Ім'я файлу: Відповідальність дорослого за дитячу гру.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 24.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
ТЗ_Гель-лаки..docx
Teaching Phonics in Elementary Schools.docx
РЕФЕРАТ СЕРГЕЯ 2.docx
1 змістовий модуль по екології.Реферат..docx
№ЦЛ-0038 - інструкція для провідників..doc
Педагогічна_діагностика.docx
Конструювання-та-моделювання-одягу_Михайлова-2019.docx
811.doc
kazedu_179282.docx
я под рево.docx
Практика_ Бондаренко.docx
Медична деонтологія в роботі лікаря-анестезіолога (Шинкарь).docx
реферат Емпірична школа управління (П. Друкер, Р. Девіс, Л. Ньюм
Система керування кольором Засоби контролю якостi кольоропередач
matios-mariia-vasylivna-solodka-darusia15283.pdf
Конфліктологія.doc
Дипломна робота Кубрякова Вікторія ХЧ-4-14ск.pdf
Основи методології.docx
НЕ 1.4 машинобуд.doc
694_метод_указ_диплом_ук.doc

Відповідальність дорослого за дитячу гру: стратегічний орієнтир

Дорослі не завжди всерйоз сприймають переконання науковців про значення спільної з однолітками гри для розвитку дитини. Вони вважають: якщо діти займаються корисними справами, тобто присвячують свій вільний час різним видам діяльності, як-от розгля­дання книжок, спілкування з дорослими й однолітками тощо, то їх­ній розвиток відбувається нормально. Батьки й педагоги не завжди помічають того, що в житті дітей немає або майже немає ігрової ді­яльності. Тоді як відсутність гри, зокрема сюжетно-рольової, у до­шкільному віці гальмує активний розвиток психічних процесів, новоутворень дошкільного дитинства. У дітей, які не мають досвіду спільної з однолітками творчої сюжетно-рольової гри, спостерігаєть­ся зниження здатності творчо мислити, гальмується засвоєння норм спілкування.

У дошкільному дитинстві гру розглядають як провідний вид діяльності тому, що в ній створюється зона найближчого роз­витку дитини, проявляються та розвиваються психічні проце­си та новоутворення дошкільного віку, відбувається освоєння соціального простору через спілкування з дорослими та одно­літками.

Спільна гра: складно, але перспективно

Із практики психолого-педагогічного аналізу дитячих ігор відо­мо, що прояв цікавості до спільних ігор з однолітками, колективних за своєю природою, починається в молодшому дошкільному віці.

Поступово відбувається перехід від ігор «поруч» до ігор «разом», діти починають самостійно спілкуватися з іншими дітьми, взаємоді­яти у процесі спільної гри.

Спільна з однолітками гра містить величезний потенціал для психологічного розвитку дитини. Якщо в індивідуальній грі, яка будується як реалізація афективних внутрішніх програм дитини, зміна сюжетних подій може бути випадковою, неусвідомленою, то спільна гра потребує ігрової ситуації. У такій грі дитині важливо не лише усвідомити свій задум, а й зрозуміти задум партнера.

Складність спільної гри обумовлена тим, що кожна дитина має своє уявлення про розгортання сюжету, яке пов'язане з її інтереса­ми, досвідом, можливостями. Аби прийняти ігровий задум партнера й змінити власний задум для того, щоб виробити загальну сюжетну лінію, дошкільник має діяти гнучко, уміти оперувати образами пер­сонажів, подіями тощо.

У спільній грі виникають ситуації, коли уявлення партнерів про розвиток сюжетної лінії розходяться або учасники гри прагнуть ре­алізувати ролі, які не пов'язані між собою. У цьому випадку успішне продовження спільної гри залежить від уміння дітей домовитися — запропонувати партнеру додати сюжетну подію, що поєднає обидві ролі, або добудувати, послідовно продовжити розвиток сюжетної події, яку запропонував партнер.

Налагодження взаємодії під час сюжетно-рольових ігор

Оскільки з-поміж усіх специфічно дитячих видів діяльності важливий вклад в емоційний, соціальний, інтелектуальний та вольо­вий розвиток дитини здійснює сюжетно-рольова гра, варто зосере­дитися на особливостях її перебігу у взаємодії з однолітками.

Специфіка творчих сюжетно-рольових ігор полягає в тому, що вони — колективні, не регламентовані дорослим. Це дає змогу педа­гогу опосередковано впливати на рівень сюжетно-рольових ігор ді­тей через збагачення їхнього досвіду спільної взаємодії з однолітка­ми. Такі ігри здебільшого спрямовані на взаємодію з однолітком як партнером по грі. Діти під час сюжетно-рольових ігор самостійно ви­значають зміст гри та обирають сюжет, розподіляють ролі, встанов­люють правила згідно з логікою розгортання ігрових дій.

Сюжетно-рольові ігри надають дошкільникам змогу засвою­вати дієву сторону спілкування, що проявляється у бажанню грати разом, умінні налагодити та зберегти контакт на засаді партнерських взаємин, отриманні та передаванні інформації про довкілля, плануванні та керуванні спільною самостійною творчою діяльністю.
Формування комунікативної поведінки

Розвиток комунікативної поведінки дошкільника, спрямованої на взаємодію з однолітками, починається з процесу засвоєння со­ціально-рольового простору, нових форм спілкування у творчій грі. Прояв готовності до такого засвоєння засвідчує перехід до наступно­го етапу розвитку комунікативної поведінки — формування вміння узгоджувати свої бажання з інтересами інших учасників гри. Ви­никнення нових взаємин між рівними суб'єктами у вільній діяльнос­ті активізує розвиток нових функцій спілкування. Відтак розпочина­ється процес засвоєння дошкільниками системи суб'єкт-суб'єктних відносин у структурі ігрової діяльності.

Опанування дошкільниками комунікативних дій свідчить про готовність налагоджувати взаємодію з іншими людьми.

У сюжетно-рольовій творчій грі комунікативні дії дошкільники можуть проявляти по-різному на кожному її етапі. Певною мірою такі дії вказують на успішний процес розгортання ігрової діяльності і мають різні завдання, як-от:

  • встановлення контакту — контактовстановлювальні дії;

  • налагодження зворотного зв'язку — емотивні дії; передавання та отримання інформації — когнітивні дії;

  • управління ходом гри — регулювальні дії.

Реалізація цих завдань відбувається у виконанні таких функцій спілкування в ігровій діяльності, як-от:

  • фатична — налагодження та підтримання контакту; діти прагнуть привернути увагу однолітків до своїх ігрових дій, цікав­ляться іграми інших дітей, бажають взяти участь у спільній грі з партнером;

  • емотивна — встановлення зворотного зв'язку під час спіль­ної гри, коли дитина передає своє ставлення до партнера в ігрових та позаігрових стосунках; розуміє бажання партнера по грі;

  • інформативна — передавання й отримання інформації про свій задум (розповісти), узгодження своїх знань із знаннями партне­ра (запитати); сприймання думки партнера по грі (вислухати).

  • управління та планування спільної гри — переконання або нав'язування партнеру своєї думки щодо вибору та зміни сюжету (перші прояви з'являються вже у дітей молодшого дошкільного віку); уміння погоджуватися з думкою партнера по грі, якщо вона корисна для спільної гри; узгоджувати свої дії з рольовими вимогами спільної гри.

Сформовані комунікативні дії є передумовою набуття до­шкільниками комунікативної компетентності.

Комунікативну компетентність ми розглядаємо як рівень навченості взаємодії із оточенням, який потрібен індивіду для того, щоб у межах своїх здібностей і соціального статусу успішно функ­ціонувати в певному суспільстві. Забезпечення дорослими сприят­ливих умов для засвоєння навичок спілкування у творчий грі дає змогу дошкільнику включатися в міжособистісну взаємодію, самостійно відобра­жати у грі світ дорослих, відтворювати ігрові та встановлювати реальні стосунки з іншими дітьми. Усі ці навички і є осно­вою для формування комунікативної ком­петентності, а відтак і успішного оволо­діння будь-яким видом діяльності.

Сформована комунікативна ком­петентність дошкільників свідчить про успішне опанування дитиною соціально-рольового простору в са­модіяльній грі і розширення соці­альної компетентності дитини.

Педагогічний супровід ігрової діяльності

Вплив дорослих на становлення та розвиток дитячої ігрової діяльності полягає передусім у створенні такого розвиваль­ного середовища, у якому дитина вчиться способів отримання інформації, розвиває психічні процеси (увагу, пам'ять мислення, уяву), що забезпечують набуття, збереження і головне — творче за­стосування отриманої інформації.

Особливу увагу під час педагогічного супроводу ігрової діяль­ності слід приділяти ігровій взаємодії та спілкуванню дошкільників як чинникам, що забезпечують формування проектної, кооперацій­ної та організаційної грамотності дитини. Адже по ходу розгортання задуму (сюжету, теми, ідеї) дошкільники вчаться продукувати ідеї, створювати (проектувати) пропозиції, задуми; знаходити однодум­ців, погоджувати свої дії з партнерами, виявляти свою активність в умовах коопераційної взаємодії з людьми. Тим самим вони виявляють та розвивають свою соціальну компетентність. Тобто особистісний рівень досягнень, розвиненість різного роду компетенцій (соціальної, пізнавальної, комунікативної) виступають критерієм ефективності педагогічних впливів дорослих на ігрову діяльність до­шкільників.

Уміти керувати сюжетно-рольовими іграми дітей — означає створювати умови для прояву їхніх зростаючих можливостей, підтримувати активність, збагачувати інтереси та сприяти по­яві нових зацікавлень, тем, сюжетів, які відображатимуться в ігровій взаємодії дошкільників.

Пошук такого формату взаємодії дорослого з дітьми, у якому повноцінне місце займає ігрова діяльність, дав нам змогу науково об­грунтувати та впровадити в освітній процес дошкільних навчальних закладів інноваційний формат організації життя дітей — психолого- педагогічне проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку». У такому форматі сюжетно-рольова гра дітей як прояв творчого рівня будь-якої діяльності виступає критерієм ефектив­ності педагогічних впливів дорослих та критерієм оцінки психічно­го розвитку дитини. Саме рівень сюжетно-рольової гри демонструє досягнення емоційного, пізнавального, соціального розвитку, сформованість цінностей як регуляторів поведінки та взаємодії дитини з ровесниками й дорослими.

Розвиток психологічних досягнень дітей у сюжетно-рольовій грі характеризує їхню соціальну та інтелектуальну активність у тій мірі, у який сформовані різні форми взаємодії дитини з оточенням. Тому сюжетно-рольова гра є маркером, який вказує на інтерес дити­ни до світу людей та предметно-практичного оточення, вказує на її психологічні можливості та спроможність взаємодіяти зі світом, про­явити наполегливість в досяганні мети — задуму діяльності.

Гармонійний розвиток усіх складових будь-якої діяльності — Хочу! (мотив) Можу! (інструментальні, операційні можливос­ті) та Буду! (довільна регуляція діяльності) — забезпечує дити­ні природний невимушений приріст величезного обсягу знань як кінцевого результату самої діяльності.

Гра дарує дошкільникам простір вибору діяльності й засобів організації свого життя в визначених межах, відчуття своєї ціннос­ті, значущості, людської гідності. У грі проявляється інтерес дитини до людей та до життя, формується почуття зрослих можливостей і як результат — такі психологічні новоутворення, як-от цілепокладання, креативність та самовиховання, що є перспективою для психічного розвитку дитини.

Отже, розвиток ігрової діяльності дошкільників безпосеред­ньо пов'язаний із партнерською взаємодією, а забезпечення умов для повноцінної дитячої гри лежить у зоні відповідальності дорос­лих. Становлення партнерської взаємодії в дошкільному дитинстві є процесом розвитку нових форм спілкування, що характеризуєть­ся переходом від дії до взаємодії, від відчуття до співчуття, від сприй­няття до прийняття, від управління до спільного планування. Усі зазначені досягнення є необхідними передумовами розвитку складніших форм навчальної, а відтак і трудової діяльності.

Отже_:
Мета спілкування дошкільників під час гри:

на соціально-рольовому рівні — виконання очікуваної ролі, яка демонструє знання норм соціального середовища

на діловому рівні—організація спільної діяльності, пошук ефективних засобів партнерства; на особистісному рівні—задоволення потреби у взаєморозумінні, прояві емпатії до партнера

Розвививальні можливості сюжетно-рольової гри

Для Дітей:

  • прищеплення навичок соціалізованої поведінки

  • пробудження потенційних сил та можливостей

  • розвиток комунікаційних, організаційних, пізнавальних, образотворчих здібностей

  • формування передумов наступної провідної діяльності — навчальної

  • виховання особистісних якостей, які засвідчують сформованість психологічних новоутворень дитинства

Для педагога:

  • формування конструктивних форм та стилю взаємодії з дітьми

  • пізнання дітей — їхніх нахилів, бажань, здібностей, індивідуальних особливостей

  • забезпечення ефективного розвитку дітей завдяки створенню умов для самодіяльної творчої сюжетно-рольової гри як провідного виду діяльності

  • створення й наповнення разом з батьками розвивального середовища як умови розвитку та саморозвитку дитини

скачати

© Усі права захищені
написати до нас