Виготовлення мила з жиру

Зробила

Кепте софія

Учениця 10А

• Серед хімікатів, що ми використовуємо в побуті перше місце займають миючі засоби. Найважливішим із миючих засобів досі залишається мило. Милами є солі вищих жирних кислот, що містять іони лужних металів – перш за все, стеарат, пальмі тат і олеат натрію, тобто натрієві солі стеаринової, пальмітинової і олеїнової кислот. Ці жирні кислоти поширені в природі. Вони є головною складовою частиною багатьох жирів рослинного і тваринного походження.

• в жирах вони містяться не у вільному стані, а у вигляді складних ефірів з трьохатомним спиртом – пропантріолом (гліцерином). Взагалі жири – це складні ефіри жирних кислот і глицерину. Дуже давно люди навчилися розщеплювати жири шляхом кипіння з розчинами лугів.

• Об’єм сучасного котла для варіння мила – декілька кубічних метрів. Його нагрівають водяною парою, яку частково вводять в реакційну масу, підтримуючи її в стані інтенсивного перемішування, а частково пропускають в змієвик для зовнішнього обігріву котла. Для виготовлення мила в лабораторних умовах замість котла можна використати фарфорову чашку, яку необхідно нагрівати на водяній бані. Сировиною може бути будь-який жир або олія, але в залежності від властивостей вихідних речовин, ми отримаємо мило різної консистенції та різної якості. В миловарній промисловості як сировину використовують не тваринні, а рослинні олії та жири.

• Залежно від використаного жиру, отримаємо різні мила. Із багатьох жирів і олій утворюються не тверді, а рідкі мила, які нерідко важко відділити відсолюванням. Але із оливкової і касторової олії отримують дуже тверді мила. Тому миловари повинні добре знати властивості жирів, що отримувати з них мила високої якості. Необхідно постійно провіряти та враховувати якість жирів.

• В даний час для приготування мила широко використовують синтетичні жирні кислоти. Порівняння формул насиченого вуглеводня (алкану) і жирної кислоти показує, що жирна кислота утворюється з алкану в результаті приєднання до нього двох атомів кисню. Тому хіміки намагаються отримати синтетичні жирні кислоти окисляючи алкани киснем повітря за певних умов

• В промисловості окисляють алкани, що входять до складу середньої за температурою плавлення фракції парафіну, тобто містять від 12 до 20 атомів Карбону в молекулі. Через розплавлений парафін за температури 1100 С довго продувають повітря. При цьому каталізатором служить калію перманганат, присутність якого покращує склад продуктів окиснення.

• Приготування мила в домашніх умовах – це забута найдавніша традиція (мильну фабрику знаходили навіть на місці Помпеї). З кожним тисячоліттям вона все більше удосконалювалася. І домашнє мило має розподіл за структурою: з ефірними оліями, з натуральними скрабами і барвниками.
• Варіння мила – це складний процес, що вимагає підготовки і дотримання всіх правил безпечної роботи, тому що в приготуванні використовується агресивна речовина - луг (КОН, NaOH). Мило в домашніх умовах варто варити тільки з натуральної сировини (тваринних чи рослинних жирів) із додаванням каустичної соди. При варінні жири омилюються і перетворюються в мило

• Потрібно запам’ятати, що нагрівають доти, поки основа не розплавиться, при температурі – 650 C. Після цього можна додавати ароматичні чи ефірні олії. При фарбуванні можна використовувати усе, що вам захочеться (але врахуйте – чим більше барвників, тим більш кольоровою буде піна). Якщо ви хочете зробити мило-скраб, то додайте зерна вівсянки чи кави, а якщо зволожувальне, то масла, пшеницю, манго чи мигдаль. Розливати мило можна в будь-яку формочку

• щоб легше було виймати засохле мило, формочку спочатку можна змастити вазеліном. Якщо ви все-таки забули змастити формочку, то можна покласти форму в морозильник на 5 хвилин і потім облити киплячою водою. Мило готово до використання тоді, коли воно цілком затвердне.

Конец спасибо за внимание