлювання Даніїла Ш.: «Я завжди стою отам, біля вікна - вони не хочуть зі мною гратися чи грають у такі ігри, що мені не подобаються». Дуже прикрим, але дуже цікавим у зв'язку з проблематикою нашого дослідження були пояснення дітей, які відмовлялись від виконання завдання. Наведемо приклади такої відмови. Лариса К. пояснила експериментаторові свою повну відмову від виконання таким чином: «Не хочу та не буду».
Ілля Р. пояснив, що серед цих дітей його нема та відмовився намалювати себе в іншому місці умовної схеми. Свою відмову пояснив так: «Мені подобається грати в конструктор, а вони весь час бігають, штовхаються». На наш погляд, це свідчить про те, що такі діти не вміють налагоджувати стосунки з однолітками та, навіть, уникають тісних стосунків чи будь-якої взаємодії з однолітками. Та як свідчать спостереження та подальші дослідження, дитяче співтовариство також не приймає таких дітей до себе. Це свідчить про те, що на сучасному етапі існують такі діти, які відірвані від дитячого співтовариства, а дорослі не надають цьому великого значення. Як показало опитування вихователів, багато з них вважають, що стосунки однолітків не дуже потрібні в дошкільному віці [5, с. 89].
Завдяки соціометричному дослідженню «Похід», який складався з двох запитань: «Якщо б тобі самому дозволили обрати не більше трьох дітей, з якими підеш у похід, кого б ти обрав? Чому?» та «З ким би ти ніколи не пішов, навіть на звичайну прогулянку? Чому?». Метою дослідження «Похід» було визначити реальне розташування дітей у стосунках з однолітками, виявити групи, на які поділяється група, офіційних та неофіційних лідерів, відштовхнутих тощо, та потім отримані результати порівняти з анкетуванням вихователів. Тобто намагалися виявити реальне становище стосунків однолітків сучасних дітей дошкільного віку.
Однак з результатами якісного аналізу результатів виявилось, що за допомогою якісного аналізу не тільки соціометричні дані. За характером відповідей, знову ж таки, дітей можна було умовно поділити на чотири групи:
Перша група дітей (10,1%) з легкістю та впевненістю визначилися з трьома дітьми, яких вони би обрали, та дали чіткі пояснення свого вибору: «Тому, що ми друзі», «З ними цікаво гратися», «Вони хороші» тощо. Декому було навіть замало трьох кандидатур. Окрім цього, багатьом дітям (34%) було важко визначитись з тим, кого вони б ніколи не взяли з собою.
До другої групи дітей (29,7%) ми віднесли тих дошкільнят, які визначили одного чи двох товаришів, з якими хотіли б залюбки піти у похід, але й дуже чітко перелічили тих, кого б ніколи не взяли (від трьох і більше дітей).
Дослідження показують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей.
Висновки. Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму - актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини характеризуються дружнім співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.
Якість життя кожної людини та суспільства в цілому залежить не лише від соціально-економічних умов, а й від наявності та використання накопиченого людством духовного багатства, ціннісних норм та ідеалів. Просте накопичення духовної спадщини, декларація ціннісних норм поведінки, а не дієве їх упровадження в життя індивіда, суспільства та людства в цілому призводить до руйнування ціннісної основи існування людей на Землі.
Глибока криза морального духу людини, знищення її гідності прирікає нас на життя, для якого стає характерним простий спосіб виживання. Саме тому на сьогодні виокремлюється важлива проблема впровадження у життя ціннісних орієнтирів, що виконують роль інструментарію забезпечення гідного людського існування, самореалізації кожної особистості. Цивілізаційні зрушення, що є базовим підґрунтям сучасного соціуму, набувають гуманістичного спрямування, для якого притаманним стає людський вимір. Ставлення до людини як найвищої суспільної цінності, створення найдоцільніших передумов для формування її особистісної сутності, реалізації її потенційних можливостей виокремлюються у прерогативні важелі існування людської спільноти.
Список використаних джерел:
1. Пісарєва О. В. Ціннісні орієнтири як основа особистісного розвитку дитини. Становлення цінностей у психологічному вимірі соціального буття особистості. Соціальна мужність як цінність. Матеріали Міжнародної науковопрактичної конференції. Кам янецьПодільський : Аксіома, 2010. 869 с.
2. К проблеме формирования ценностных ориентации и социальной активности личности: Сб. науч. Трудов. Под ред. В. С. Мухиной. М., 1979. 100 с.
3. Космачева, Н. В. Психологические основы формирования нравственных ценностных ориентаций у дошкольников. Сборник научных статей аспирантов и соискателей. Вып. III. Коломна : КГПИ, 2004. 759 с.
4. Кравцова Е. Ребенок внутри общения: как дети дошкольного возраста общаются друг с другом. Дошкольное образование. 2005. № 4. 690 с.
5. Курочкіна І. М. "Про культуру поведінки й етикеті". Дошкільне виховання. 2003. № 10. 354 с.