Ім'я файлу: РЕФЕРАТ ОСН МЕД ЗНАНЬ пневмоторакс и гемоторакс 01.docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 17.06.2021

Кіровоградський медичний коледж

ім.Є. Й. Мухіна

Реферат на тему:

Види пневмотораксу (закритий, відкритий, клапанний, гемоторакс).

Перша медична допомога

Виконала:

студентка 3 курсу

групи 311 С

Франчук Аміна Вячеславівна

Кропивницький 2021

















ЗМІСТ


ВСТУП 3

1. ПОНЯТТЯ ПРО ПНЕВМОТОРАКС ТА ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ 4

2. ГЕМОТОРАКС ЯК ОДНЕ З МОЖЛИВИХ УСКЛАДНЕНЬ ПНЕВМОТОРАКСУ 14

3. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПНЕВМОТОРАКСІ Й ГЕМОТОРАКСІ 16

ВИСНОВКИ 18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 19


ВСТУП

Для клінічної характеристики травм грудей важливе значення має знання особливостей різновидів пневмо- і гемотораксу.

Пневмоторакс – скупчення повітря в плевральній порожнині. Розрізняють закритий, відкритий (присмоктуючий, перемежований) і напружений пневмоторакс: зовнішній клапанний і внутрішній клапанний.

Гемоторакс – скупчення крові в плевральній порожнині.

СП нерідко ускладнює найрізноманітніші за природою патологічні процеси. Серед них потрібно назвати хвороби легень, плеври, середостіння. Однак відомі й фізіологічні стани, що супроводжуються цим синдромом, до них належить так званий катаменіальний пневмоторакс.

Спонтанний пневмоторакс є однією з частих причин госпіталізації людини в спеціалізовані таракальні й спільно хірургічні відділення й становить 12% усіх пацієнтів, що поступають до лікарні з гострими захворюваннями органів грудної клітини. У більшості випадків спонтанний пневмоторакс виникає у пацієнтів молодого віку (20-40 років), причому, у чоловіків в 8-14 разів частіше, ніж у жінок. Приблизно один з 500 чоловіків призовного віку в анамнезі має підтверджений об'єктивними даними спонтанний пневмоторакс. В останні десятиліття частота його наростає.

Пневмоторакс зустрічається досить часто, а при діагностуванні подібного стану пацієнта потрібно негайно госпіталізувати, аби не було запізно симптоми пневмотораксу слід знати кожному, тому як від його появи ніхто не застрахований.

Тож у цьому рефераті я хочу розглянути такі поняття як «пневмоторакс», «гемоторакс», їхні види і першу медичну допомогу, яка може надана постраждалим при виявленні цих станів.

1. ПОНЯТТЯ ПРО ПНЕВМОТОРАКС ТА ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Пневмоторакс — це наявність у плевральній порожнині повітря, яке проникає туди внаслідок пошкодження легень або стінки грудної клітки. Повітря у плевральній порожнині стискає легеню, що є причиною погіршення газообміну.

Залежно від причини пневмоторакс поділяють на: спонтанний, травматичний та ятрогенний.

Спонтанний пневмоторакс (СП) - синдром, який характеризується скупченням повітря в плевральній порожнині, не пов'язаний з травмою легкого і лікарськими маніпуляціями. Спонтанний пневмоторакс - це надходження повітря в плевральну порожнину при порушенні цілості вісцерального листка плеври. Виникає СП при різній патології легень та плеври. Але частіше всього СП виникає при різних формах легеневого туберкульозу, особливо, 10 які супроводжуються деструкцією легень та плеври. СП виникають у пацієнтів з вперше діагностованим туберкульозом (ВДТБ), з рецидивами туберкульозу (РТБ), з хронічним легеневим туберкульозом (ХТБ), а також у пацієнтів з залишковими змінами після перенесеного туберкульозу (ЗЗТБ) у вигляді бульозної емфіземи. Крім того, СП виникають при неспецифічних хворобах легень та плеври, при пухлинах легень та вродженій патології органів дихання. При СП порушується цілісність вісцерального листка плеври і повітря із легені надходить між листки плеври, що призводить до подразнення ним чутливих больових нервових рецепторів парієтельного листка плеври і у хворого виникає гострий больовий синдром аж до плевропульмонального шоку, а при лівобічних СП біль нагадує інфаркт міокарда. Внаслідок наявності повітря в плевральній порожнині виникає колапс легені, що призводить до виникнення гострої дихальної недостатності. Ступінь дихальної недостатності залежить від ступеня колапсу легені. Повітря і колабована легеня тиснуть на органи середостіння і серце. Що призводить до виникнення гострих серцево-судинних розладів: як тахікардія, аритмія, екстрасистологія, болі в серці, підвищення АКТ тощо. Відомо, що розрізняють СП правобічні, лівобічні та двобічні. В залежності від сполучення плевральної порожнини через легеню з зовнішнім середовищем або ще за ступенем поєднання з повітрям існують наступні і види СП: закриті, відкриті та клапанні чи напружені або вентильні. Крім того, СП є неускладнені та ускладнені - пневмоплеврити, гемопневмоторакси, хілопневмоторакси, піопневмоторакси, їх характер визначають після плевральних пункцій. До визначення характеру вмісту в плевральній порожнині, рентгенологічно, вони мають загальну назву гідропневмоторакси.

За ступенем поєднання з повітрям виділяють наступні різновиди спонтанного пневмотораксу: закритий, відкритий та клапанний

Посттравматичний — внаслідок травми грудної клітки, з порушенням або без порушення цілісності оболонок (поранення гострим предметом, падіння з висоти, здавлювання, дорожньо-транспортна пригода). Травматичний пневмоторакс - стан, що виникає після травм грудної клітки. При ньому пошкоджується цілісність плевральних оболонок, через що всередину порожнини надходить повітря, стискаючи легке і не даючи йому розкриватися при диханні.

Ятрогенний — внаслідок торакоцентезу, біопсії легені (черезшкірної або трансбронхіальної), катетеризації великих вен (підключичної, рідше, внутрішньої яремної), механічної вентиляції легень, торакохірургічних втручань

Ступінь колапсу легені визначають на оглядовій рентгенограмі органів 40 грудної порожнини. Розрізняють 3 ступені:

1. Обмежений спонтанний пневмоторакс, - коли легеня колабована повітрям до одної третини свого об'єму.

2. Субтотальний спонтанний пневмоторакс, - коли легеня колабована повітрям на половину свого об'єму.

3. Тотальний спонтанний пневмоторакс, - коли легеня колабована повітрям повністю, тотально. Легеня лежить на органах середостіння. Така класифікація дає можливість визначення ступені легеневої недостатності, визначити методи дообстеження хворих як: вимірювання тиску в плевральній порожнині, торакоскопії, а також планування хірургічного лікування паліативного чи радикального оперативного втручання. Всім пацієнтам із СП призначають: знеболюючі, оксигенотерапію та симптоматичні серцевосудинні препарати.

У хворих з обмеженим закритим СП, після вимірювання тиску в плевральній порожнині, проводять аспірацію повітря, а в плевральну порожнину вводять розчин стрептоміцину 1,0 г., пеніциліну 1 млн ОД, гідрокортизону 60 мг., розчинених в 20 мл 0,25 % розчину новокаїну. Такі 55 2-3 пункції плевральної порожнини з аспірацією повітря і введення препаратів призводять до розправлення легені і вилікуванню обмежених закритих СП. У хворих з субтотальним і тотальним СП, після вимірювання тиску в плевральній порожнині та торакоскопії виконують або паліативні хірургічні втручання - дренування плевральної порожнини по Суботіну - Бюлау, чи радикальні операції - резекції легень або інші операції.

У пацієнтів з клапанним тотальним СП виконують негайну пункцію плевральної порожнини з активною аспірацією із неї повітря; далі дренування плевральної порожнини по Суботіну з активною аспірацією повітря або з пасивною аспірацією по Суботіну - Бюлау: при їх недостатній ефективності - радикальні хірургічні втручання: торакотомія з ревізією легені та резекцією 5 ураженої ділянки[1].

При проникних пораненнях найбільшу небезпеку викликає відкритий або клапанний пневмоторакс, що супроводжується наростаючим внутрішньогрудним тиском[2]. При відкритому пневмотораксі, крім колапсу легень, виникають маятникоподібні рухи повітря в бронхах, флотування межистіння, що веде до серцевої недостатності. Розвивається гіпоксемія змішаного генезу. Відкритий пневмоторакс з великим дефектом грудної стінки може за короткий період часу призвести до тяжких порушень гемодинаміки з летальним наслідком[2]

Довгостроково не ліквідований відкритий і клапанний пневмоторакс також, у кінцевому рахунку, призводить до розвитку емпієми плеври.

Cкладний комплекс взаємопов’язаних і взаємообтяжливих змін патогенезу дихально-циркуляторних розладів і ускладнень, що розвиваються при пошкодженнях грудей, обумовлені гіпоксемією змішаного генезу, розвитком генералізованної гіпоксії, ацидозом, метаболічними зрушеннями і мікробним забрудненням в гострий період травматичної хвороби. Знання цих головних патофізіологічних порушень дозволяє визначити їх характер та природу і має важливе практичне значення в діагностиці і виборі своєчасних патогенетично обумовлених профілактичних і лікувальних заходів.

За періодами перебігу травматичної хвороби гемоторакс, пневмоторакс відносять до періоду ранніх внутрішньоплевральних ускладнень разом з пневмонією, плевритом, забієм серця, міокардитом, перикардитом і т.д.

За тяжкістю клінічного перебігу:

1. З урахуванням тяжкості анатомічних пошкоджень (нетяжкі, тяжкі і вкрай тяжкі).

2. З триваючою зовнішньою або внутрішньоплевральною кровотечею (малим, середнім, великим і тотальним гемотораксом).

3. Без триваючої внутрішньоплевральної кровотечі (малим, середнім, великим і тотальним гемотораксом).

4. З наростаючим пневмотораксом (відкритий, закритий).

Без наростаючого пневмотораксу (відкритий, закритий):

- пристінковий (легеня колабована на 1/5 свого об’єму); - малий (легеня колабована на 1/4 свого об’єму);

- середній (легеня колабована на 1/3 свого об’єму);

- великий (легеня колабована на 1/2 свого об’єму);

- тотальний (легеня колабована повністю).

Клінічна картина і діагностика травми грудей залежать від характеру пошкоджень і виразності розладів життєво важливих функцій – дихання і кровообігу. Водночас, як відкрита, так і закрита травма грудей можуть супроводжуватися пошкодженнями груднинно-реберного каркаса, легень, серця, великих судин, тому в клініці вважаємо за доцільне виділяти наступні синдромоподібні стани.

Синдром відкритого пневмотораксу характеризується наявністю на грудній клітці зяючої рани різноманітних розмірів залежно від характеру поранення. При огляді рани визначається присмоктування повітря в обох фазах дихання і виділення пухирців повітря з кров’ю під час видиху, що супроводжується іноді характерним присмоктуючим шумом. При широко зяючих ранах грудної стінки іноді видно відламки ребер або пошкоджену легеню (відкритий присмоктуючий пневмоторакс). При крапкових вогнепальних або вузьких проникних колото-різаних пораненнях грудей широко зяючих ран не спостерігається, тому що після поранення рановий канал закривається м’язами або згустками крові і тому пневмоторакс із відкритого в момент поранення переходить у закритий, після поранення – відкритий перемежований пневмоторакс. Навколо ран незалежно від виду відкритого пневмотораксу є підшкірна емфізема.

Синдром закритого пневмотораксу спостерігається при скупченні повітря внаслідок закритої травми легень без проникного пошкодження грудної стінки і характеризується помірною задухою, тахікардією, підвищенням артеріального тиску. Загальний стан постраждалого частіше оцінюється як задовільний. При перкусії легень визначається коробковий легеневий звук аж до тимпанічного, при аускультації – ослаблене легеневе дихання аж до його відсутності. При рентгендослідженні виявляється колапс легені, наявність повітря в плевральній порожнині.

Підшкірна емфізема може виявлятися і при закритому пневмотораксі, в результаті проходження повітря під підвищеним тиском із плевральної порожнини через ушкоджену плевру під час кашлю.

Синдром напруженого клапанного пневмотораксу (зовнішній або внутрішній) спостерігається, коли внаслідок відкритого клапанного механізму (шматок грудної стінки) або закритого клапанного механізму (шматок легенево-бронхіального сегмента) повітря з кожним вдихом нагнітається в плевральну порожнину через рану грудної стінки (зовнішній напружений клапанний пневмоторакс) або з бронха, трахеї, великої рани легень (внутрішній напружений пневмоторакс) і виникає прогресуюча внутрішньоплевральна компресія, яка швидко веде до тяжкої дихальної і серцево-судинної недостатності. Цей вид пневмотораксу завжди супроводжується тяжким станом потерпілого із значними розладами дихання і кровообігу. Синдром напруженого пневмотораксу характеризується утрудненим поверхневим диханням, вираженою задишкою, вимушеним положенням з піднятою верхньою половиною тулуба, участю у диханні допоміжних м’язів грудної клітки, акроцианозом. Шкіра обличчя при цьому покрита холодним липким потом. Звертає на себе увагу ціанотична шкіра тулуба. Відзначається болісний кашель, що викликає посилення болю і швидко наростаючу підшкірну емфізему, слабкий частий пульс. АТ підвищується, а потім прогресивно знижується. Дихання має своєрідний характер: постраждалий намагається затримати дихання на вдиху, тому що при видиху грудна клітка зменшується в об’ємі і додатково стискує і без того стиснені легені як на пошкодженому, так і на здоровому боці. Вени шиї набухають внаслідок порушення венозного притоку до серця. Обов’язковою ознакою напруженого пневмотораксу є наростаюча підшкірна емфізема, яка поширюється на шию, обличчяя, тулуб, а іноді і на кінцівки. При перкусії визначається тимпанічний легеневий звук і розширення меж серця в здоровий бік; при аускультації спостерігається відсутність легеневого дихання на боці пошкодження. При рентгендослідженні на боці пошкодження виявляється колабована і притиснута до межистіння легеня на фоні великого газового пухиря із зсувом органів межистіння в протилежний бік. Даний стан зустрічається як при закритій, так і відкритій травмі грудей. Синдром пошкодження легень спостерігається як при закритій, так і відкритій травмі грудей і клінічно проявляється гемотораксом, пневмотораксом, кровохарканням або підшкірною емфіземою.

Пневмотораксу і гемотораксу зазвичай не буває при забоях легень

Швидко наростаючий гемоторакс вказує на поранення великих судин легень, середостіння або грудної стінки[2].

Відповідно до сучасних літературних уявленням спонтанний пневмоторакс виникає через розрив емфізематозних бул. У всіх випадках спонтанного пневмотораксу разом з повітрям в плевральну порожнину потрапляє інфекція і виникає загроза розвитку емпієми плеври. Емпієма плеври розвивається тільки в разі несвоєчасності надання кваліфікованої допомоги хворому.

У виникненні спонтанного пневмотораксу велике значення мають тонкостінні пузиреобразние освіти (булли і блеби), що розташовуються під вісцеральної плеврою. Булли утворюються в результаті різкого збільшення обсягу окремих альвеол і злиття їх між собою внаслідок атрофії і повного зникнення міжальвеолярних перегородок. У їх виникненні провідну роль відіграють порушення прохідності бронхіол, в яких рубцеві зміни після перенесених специфічних і неспецифічних запальних процесів створюють умови для формування клапанного механізму. Розміри булл коливаються від ледь помітних оком до гігантських. У ряді випадків істотним патогенетичним фактором у виникненні бульозної емфіземи є вроджена неповноцінність легеневої паренхіми і порушення васкуляризації кортикальних відділів легень.

В якості особливої ​​форми тонкостінних утворень виділяються блеби - субплевральние повітряні бульбашки. Їх походження пов'язане з інтерстиціальної емфіземою легенів внаслідок розриву альвеол чи булл в товщі паренхіми. Розрив стінки таких утворень веде до виникнення патологічного сполучення між воздухоноснимі шляхами і плевральної порожниною.

Передумовою виникнення спонтанного пневмотораксу може стати практично будь-яке з гострих або хронічних захворювань легенів, що ведуть до формування дифузного або обмеженого пневмосклерозу, деформації бронхів, бульозної емфіземи.

Діагностика спонтанного пневмотораксу грунтується на клінічних проявах захворювання, даних об'єктивного і рентгенологічного обстеження.

У клінічній картині основне місце займають: біль в грудній клітці на стороні пневмотораксу, часто іррадіює в плече, задишка, сухий кашель.

У пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ) тяжкість перебігу пневмотораксу визначається не стільки колапсом легені, скільки хронічним запальним процесом і емфіземою легенів. Навіть невеликий колапс легені у цієї групи пацієнтів призводить до значного погіршення стану, що значимо при визначенні лікувальної тактики.

У пацієнтів зі спонтанним пневмотораксом протягом частіше сприятливий, з розвитком швидкої адаптації до цього стану. У зв'язку з цим не можна не відзначити, що в значній кількості випадків такі пацієнти недозволено довгий час лікуються амбулаторно від «міжреберної невралгії», «миозита», «захворювань серця» і т. Д. Необхідно якомога раніше виконати рентгенографію грудної клітини і встановити правильний діагноз [3].

Виникає дихальна недостатність, вираженість якої залежить від ступеня здавлення і спадання легені. Від цього ж залежить серйозність ситуації і обсяг необхідної медичної допомоги.

Як розвивається пневмоторакс. У нормі в плевральній порожнині завжди негативний тиск. Це необхідно для повноцінного розправленнялегені при дихальних рухах. При попаданні повітря в цю порожнину тиск в ній зростає.

В результаті легке здавлюється і перестає розправлятися. При подальшому збільшенні тиску органи середостіння зміщуються в сторону, при цьому можуть пережимає крупні судини. Це призводить до ще більшого погіршення кровопостачання бронхолегеневої системи і застою в малому колі кровообігу. Всі ці зміни провокують розвиток дихальної і серцевої недостатності. Без лікування всі порушення швидко прогресують і можуть привести до смерті хворого[4].

Що таке первинний спонтанний пневмоторакс (ПСП)? Пневмотораксом називається колапс (стиснення) одного або обох легенів, викликаний попаданням повітря в плевральну порожнину. Плевральна порожнина - це простір між листками плеври (двома шарами тканини, яка вистилає і оточує легені).

Травматичний пневмоторакс - одне з найчастіших ускладнень серед травм грудної клітки. Розрізняють пневмоторакс закритий і відкритий. Варіантом відкритого може бути клапанний пневмоторакс. Причиною пневмотораксу є проникне поранення грудної клітки, коли повітря потрапляє ззовні у плевральну порожнину. Важкий стан потерпілих зумовлений не тільки значною площею пошкодження тканин, передусім плеври і легень, але і тим, що в момент вдиху ці ділянки ребер зміщуються всередину, посилюючи травматизацію життєво важливих органів, плеври і перешкоджають розправленню легень. Під час видиху грудна клітка зменшується за обсягом, а відламки ребер, («реберний клапан») рухаються назовні. При кожному вдиху «реберний клапан» викликає додаткову травму паренхіми легень, спричиняючи розвиток плевропульмонального шоку. Зовнішній вигляд такого потерпілого змінюється з часом: у перші хвилини він збуджений, його турбує різкий біль при спробі вдиху. Потім на перший план виступають ядуха і страх наступного вдиху. Потерпілий дуже блідий, поступово наростає синюшність слизових оболонок. Кількість дихань перевищує 24-26 за хвилину, спостерігається інспіраторна задишка (ускладнений вдих) -вдих довший за видих. Помітне набрякання шийних вен, розвивається синюшність шкіри обличчя. Кровохаркання стає інтенсивнішим - згусток харкотиння дедалі більше наповнюється кров’ю. Швидко збільшується підшкірна емфізема. Якщо в перші хвилини вона локалізується в зоні пошкодження, то через 30-40 хв поширюється на шию, обличчя, ділянку живота, мошонку і стегно. Найнебезпечнішим є поширення емфіземи в середостіння, унаслідок чого може виникнути зупинка серця. При значному проникному пораненні грудної клітки, коли плевральна порожнина постійно контактує з атмосферою (відкритому пневмотораксі), у потерпілого чутно свистіння і при вдиху, і при видиху, разом з повітрям з рани вилітає кров’яниста рідина і згустки крові. На видиху з рани посилюється кровотеча, кров піниста. Клінічна картина. Стан потерпілого тяжкий, він переляканий, його шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом, губи синюшні; дихання поверхневе, прискорене (до 24-30 дихань за хвилину), з переривчастим і різко болючим вдихом. Дихальні рухи пошкодженої половини грудної клітки дуже обмежені. Під час видиху частина повітря із здорової легені потрапляє до пошкодженої, при цьому розвиваються коливальні рухи середостіння, що призводить до виникнення кардіопульмонального шоку і погіршує стан потерпілого. Стиснена повітрям легеня спадається (колапс легені), не функціонує. У зв’язку з колапсом легені настає парадоксальне дихання. Під час вдиху в здорову легеню надходить повітря через трахею, а також із спалої легені; при видиху частина повітря потрапляє із здорової легені в спалу. Парадоксальне дихання значно порушує легеневу вентиляцію і посилює гіпоксемію. Зміщення серця в непошкоджений бік викликає значне порушення серцево-судинної діяльності (пульс прискорюється до 110-120 ударів на хвилину, слабкого наповнення)[5].
2. ГЕМОТОРАКС ЯК ОДНЕ З МОЖЛИВИХ УСКЛАДНЕНЬ ПНЕВМОТОРАКСУ

Гемоторакс (вилив крові в плевральну порожнину) - ускладнення відкритих і закритих травм грудної клітки. Джерелом крові при гемотораксі є судини грудної стінки, рідше - судини легень. Кількість крові, яка виливається, може досягати двох і більше літрів. При великому гемотораксі ушкоджуються міжреберні артерії, у деяких випадках - аорта й інші великі судини грудної порожнини. Небезпека гемотораксу полягає в збільшуваному стисненні легень, появі дихальної недостатності й гострої внутрішньої втрати крові. Невеликий гемоторакс може не викликати особливих скарг у потерпілого. При великому гемотораксі на тлі симптомів гострої внутрішньої втрати крові (блідість, холодний піт, прискорений пульс, низький артеріальний тиск) проявляються ознаки стиснення легені з ушкодженої сторони (ті ж симптоми, що й при закритому пневмотораксі).

Опис гемоторакса внаслідок поранення грудної клітини зустрічається вже в середні століття у Парацельса, Амбруаза Паре. Вперше науково-обґрунтовані рекомендації щодо лікування гемотораксу дав М. І. Пирогов. Аж до закінчення XIX століття була поширена тактика лікування гемотораксу «пізніми» плевральними пункціями на 3-5 день після травми. Ранні плевральні пункції увійшли в практику лише під час боїв на річці Халхін-Гол (Апухтін М. А., Вишневський А. А., 1939 рік). Сучасні вітчизняні принципи лікування гемотораксу розроблені В. І. Колесніковим, П. А. Купріяновим, В. С. Левітом під час Великої Вітчизняної війни [6].

Класифікація гематораксу:

  1. Травматичний(при проникаючих пораненнях або закритій травмі грудної клітки).

  2. Паталогічний(наслідок різних захворювань).

  3. Ятрогенний (ускладнення операцій, плевральних пункцій, катетеризації центральних вен і т. п.).

Розрізняють такі види гемотораксу за П.А. Купріяновим:

- малий – скупчення крові в межах реберно-діафрагмального синуса з орієнтованим розміром крововтрати до 500 мл;

- середній – скупчення крові до рівня 4-го ребра спереду або середини лопатки, позаду з орієнтованим розміром крововтрати від 500 до 1000 мл;

- великий – скупчення крові до рівня 2-го ребра спереду з орієнтованим розміром крововтрати від 1000 до 2000 мл;

- тотальний – уся плевральна порожнина заповнена кров’ю, при цьому розмір крововтрати сягає більше 2000 мл . Гемопневмоторакс – одночасне скупчення повітря і крові в плевральній порожнині.

За наявності триваючої кровотечі:

1) той, що припинився кровотечею в плевральну порожнину;

2) з триваючою внутрішньоплеврально кровотечею

За наявністю ускладнень: згорнувшийся гемоторакс та інфікований гемоторакс.

Клінічна картина залежить від інтенсивності кровотечі. Шкірні покриви таких хворих бліді, відзначається тахікардія, зниження артеріального тиску. При аускультації(прикладуванні уха до органу) легень визначається ослаблення дихання або його відсутність. Межі серця зміщені в здорову сторону [7]. Чіткість фізичних ознак наявності рідини залежить від величини гемотораксу.

При неускладненому гемотораксі прогноз сприятливий. При великому гемотораксі, викликаному пошкодженням великих судин, з триваючою внутрішньоплевральною кровотечею може наступити протягом декількох годин летальний результат від гострої крововтрати. У разі інфікованого гемотораксу прогноз також більш серйозний через значну ймовірность розвитку емпієми плеври.

3. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПНЕВМОТОРАКСІ Й ГЕМОТОРАКСІ

ПМД при пневмотораксі. Лікування поранених у груди на ЕМЕ. ПМД (перша медична допомога) надається в осередку масових втрат і передбачає тимчасове припинення зовнішньої кровотечі шляхом тугої тампонади рани грудної стінки або накладення асептичної пов’язки на неї, гігієну верхніх дихальних шляхів (звільнення порожнини рота від слизу, мокротиння, крові). Рану в грудній стінці при відкритому пневмотораксі закривають герметичною оклюзійною пов’язкою, для чого використовують клейонку, целофан, прогумовану оболонку перев’язувального індивідуального пакета, що безпосередньо накладається на рану. Оклюзійна оболонка фіксується до тулуба пов’язкою Дезо або черепицеподібним укладанням лейкопластирних смужок. При великому дефекті грудної стінки, рекомендується після накладення оклюзійної пов’язки прибинтувати руку до грудної клітки на ураженому боці, що утримує пов’язку і забезпечує під час транспортування герметизацію та іммобілізацію рани краще, ніж будь-які інші пов’язки (прийом Лібова) [2].

Перша допомога враховує герметизацію плевральної порожнини, знеболювання, боротьбу з гіпоксією. Потерпілого переводять у напівсидяче положення. Шкіру навколо рани обробляють одновідсотковим розчином йодонату та накладають оклюзійну (герметичну) пов’язку з метою переведення відкритого пневмотораксу в закритий. Рану грудної клітки можна заклеїти липким пластирем у вигляді черепиці, закрити внутрішнім (стерильним) боком прогумованого пакета першої допомоги (ІП) з наступним накладанням стерильної ватно-марлевої пов’язки. Можна використати марлю або тканину, що густо просякнута вазеліном, клейонку, поліетиленову плівку ти інший матеріал, який не пропускає повітря, накладені за принципом стискальної пов’язки. На ділянку ушкодження кладуть пакет з льодом. Забезпечують негайне транспортування до хірургічного або торакального відділення в положенні напівсидячи.

ПМД при гемотораксі. Потерпілі можуть скаржитися на важкість у грудній клітці, нестачу повітря. За винятком накладення оклюзійної пов'язки, алгоритм надання долікарської допомоги при гемотораксе аналогічний такому при рані грудей, ускладненою відкритим або клапанним пневмотораксом, тобто перша допомога полягає у наданні потерпілому положення з припіднятим узголів’ям, якщо є кисневі подушки, дають подихати киснем[5].



ВИСНОВКИ

1. Таким чином, було встановлено, що пневмоторакс — це наявність у плевральній порожнині повітря, яке проникає туди внаслідок пошкодження легень або стінки грудної клітки. Пневмоторакс буває: відкритим, закритим та клапанним й у край тяжких випадках може ускладнюватися гемотораксом.

2.Гемоторакс - скупчення крові в плевральній порожнині. Є наслідком кровотеченіяіз сосудовлёгкіх, внутрішньогрудних гілок великих судин, грудної стінки, середостіння і т.д. Найчастіше гемоторакс виникають після травми грудної клітини або як ускладнення лікування.

3. За етіологією розрізняють травматичний гемоторакс (при проникаючих пораненнях або закритою травмегрудной клітини), патологічний гемоторакс (наслідок різних захворювань) та ятрогенний гемоторакс (ускладнення операцій, плевральних пункцій, катетерізацііцентральних вен і т. п.).

4. Хворий пневмотораксом відчуває різкий біль в грудях, дихає часто іповерхностно, содишкой. Відчуває «брак повітря». Виявляється блідість або синюшність шкірних покривів, зокрема особи. Може виявлятися подкожна емфізема. А ось клінічна картина при гемотораксі залежить від інтенсивності кровотечі. При малому гемотораксі клінічні прояви виражені мінімально або відсутні. Основними скаргами служать болю в грудній клітці, що посилюються при кашлі, помірна задишка.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Осійський І. Ю. Спосіб діагностики і класифікації спонтанних пневмотораксів у хворих на туберкульоз легень та неспецифічні легеневі захворювання : пат. 91957 Україна. № u 2014 01264; заявл. 10.02.2014; опубл. 25.07.2014, Бюл.№ 14

  2. Білий В. Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій / Білий В., Білінський П., Бігуняк В., 2001.

  3. Спонтанный пневмоторакс, современные подходы к диагностике и лечению. [Електронний ресурс].  Режим доступу: https://tob.tmbreg.ru/info/hiryrg/1963.html, вільний.  Назва з екрана.  Дата звернення: 06.04.2020.

  4. [Електронний ресурс].  Режим доступу: https://zen.yandex.ru/media/upulmanologa/travmaticheskii-pnevmotoraks-pri-travmah-grudi-5a4481db77d0e6bac0c6983f, вільний.  Назва з екрана.  Дата звернення: 07.04.2020.

  5. Будзин, В. Основи медичних знань: навч. посіб / В. Будзин, О. Гузій. – Львів: ЛДУФК. 2018.  148 с.

6. Сергеев В. М. Гемоторакс // Большая медицинская энциклопедия: В 30 томах / В. М.Сергеев, Г. Б. Катковский / Главный редактор Б. В. Петровский. — 3-е издание. — М.: Советская энциклопедия, 1977. — Т. 5. Гамбузия — Гипотиазид. — С. 227—229. — 528 с.

7. Вагнер Е. А. Хирургия повреждений груди / Евгений Антонович Вагнер.— М.: Медицина, 1981. — С. 78—79. — 288 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас