Ім'я файлу: Види та способи фізіотерапії (УКР).pptx
Розширення: pptx
Розмір: 376кб.
Дата: 14.11.2023
скачати

Види та способи фізіотерапії

Ревега Вікторія 4201

  • Фізіотерапія (грец. physis - природа і therapeia - лікування) - ме­ тод терапії тварин, заснований на використанні сил природи: сонця, повітря, води, світла, тепла, холоду, електричного струму, ультразвуку, рентгенівських та радіоактивних випромінювань, тобто природних або штучних факторів навколишнього середовища, які впливають на ор­ ганізм здорових і хворих тварин. З лікувальною метою природні фак­ тори застосовують дуже давно, про що згадується у найдавніших друкованих джерелах з гуманітарної і ветеринарної медицини. Однак фізіотерапія як наука формується й швидко розвивається в XIX і на початку XX ст. У цей час, завдяки бурхливому розвитку науки, з'являються нові методи фізіотерапії: електролікування, фототерапія, рентгено-радіотерапія, терапія ультразвуком, лазеротерапія та ін.
  • У практиці гуманітарної медицини фізичним методам лікування при­ діляють значну увагу, особливо в курортології, застосовуючи гідротера­ пію, грязе- й озокеритотерапію, тепло, холод, електролікування. 
  • Ці види лікування ефективніші за індивідуального застосування, коли враховують перебіг хвороби та індивідуальні особливості хворого організму. У ветеринарній медицині, на відміну від гуманітарної, більшу увагу приді­ ляють таким методам фізіотерапії, за допомогою яких можна одночасно впливати на велику групу тварин (групова фізіотерапія), особливо з ме­ тою профілактики певних хвороб (групова фізіопрофілактика). Фізіоте­ рапія і фізіопрофілактика особливо необхідні в господарствах промисло­ вого типу та на тваринницьких комплексах. Фізіотерапію як індивіду­ альний метод лікування також застосовують, але значно рідше. Індивіду­ альні фізичні процедури (гальванізація, іонофорез, УВЧ, СВЧ та ін.) час­ тіше використовують у лікуванні дрібних тварин і екзотів.
  • Під час усіх фізіотерапевтичних процедур в організм вводиться енергія (світлова, електрична, теплова, механічна), яка подразнює рецептори і спричиняє з боку організму відповідну реакцію: зміню­ ється проникність клітинних мембран, активізується хімічна взаємо­ дія клітинних елементів, розвивається активна гіперемія, посилюють­ ся обмін речовин, синтез імуноглобулінів.
  • Фізичні фактори заспокою­ють, тонізують, тамують біль, сприяють підвищенню резистентності організму й утворенню в тканинах біологічно активних речовин (гіст­ аміну, ацетилхоліну, вітаміну D та ін.). Деякі фізичні фактори згубно впливають на мікроорганізми.
  • Лікувальний ефект за фізіотерапевтичних процедур залежить насам­ перед від кількості та якості енергії, що вводиться в організм, і реакції організму на цю енергію. Оптимальні подразники стимулюють обмінні процеси в організмі, а надто сильні - можуть спричинити перенапругу і зашкодити. Для отримання кращого терапевтичного ефекту фізіотера­ певтичні процедури слід поєднувати з іншими методами лікування.
  • Фізичні агенти діють на організм рефлекторно, рефлекторносегментарно, місцево та генералізовано (Мельник И.Л. зі співавт., 1991). 

Рефлекторна дія

  • Рефлекторна дія полягає в тому, що фізіотерапевтичні агенти спочатку подразнюють екстерорецептори шкіри. Подразнення через кутанно-сенсорний відрізок передаються задніми і боковими корін­ цями спинного мозку до кори головного мозку або в підкоркову ділян­ ку зорових горбів, де вони концентруються, іррадіюються і переда­ ються у робочі органи. Звідси імпульси передаються на органи, які знаходяться під їх впливом. Сильні подразнення, передані кутанновісцеральним рефлексом, з одного органа можуть передаватися на інший завдяки вісцеро-вісцеральному рефлексу без участі головного мозку і охоплювати всі органи черевної порожнини. Зважаючи на це, фізіотерапію не обов'язково проводити в місці патологічного проце­ су, можна діяти через найзручніші для впливу ділянки шкіри тварин.
  • Рефлекторно-сегментарна дія основана на тому, що кожен окре­ мий вісцеральний орган іннервується за участю певного сегмента спинного мозку, від якого волокна йдуть у відповідні ділянки шкіри.

Рефлекторно-сегментарна дія

  • Рефлекторно-сегментарна дія основана на тому, що кожен окре­ мий вісцеральний орган іннервується за участю певного сегмента спинного мозку, від якого волокна йдуть у відповідні ділянки шкіри. Під час подразнення такої ділянки фізичним чинником настає рефлек­ торне збудження корінців спинного мозку і відповідна реакція робо­ чого органа. Слід відзначити, що між рефлекторною та рефлектор­ но-сегментарною дією принципової різниці немає, оскільки і перша, і друга здійснюються рефлекторно за участі центральної нервової системи. Проте під час вибору місця для застосування фізіо­ терапевтичних процедур слід мати на увазі ту обставину, що проце­ дури більш ефективні, якщо їх виконувати за принципом рефлекто­ рно-сегментарної дії. Наприклад, за пілороспазму шлунка у коня можна застосовувати масаж шкіри у будь-якій ділянці тіла, але ма­ саж зліва в ділянці 12-го ребра на лінії маклака і сідничного горба буде найбільш ефективним, оскільки дія реалізується через сегмен­ тарну іннервацію.

Місцева дія

  • Місцева дія характеризується зміною тонусу артеріол і капілярів, іонного складу тканин, виділенням біологічно активних речовин (брадикініну, простагландинів, цитокінів) і медіаторів (норадреналіну, ацетилхоліну, гістаміну та серотоніну). Молекули гістаміну та простагландину Е2 сприяють зменшенню секреції медіаторів запален­ ня, активують проліферацію та дозрівання грануляційної тканини. Макрофагоцити, мігруючи в шкіру, активують її клітинні і гуморальні фактори захисту. Ацетилхолін, діючи на М1 -холінорецептори, збіль­ шує проникність плазмолеми клітин і посилює використання оксигену тканинами, що супроводжується зміною їх трофіки (Лисенко В.В. зі співав., 2006). Біологічно активні речовини проявляють локальний вплив на розміщені в зоні дії фізичного фактора нервові провідники та їх закінчення, тому місцева реакція спостерігається у вигляді гіпе­ ремії, набряку шкіри, відчуття болю. У багатьох випадках вона є ос­ новною, особливо за ураження окремих органів. Наприклад, за фарин­ гіту добрі результати дає тепле укутування, проте процедура дає най­ кращий результат, якщо її проводити в ділянці глотки.

Генералізована дія

  • Генералізована дія фізіотерапії проявляється в нейросекреції гі­ поталамусом рилізинг-факторів і тропних гормонів гіпофіза, тобто підвищується активність гіпофізарно-адренокортикальної системи з подальшою активацією залоз внутрішньої секреції. Глюкокортикоїди і катехоламіни, що надходять у кров'яне русло, підвищують чутли­ вість адренорецепторів різноманітних тканин, а гідрокортизон обме­ жує ексудативну фазу запалення. Як наслідок, відновлюється регуляція метаболізму клітин і судинного тонусу, проникність гістогематичних бар'єрів і транскапілярний обмін метаболітів.
  • У практиці тваринництва і ветеринарної медицини часто застосо­ вують метод фізіопрофілактики з метою поліпшення здоров'я тварин. Найчастіше з цією метою застосовують фототерапію, особливо ін­ фрачервоне, ультрафіолетове або комбіноване опромінювання, моці­ он та іонізацію повітря. Особливо корисна фізіопрофілактика для мо­ лодняку, здебільшого застосовуючи опромінення, аероіонізацію пові­ тря (поліпшує мікроклімат приміщень, зменшує їхню бактеріальну забрудненість), що сприяє поліпшенню здоров'я, збереженню молод­ няку та підвищенню продуктивності дорослих тварин.

