Ім'я файлу: iсторiя Кременецького замку.doc
Розширення: doc
Розмір: 48кб.
Дата: 19.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
курсовая работа мотивація.docx
_Garyachi_solodki_stravi__36.doc
Міністерство освіти і науки України.doc
81266.docx
РОБОЧИЙ ЗОШИТ Лежавська печать.docx
2 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 2 bn.docx

Відновлення культурних пам’яток у межах проекту «Велика реставрація» 2021

У центральній частині міста Кременця на горі, яку в народі називають Боною, на висоті 397 метрів над рівнем моря, збереглися руїни древнього замку. Це був один із найстаріших та найбільш неприступних замків Волині. Він, як припускають учені, існував уже в IX ст н.е. З історії відомо, що слов’янські племена дулібів та волинян, які проживали тут з IV-V століття н.е., терпіли насилля від аварів, норманів та хозар. Зрозуміло, що через ці набіги ворожих племен слов’яни вибирали для проживання безпечні та недоступні місця, які добре укріплювали. При таких обставинах виникло укріплення і на Замковій горі.

Перша літописна згадка про Кременецький замок датується 1227 роком, коли в Галичині правив тесть Данила Галицького Мстислав Мстиславович Удатний; в цьому ж році на землях Волині і Галичини з’явилися війська угорського короля Андрія, якому за короткий час вдалося захопити руські міста Теребовль і Тихомль, звідки він попрямував до Кременця. Саме тут, під стінами Кременецького замку, Мстислав Удатний розбив війська угорського короля.

На початок XIII століття замок займав ціле плато гори. Дитинець розміщувався у крайній частині гори і видавався у сторону долини та мав у плані неправильну форму. З напільної сторони стіни тягнулися прямою лінією від краю до краю гори, а в іншій частині плато повторювали конфігурацію мису. Всі стіни і башти було збудовано з дерева.

Друга літописна згадка про замок датується кінцем 1240 року в період татарського нашестя, коли після зруйнування Києва татари рушили на захід. Кременчани, які в той час були у Києві і зуміли вирватися з кільця ворожого оточення, попередили гарнізон Кременецького замку про біду. Місцеві жителі заздалегідь облили гору водою, перетворивши її у неприступну льодяну скелю. Війська хана Батия, які підійшли до Кременця в кінці грудня 1240 - на початку січня 1241 року, зробили спробу зразу здобути замок, але це їм не вдалося. Гарнізон і місцеві жителі мужньо оборонялися. Закінчилися невдачею і ще декілька татарських штурмів. Переконавшись у неспроможності здобути твердиню завойовники вирішили використати свої камнеметальні та стінобійні машини, але і ця спроба була невдалою. Зрозумівши, що татари замку не здобудуть, Батий дав наказ зняти облогу і разом з своєю армією направився в сторону міста Володимира - Волинського.

Після того, як монголо-татарська армія покинула волинську землю, Данило Романович почав відбудовувати розорені міста не зрозуміло та будувати нові укріплення навколо них. Такі дії князя дуже стривожили татар. Для того, щоб розправитися з непокірним володарем Південно-Західної Русі, Золота Орда направляє на Волинь каральний загін на чолі з темником Куремсою. У 1255 році війська татарського воєначальника підійшли до замку і приступили до його облоги; почалася так звана Кременецька або Болоховська війна. Довгий час руський воєвода Андрій, якого залишив у замку князь Данило, вводив в оману Куремсу, говорячи йому, що він, як воєвода отримав ярлик від самого хана Батия на управління Кременцем. Декілька тижнів татари стояли бездіяльно, і цим скористався Данило Галицький, щоб зібрати війська і виступити у похід до Кременця. Коли татари зрозуміли, що їх обманюють, вони зажадали, щоб їм показали цю грамоту, а інакше почнеться штурм замку. Воєвода, щоб виграти час, погодився зустрітися з ворогами і показати грамоту, якої в нього не було. Коли він спустився до Куремси, то нападники схопили його і жорстоко закатували (живцем вирвали серце). Але розпочати штурм татарам не вдалося, тому що підійшли руські війська і розбили ворожу армію.

У 1261 році на територію Галицько-Волинської держави було організовано нову каральну експедицію, на чолі якої стояв досвідчений воєначальник хана Батия Бурундай. Зненацька з’явившись на Волині з великим військом, він зажадав, аби Данило Романович прийшов до нього і поклонився йому як данник. Князь, який на той час не встиг зібрати великої армії, змушений був послати в місто Шумськ заручниками брата Василька, сина Лева, холмського єпископа Іоанна з багатими подарунками. Розгнівавшись на те, що Данило не зустрів його сам, Бурундай наказав знищити всі укріплення навколо міст Волині і Галичини і зруйнувати усі замки. Тоді ж і був знищений Кременецький дерев’яний замок.

У 1340 році землі України перейшли до складу Великого Князівства Литовського. Зрозумівши важливе стратегічне значення Кременця, литовці відновлюють замок на горі. Тепер його будують з каменя вапняка з двома квадратними двоярусними надворотними баштами з арочними готичними проїздами. Товщина оборонних стін становить 2,3 метра, а висота 8-12 метрів; мури завершувалися зубцями-мерлонами.

Під час правління князя Вітовта його брат Свидригайло допомогою волинських бояр зробив спробу захопити владу в державі, але був взятий у полон польськими військами на чолі з Петром Шафранцем-Медуським і ув’язнений у Кременецькому замку під наглядом поляка Конрада Фалькенберга. У 1418 році православна шляхта, що прибула до міста Кременця у кількості 500 чоловік на чолі з князем Федором Даниловичем, раптово напала на польсько-литовський гарнізон замку і звільнила Свидригайла. Під час штурму багато литовців і поляків загинуло. Був серед них і староста Конрад. 1430 року після смерті Вітовта великим князем литовським стає Свидригайло. У цей час Польща починає захоплювати волинські землі. Для того, щоб їх повернути, у тому ж році Свидригайло оголошує війну польській державі. Коронна армія, на чолі якої були Петро Шафранець, Петро Мединський, Дреслав Влостовський і Григорій Кирдеєвич, з двотисячним загоном напали на Кременець. Не зважаючи на чисельну перевагу поляків, здобути замку вони не змогли, але в помсту спустошили околиці міста. За те, що кременчани визволили Свидригайла з полону та затримали польські війська дев’ятого травня 1438 року місту надається Магдебурське право.

Часті вторгнення кримських татар на Волинь у ХVІ столітті заставили її володарів привести свої оборонні споруди до повної бойової готовності. Тому, коли король польський Сигизмунт І передав Кременецький замок у володіння своєму позашлюбному синові князю Янушу, старості Луцькому, біскупу Віленському, то новий власник став дбати про покращення обороноздатності замку. Так він забезпечив його вогнепальною зброєю, збудував біля стін дерев’яний будинок для горнізону, на місці якого згодом було збудовано велику башту, що носила назву Черленої. Крім того князь збудував дев’ять дерев’яних засік, де зберігали харчі для воїнів. Далі Януш за власний кошт почав вибивати в скелі криницю, вибив її більш ніж на дев’яносто метрів, але, на жаль, ця робота після його смерті була припинена.

З ініціативи наступних володарів замку було насипано греблю, що стала єдиною доступною дорогою до воріт замку.

У 1536 році замок разом з містом було передано в управління корелеві Боні Сфорці Арагоні. Вона в свою чергу продовжила укріпляти замок: на Черленій вежі, що нависала над містом, було встановлено чотири потужних гармати, які могли тримати під прицілом будь-який об’єкт міста Кременця. Також було збудовано біля внутрішньої стіни твердині будинок для виготовлення пороху. У 1545 році з’являється перший детальний опис (люстрація) Кременецького замку, зроблений за наказу Сигізмунда І , в якому говорилося, що в замку є три башти і весь він кам’яний. Доступ до воріт лише з східної сторони по греблі, довжина якої становила 200 метрів, а ширина 8 метрів. У замку було два мости більший і менший. Сама твердиня має велику кількість озброєння: 6 мідних великих гармат з литовськими гербами, дві з яких охороняли греблю, а інші чотири знаходяться на Черленій вежі. Крім цього, в замку є дві мортири, 11 невеликих гармат, що знаходяться в сараях, 10 піщалей, 4 сокола, 22 фальконети, 10 гаківниць, 38 рушниць. Що до запасів пороху, свинцю, селітри і ядер, то, за словами очевидців, що склали цей опис всього цього було так багато як в Луцькому і Володимірівському замках разом узятих. Крім того на потреби замку збиралися податки з 48 міських будинків і 30 сіл. Гарнізон нараховував 310 чоловік, не рахуючи того війська, що перебувало у замку під час облоги. кінецьУ наступному описі 1583 року є згадка про те, що староста Петро Семашко хотів збудувати ще одну оборонну башту перед греблею, але цей намір не вдалося реалізувати. У 1648 році вибухнула Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Після перемоги під Пилявцями козацька армія рушила на Львів. Окремих полковників гетьман відправив у глибину Волині і Галичини добивати польську шляхту, руйнувати костели і замки. Один із загонів Максима Криваноса під командуванням полковника Дзевалова, сотників Васил’єва і Костенка, відокремившись від основного війська в кількості семи тисяч чоловік, в кінці вересня 1648 року підійшли до Кременецького замку і взяли його в облогу. Упродовж шести тижнів козаки безуспішно штурмували замок, але їм на допомогу прийшов тритисячний загін місцевих жителів на чолі з отаманом Колодкою, що і вирішило долю замку. Існує декілька версій стосовно того, як було здобуто це укріплення. За однією з них, жителі Кременця розповіли козакам про розташування підвалів, де зберігалися запаси пороху. Вночі було зроблено підкоп під стіною, і висаджено в повітря підвал, де зберігався порох. Пролом у мурі дав змогу здійснити успішний штурм. За іншою версією - кременецькі міщани, які були на боці повстанців, зуміли домовитись з частиною кременецького гарнізону про те, щоб ті взамін на обіцянку зберегти життя, відкрили ворота. Неприступний досі Кременецький замок був здобутий і частково зруйнований. Козаки знищили гродські книги, де було записано повинності селян і міщан, а також забрали замкові гармати для своїх потреб.

До нашого часу збереглися рештки в’їзної та Черленої веж з приміщеннями гарнізону та фрагменти кам’яних оборонних стін, а також залишки недобудованої криниці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Витте Е. Город Кременець. — Почаєв, 1912. — 16 С.

2. Ельгорт Б.Б. Кременець. Нарис. — Львів, 1969. — 70 С.

3. Иванов П.А. Исторические судьбы Волынской земли с древнеших времен до конца XIV века. — Одеса, 1895. — 318 С.

4. Маслов С. Замок в Крем’янці // Наша Батьківщина, — Львів, 1938. — с.3-10.

5. Описание замков Владимирского, Луцкого и Кременецкого 1545 года // Памятники, издаваемые Временной комиссией для разбора древних актов. — К. , 1859 — Т.4, отд. 2. — С. 204 — 228.

6. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К., 1986 С, IV. — С. 71 — 80.

7.Путівник по Крем’янцю і околицях. — Крем’янець, 1932. — 103 С. / на польській мові /.

8. Сендульський А. Город Кременец // Волынские епархиальные ведомости. — 1874. — №11. — С. 417 — 428, №12. — С. 455 — 479.

9. Теодорович Н.И. история города Кременца. — Седлець, 1904. — 141 С.

10. Чернихівський Г.І. Кременець. Путівник. — Львів, 1987. — 56 С.

План


  1. Вступ.

  2. Літописні згадки про Кременецький замок.

  3. Облога замку у 1255 році татарами.

  4. Знищення фортеці у 1261році.

  5. Управління Кременецьким замком польським королем Сигізмундом І.

  6. Реконструкція замку за часів королеви Бони.

  7. Зруйнування фортеці військами Кривоноса під час Визвольної війни 1648-1654рр.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас