Ім'я файлу: реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 40кб.
Дата: 13.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
physics-st-20.05.2016.docx
Розширення: docx
Розмір: 40кб.
Дата: 13.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
physics-st-20.05.2016.docx
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Реферат
з дисципліни «Ведення професійних документів»
Тема: «Ведення професійних записів як частина щоденної діяльності
соціального працівника»
Студентки 4 курсу
гр.ДС-116
Пасічник Юлії Русланівни
Жовті Води, 2020
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….....3
1. Ведення професійних записів………………………………………………….4
2.Шляхи та методи виконання записів…………………………………………..6
3. Причини ведення записів та що потрібно записувати при роботі з клієнтом…………………………………………………………………………..10
4. Професійні вміння і навички соціального працівника……………………..12
5. Комунікативна компетентність соціального працівника…………………...13
Висновок………………………………………………………………………….16
Література………………………………………………………………………..17
Вступ
Ведення соціальними працівниками у процесі втручання професійних (щоденникових) записів сприяє раціональному плануванню справ і робочого часу, системному аналізу зробленого, виокремленню найсуттєвіших аспектів у роботі, а також належній самоорганізації, фаховому розвитку соціального працівника тощо.
Будь-який спосіб фіксування інформації (шляхом магнітофонного запису, нотаток та ін.) повинен обов'язково обговорюватися з клієнтом і при найменшій незгоді, безумовно, не застосовуватися. Однак після завершення зустрічі психолог має право зафіксувати у своєму робочому щоденнику істотні моменти спілкування поведінки або переживань клієнта для того, щоб глибше зрозуміти їх і ґрунтовніше підготуватися до наступної зустрічі.
Робочий щоденник є важливим внутрішнім документом, що забезпечує контрольно-оцінювальну функцію, адже на основі інформації щоденника керівник або вся команда мають змогу оцінити якість роботи працівника, особистісні досягнення клієнта за потреби внести корективи. Вони є важливим чинником послідовності, наступності в діяльності соціальних служб. Бо якщо, наприклад, соціальний працівник перериває роботу (іде у відпустку або хворіє), то інший фахівець, замінивши його, зможе використати щоденник, щоб зрозуміти суть і перебіг попередньої роботи. Щоденник може стати неоціненним джерелом інформації у надзвичайних ситуаціях: якщо клієнт скоїв злочин, поводився агресивно із соціальним працівником тощо.
1.Ведення професійних записів.
Щоденникові записа. призначені для спостереження і навчання, нагромадження інформації, планування дослідження, фінансового контролю, оцінювання роботи організації та її фахівців, ідентифікації особистості.
Робочий щоденник є важливим внутрішнім документом, що забезпечує контрольно-оцінювальну функцію, адже на основі інформації щоденника керівник або вся команда мають змогу оцінити якість роботи працівника, особистісні досягнення клієнта за потреби внести корективи. Вони є важливим чинником послідовності, наступності в діяльності соціальних служб. Бо якщо, наприклад, соціальний працівник перериває роботу (іде у відпустку або хворіє), то інший фахівець, замінивши його, зможе використати щоденник, щоб зрозуміти суть і перебіг попередньої роботи. Щоденник може стати неоціненним джерелом інформації у надзвичайних ситуаціях: якщо клієнт скоїв злочин, поводився агресивно із соціальним працівником тощо.
У своїх записах соціальні працівники, які ведуть випадок, реєструють лише необхідну інформацію, яка стосується проблем, що перебувають у межах їх компетенції. Як правило, вони фіксують не симптоми проблеми, а їхній вплив на життя клієнта загалом (як він переживає їх, які труднощі вони спричинюють: втрата побутових, професійних, комунікаційних навичок, обмеження соціальних контактів тощо). У щоденнику слід зафіксувати лише факти (події, думки, поведінка клієнта або інших осіб), а не припущення соціального працівника. Отриману від клієнта й інших значущих осіб інформацію доцільно наводити як пряму або як непряму мову з використанням ключових слів і висловів клієнта в лапках:
«Клієнт/ка (використовують переважно ім'я або «він/вона») розповів/ла... сказав/ла... вважає... впевнений/а, що...».
«Зі слів/на думку матері... лікаря... дружини відомо, що...».
Цитуванню підлягають і документи: «В історії хвороби/у документі (якому?)... зазначено, що...».
Формуючи і формулюючи записи в щоденнику, соціальному працівнику слід критично сприймати інформацію від клієнта або інших людей, вникати у глибинний сенс і значення висловлювань, уміти бачити за словами, невер-бальними комунікативними проявами (жестами, мімікою, позою тощо) справжні проблеми, інтереси клієнта. Усе занотоване бажано погоджувати з клієнтом, що зміцнюватиме його довіру до соціального працівника. Крім того, клієнт має бути впевненим, що нотатки із його зізнаннями не потраплять до чужих рук, що'все занотоване у щоденнику буде йому тільки на користь (як мінімум — не завдасть шкоди). Жодне формулювання у щоденнику не повинно ображати гідності клієнта: якщо ніяково писати про щось, краще це пропустити. У жодному разі не вдаватися до оцінних, тавруючих суджень. Текст найкраще викладати у розповідній формі, описовому стилі, уникаючи жаргону, думаючи про те, що за певного збігу обставин ним потрібно буде скористатися іншим фахівцям.
Іноді професійні записи є лише коротким описом контактів із клієнтами, викладом плану дій, певними схематичними матеріалами (екомапа, родинне дерево тощо), складеними у процесі оцінювання та втручання. Детальніші нотатки найчастіше ведуться у складних, конфліктних і суперечливих випадках.
Записи щодо ведення випадку є частиною особової справи клієнта, до якої також належать документи, листи, звіти тощо. Інформація, яка міститься в особовій справі, має зберігатися конфіденційно. До неї повинні мати доступ клієнт, соціальний працівник і його безпосередні керівники. Інші особи можуть отримати доступ до інформації лише тоді, коли від цього залежить захист життєвих інтересів клієнта.
Індивідуальне консультування в соціальній роботі
Люди і навіть організації інколи потребують стороннього погляду на власні проблеми або очікують підтримки при прийнятті рішень. Для раціоналізації поведінки за необхідності осмислення конкретної ситуації використовують консультування. Індивідуальне консультування може стосуватися психологічних, медичних, правових, педагогічних проблем. Найпоширенішими видами консультування в соціальній роботі є соціально-психологічне і телефонне.
2.Шляхи та методи виконання записів.
Використання записів у соціальній роботі:
1. Ідентифікація системи клієнта та його потреб.
Нотатки містять інформацію, яка описує ситуацію клієнта та потребу в наданні послуг, включають оцінку цієї ситуації, обгрунтування причин надання послуг, а також вказуються проблеми, на яких зосереджується увага. Ця інформація може змінюватися в процесі надання послуг клієнту, переглядатися і, таким чином, допомагати в організації роботи з даним випадком, а також організації програм. Соціальні працівники переглядають її щоб виявити aбo згадати основні деталі даного випадку. Але основне призначення цієї інформації – це обгрунтування і підтвердження права клієнта на дані послуги, а також – для з’ясування розмірів оплати за надані послуги (у випадку звертання фінансово-контролюючих органів).
2. Ведення документації про надання послуг.
Записи дають інформацію про види діяльності, проведеної з клієнтом або від його імені, від початку роботи до її завершення. Записи використовуються для реєстрації того, що відбувається на кожному етапі процесу надання послуг, поєднуючи прийняті рішення та виконані дії з потребою клієнта у даній послузі, а також мету та план надання послуг. Соціальні працівники описують зустрічі з клієнтом, обговорення, що відбуваються в агенції. Вони також повідомляють про критичні події, що впливають на ситуацію клієнта чи процес надання послуг цьому клієнту. Метою ведення таких записів є опис та логічне обґрунтування процесу надання конкретних послуг. Така інформація використовується, у випадку появи вимоги компенсації, для обґрунтування фінансування та для підтвердження дотримання основних принципів політики агентства (для зовнішніх користувачів). Вона використовуються і для “внутрішніх” потреб організації: у керівництві та консультуванні, для огляду-аналізу випадків разом з адміністрацією або колегами. Цей матеріал може також бути корисним підтвердженням свідчень соціального працівника в суді (якщо цього вимагають обставини).
3. Підтримування неперервності в роботі з окремим клієнтом.
Одна з найважливіших функцій ведення записів – дати можливість соціальному працівнику або іншим працівникам, які надають послуги даному клієнту (у випадку відсутності цього соціального працівника), переглянути роботу, що вже була проведена цим соціальним працівником стосовно даного клієнта до тепер. Інформація стосовно мети, плану, процесу та прогресу даної послуги особливо потрібна, якщо інший соціальний працівник починає працювати з даним випадком, а від моменту попереднього звертання пройшов певний час, або ж ситуація клієнта настільки складна, що йому надається багато різних послуг.
4. Зв’язок між різними фахівцями.
У випадках, коли з клієнтом працюють різні фахівці або послуги надаються командою соціальних працівників, записи сприяють налагодженню співпраці. Безумовно, записи не можуть замінити “живих” зустрічей та обговорень, але вони дають членам команди ресурс, який підсилює групові рішення та дії, допомагає спеціалістам координувати індивідуальні зусилля, а також дають можливість всім членам команди ознайомитись з новою інформацією.
5. Спільне з клієнтом використання інформації.
Записи можуть використовуватись як спосіб спілкування з клієнтом. Деякі сучасні підходи до практичної соціальної роботи заохочують соціальних працівників розглядати спільно з клієнтами певні частини проведених записів чи записи про хід процесу. Наприклад, соціальний працівник просить клієнта записувати кожний випадок, коли досягається певна ціль, і такі нотатки, зроблені самим клієнтом, можуть стати частиною загальних записів. Законодавство Канади стосовно приватності та політика агентств дозволяють деяким клієнтам, їх родинам та іншим людям, які діють від імені клієнта, мати доступ до таких записів. Хоча типовий клієнт читає і не одержує копій записів про свій випадок, деякі клієнти читають такі записи під час одержання послуг, а деякі – після того, як надання послуг припиняється. У тих агентствах, де клієнти мають доступ до записів про хід роботи з ними або надання послуг, соціальні працівники мають пам’ятати, що все записане ними може бути прочитане клієнтом або іншою людиною, яка може розповісти клієнту про суть цих записів. Незалежно від того, чи соціальні працівники передбачають використовувати свої записи з цією метою, зроблені ними записи часто стають засобом спілкування з клієнтом.
6. Сприяння супервізії, консультуванню та розгляду випадку колегами.
Записи використовуються керівниками, консультантами, колегами та іншими людьми, які можуть виступати у ролі консультанта для студента, з метою одержання інформації про ситуацію клієнта, про процес та прогрес у роботі з клієнтом. Керівники часто читають записи про клієнтів, щоб дати оцінку конкретним справам; щоб допомогти соціальному працівнику спланувати та впровадити послуги; щоб провести оцінювання якості роботи працівника, виявити його сильні сторони та недоліки, над усуненням яких потрібно ще працювати. Консультанти можуть проглянути записи перед обговоренням унікальних та складних випадків. Комітети агентства можуть одержати завдання визначити якість послуг, що надаються, і використати записи для огляду колегами.
7. Спостереження за процесом та його впливом на клієнта.
Записи – це надійний засіб постійного оцінювання послуг, що надаються. Оскільки працівник і клієнт виробляють спільну угоду стосовно цілей, на основі якої соціальний працівник згодом реєструє прогрес, що досягається у впровадженні плану, досягненні цілей та досягненні мети наданої послуги. Працівники також користуються записами для реєстрації процесу надання послуги з метою сприяння покращенню ситуації клієнта та виявлення чинників, які прискорюють чи сповільнюють прогрес. Записи використовуються не лише для документування, але і для огляду, оцінювання та модифікації діяльності в рамках надання послуги клієнту чи від імені клієнта.
8. Навчання студентів та інших фахівців.
Записи можуть відігравати важливу роль у навчанні фахівців соціальної роботи. – Їх часто використовують для ознайомлення студентів та нових працівників із діяльністю та процедурами, що проводяться в агентствах соціальної роботи. Записи можуть також служити важливим засобом професійного розвитку соціальних працівників. – Керівники звертаються до записів з метою навчання працівників навичок практичної соціальної роботи та ведення записів. Нотатки відіграють певну роль в інформуванні спеціалістів інших дисциплін про соціальну роботу.
9. Надання інформації для виконання адміністративних завдань.
Інформація про клієнтів та послуги використовується для спостереження динаміки клієнта, який користає із системи послуг, та для прийняття адміністративних рішень про потреби клієнта, моделі послуг, організацію робочого навантаження, роботу працівників та розміщення ресурсів. Комп’ютеризовані системи реєстрації, які поступово впроваджуються, дозволяють адміністраторам вибирати та обробляти інформацію, полегшують їх роботу, пов’язану з управлінням агентством та його ресурсами.
10. Надання інформації для досліджень.
Записи – це також важливе джерело інформації про поведінку людей, соціальні потреби та роль соціальних послуг. У минулому записи мали впливове значення у формулюванні практики та теорії соціальної роботи. Сьогодні більшість агенцій отримує значну за обсягом, систематизовану інформацію, яка може використовуватись для проведення досліджень.
3. Причини ведення записів та що потрібно записувати при роботі з клієнтом.
Ведення робочих записів – обов’язковий компонент практичної соціальної роботи, який має дві функції:
1) клінічну;
2) адміністративну.
Соціальні працівники ведуть робочі записи з метою збереження та документального оформлення інформації про своїх клієнтів та про процес роботи з клієнтами. Реєстрування окремих випадків використовується з метою проведення оцінювання, планування та професійного втручання у систему клієнта.
Клінічні записи можуть також використовуватись для адміністративних цілей. Сукупність записів може використовуватись для спостереження за наданням послуг, розробки нових програм та політики, а також для оцінювання існуючих послуг. Належним чином складені записи та документи забезпечують відповідальність (підзвітність) перед системою клієнта, організацією, суспільством (найчастіше перед тими, хто фінансує), а також перед професійною спільнотою.
Записи, які ведуться соціальними працівниками дуже різноманітні, що пояснюється різноманітністю сфер практичної соціальної роботи. Записи спрямовані на те, щоб висвітлити особливу природу кожного випадку надання послуги, а різні стилі ведення таких записів відповідають різним моделям надання послуг, різним підходам до практичної роботи та організаційним характеристикам.
Загалом, ведення записів у соціальній роботі потребує врахування таких вимог:
1. Зосередження уваги індивідуалізоване, відображає потреби клієнта, а його ситуація – унікальна, і потребує надання конкретної послуги.
2.Об’єм визначається поєднанням цілей, планів та видів діяльності, у зв’язку з оцінюванням ситуації клієнта, що має конкретну потребу, із наявними ресурсами.
3.Мета полягає у сприянні наданню послуг системі клієнта або від імені системи клієнта.
4.Функції – клінічні та адміністративні.
Сучасне ведення записів
Записи, що робляться сьогодні в сфері соціальної роботи, різняться за стилями та формами, відображаючи різноманітність у моделях надання послуг, підходах до практичної роботи, до ведення записів та організаційних умов. Вони можуть включати багато різних документів, серед яких комп’ютерні анкети, записи у формі розповіді, контракти між соціальним працівником та клієнтом, юридичні документи, відеозаписи, графіки, копії звітів з інших агентств тощо. Складність записів відображає складність сьогоднішньої практичної роботи, багатогранне використання записів та зростання значення звітності. Разом з цим, записи також стають досить подібними (типовими) за своїми цілями та змістом:
Реєстрація надання послуг.
Записи, які ведуться в соціальній роботі, як правило, містять наступну інформацію:
Ідентифікація інформації
Соціальна історія (коротка або розширена)
Вступна підсумкова інформація про представлену проблему, джерело скерування клієнта, причину скерування та мету надання послуги
Оцінка соціальним працівником ситуації клієнта
Цілі, робочий (інколи формальний) контракт
План роботи
Записи про динаміку, досягнуті результати
Критичні звіти про інциденти (якщо якісь інциденти мали місце під час надання послуги)
Передача справи в іншу агенцію, заклад або заключні висновки, разом із скеруванням до ресурсів, що знаходяться за межами агентства, яке надає дану послугу
Подальша інформація.
4. Професійні вміння і навички соціального працівника.
Соціальний працівник повинен вміти:
§ слідувати професійно-етичним нормам у своїй професійній практиці;
§ вміти працювати з індивідуумами, сім'ями, групами та спільнотами;
§ знати особливості і вміти надати допомогу різним групам населення (дітям, молодим людям, жінкам, літнім людям, людям з інвалідністю тощо);
§ володіти навичками спілкування (навички міжособистісного спілкування з клієнтами, дітьми, колегами та іншими фахівцями, навички вербального та невербального спілкування);
§ володіти навичками оцінки та планування (збір та аналіз інформації для повної оцінки, розробка ясних планів і угод на основі оцінки ситуації клієнта, регулярний аналіз і оцінка досягнутих результатів);
§ володіти навичками проведення інтервенцій (пряма робота з клієнтами, співпраця з колегами та іншими фахівцями, аналіз і зміна планів по необхідності);
§ володіти навичками ведення робочих записів (ведення записів у справах, написання звітів та листів, ведення ясною і точною запису, що відповідає вимогам, встановленим в організації);
§ володіти навичками самоврядування (організація власної роботи і часу, знання своїх сильних і слабких сторін);
§ бути здатним працювати під супервізією керівника або більш досвідченого колеги і бути готовим навчатися;
§ бути здатним застосовувати теорію на практиці (знати і розуміти теорію соціальної роботи, вміти вибрати і застосувати відповідну теорію для практичної діяльності);
§ володіти навичками проведення досліджень, застосовуючи кількісні і якісні методи збору та аналізу даних;
§ застосовувати практику, засновану на доказах, з використанням даних сучасних досліджень;
§ використовувати організаційно-правовий механізм забезпечення соціального захисту населення;
§ вміти працювати в команді з колегами та іншими фахівцями (розвиток і підтримка ефективних робочих відносин, здатність ділитися ідеями та інформацією);
§ розуміти і представляти інтереси своєї організації (знання і розуміння політики організації, її процедур, цілей і завдань, вміння представляти організацію);
§ сприяти підвищенню своєї професійної компетентності.
5. Комунікативна компетентність соціального працівника.
Руденський Е.В. розглядає комунікативну компетентність як систему внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації у визначеному колі ситуацій особистісної взаємодії. Компетентність у спілкуванні має як інваріантні загальнолюдські характеристики, так і характеристики, історично та культурно обумовлені
Комунікативна компетентність складається зі здібностей:
•Давати соціально-психологічний прогноз комунікативної ситуації, у якій відбувається спілкування;
•Психологічно програмувати процес спілкування, спираючись на своєрідність комунікативної ситуації;
•Здійснювати соціально-психологічне керування процесами спілкування в комунікативній ситуації
Комунікативна компетентність розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікативної дії у визначеному колі ситуацій міжособистісної взаємодії.
З сутності комунікативної компетентності, можна визначити чотири джерела комунікації: життєвий досвід, загальна ерудиція, мистецтво і спеціальні методи навчання. Звичайно, провідним є досвід міжособистісного спілкування, оскільки він враховує норми і цінності конкретного середовища і, водночас, базується на індивідуальних особливостях і психологічних подіях особистого життя. Ці якості проявляються лише у комунікативній взаємодії.Комунікативна компетентність може удосконалюватись як саморозвиток, самовдосконалення на основі власних дій, а діагностуватися компетентність повинна завдяки самоаналізу, самооцінки. Тому комунікативну компетентність можна розглядати як складну інтегративну якість особистості, яка опосередковує професійно-педагогічну діяльність, спрямовану на налагодження, підтримку і розвиток ефективного спілкування з клієнтом чи іншими учасниками соціального процесу.
Якості і ролі соціального працівника.
Чесність – уміння спеціаліста говорити правду.Об'єктивність – неупередженість пізнання, відповідність його об'єктивній дійсності. Синонім істинності в науці, у моральних стосунках – правдивості. Справедливість – неупередженість, безсторонність, відповідність моральним і правовим нормам людських стосунків. Тактовність – почуття міри, вміння вибрати правильний підхід до кого-небудь, делікатність у поведінці, уміння особи вести себе належним чином, виявляючи повагу до інших і зберігаючи почуття власної гідності. Уважність і спостережливість Терпимість - здатність терпимо, поблажливо ставитися до чужих звичок, звичаїв, поглядів.Витримка і самовладання Самокритичність - вияв творчої активності людини, показник її ідейно-політичної і громадянської зрілості, відповідальності перед суспільством, колективом, своєю совістю. Адекватність самооцінки - судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком. Комунікабільність – здатність до спілкування з іншими людьми, товариськість. Не є природженою, формується в процесі життя і діяльності в соціальній групі (колективі).Сила волі необхідна соціальному працівнику у практичній діяльності для виконання об'єктивно необхідних дій, здатність не відступати перед перешкодами, що виникають у процесі діяльності, і доводити почату справу до кінця.Емпатія (співпереживання) – розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи – досягнення емоційного стану, проникнення у переживання іншої людини.Творче мислення - невід'ємна характеристика соціального працівника, який у кожному конкретному випадку повинен приймати оптимальне рішення, враховуючи найменші нюанси справи, для досягти найвищого результату.РОЛЬ: адвокат,мобілізатор,коректор,помічник,консультант,меседж з інф,адміністратор,аналітик, супервізор=консультує інших соц. прац. Є практична роль, посередницька, управлінська, дослідницька, сервісна –консультує, латентна-не розуміє, яку роль вик для клієнта.
Висновок
Соціальні працівники, як і багато інших професіоналів, часто не присвячують належної уваги написанню звітів і веденню записів про конкретні справи, хоча це й суттєва частина роботи, яку вони виконують. Записи, які ведуться в соціальній роботі, мають дві важливі функції – клінічну та адміністративну. Проблема з написанням звітів та іншої звітної документації залишається актуальною.
За допомогою процесу ведення записів соціальний працівник має нагоду згадувати та розмірковувати над суттю соціальної роботи. Підготовка записів через деякий час після реального контакту з клієнтом дозволяє соціальному працівнику переглянути те, що відбулося з іншої перспективи. Ведення записів може допомогти соціальному працівнику змінити погляд на події, що відбулися, провести переоцінку планів на майбутнє та намітити напрямки майбутнього професійного втручання. Написання звітів та ведення записів не лише відображають те, що відбулось між працівником та клієнтом; вони сприяють збагаченню послуг та покращують їх надання.
Література
1. Козлов А. А., Иванова Т. Б. Практикум социального работника. –
Ростов н/Дону : Феникс, 2001. – 320 с.
2. Пинкус А., Минахан А. Практика социальной работы: (форма и
методы). – М. : Союз,1993. – 223 с.
3. Теорія і методи соціальної роботи : [Підручник для студентів вищих
навчальних закладів] / За ред. Т. В. Семигіної, І. І. Мигович. – К. : Академвидав,2005. – 328 с.
4. Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота (теорія і практика). Навч.
посіб. – К. : ВМУРОЛ «Україна», 2004; 2008.
5. Грищенко І.М., Григоренко О.М., Борисейко В.А. Основи наукових
досліджень: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 186 с.
6. Ведення професійної документації як важлива складова професійної
підготовки майбутніх соціальних працівників. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу:
dspace.udpu.org.ua:8080/.../Vedennia_profesiinoi_dokumentatsii_yak_vazhlyva_skla.