Методи, засновані на використанні постійного струму низької напруги.

До них відносяться гальванізація і лікарський електрофорез. Під впливом гальванізації посилюється крово- і лімфообіг, стимулюються обмінно-трофічні процеси, підвищуються секреторні функції залоз, виявляються болезаспокійливі дії. Лікарський електрофорез застосовується значно частіше і представляє собій поєднання (одночасно) дії постійного струму і що поступає разом з ним в організм невеликої кількості лікарських речовин. Лікарські речовини, що вводяться за допомогою гальванічного струму, утворюють в епідермісі своєрідне депо, звідки поступово вимиваються крово- і лимфотоком і розносяться по організму. До особливостей лікувальної дії лікарського електрофорезу відносять: можливість локальної дії на поверхнево розташовану ділянку тіла, наприклад суглоб; велику тривалість дії процедур — депо лікарських речовин зберігається протягом декількох днів; виключення впливу лікарських речовин на органи травлення, зокрема на печінку, а також на інші системи; надходження лікарських речовин у вигляді іонів, тобто у формі, що активно діє.
  • Методи, засновані на використанні імпульсних струмів. Імпульсні струми характеризуються тимчасовими відхиленнями напруги або струму від постійного значення, тобто постійний струм подається у вигляді поштовхів, що періодично повторюються (імпульсів). Кожен імпульс характеризується певною тривалістю і наступною за ним паузою і розрізняється: частотою повторень, тривалістю і формою імпульсів.
  • Електросон — дія імпульсним струмом малої інтенсивності з метою нормалізації функціонального стану ЦНС через рецепторний апарат голови. Струм пропускається через роздвоєні електроди, що розташовуються на закритих очах і області сосковидних відростків, при інтенсивності струму, що викликає порогове відчуття. В результаті слабкої ритмічної монотонної дії на рецепторний апарат голови, тісно пов'язаний з мозком і його кровообігом, нормалізується порушений функціональний стан ЦНС і її регулюючі впливи на інші системи організму.
Короткоімпульсна електроаналгезія (КЕА), неправильно звана черезшкірною електростимуляцією нервів (ЧЕНС),заключается в збудженні окремих ділянок тіла дуже короткими (0,05—0,5 м/с) біполярними імпульсами при частотах до 150 Гц, коли збуджуються тільки чутливі нерви, рухові ж нерви і м'язові волокна не зачіпаються. Ритмічна импульсация, що виникає при цьому, створює функціональну блокаду чутливих нервових шляхів, ведучу до припинення або зменшення болів на 2— 3 ч, в даному випадку цей метод можна розглядати як засіб симптоматичного болезаспокоєння при нетривало існуючих болях обмеженого характеру. Діадінамотерапія — лікування постійними струмами напівсинусоїдальної форми при безперервному чергуванні коротких або тривалих періодів. Ці струми викликають збудження екстерорецепцій, що виявляється відчуттям паління і колення під електродами, а також появою гіперемії унаслідок розширення поверхневих судин і прискорення кровотоку по ним. Збільшення сили струму викликає ритмічне збудження нервів і м'язових волокон і це приводить до активації периферичного кровообігу, обміну речовин, зменшенню солей в області збудження, що використовується головним чином при захворюваннях Пнс*, Ода**; при ще більшому збільшенні сили струму може відбутися тетанічне скорочення м'язів. Інтерференція — лікувальне застосування низькочастотних (1— 150 Гц) струмів, тканин організму, що утворюються усередині, в результаті інтерференції (складання) двох початкових струмів середньої частоти, що підводяться до тіла пацієнта по двох роздільних ланцюгах і що відрізняються по частоті. Ці струми легко долають опір епідермісу, тому під електродами не виникає ніяких відчуттів, дія виявляється на більш глибоко розташовані тканини. Інтерференційні струми, що надають менш інтенсивну збудливу дію, чим постійні, використовують при захворюванні периферичної нервової системи в основному в підгострій стадії процесу.

Ампліпульстерапія — лікування синусоїдальними модульованими струмами (СМТ), що є амплітудні

* ПНС — периферична нервова система. ** ОДА — опорно-руховий апарат.

Пульсації низькочастотних і середньочастотних струмів. При підведенні до поверхні тіла струми середніх частот забезпечують хороше проходження через шкірні покриви, не викликаючи роздратування і неприємних відчуттів під електродами, а амплітудні пульсації низької частоти надають збудливу дію на нервово-м'язові структури. Синусоїдально-модульовані струми також активують кровообіг і обмінні процеси не тільки в поверхневих, але і в глибоко розташованих органах і тканинах, надаючи болезаспокійливу дію, а при більшій щільності струму викликають тетанічне скорочення м'язів, їх електростимуляцію. Можливості методу широкі: він успішно використовується для лікування хворих з пошкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарату, нервової системи і захворюваннями внутрішніх органів.

Електростимуляція — застосування електричного струму для збудження або посилення діяльності певних органів і систем (електростимуляція серця, електростимуляція рухових нервів і м'язів).

Методи, засновані на використанні струмів високої частоти:

Дарсонвалізація — лікування електричними і електромагнітними коливаннями високої частоти, високої напруги і малої сили. У основі фізіологічної діяльності струмів д'Арсонваля лежать рефлекторні явища. Впливаючи на рецептори шкіри або слизової оболонки, ці струми викликають відповідні сегментарні і загальні рефлекторні реакції, надаючи одночасно і місцева дія на тканині. Застосовуються скляні порожнинні електроди з розрядженим повітрям, через які проходить струм, утворюючи в шарі повітря між поверхнею тіла і електродом високочастотний розряд. Знижуючи чутливість нервових закінчень, струми д'Арсонваля діють болезаспокійливо, зменшують спазм судин і сфінктерів, прискорюють грануляцію тканин, підсилюють обмінні процеси. ТНЧ (струми надтональної частоти) — використовується змінний струм високої частоти. Скляний електрод, заповнений неоном, унаслідок безперервності струму в тканинах створює велике теплоутворення, хворі відчувають тепло в місці дії. Мала дратівлива дія робить придатною в педіатрії.

Методи, засновані на використанні електричного поля:

Франклінізація (постійне електричне поле високої напруги, інакше — статична електрика). Рух іонів повітря, що виникає при цьому, утворює так званий «електричний вітерець», або статичний душ. Під впливом статичної електрики в шкірі виникають судинні реакції, посилюються гальмівні процеси в корі головного мозку, активізуються функції вегетативної нервової системи, стимулюються кровотворення і процеси обміну речовин, виявляється деяка бактерицидна дія. Магнітотерапія — лікувальний метод, в основі якого лежить дія на тканині хворого постійним або змінним низькочастотним магнітним полем. Як лікувальний засіб від багатьох хвороб природні і штучні постійні магніти намагалися застосовувати впродовж багатьох століть. Інтерес до лікувального використання постійних магнітів зріс в останні десятиліття у зв'язку з появою еластичних магнітів — магнитофоров, а також феритових кільцевих магнітів. Магнітне поле — особливий вид матерії, що діє на рухомі тіла з електричним зарядом, зокрема, на електрично заряджені частинки (електрони, іони, дипольні молекули) в тілі людини. Якщо в ділянці дії постійного магнітного поля знаходиться, наприклад, кров в кровоносних судинах, в нім виникає електричний струм.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас