Відчуття
Властивості відчуттів.
Відчуття - відображення у свідомості окремих властивостей і якостей предметів та явищ.
До властивостей належать якість, інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.
Якість - це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові - за насиченістю, кольоровим тоном тощо. Якісне різноманіття відчуттів відображає нескінченне розмаїття форм руху матерії.
Інтенсивність відчуттів є його кількісною характеристикою і визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора.
Тривалість відчуття є його часовою характеристикою. Її також визначає функціональний стан органу чуття, але головним чином час дії подразника та його інтенсивність. Під час дії подразника на орган чуття відчуття виникає не відразу, а через деякий час, який має назву латентного (прихованого) періоду відчуття. Латентний період для різних видів відчуттів неоднаковий: для тактильних відчуттів, наприклад, він становить 130 мілісекунд, для больових - 370 мілісекунд. Смакове ж відчуття виникає через 50 мілісекунд після нанесення на поверхню язика хімічного подразника.
Загальні закономірності відчуттів.
Загальними закономірностями відчуттів є пороги чутливості, адаптація, взаємодія, сенсибілізація, контрастність, синестезія.
Чутливість.Різні органи чуття, які дають нам відомості про стан зовнішнього світу, що нас оточує, можуть бути більш-менш чутливі до явищ, які відтворюють, тобто можуть відображати ці явища з більшою або меншою точністю. Чутливість органу чуття визначається мінімальним подразником, який в конкретних умовах стає здатним викликати відчуття. Мінімальну силу подразника, що спричиняє ледве помітне відчуття, називають нижнім абсолютним порогом чутливості.
Адаптація. Чутливість аналізаторів, яку визначає величина абсолютних порогів, не є постійною і змінюється під впливом низки фізіологічних і психологічних умов, серед яких особливе місце посідає явище адаптації.
Адаптація, або пристосування - це зміна чутливості органів чуття під впливом дії подразника.
Розрізняють три різновиди цього явища:
• Адаптація як суцільне зникнення відчуття в процесі тривалої дії подразника. Ми згадували про це явище, кажучи про своєрідне настроювання аналізаторів на зміну подразнень. У разі дії постійних подразників відчуття має тенденцію до згасання. Наприклад, легкий вантаж, який є на шкірі, незабаром перестають відчувати. Звичним фактом є і виразне зникнення нюхових відчуттів невдовзі після того, як ми потрапляємо в атмосферу з неприємним запахом. Інтенсивність смакового відчуття слабшає, якщо відповідну речовину впродовж певного часу тримати в роті і нарешті відчуття може згаснути зовсім.
Повної адаптації зорового аналізатора у разі дії постійного і нерухомого подразника не настає. Це пояснюється компенсацією нерухомості подразника за рахунок рухів самого рецепторного апарату. Постійні довільні та мимовільні рухи очей забезпечують безперервність зорового відчуття. Експерименти, в яких штучно було створено умови стабілізації зображення щодо сітківки очей, показали, що при цьому зорове відчуття зникає через 2-3 секунди після його виникнення, тобто настає повна адаптація.
• Адаптація як притуплення відчуття під впливом дії сильного подразника. Наприклад, якщо руку занурити в холодну воду, інтенсивність відчуття, спричиненого холодним подразником, знижується. Коли ми з напівтемної кімнати потрапляємо в яскраво освітлений простір, то спочатку стаємо засліплені й не здатні розрізняти навкруги будь-які деталі. Через деякий час чутливість зорового аналізатора різко знижується, і ми починаємо нормально бачити.
Пониження чутливості ока при інтенсивному світловому подразненні називають світловою адаптацією.
Описані два види адаптації можна об´єднати терміном негативна адаптація, оскільки в її результаті знижується чутливість аналізаторів.
• Адаптація як підвищення чутливості під впливом дії слабкого подразника. Цей вид адаптації, притаманний деяким видам відчуттів, можна визначити як позитивну адаптацію.
Взаємодія відчуттів - це зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом іншої. Інтенсивність відчуттів залежить не тільки від сили подразника і рівня адаптації рецептора, а й від подразнень, які впливають у даний момент на інші органи чуття. Зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття має назву взаємодії відчуттів.
Контраст відчуттів - це зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника.
За одночасної дії двох подразників виникає одночасний контраст. Такий контраст можна добре простежити в зорових відчуттях. Одна й та сама фігура на чорному тлі здається світлішою, на білому - темнішою. Зелений предмет на червоному тлі сприймається більш насиченим. Тому військові об´єкти часто маскують, щоб не виникав контраст. Сюди слід зарахувати явище послідовного контрасту. Після холодного слабкий теплий подразник здається гарячим. Відчуття кислого підвищує чутливість до солодкого.
Синестезія відчуттів - це виникнення під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, які характерні для іншого аналізатора. Зокрема, під час дії звукових подразників, таких, як літаки, ракети тощо, у людини виникають їх зорові образи. Або той, хто бачить поранену людину, відчуває певним чином також і біль.
Умови розвитку чуттєвих форм пізнання.
Чуттєве пізнання є безпосереднім результатом прямої взаємодії органів чуття суб'єкта із зовнішнім світом, хоча воно й опосередковане біологічною передісторією людини та її історичним розвитком. Чуттєве пізнання базується на безпосередній взаємодії суб'єкта й об'єкта пізнання, тому і воно має конкретно обрану чуттєву форму вираження і дає знання явищ.
Чуттєве пізнання — це початок, джерело, а тому й основа пізнавального процесу. Основними його формами, розташованими за ступенем складності й прояву активності суб'єкта, є відчуття, сприйняття та уявлення.
Основною характеристикою чуттєвого пізнання є те, що, спираючись на нього, людина підпорядковується власним емоціям, дозволяючи їм керувати собою в даний проміжок часу.
Наприклад, просто дивлячись на апельсин, ми не можемо відчувати його смаку, а сприймаємо тільки форму і колір. Відчуття готує нас до подальшого сприйняття об’єкта чи явища, формування міжпредметних зв’язків, уявлень про те, на що спрямована наша увага.
Сприйняття
Сприйняття – це друга форма чуттєвого пізнання, яка створює з розрізнених відчуттів цілком цілісну ланцюжок. У результаті відбувається формування конкретно – чуттєвого образу. Сприйняття складається з відчуттів, які відчуває людина в конкретний момент часу. Те, яким буде сприйняття особистості, яке відношення вона сформує в результаті сприйняття, повністю залежить від ваших емоцій. Чуттєве пізнання відрізняється тим, що спирається на емоції людини, а не на логіку або абстрактні умовиводи.
Подання
Уявлення – це третя форма чуттєвого пізнання. Уявлення як форма являє собою кінцевий результат сприйняття будь-якого об’єкта або явища. Уявлення відтворює наявний образ предмета, який сформувався в результаті взаємодії з ним. Тобто, воно формується під впливом наявних образів, думок, вражень. Якщо досвід позитивний, то у суб’єкта буде складатися позитивне уявлення про об’єкт і світі в цілому. При домінуванні негативних вражень подання буде носити негативний характер.
Таким чином, чуттєве пізнання – це початковий етап всякого пізнання. Будь освоєння світу, сприйняття його реалій починається з нього. Через певний час чуттєве пізнання змінюється раціональним пізнанням.
Поняття про відчуття. Теорії відчуттів (матеріалістичні, ідеалістичні, теорія специфічної енергії органів чуття Й.Мюллера, теорія Г.Гелмгольца).
Відчуття - процес відображення окремих властивостей предметів об'єктивного світу, як зовнішнього середовища, так і власного організму, що виникає при безпосередньому впливі їх на рецептори (органи чуття).
Це процес первинної обробки інформації, властивий і тваринам, і людині.
З допомогою відчуттів суб'єкт відображає світло, колір, звуки, шуми, тепло, холод, запахи, смаки. Відчуття є передумовою для створення образів і їх пізнання.
Функції
Сигнальна - повідомлення організму про життєво важливих об'єктах або властивостях навколишнього світу.
Відбивна (образна) - побудова суб'єктивного образу властивості, необхідного для орієнтування в світі.
Регулятивна - адаптація в навколишньому світі, регулювання поведінки та діяльності.
ТЕОРІЇ ВІДЧУТТІВ: