Ім'я файлу: Види джерел адміністративного права.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 15.11.2021
скачати

Види джерел адміністративного права

Правові системи держав розрізняються насамперед тим, яке із джерел права переважає в національній правовій системі даної держави, тобто якими специфічними способами й у яких особливих формах норми права набувають свого загальнообов'язкового характеру, ким і як вони об'єктивуються.

У теорії держави і права до джерел (форм) права належать:

  • судовий прецедент;

  • нормативно-правовий акт;

  • релігійні норми;

  • правові звичаї;

  • нормативний договір;

  • правова доктрина;

  • принципи права.

З огляду на різноманітність джерел адміністративного права їх доцільно розділити на такі види:

- Конституція України - є джерелом адміністративного права, її норми мають пряму дію, одночасно є основою побудови системи інших джерел адміністративного права щодо формування, розвитку та уточнення спеціальних принципів, функцій, форм і методів адміністративної діяльності й адміністративних процедур забезпечення публічних прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина публічною адміністрацією, державного та загалом публічного інтересу суспільства

Основним видом джерел адміністративного права є нормативно-правовий акт (нормативний акт) – письмовий документ компетентного суб’єкта владних повноважень, який містить формально обов’язкове правило поведінки загального характеру. Нормативно-правові акти видаються суб’єктами владних повноважень лише в певній формі й суворо в межах своєї компетенції. Юридична цінність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, який його видав. До нормативно-правових актів належать як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти, ухвалені в ході розпорядчої діяльності суб’єктів публічної адміністрації

- Законодавчі акти України

- закони України;

Закони становлять основну за значущістю частину нормативно-правових актів в Україні, адже саме вони мають регулювати найважливіші суспільні відносини, виражає волю й інтереси Українського народу, має найвищу юридичну силу щодо інших актів, є загальнообов’язковим та охороняється від порушення всіма засобами держави.

Закони мають вищу юридичну силу щодо інших нормативноправових актів, що передбачає такі положення:

 ніхто, крім Верховної Ради України, не може їх ухвалювати, змінювати чи скасовувати;

 вони регулюють найважливіші суспільні відносини, що багаторазово повторюються;

 усі інші нормативно-правові акти мають видаватися на основі законів і щодо їх виконання;

 у разі виникнення колізій між нормами Закону й підзаконного нормативно-правового акта діють норми Закону;

 тільки Верховна Рада України може підтвердити або змінити Закон у разі повернення його Президентом України за відкладного вето.

Закони як національні джерела адміністративного права класифікуються.

1. За ієрархічним статусом:

Конституція України (Основний Закон) та конституційні закони, які становлять основу розвитку правової системи;

органічні закони, що конкретизують найважливіші положення Конституції України або випливають з її змісту (наприклад, Закон України «Про Кабінет Міністрів України»);

звичайні закони – з інших важливих питань суспільного життя (наприклад, Закон України від 09.04.1999 р. № 586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації»); – надзвичайні закони, що ухвалюються з окремих питань, передбачених Конституцією та законами України в надзвичайних ситуаціях .

2. За спрямованістю норм адміністративного права закони поділяються на:

матеріальні (наприклад, Закон України від 21.05.1997 р. № 280 «Про місцеве самоврядування в Україні») та процесуальні (КАСУ).

При цьому особливістю нормативно-правових актів у галузі адміністративного права є те, що в багатьох законах України поєднуються як матеріальні, так і процесуальні адміністративно-правові норми (найбільш слушний приклад – КУпАП).

- кодекси, положення, статути й інші кодифіковані акти управлінського спрямування.

- підзаконні нормативно-правові акти – це вторинні акти, які видаються суб’єктами публічної адміністрації (у ході розпорядчої діяльності) на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання, з метою забезпечення ефективного та своєчасного виконання виконавчих функцій.

Підзаконні нормативно-правові акти видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Поділ підзаконних нормативно-правових актів на види здійснюється за відповідними критеріями.

За суб’єктами видання:

 постанови Кабінету Міністрів України;

 укази Президента України;

 розпорядження голів обласних, районних державних адміністрацій нормативного характеру;

 рішення, нормативні ухвали органів місцевого самоврядування; рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;

 інструкції, накази (нормативно-правові) керівників міністерств, державних комітетів і відомств загального характеру;

 накази (нормативно-правові) керівників відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів нормативного характеру;

 накази (нормативно-правові), інструкції адміністрацій підприємств, установ, організацій, при виконанні ними делегованих державних виконавчих функцій.

За юридичною силою:

 загальні (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 р. № 151 «Про затвердження Технічного регламенту безпечності іграшок»);

 відомчі (наприклад, Наказ Міністерства фінансів України від 29.09.2011 № 1217 «Про затвердження Кодексу етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту»);  місцеві (наприклад, Рішення Київської міської ради від 15 березня 2002 р. №313/1747 «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві»);

 локальні.

Міжнародні угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані нашою державою.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України»1 такі договори укладаються Президентом України або за його дорученням – від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням – від імені 1 Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906-IV. 67 Глава І. Загальне адміністративне право Розділ 3. Джерела адміністративного права уряду України; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами – від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

В Україні сьогодні діють чимало міжнародних договорів, норми яких мають застосовуватися під час регулювання адміністративноправових відносин. Наприклад:

– Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.;

– Європейська конвенція про видання правопорушників від 13 грудня 1957 р.;

– Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату від 9 травня 1992 р.

Акти Конституційного Суду України.

Результат діяльності Конституційного Суду України – висновки та рішення, в яких тлумачаться норми Конституції та законів України, а також визнаються неконституційними (скасовуються)

Джерела адміністративного права положення відповідних юридичних актів, рішення та висновки Конституційного Суду України – є обов’язковими до виконання.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 13 липня 2017 р. «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належать такі:

 вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

 офіційне тлумачення Конституції України;

 надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

 надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

 надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;

 надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

 надання за зверненням Верховної Ради України висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;

 вирішення питань про відповідність Конституції України та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України згідно з частиною другою статті 137 Конституції України;

 вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за 1 Про Конституційний Суд України: Закон від 13 липня 2017 р. № 2136-VIII.

Для класифікації джерел адміністративного права важливе значення мають такі чинники:

- адміністративно-територіальний поділ держави;

- відповідність і співвідношення з актом, на підставі якого вони приймаються;

- форми державного правління, державного устрою, державного режиму;

- підпорядкованість органів влади та управління між собою, їх відношення до вищого органу влади.

Так, за масштабом своєї дії джерела адміністративного права можна класифікувати на такі, що мають загальний, галузевий, місцевий або внутрішньо-суб'єктивний характер.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас