Відгодівля гусей на жирну печінку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра годівлі тварин та технології кормів ім. П.Д. Пшеничного

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Годівля тварин та технології кормів»
на тему: Відгодівля гусей на жирну печінку

Студента 2 курсу 2стн групи

Факультет тваринництва

та водних біоресурсів

Спеціальність“Технологія виробництва і переробки

продукції тваринництва”

Ярошовець Євген Романович
Старший викладач кафедри годівлі тварин та технології кормів ім. П.Д. Пшеничного

Голубєва Тетяна Анатоліївна

Київ - 2021

ЗМІСТ

Вступ
1.1. Годівля гусей…………………………………………………………………………………………………….3
1.2. Основні технологічні моменти годівлі гусей…………………………………………………..8

1.3. Контроль повноцінності годівлі гусей……………………………………………………………10

1.4. Породи гусей, яких використовують для відгодівлі………………………………………11

1.5. Відгодівля гусей на жирну печінку…………………………………………………………………12

1.6. Особливості відгодівлі гусей на жирну печінку..…………………………………………..13

2. Розрахункова частина……………………………………………………………………………………….17

2.1. Завдання1……………………………………………………………………………………………………….19

2.2. Завдання2…………………………………………………………………………………………………….…21

2.3. Завдання3…………………………………………………………………………………………………….…22
Висновки ……………………………………………………………………………………………………………….24
Список літератури……………………………………………………………………………………………..….25

Вступ

Важлива особливість гусей – їх здатність споживати велику кількість зелених та інших соковитих кормів. На пасовищі дорослі гуси можуть спожити до 2 кг зелених кормів.

У них добре розвинені сліпі відростки кишок, завдяки чому вони краще від інших видів сільськогосподарської птиці розщеплюють клітковину. Годівля гусей батьківського стада упродовж року змінюється залежно від їх продуктивності і фізіологічного стану. Так, у продуктивний сезон можна застосовувати сухий спосіб годівлі повнораціонним комбікормом,а в непродуктивний – комбінований.

За сухого способу годівлі добову норму корму розраховують залежно від яєчної продуктивності. У середньому в продуктивний період самкам згодовують на одну голову 330 г повнораціонного комбікорму, самцям – 400, у непродуктивний – відповідно 230 і 270 г.

До складу повнораціонного комбікорму вводять 65–70% зернових, у тому числі 3–5% зерна бобових, а також 15% висівок, 4–8% дріжджів, 3% рибного або м’ясо-кісткового борошна, 3,5% мінеральних добавок (знефторений фосфат, крейда, черепашка), 1% преміксу і 0,4–0,5% кухонної солі.

У продуктивний період за комбінованого способу гусей годують 4 рази: вранці і вдень два рази роздають вологу мішанку, увечері – зерно. Із розрахунку на одну голову, за добу згодовують 300–350 г комбікорму і 500–600 г зелених і соковитих кормів.

Влітку в непродуктивний період за утримання гусей на пасовищі вони можуть споживати до 2 кг трави за добу. Найкраще вони поїдають конюшину, люцерну, різнотрав’я у ранні фази вегетації рослин. Із розрахунку на одну голову,в цей період їм згодовують 210–230 комбікорму і 1,0–1,2 кг зелених і соковитих кормів. Їх раціон взимку може складатися із 100 г ячменю, 30 г кукурудзи, 30 г гороху, 45 г висівок, 500 г буряків або 100 г вареної картоплі, 3 г кормового жиру, 5 г м’ясо-кісткового борошна, 8 г крейди, 3 г знефтореного фосфату, 0,5 г кухонної солі.

Гусаків, у яких у продуктивний період знижується жива маса, додатково підгодовують. Підгодівля складається із 100 г зерна, 50 г подрібненої моркви, 10 г білкового корму тваринного походження. Цю суміш підвішують у спеціальних годівницях так, щоб нею могли користуватися тільки гусаки. Гравій дають один раз на тиждень із розрахунку 1 кг на 100 голів, або ж він знаходиться постійно в окремих годівницях. Фронт годівлі для гусей батьківського стада становить за комбінованого способу годівлі – 15–18, за сухого – 6 см.

1. Огляд літератури

1.1. Годівля дорослих гусей

Годівля має великий вплив на життєздатність свійської птиці, її яйценосність, відсоток запліднених яєць, вдале виведення та розвиток молодняку.

Корми мають бути повноцінними і задовольняти біологічні потреби птиці.При підборі повноцінного раціону необхідно оцінити його за вмістом протеїну, мінеральних компонентів, вітамінів та енергетичною цінністю.

На одного дорослого гусака на добу повинно припадати:

• обмінної енергії - 861 ккал;

• сирого протеїну - 48,3 г;

• кальцію - 5,5 г;

• фосфору - 2,4 г;

• натрію - 1,0 г.

Всі корми можна поділити на вуглеводовмісні, білкові, вітамінні, мінеральні та жировмісні. До вуглеводовмісних кормів належать злакові культури - пшениця, ячмінь, овес, гречка, кукурудза. До цієї ж групи належать і деякі соковиті корми - цукровий буряк, картопля та ін. Усі ці продукти містять основний набір поживних речовин, але відсоток вуглеводів в них набагато вищий, ніж в інших кормах [8].

Білкові корми поділяються на корми рослинного і тваринного походження. До рослинних кормів належать усі бобові культури, шроти і макуха; до кормів тваринного походження - м'ясо, мальки, збиране молоко, сколотини, м'ясо-кісткове та рибне борошно. Правильне співвідношення тваринних і рослинних кормів забезпечить повноцінне білкове харчування.

До вітамінних кормів належать продукти, які містять вітаміни різних груп (жиророзчинні та водорозчинні), необхідні не лише для гусей, але і для іншої свійської птиці. До них належать морква, гарбузи, трав'яне та хвойне борошно, комбінований силос. Основним джерелом вітамінів у зимовий період є сінне борошно з бобових і злакових трав.

В якості вітамінного корму можна використовувати соснову і ялинову хвою, голки пихти та кедру. Перед тим, як давати гусям хвою, її необхідно подрібнити і давати до 30 г на день. Але вводити такий корм у раціон гусей слід обережно, поступово збільшуючи норму.

До мінеральних кормів належать крейда, черепашки, вапно, цеоліти, алуніти, каоліни, кісткове борошно, яєчна шкаралупа. Вони містять кальцій, натрій та фосфор, якого завжди не вистачає для забезпечення повноцінного харчування. Мінеральні добавки збільшують яйценосність птахів. Саме тому в зимовий період слід постійно вводити в раціон додатковий мінеральний корм.

Крейду, черепашки, цеоліти, каоліни та алуніти можна додавати до вологої мішанки або насипати в окрему годівницю. Також можна використовувати гашене вапно, яке пролежало не менше як півроку. Деревна зола має пролежати 30 днів, щоб її можна було використовувати як підкормку (не забудьте просіяти її через сито). Ще один вид мінерального корму - кісткове борошно, яке також містить кальцій і фосфор [8].

До кормів, які містять хлор і натрій, належить кухонна сіль - вона підвищує апетит у птиці. Розчиніть сіль у невеликій кількості води і змішайте з кормом. Вводити її в раціон слід у розрахунку 0,3-0,5 % від усієї маси сухого корму. При нестачі солі в кормах у гусей може бути отруєння.

Поживні та біологічно активні речовини також мають велике значення для птиці. Отже, отримати все необхідне можна з правильно підібраних кормів.

Протеїни необхідні для росту молодих гусей, а також сприяють відтворенню тканин у процесі обміну речовин у птахів. Наявність протеїну в кормах підтримує постійну температуру тіла і сприяє накопиченню жиру в організмі. При високому вмісті протеїну в продуктах можна отримати допоміжну енергію.

Основне джерело протеїну - зерно злакових і бобових культур, м'ясні, рибні та молочні відходи, макуха і шроти, м'ясо-кісткове та рибне борошно.

Жир - це одне з основних джерел енергії. В жирових тканинах: містяться поживні речовини. Жир також відіграє важливу роль в утворенні яєць та в підтримуванні постійної температури тіла. Накопиченню достатньої кількості жиру у гусей сприяє засвоєння жиророзчинних вітамінів. Містяться вони в таких продуктах: цільне зерно злакових і бобових культур, макуха, шроти, риб'ячий жир.

Вуглеводи сприяють засвоєнню жирів та енергії в організмі гусей, підтримують постійну температуру тіла, сприяють утворенню яєць. Отримати достатню кількість вуглеводів можна з зерна злакових та бобових культур, різних коренеплодів та картоплі.

Мінеральні елементи. Для молодого організму гусей необхідна основа для утворення кісткової тканини. Мінеральні елементи беруть участь у процесі обміну речовин і відтворення тканин Вони необхідні для утворення шлункового соку, різноманітних ферментів та яєць. Також ці речовини регулюють водно-сольовий обмін в організмі.

Щоб гусенята отримували всі необхідні елементи, до їх корму обов'язково додавайте крейду, черепашки, кісткове та рибне борошно, вапно і кухонну сіль.

Вітамін А. Вміст у кормах цього вітаміну дає гарантію нормального розвитку молодняку, підвищує яйценосність, відсоток виведення потомства. Організм птиці стає більш стійким до різних захворювань. Основним джерелом вітаміну А є червона морква, риб'ячий жир, молоко, хвоя, трава.

Вітамін D необхідний при дисбалансі фосфорно-кальцієвого обміну. Він бере участь в утворенні скелета і шкаралупи.

Вітамін В, сприяє утворенню тваринного крохмалю (глікогену) і бере участь у вуглеводному обміні. Цей елемент міститься у висівках, трав'яному борошні, вівсі, дріжджах та молочних продуктах.

Вітамін В2 забезпечує нормальну роботу нервової системи, сприяє підвищенню яйценосності та виведенню потомства. Щоб гуси та качки отримувати цей вітамін, їм слід давати дріжджі та проросле зерно.

Вітамін В6 при достатній кількості стимулює процес росту, а також захищає від різних хвороб очей і шкіри. Знаходиться в таких продуктах як дріжджі, висівки і трав'яне борошно.

Вітамін Е - необхідний компонент для нормального процесу розмноження. Цей вітамін підвищує активність сперми і своєчасний розвиток яйцеклітин у яєчнику. Попереджує деякі захворювання. Міститься у пророслому зерні, зелені, трав'яному борошні, яйцях та дріжджах.[8]

1.2. Основні технологічні моменти годівлі гусей

Важливою особливістю гусей є їхня здатність споживати велику кількість зелених та інших соковитих кормів. Дорослі гуси на пасовищі з’їдають до 2 кг за добу. Найкраще вони поїдають зелену масу конюшини, люцерни, вівса та інших культур у ранні фази вегетації рослин. Із зернових віддають перевагу вівсу, пшениці, кукурудзі. Гуси дуже швидко ростуть. Жива маса одного гусеняти з добового до 56-денного віку збільшується в 40...45 разів і досягає в середньому 4 кг.

Енергія росту гусенят упродовж першого місяця життя становить 200%, другого – 96, третього – 17%. Тому їх доцільно вирощувати на м’ясо інтенсивним способом до 8...9-тижневого віку. Ферменти, які розщеплюють клітковину, у травному каналі гусей відсутні. Вона перетравлюється за допомогою ферментів мікроорганізмів, що населяють переважно сліпі відростки кишок. Останні у гусей добре розвинені, в результаті чого у них, порівняно з птицею інших видів, краще перетравлюється клітковина корму.

Так, коефіцієнт перетравності клітковини у гусей становить: ячменю – 46, гороху – 46, висівок пшеничних – 57, зелених кормів – 79, сінного борошна - 64, коренеплодів – 76...90. Перетравність азотистих речовин зелених кормів у гусей досягає в середньому 80...92%, що зумовлено особливостями процесів травлення та обміну речовин. Це дає змогу включати в раціон батьківського стада гусей до 20...25% трав’яного вітамінного борошна або висівок. На верхній та нижній частинах дзьоба гусей знаходяться рогові пластинки, за допомогою яких вони відривають або відкушують пасовищну траву. Їхній м’язовий шлунок має силу тиску удвічі більшу, ніж у курей, і скорочується 5, а в курей та індиків – 2,9 рази за 1 хв. Через це в м’язовому шлунку гусей корми піддаються більш інтенсивній механічній дії, ніж у птиці інших видів.

Довжина тонких кишок гусей (від виходу із шлунка до клоаки) становить 285 см, качок – 196, курей – 100 см; довжина сліпої кишки –відповідно 23,10 і 14 см. Гуси значно більш чутливі до якості кормів, ніж інша птиця. Затхлі, плісняві корми вони їдять погано. У гусей високий рівень засвоєння енергії корму – 70…80%, тоді як у курей – 65%.

Є два способи годівлі гусей: сухий – повнораціонними комбікормами і комбінований - з використанням сухих кормосумішей та вологих мішанок. У продуктивний період годівля незалежно від способів повинна бути достатньою і повноцінною, оскільки інтенсивне й тривале відкладання яєць, високі інкубаційні якості останніх можуть бути забезпечені лише доброю вгодованістю гусаків і гусок. Цього досягають використанням повнораціонних комбікормів, збалансованих за основними поживними речовинами згідно з нормами.

Комбікорм у розсипному або гранульованому вигляді повинен постійно бути в годівницях. У середньому гуси споживають його 330 г на одну голову за добу. Раз на тиждень до комбікорму додають гравій (1 кг на 100 голів). У непродуктивний період (осінь – зима) до раціону вводять на одну голову за добу, г: ячмінь – 100, кукурудза – 30, висівки пшеничні – 45, горох – 30, трав’яне борошно – 20, шрот соняшниковий – 15, дріжджі кормові – 5, м’ясокісткове борошно – 5, буряки цукрові – 400, крейда, черепашки – 8, знефторений фосфат – 3, кормовий жир – 3. При комбінованому способі годівлі в осінньозимовий період згодовують на одну голову за добу, г: зернові корми – 130, горох – 30, шрот соняшниковий – 15, дріжджі кормові – 5, м’ясо-кісткове борошно – 5, буряки – 200, трав’яне борошно – 20...30, крейду, черепашки – 8, знефторений фосфат – 9. Згодовування комбінованого силосу (по 150-200 г на одну голову за добу) підвищує несучість і запліднюваність яєць. У літній період у раціон вводять по 300…500 г зеленої маси люцерни, конюшини у фазі бутонізації або вівса до стадії колосіння рослин.

Гусаків-плідників у період інтенсивного використання підгодовують білково-вітамінною сумішшю на одну голову за добу, г: подрібнений овес – 60, м’ясокісткове борошно – 10.Збільшують на 50…70% дозу препаратів вітамінів А, В2, Е.[9]

1.3. Контроль повноцінності годівлі гусей

Повноцінність годівлі гусей контролюють за показниками несучості по циклах продуктивності та інкубаційними якостями яєць. Гусячі яйця для інкубації мають відповідати таким вимогам: гусей легких порід – маса одного яйця 120…190 г, щільність – 1,090 г/см3, товщина шкаралупи – 0,55 мм; вміст у 1 г жовтка, мкг: каротиноїдів – 20, вітаміну А – 8, вітаміну В2 – 7; у білку вітаміну В2 – 0,8; для гусей важких порід – відповідно 130…230; 1,095; 0,5; 20, 8, 7, 1,0.[5]

Вихід інкубаційних яєць – 90%; заплідненість яєць легких порід - 85, важких – 80; виведення молодняку – 65%. Відтворні якості батьківського стада залежать від правильності годівлі ремонтного молодняку. До 9-тижневого віку йому требазгодовувати повнораціонні комбікорми підвищеної поживності. Від 9 до 26 тижнів згідно з нормами дають комбікорм із зниженим рівнем обмінної енергії та сирого протеїну, до складу якого входять, %: ячмінь – 25, пшениця – 15, кукурудза – 20,5, овес – 7, висівки пшеничні – 10, шрот соняшниковий – 3,6, дріжджі кормові – 5, трав’яне борошно – 10, крейда – 2,6, кісткове борошно – 0,8, сіль кухонна – 0,5. Із 17-го тижня в раціон вводять трав’яне борошно (15…20%), мелений овес (10%) та інші низькоенергетичні компоненти. Комбікорм згодовують у розсипному вигляді. Середньодобове його споживання становить у віці 10 тижнів – 320 г, 11…26 тижнів – 280 г на одну голову. При комбінованому способі годівлі норми поживних речовин для ремонтних гусей на одну голову за добу становлять: обмінної енергії – 3,02 МДж, сирого протеїну – 40 г, кальцію – 5,6, фосфору – 2,2, натрію – 1,1 г. Крім зернових, дають подрібнену траву, пшеничні висівки і трав’яне борошно.[7]

Зелену масу треба згодовувати свіжою, цілою або подрібненою, бажано в суміші з концентрованими кормами. Гусенята можуть споживати таку кількість зеленої маси на одну голову за добу, г: у віці 4 тижні - 200; 8…9 тижнів – 500; 13 тижнів – 900; 17…18 тижнів – 1200 і 20…21 тиждень – 1600. У годівницях постійно повинні бути мінеральні добавки і гравій. У процесі вирощування разна місяць зважують 50…100 голів і порівнюють одержані дані з орієнтовними нормативами живої маси. З 30-тижневого віку ремонтний молодняк поступово (протягом 1…2 тижнів) переводять на раціон батьківського стада гусей. При відгодівлі гусенят на м’ясо у комбікормах до 3-тижневого віку вищий рівень сирого протеїну (20%) і незамінних амінокислот. У віці 4…8 тижнів вміст протеїну знижують до 18%, а клітковини – збільшують до 6%.[6]

Це пов’язано з тим, що в перші тижні життя гусенята найінтенсивніше ростуть, а здатності до перетравлювання клітковини набувають у старшому віці. Протягом перших 3днів життя гусенятам доцільно згодовувати кормосуміш із подрібненої кукурудзи, пшениці, сухого знежиреного молока та кормових дріжджів (“нульовий” раціон). У подальшому використовують повнораціонні комбікорми. [7]

1.4. Породи гусей, яких використовують для відгодівлі

Тулузька порода – гуси мають темно-сіре густе оперення, невеликий під дзьобом, жирова складка на животі птиці, товста і довга шия, опуклий і вельми масивний тулуб, невеликі виразні очі.

У промисловому виробництві великі гусаки досягають маси 11,6 кг, молода гуска найчастіше важить близько 7 кг. На приватних присадибних господарствах маса птахів не перевищує 10 кг у гусаків і 8 кг у гусок. Оскільки гуси дуже габаритні, то вони досить малорухливі. Птахи стрімко ростуть і накопичують жир. Вони добре пристосовані до пасовищних умов утримання[3].

Продуктивні характеристики тулузьких гусей: високі продуктивні показники, велика вага яєць, відмінна швидкість росту, якісний пух, простота у відгодівлі.

Недоліки тулузької породи гусей: малорухливість, досить пухка конституція, погано розвинений інстинкт насиджування, низькі показники несучості, а також непереносимість підвищеної вологості і холодів.

Угорська - маса дорослих самців - 7 кг, самок - 5,5-6 кг, молодняка в 2 місяці - 4,5 кг.

Гуски угорської породи дають 35-40 яєць за яйцекладку, виводимість гусенят - 65-70%. Збереження поголів`я - 97%[4].

Гуси мають біле оперення, коротку шию, компактний широкий тулуб, широкі та глибокі груди, масивні короткі ноги, помаранчевий дзьоб и лапи.
Яйценоскість таких птахів невисока, вона не перевищує 40 шт за сезон.

Ландська - гуси відносяться до середнього типу тяжкості. У 2-х місячному віці вони важать близько 5 кг. Не дивлячись на невеликі розміри, побудова тіла у них міцна, мускулиста. Голова круглої форми, трохи приплющена зверху. Шия коротка, але тонка. Кінцівки короткі, сильні. На череві є пара жирових складок, які провисають до землі. Пір’я має світло-сірий і темно-сірий окрас, нижня частина живота біла. На крилах лускате забарвлення[3].