Відповіді на питання

Ім'я файлу: відповіді на питання.docx
Розширення: docx
Розмір: 163кб.
Дата: 08.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
задачі 1-10.docx
задачі1.docx
11-20 задачі.doc
Практичні ЕКономіка.docx

Відповіді на питання

Практична робота № 1

1. Що є об'єктом і предметом вивчення економіки туристичного бізнесу?

2. Що обумовило виникнення туризму?

3. Як розвивався туризм та які етапи розвитку він пройшов?

4. У чому полягає економічна сутність і завдання туристичної діяльності?

5. Дайте законодавче визначення туризму і туриста.

6. Розкрийте поняття «туристична послуга» та «туристичний продукт».

1. Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи раціонального поєднання та ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства. При цьому економічні та організаційні питання розглядаються у тісному зв’язку з технікою і технологією.

Об'єктом вивчення економіки підприємства (ЕП) є економічні процеси, що

відбуваються на підприємствах як первинних ланках економічної системи.

2.3. В історії виникнення та розвитку туризму можна виділити чотири етапи:

Перший етап (до початку 19 століття) - передісторія туризму. Туризм має глибоке історичне коріння, оскілки подорожі були відомі людству з найдавніших часів. Утворення перших держав Стародавнього світу (І тисячоліття до н.е.) сприяло розвитку культурного обміну і торгівельних зв’язків між народами. 2-й етап 19 століття - поява спеціалізованих структур для надання туристичних послуг. Почали виникати перші підприємства, що спеціалізувались на обслуговуванні подорожуючих.

3-й етап -з початку 20 століття-до розв’язання Другої світової війни - Початок становлення масового туризму. Саме в цей період з’являються паростки масового туризму. 4-й етап після Другої світової війни до сьогоднішнього дня - Масовий туризм.. Саме в цей період туризм набуває дійсно масовий характер: з предмету розкоші він стає необхідністю для більшості населення високо розвинутих індустріальних країн.

4. Економічна діяльність у галузі туризму полягає в ефективному використанні наявної та створенні нової матеріально-технічної бази, збільшенні валютних надходжень до бюджету держави, кооперуванні коштів суб'єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволенні його різноманітних потреб, розвитку суб’єктів туристичного бізнесу, основними завданнями яких є створення туристичного продукту; формування ринку туристичних послуг; удосконалення інфраструктури туризму; надання туристичних послуг, розвиток внутрішнього та іноземного туризму.

5. Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не

забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;

Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;

6. Туристичні послуги - послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

Туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги.

Практична робота № 2

1.Поясніть поняття «підприємство».

2.Які основні завдання та напрямки діяльності підприємств?

3.Назвіть основні законодавчі акти які регулюють діяльність підприємств?

4.Охарактеризуйте основні риси підприємства.

5.Як класифікують підприємства?

6.Що таке зовнішнє середовище функціонування підприємств?

7.Дайте визначення поняття «ринок».

8..Назвіть функції ринку.

9..Які є види ринків?

10.Які є типи ринків?

11.Що таке ринкова інфраструктура?

1. Підприємство - основна ланка народного господарства, самостійний економічний суб'єкт, який забезпечує виробництво більшості товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку). Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти.

2. У зв'язку з цим підприємство виконує такі функції:

- виробничо-технічна – полягає у виробництві товарів і послуг, на які нині є попит. Підприємство повинне створити якісний, конкурентноспроможний товар;

- соціальна - підприємство є основним місцем працевлаштування громадян і джерелом їх особистих доходів. Воно сплачує податки до держбюджету, до пенсійного фонду, фонду соціального забезпечення. Підприємство забезпечує своїх працівників не лише роботою, а й гарантує різні види соціальної допомоги (підприємства мають свої дитячі садки, санаторії);

- економічна: підприємство є головним елемент держави. Фактично національне господарство є сукупністю підприємств, що взаємодіють між собою. Саме тут поєднуються людські ресурси суспільства з його виробничими ресурсами. Тут жива праця втілюється у товар (управління процесами виробництва та збуту, укладання контрактів, наймання працівників, вивчення ринків);

- зовнішньо-економічна: представляючи країну на світовому ринку підприємство безпосередньо бере участь у міжнародному поділі праці. Міжнародний поділі праці в свою чергу, так чи інакше впливає на економіку всієї країни, отже, і на кожне підприємство.

3. Правове забезпечення діяльності підприємств визначається законами України, постановами Верхової Ради України, Указами президента, розпорядженнями відповідних галузевих міністерств та відомств (Мінекономіки України, Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України тощо). Закони України об’єднані у Господарському кодексі України, який регламентує: можливі форми підприємницької діяльності та суб’єкти господарювання; основні засади господарської діяльності підприємств; майнову основу господарювання; господарські зобов’язання; відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарювання та спеціальні режими господарювання.

4. Основні риси підприємств:

а) економічна відособленість:

• майнова;

• закінчений виробничий цикл;

• свої економічні інтереси.

б) технологічна відособленість, тобто завершений технологічний цикл;

в) юридичне оформлення власності (свій статус, баланс, розрахунковий рахунок);

г) участь в суспільному розподілі праці (залежність від інших фірм).

Основні форми ділових підприємств – фірм – це організаційно - правові форми підприємницької діяльності:

• індивідуальне (одноосібне) підприємство;

• товариство (партнерство);

• корпорація (акціонерне товариство)

6. Зовнішнє середовище – це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії. Середовище прямої діїна організацію (так зване мікросередовище) утворюють певні суб'єкти – споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово- кредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти.

7.8. Ринок – це система екон. відносин та зв’язків між споживачами та

торговельними посередниками з приводу руху грошей, товарів та послуг, що відобр. екон. інт. суб’єктів ринкових відносин.

Умови винекнення функціонування ринку:

• суспільний поділ праці

• економічна відокремленість суб’єктів господарювання

• вільний обмін ресурсами

Ознаки:1) наявність і функціонування різноманітних форм власності та форм

господ. 2) свобода підприємницької діяльності 3) вільне ціноутворення 4) вільний вибір контрагентів – покупців , продавців товарів та послуг. 5)Конкуренція 6) вільне перем .капіталів між галузями економіки і регіонами 7)відкритість національної економіки

Функції ринку:

Регулююча-ринок через механізм ринкових законів встановлює необхідні

пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та

техніки у вир. — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;

Стимулююча - ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;

Розподільча -здійснює розподіл основних виробничих ресурсів, видів діяльності, виробництва певних товарів та послуг.

Інтеграційна-ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи

формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

9. 10. Залежно від того, що є предметом купівлі-продажу, розрізняють такі види ринків:

1.Фінансовий (у вузькому розумінні – грошовий ринок). До нього входять:ринок готівки, ринок боргових зобов’язань (державних і приватних облігацій), спекулятивний ринок грошей та ринок інших (крім облігацій) цінних паперів – акцій, сертифікатів.

2. Ринок робочої сили, що на поверхні явищ виступає як ринок праці. Ринок робочої сили – надзвичайно складний. У ньому виділяють ринки професійні, галузеві, регіональні та ринки робочої сили окремих сфер народного господарства (матеріального і нематеріального виробництва).

3.Ринок предметів споживання. Складовими елементами цього ринку є

виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, пральних машин тощо) та поточного споживання.

5.Ринок послуг. Послуга – це особлива споживна вартість процесу праці, виражена в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу й суспільства. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, матеріальними благами) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з

процесом її створення, з діяльністю. Поряд з предметами споживання, які існують у вигляді товарів, існує певна кількість предметів споживання у вигляді послуг. Тому послуги не можна зберігати, транспортувати.

11. Ри́нкова інфраструкту́ра — це різні установи, підприємства, організації, щообслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це — біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері. Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше вкладати й використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ.

Практична робота №3

1. Поясніть поняття «активи підприємства»?

2.Охарактеризуйте склад активів підприємста?

3.У чому сутність основних засобів підприємства?

4.Охарактериуйте процес формування активів підприємста?

5.Які існують види оцінок основних фондів?

6.Які існують види зносу основних фондів?

7.Поясніть поняття «амортизація основних фондів»?

8.Які основні показники використання основних виробничих фондів?

1. Активи підприємства – це засоби господарюючого суб‘єкта, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою отримання прибутку. Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигід у майбутньому. Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємтвом, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їхрозміщення та використання.

2. Згідно ПБО 2 Баланс і активи підприємства поділяються на обортні та необоротні активи. Оборотні активи- це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використаннї, а таклж інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Операційний цикл- це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності та отримання коштів від реалізації вирообленої з них прдукції або товарів і послуг.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

I розділ- необоротні активи;

II розділ – оборотні активи;

III розділ- витрати майбтніх періодів.

До необоротніх активів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторськазаборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

3. Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою

використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання їх в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року .Одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт. Окремим об'єктом основних засобів є закінчений пристрій з усіма приладдям і пристосуваннями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, або частина такого активу - що контролюється підприємством.

4. Формування активів підприємства пов’язане з трьома основними етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:

1. Створення нового підприємства Це найбільш відповідальний етап формування активів, особливо при створенні великих підприємств. Активи, що формуються на цьому етапі, визначають потребу в стартовому капіталі, умови отримання прибутку, швидкість обороту цих активів, рівень їхньої ліквідності тощо.

2. Розширення, реконструкція та модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активів підприємства можна розглядати як постійний процес його розвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу. Розширення і відновлення складу активів діючого підприємства здійснюється відповідно до стратегічних завдань його розвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів.

3. Формування нових структурних одиниць діючого підприємства, наприклад, дочірніх підприємств, філій тощо. Цей процес може здійснюватися шляхом формування нових структурних майнових комплексів за рахунок нового будівництва або придбання готової сукупності активів у формі цілісного майнового комплексу. Варіантами такого придбання є приватизація діючого державного підприємства, купівля збанкрутілого підприємства тощо.

5. 6. Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, об’єм, кількість одиниць обладнання тощо)

використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання і т.д.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

7. Амортизáція (лат. amortisation — погашення, сплата боргів) — те ж що

і амортизаційні відрахування — процес поступового перенесення вартості основних засобів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.

8. Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів і удосконалення планування капітальних вкладень потрібен аналіз показників, які характеризують рівень використання засобів праці на промисловому підприємстві.

Розрізняють такі основні загальні показники ефективності використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, рентабельності основних фондів.

У випадку, якщо кількість продукції і виробничих фондів задана в натуральній формі, ці показники мають натуральну форму, якщо ж дані у грошовій - вартісну.

Практична робота № 4

1. Що таке категорії персоналу?

2. Розкрийте зміст поняття «продуктивність праці

3. Які показники продуктивності праці Ви знаєте?

4. Які види трудомісткості Ви знаєте?

5. Назвіть основні форми мотивації працівників підприємства.

6. Розкрийте сутність поняття «заробітна плата». Які види заробітної плати

Ви знаєте?

7. Які основні функції заробітної плати?

8. Поясніть поняття «тарифна система оплати праці. Назвіть і

охарактеризуйте основні її елементи.

1. Категорії персоналу – класифікація працюючих (найманих працівників) на основі функцій, які вони виконують у виробництві. Розрізняють дві основні групи найманих працівників робітники і службовці. До робітників відносять осіб, які зайняті переважно фізичною працею у процесі створення матеріальних благ і підтримують у робочому стані машини та устаткування. До службовців належать керівники (працівники, які обіймають посади керівників підприємств та їх підрозділів), фахівці (інженерно-технічні працівники, економісти, бухгалтери, нормувальники юрисконсульти та ін.), агенти архіваріуси, чергові, касири, секретарі-друкарки та ін.

2. Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

3.

4.

Вид	Змістова характеристика
Технологічна трудомісткість	Визначається витратами праці основних робітників (і погодинників, і відрядників). Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів
Трудомісткість обслуговування	Визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва
Вид	Змістова характеристика
Виробнича трудомісткість	Складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи
Трудомісткість управління	Визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців
Повна трудомісткість	Відображає усі витрати праці на виготовлення одиниці продукції (це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу)
За характером і призначенням:
Нормативна	Визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг), розраховані згідно з чинними нормами
Фактична	Виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг)
Планова	Затрати праці на одиницю продукції (роботу, послугу) з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості

5.

6. Заробі́тна пла́та, — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

7. Функція заробітної плати – це її призначення, роль, складова сфери практичної діяльності в узгоджені і реалізації інтересів головних суб’єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців.

Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тем, що вона має виконувати такі основні функції: відтворювальну, стимулюючу, оптимізаційну, регулювальну, соціальну.

Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їх родини необхідними життєвими благами для відновлення витраченої в процесі виробництва робочої сили та для відтворення поколінь. Реалізація цієї функції забезпечується встановленням державою гарантованого мінімуму заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від особистого вкладу працівника та результатів діяльності всього колективу підприємства. Ця залежність повинна постійно стимулювати працівника в покращенні результатів своєї діяльності. Реалізація цієї функції забезпечується розробкою на підприємстві ефективних систем оплати та преміювання праці, залученням працівників до управління підприємством та ін.

Оптимізаційна функція забезпечує певні пропорції в зростанні рівнів заробітної плати та продуктивності праці. Призначення цієї функції на рівні держави полягає в зв’язку платоспроможного попиту та товарної пропозиції, а на рівні підприємства – в забезпеченні ефективності виробництва на засадах випереджаючого зростання продуктивності праці над зростанням заробітної плати. Реалізація цієї функції здійснюється запровадженням заходів, які забезпечують зниження заробітної плати в розрахунку на одиницю продукції.

Регулювальна функція вирішує проблеми регулювання вартості робочої сили на ринку праці під впливом співвідношення її попиту та пропозиції і розподілу трудових ресурсів за регіонами, галузями, підприємствами з урахуванням як особистих інтересів працівника щодо сфери прикладання своєї праці та інтересів ринкового виробництва, зумовлених економічною кон’юнктурою.

Соціальна функція покликана забезпечити рівну заробітну плату в однакових умовах праці та усунення будь-якої дискримінації в оплаті праці. Реалізація цієї функції забезпечується поєднанням державного та договірного регулювання заробітної плати.

Крім вищезазначених функцій, які відображають сутність заробітної плати, розглядаються ряд інших: вимірювально-розподільча, ресурсно-розміщувальна та функція формування платоспроможного попиту населення.

Вимірювально-розподільча функція заробітної плати спрямована на відображення міри живої праці при розподілі фондів споживання між найманими працівниками та власниками засобів виробництва. За допомогою заробітної плати визначається індивідуальна частка в фонді споживання кожного учасника виробничого процесу відповідно до його трудового внеску.

Ресурсно-розміщувальна функція спрямована на оптимізацію розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах. У сучасних умовах, коли державне регулювання в сфері розміщення трудових ресурсів мінімальне, а формування ефективного ринку праці можливе лише при наявності вільного вибору працівником місця праці, намагання підвищити свій життєвий рівень, зумовлює переміщення з метою пошуку роботи, яка би максимально задовольнила його потреби.

8. Тарифна система - сукупність норм і нормативів, які забезпечують диференціацію оплати праці виходячи з відмінностей у складнощах виконуваних робіт і умов праці, її інтенсивності та характеру. Вона складається з таких основних елементів: тарифно- кваліфікаційний довідник, тарифна сітка, тарифні розряди і відповідні до них коефіцієнти, тарифні ставки (зокрема 1-го розряду), доплати до тарифних ставок та надбавки завідхилення від нормальних умов праці .

Практична робота № 5

1. Назвіть особливості функціонування кадрової служби в готелі?

2. Пояснити суспільне значення праці працівників туристичної сфери?

3. Перелічити і обґрунтувати класифікацію трудових ресурсів в туризмі?

1. Функції кадрової служби в готелі пов’язані з:

— підбором, прийманням на роботу, оцінюванням якості персоналу, навчанням персоналу готелю;

— улагодженням конфліктів, формування корпоративної свідомості;

— розробкою посадових інструкцій і функціональних технологій для персоналу;

— оцінкою і допомогою у поліпшенні умов праці працівників;

— допомогою керівникам підрозділів готелю у роботі з персоналом;

—підвищенням кваліфікації співробітників;

—заохоченням і мотивацією персоналу та ін.

Функції служби також пов’язані із веденням особистих справ усіх працівників готелю, укладанням угод для проведення навчання, підвищення кваліфікації персоналу. У структурі кадрова служба найчастіше складається з відділу кадрів, відділу охорони праці, учбово-тренінгового центра.

2. Персонал є дуже ефективним для досягнення маркетингових цілей туристичного підприємства, а особливо у такій діяльності, як пошук клієнтів, комунікації з ними, продаж, обслуговування і збір інформації. В умовах висококонкурентного ринку персонал з продажу працює для задоволення клієнтів і прибутків фірми. Для досягнення цих цілей персонал з продажу, окрім традиційних умінь з реалізації, мусить виявити здатність аналізувати і планувати маркетингову діяльність.

Рівень обслуговування туристів у туристичній агенції, готелі чи ресторані формує їх думку про ціле підприємство. Однією з ознак професійного обслуговування клієнтів є ввічливість. Повага до клієнта, товариська атмосфера, що його оточує, викликає у туриста почуття психологічного комфорту. Якщо персонал є неуважним, то малоймовірно, щоб турист забажав ще раз скористатися послугами цього туристичного підприємства (наприклад, повернувся до готелю, незважаючи на його добре розміщення чи хороше оснащення). Завданням персоналу туристичного підприємства є надання того, що потрібно туристу: гідного обслуговування, виняткової атмосфери, спокою, дружнього та приємного ставлення, а найважливіше — гостинності. Важливою є готовність до надання допомоги, яка проявляється в уважному ставленні до гостя, а також у пропозиції додаткових послуг. Створення високих стандартів послуг є одним із способів пошуку нових та збереження існуючих клієнтів.

3. Трудові ресурси підприємства - це кадровий персонал, що виступає як сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві. Вони є активною частиною ресурсного потенціалу суб'єкта підприємницької діяльності. Від трудових ресурсів підприємства варто відрізняти його кадровий потенціал, який виступає як сила (можливість), закладена в ресурсах. Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку і/або мають досвід практичної роботи. Залежно від виконуваних функцій і професіоналізму працівники туристичних організацій поділяються на п'ять категорій: керівники, фахівці, службовці, робітники молодший обслуговуючий персонал.

Керівники - працівники, що посідають посади керівників підприємства і структурних підрозділів, а також заступники на таких посадах: директори, начальники, завідувач, головні фахівці (головний бухгалтер, головний інженер та ін.). Працівники цієї категорії, як правило, мають вищу спеціальну освіту і значний стаж роботи за фахом. Вони організовують виробництво туристичних продуктів і послуг, ухвалюють управлінські рішення, вирішують складні виробничі завдання, усувають конфлікти.

Фахівці - працівники, що мають вищу або спеціальну освіту, володіють спеціальними знаннями та навиками і посідають такі посади: бухгалтери, економісти, техніки, юристи та ін. Службовці - працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування і діловодство: касири, діловоди, секретарі, експедитори та ін. Працівники цієї категорії, як правило, мають середню технічну освіту або свідоцтво про закінчення спеціальних курсів. Робітники - працівники, безпосередньо зайняті виробництвом туристичних продуктів і послуг. У турфірмах до них можна віднести менеджерів з розробки турів, у готелях - покоївок, в ресторанах - офіціантів.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас