Ім'я файлу: Види психологічних тестів.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 18.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Архейская эра.docx

Види психологічних тестів

План

Вступ

1.Визначення терміну „тест”

2.Характеристика психологічних тестів

3.Види тестів

4.Висновок

5.Список використаної літератури

Вступ

До створення ефективного психологічного тесту йде від 10 років авторських колективів. Якість тесту забезпечується багатоступінчастої процедурою перевірки і стандартизації його шкал. Тестов, минулих адаптацію російської дійсності 90-х років мало, тому вибір хороших психологічних тестів з оцінки персоналу утруднений. Звісно, крім тестів відомі різні методи вивчення особистості, і кожні виконують завдання.

Сучасні дослідження у сфері штучного інтелекту і фаховий досвід, накопичений дослідниками у сфері нейроінформатики, відкривають нові можливості у області психодіагностики. Зокрема, М. Р. Доррер з співавторами показали, що з допомогою апарату нейронних мереж можливо задоволення потреб практикуючих психологів і дослідників у створенні психодіагностичних методик з урахуванням їх досвіду, минаючи стадію формалізації і побудови діагностичної моделі.

Тести почали застосовувати в 1864 року Дж. Фішером у Великій Британії для перевірки знань учнів. Теоретичні основи тестування розробили англійським психологом Ф. Гальтоном в 1883 року: застосування серії однакових випробувань до великого числу індивідів, статистичної обробці результатів, виділення еталонів оцінки.

Термін "тест" вперше і запровадив американський психолог Дж. Кеттел в 1890 року. Запропонована їм серія з 50-ти тестів фактично представляла програму визначення примітивних психофізіологічних характеристик: які базуються найбільш розроблених тоді психологічних експериментах (наприклад, вимір сили правої та скільки лівої рук у вигляді динамометра, швидкості реакцію звук, тощо.)

Французький психолог А. Біне застосував принципи тестологических досліджень до вищим психічним функцій людини: у його серію тестів (1891) ввійшли завдання на випробування пам'яті, типу уявлення, уваги, естетичні і етичні відчуття провини та т.д.

Перший стандартизований педагогічний тест підготували американським психологом Еге. Торнодайком. Розвиток тестування було з причин, що зумовили насичення психологію і педагогіку математичних методів.

Американський психолог До. Спирмен розробив основні методи кореляційного аналізу для стандартизації тестів і об'єктивного виміру тестологических досліджень. Статистичні методи Спирмена — застосування факторного аналізу — відіграли велику роль подальший розвиток тестування.

Значне поширення тестування отримала психотехніки для професійного відбору. Інтенсивне розвиток психотехніки посідає час 1-ї Першої світової 1914-1918 року, коли першочерговими опинилися питання професійного відбору потреб армії й військового виробництва. У зв'язку з цим широке використання у психотехніки має метод тестів.

Найбільше розвиток тестологического дослідження отримали США (наприклад, під час 2-ї Першої світової з 1939 по 45 рік при мобілізації до армії було тестировано близько 20 мільйонів). У Росії її впорядкування і застосування тестів належить до 20-му років уже минулого століття, в 1926 року було опублікована перша серія тестів для шкіл.

З кінця уже минулого століття експеримент почали застосовувати і дослідження вищих розумових процесів (судження, умовиводи, мислення), хоча ще раніше неодноразово висловлювалося переконання, що може застосовуватися лише у елементарним психічним процесам.

Навіщо потрібні психологічні тести? Щоб з'ясувати, що випробовуваний може, а які завдання поки вирішити неспроможна. І тому в тест вводиться певний зміст щодо тих знань і умінь, які вивчатися.

Упорядкування тестів будується за схемою: визначення цілей тестування, складання тестів в чорновому вигляді, апробація тестів на репрезентативною вибірці піддослідних та виправлення недоліків, розробка шкали вимірів (з урахуванням якісних міркувань і статистичної обробки результатів) і керував інтерпретації результатів.

Метою згаданої контрольної роботи є підставою вивчення психологічних тестів:

Зазначена мета характеризується рішенні наступних завдань:

- Розкриття поняття «психологічний тест»;

- Вивчення основних характеристик психологічних тестів;

Визначення терміну „тест”

Тестування— метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та задач - тестів, що мають певну шкалу значень. Тестування використовується для стан­дартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особисто­сті. Виділяють три основні сфери застосування тестового методу: освіта, професійна підготовка та відбір, психологічне кон­сультування та психотерапія. Тестовий метод дає змогу з певною мірою ймовірності встановити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.

Тест (від англ. test– випробування, дослідження) – стандартизована методика психологічного виміру, призначена для діагностики вираженості у індивіда і психічних властивостей або станів при вирішенні практичних завдань. Психологічний вимір нормується у величинах між індивідуальних відмінностей. Тестування представляє собою серію відносно коротких випробовувань (завдань, запитань, ситуацій або ін.). Результати виконання тестів є індикаторами психічних властивостей або станів.

Тести поділяються на два типи: власне психологічні та тести досягнень (випробування знань, умінь, навичок, рівня загальної або професійної підготовки).

Методика тестування може бути поділена на три етапи:

1) вибір тесту (зумовлений метою тестування та ступенем достовірності й надійності тесту);

2) його проведення (обумовлюється інструкцією до тесту);

3) інтерпретація результатів (визначається системою теоретичних припущень відносно предмета тестування).

За функціональною озна­кою призначення тестів щодо предмета дослідження розрізняють:

за предметом діагностики: тести інтелекту, тести креативності, тести особистісні, тести здібностей, соціально-психологічні тести;

за способом реалізації: маніпулятивні, тести „олівець-папір”, апаратурні, ситуаційно-поведінкові, комп’ютерні;

розрізняють також аналітичні тести і тестові батареї, індивідуальні і групові тести;

за метою застосування виділяють тести готовності до школи, клінічні, професійного відбору;

за психометричними основами тести поділяються на такі, в основі яких лежать шкали індивідуальних відмінностей і на критеріально-орієнтовані тести.

Поняття „тест” стало застосовуватись з кінця ХІХ ст., і першість на його використання приписується американському вченому Джеймсу Кеттелу. Сам тестовий метод отримав свій розвиток у першій половині ХХ ст.. завдяки працям А. Біне, Л. Термена, Г. Россолімо та ін., а першим широко застосовуваним тестом стала шкала „Біне – Сімона”, створена у 1905 році для діагностики рівня розумової розвиненості дітей і виявлення нездатних до навчання у масовій школі. В даний час психологами розроблено декілька тисяч тестів і тестових батарей, хоча тести мають властивість з часом втрачати дієвість через причини зміни часу і культури суспільства, рівня освіченості людей, а також тестової обізнаності.

Застосування тестів завжди є етапом вирішення дослідницького або практичного завдання. В історії тестового методу виділяють декілька етапів щодо визна­чення дослідницького ефекту процедур та розуміння універсальності його результатів: від повної абсолютизації — до критичної оцінки ефективності методу як засобу дослідження та прогнозу потенціалу індивідуального розвитку особистості. Сьогодні вважають, що ре­зультати тестування інтелекту виявляють не розумовий потенціал піддослідного, а ті особливості його минулого досвіду, навченості, які відображаються на результатах його роботи з тестом. Тому резуль­тати, отримані при застосуванні тестів інтелекту, стали називати «тестовим» або «психометричним» інтелектом. Проте в психологічній практиці тести інтелекту мають широке застосування і як до­слідницькі процедури, і як психодіагностичні — в психотерапії та психологічному консультуванні.

Характеристика психологічних тестів

Тест - це об'єктивне і  стандартизоване вимірювання вибору поведінки, яке спрямоване на визначення можливості передбачити саме поведінку, призначене для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних особливостей через вербальні або невербальні зразки відповідей або інші види поведінки.

 Це і метод вимірювання,  і оцінка різних психологічних  якостей та станів індивіда. Поява  тестових процедур зумовлювалася  потребою зіставлення (порівняння, диференціації, ранжирування) індивідів за рівнем розвитку або ступенем вираження різних соціальних та психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, особистісні якості).

При формулюванні висловлень тесту корисно дотримуватися  таких правил:

  • висловлення повинні бути у міру можливості короткими, зрозумілими для всіх без винятку респондентів;

  • вони не повинні містити натяку на правильну або схвальну відповідь;

  • тестові речення не повинні містити тільки позитивних або тільки негативних суджень;

  • у кожному висловлюванні тесту має стверджуватися щось одне.

Основні вимоги до тестів:

- надійність -тест повинен бути внутрішньо узгодженим, давати тіж самі результати при повторному тестуванні;

- валідність - тест повинен вимірювати те, для чого він призначений;

- дискримінантність - здатність окремих завдань тесту і тесту в цілому диференціювати респондентів відносно максимального та мінімального результатів тесту;

- наявність нормативних даних. Безпосередній первісний показник ні про що не говорить, поки не буде оцінюватись у відповідній системі норм. Традиційно нормою в тестології були середньостатистичні дані, що отримані в результаті попереднього тестування на визначеній групі осіб. Останнім часом все більше розповсюдження мають критеріально-орієнтовані тести, що дозволяють оцінювати респондента не у порівнянні із середньостатистичними даними популяції, а у відношенні до заздалегідь заданої норми. Критерієм оцінки в таких тестах виступає ступінь наближення результату тестування особи до так званої "ідеальної норми".

Слід визначити основні  принципи, на котрі необхідно зважати, конструюючи тести для застосування їх у масових опитуваннях під час емпіричного соціологічного дослідження:

- універсальність (методика  має вимірювати найсуттєвіші  індикатори (ознаки) досліджуваного  явища, що дає можливість застосувати  практично в кожному соціологічному  дослідженні, яке передбачає аналіз даного явища);

- інтегральність

(обґрунтоване  зведення різних вимірювань різноманітних  характеристик досліджуваного явища  до одного інтегрального показника);

- об'єктивність

чіткість  мети вимірювання, котра дозволяє  значною мірою уникати спрямовану фальсифікацію суб'єктом результатів тестування;

- компактність

(обсяг  методики повинен бути компактним  з можливістю використання в  масових опитуваннях, не переобтяжуючи  головного інструментарію дослідження);

- якісність 

(методика повинна  "паспортизуватися" статистичними показниками надійності та валідності).

- стандартизованість

встановлення  норм рівня вимірюваного параметра,  що дозволяє співвідносити одержані  в конкретних дослідженнях дані  з певними параметрами;

- чутливість

шкала повинна відповідати досить високій точності вимірювання, що уможливлює реєстрацію різних змін у реальному стані людей.

Тесту, як і будь-якому іншому інструменту  пізнання, властиві особливості, які  в конкретних обставинах дослідження  можуть розглядатися як його достоїнства або недоліки. Ефективне використання тестів залежить від обліку багатьох чинників, з яких до найважливіших відносяться: теоретична концепція, на якій базується той або інший тест; сфера застосування; весь комплекс відомостей, обумовлених стандартними вимогами до психологічних тестів, їх психометричних характеристик. Поширені уявлення про «простоту» і доступність тестів не відповідають дійсності. Будучи засобом дослідження складних психічних явищ, тест не може тлумачитися спрощено як пропозиція завдання (завдань) і реєстрація його рішення. Наукове використання тестів можливе лише за умови опори на загальнопсихологічні знання, компетентність в області теорії і практики відповідних психодіагностичних досліджень. Не менше істотний дотримання етичним нормам психодиагностики.

Тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп'ютерної техніки, потребують невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу спростити саму процедуру контролю від його підготовки та здійснення до перевірки й аналізу, а також вивільнити час для інших видів роботи. Також вони дозволяють динамічно визначити рівень засвоєння учнями теоретичного матеріалу й уміння його застосовувати на практиці та відповідно корегувати цей рівень. Як порівняно нова й сучасна освітня технологія тести активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють розвитку в них уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень. А найголовніше - саме за їхньою допомогою процес перевірки навчальних досягнень учнів (рівень їхніх знань з предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок) значно об'єктивується й убезпечується від суб'єктивної думки вчителя або іншого перевіряльника, забезпечують для кожного з учасників освітнього процесу реально рівні умови під час контролю результатів навчання. Ці переваги, тестів над іншими формами контролю є найсуттєвішими, оскільки й учні, і їхні батьки, і керівники навчальних закладів між усіма іншими вимогами до оцінювання на перше місце ставлять саме його об'єктивність.

Види тестів

Найбільш відомими в  психології є три види тестів: тести  досягнень; тести здібностей; проективні тести.

Тести досягнень являють  собою методики психологічної діагностики, які мають на меті вияв ступеня оволодіння певними уміннями, навичками і знаннями. Використовують їх у професійному доборі. Наприклад, тести «Перевірте, який ви керівник», «Чи вмієте ви проводити ділове обговорення?» тощо.

Тести здібностей дозволяють визначити рівень розумового потенціалу, творчих здібностей, а також рівень готовності до розв'язання певних типів навчальних та професійних завдань.

Проективні тести - це методики цілісного вивчення особистості. Назва їх пов'язана з використанням у них процесу проеціювання, коли випробуваний свідомо чи підсвідомо переносить свої установки, емоційні стани чи особистісні якості на запропоновані до розв'язання завдання чи ситуації. Приміром, дописати речення чи розповідь, зробити малюнок на вільну тему, скласти розповідь за малюнком тощо. Виконуючи такі завдання, він допомагає скласти уявлення про свою індивідуальність. До найбільш застосовуваних проективних методів належать тести Рошарха і Люшера, тематичний операційний тест тощо.

Крім названих існують і так звані групові тести для вимірювання групових психічних процесів - психологічного клімату групи, рівня її згуртованості, взаємовідносин між членами групи тощо. Найпоширенішою серед групових тестів є соціометрична процедура, призначена для визначення структури емоційних зв'язків між членами групи, тобто взаємних симпатій і антипатій.

За функціональною ознакою  призначення тестів щодо предмета дослідження  розрізняють: тести інтелекту, тести  креативності, тести досягнень, критеріально орієнтовані та особистісні тести тощо.

Тести інтелекту —  методики психологічної діагностики, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіда.

В більшості  з них піддослідному на спеціальному бланку пропонують установити вказані  інструкцією логічні відношення класифікації, аналогії, узагальнення тощо між термінами, поняттями, явищами, які подаються в задачах тесту. Свої рішення піддослідний подає або в письмовому вигляді, або роблячи відповідну помітку на запропонованому бланку відповідей. Іноді задачі складаються з малюнків, геометричних фігур тощо. В задачах тестів «на дію» для рішення необхідно скласти з представлених деталей зображення предмета, геометричну фігуру, зібрати з кубиків, що мають різнооформлені сторони, заданий малюнок і т.п. Успішність дій піддослідного визначається кількістю правильно виконаних завдань, за нею виводиться коефіцієнт інтелектуальності (інтелекту).

В історії тестового  методу виділяють декілька етапів щодо визначення дослідницького ефекту процедур та розуміння універсальності його результатів: від повної абсолютизації — до критичної оцінки ефективності методу як засобу дослідження та прогнозу потенціалу індивідуального розвитку особистості. Сьогодні вважають, що результати тестування інтелекту виявляють не розумовий потенціал піддослідного, а ті особливості його минулого досвіду, навченості, які відображаються на результатах його роботи з тестом. Тому результати, отримані при застосуванні тестів інтелекту, стали називати «тестовим» або «психометричним» інтелектом. Проте в психологічній практиці тести інтелекту мають широке застосування і як дослідницькі процедури, і як психодіагностичні — в психотерапії та психологічному консультуванні. Найбільш поширені та відомі: тест структури інтелекту Амтгауера; шкали вимірювання інтелекту Век-слера; Шкільний тест розумового розвитку; Аналітичний тест інтелекту Меті; Культурно-вільний тест інтелекту (опублікований Р.Кеттеллом).

Тести креативності —  сукупність методик для вивчення та оцінки творчих здібностей особистості. Здібність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації була виділена серед інтелектуальних здібностей в окремий тип і дістала назву — креативність. Вивчення факторів творчих досягнень особистості ведеться в двох напрямах: 1) аналіз життєвого досвіду та індивідуальних особливостей творчої особистості (особистісні фактори); 2) аналіз творчого мислення та його продуктів (фактори креативності: чіткість, гнучкість мислення, чуттєвість до проблем, оригінальність, винахідливість, конструктивність під час вирішення проблем та ін.).

Найбільш відомі тести  для вимірювання пізнавального  аспекту креативності — тести, створені Дж.Плфордом разом зі співробітниками (1959) та Є.Торрансом (1962). Проте результати використання цих тестів (як і інших тестів креативності) досить суперечливі, валідність їх не доведена. У вітчизняній психології досить відомою є методика дослідження «інтелектуальної активності» особистості — «Креативне поле», створена Д.Б.Богоявленською.

Тести досягнень — одна з методик психологічної діагностики, яка виявляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями. Тести досягнень близькі за змістом тестам спеціальних здібностей, однак, на відміну від них, виявляють те, що було засвоєно піддослідними в ході виконання конкретної діяльності з конкретними завданнями та вимогами, а не узагальнені вміння, які формуються в процесі накопичування життєвого досвіду.

Розрізняють три види тестів досягнень: 1) тести дії (призначені для виявлення вміння виконувати дії з використанням механізмів, матеріалів, інструментарію); 2) тести письмові (завдання подаються на спеціальних бланках і полягають у виборі правильної відповіді на запитання — вербальне або графічне); 3) усні тести (на заздалегідь підготовлену систему запитань даються усні відповіді, під час їх оцінки враховується правильність формулювання відповідей).

Тести досягнень широко використовуються в шкільній психодіагностиці та системі професійної підготовки й відбору. Проте це більш характерно для зарубіжної психологічної служби; у вітчизняній психологічній практиці тести досягнень поки що не мають широкого використання.

Тести особистісні —  методики психодіагностики, за допомогою  яких вимірюються різні сторони  особистості та її характеристики: установки, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та між-особистісні властивості, типові форми поведінки. Відомо декілька сот різновидів осббистісних тестів, у зв'язку з цим особливо важливим є правильне тлумачення та відповідальне використання результатів цих тестів.

Висновок

Різновидом експериментального методу, що застосовується в більш  вузькому діапазоні, є метод тестів. Психологічна проба, яку називають  тестом, використовується для вирішення  різних питань:

перевірки рівня інтелектуального розвитку, обдарованості, професійної придатності, реакції на різноманітні подразники тощо. Тестування досить широко використовується при визначенні психічних станів людини, її реакцій, і з огляду на це створюються певні передумови для прогнозування можливої поведінки особи в різних ситуаціях, у тому числі екстремальних.

Використання тестових технологій здійснюється в три етапи: теоретична й практична підготовка до проведення тестування, організація  тестування, аналіз і корекція результатів.

Цілком можливим є  й використання готових зразків тестових завдань, які друкуються в методичній літературі, фаховій пресі, спеціальних збірниках. Такі матеріали слід добирати уважно, аналізуючи їхню відповідність головним дидактичним вимогам до структури та змісту навчальних і контрольних завдань такого типу.

У психології розрізняють  тести інтелекту (для виявлення  розумового потенціалу індивіда),тести  особистісні(вимірюються різні  сторони особистості: установки, цінності, відносини, емоційні властивості та ін.), тести креативні (для вивчення творчих здібностей особистості), тести досягнень (визначають ступінь володіння конкретними знаннями, вміннями, навичками), тести проективні (для цілісного вивчення особистості, заснованого на психологічній інтерпретації результатів проекції (перенесення суб'єктом власних властивостей чи станів на зовнішні об'єкти) тощо.

Найоптимальнішою і найефективнішою  формою тестування є використання його роздрукованих варіантів, яке унеможливлює помилки, що трапляються при сприйнятті завдань на слух, і слугує осмисленому сприйняттю запитання та усвідомленому визначенню відповіді на нього. Важливою передумовою якісного використання тестових завдань є також їх варіювання.

 

Список використаної літератури

1. Аванесов В. С. Тесты в социологическом исследовании. – М., 1982.

2. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогіки. – К., 2002.

3. Бондарчук О.І. Експериментальна психологія. – К., 2003.

4. Гайда В. К., Захаров В. П. Психологическое тестирование. – Л., 1982.

5. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. Введение в психометрическое проектирование. – К., 1994.

6. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – К., 2000.

7. Скребец В.А. Психологическая диагностика. – К., 2001.

8. Хомич Г.О., Ткач Р.М.Основи психологічного консультування. – К., 2004.

9. Щёкин Г.В.Основы психологических знаний. – М., 2001.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас