Ім'я файлу: Реферат на тему Етика за Станіславським.doc
Розширення: doc
Розмір: 146кб.
Дата: 24.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
метод действенного анализа по Товстоногову (Автосохраненный).doc

Київський університет культури

Кафедра мистецтв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: «Вчення К.С. Станіслаіського про етику»

 

 

 

 

 

 

 

    Виконав студент 1-го курсу

    Група ТР-89

                                   Ткаченко І.О.

                                                       Викладач Гусакова Н.М.

 

 

 

 

 

Київ 2019

 

 

Констянтин Сергійович Станіславський надавав питанням етики і дисципліни актора велике значення. Він настоював на тому, щоб актори з самого початку свого творчого шляху зрозуміли, що без артистичної этики, без відчуття коллективності в сценічній роботі велике мистецтво - неможливе.

Великий режисер не втомлювався нагадувати про те, що особливість театрального мистецтва в його колективності. Кожен член колективу театру, будь то актор, режисер, художник, музикант, гример, повинен відчувати себе його важливою , невід'ємною частиною і усвідомлювати свою відповідальність за те, як буде діяти колектив. Необхідне створення такої робочої атмосфери, у якій дух товариства, взаємної поваги і уваги, підпорядкування особистих інтересів загальній справі будуть створювати найкращі умови для роботи – так званий «передробочий стан». Досягнути такого стану можливо лише, глибоко усвідомлюючи та суворо виконуючи, закони театральної етики та дисципліни - ось необхідна умова успішної роботи актора та всього театру для виконання художніх і творчих цілей мистецтва .

Перша важлива умова якої потрібно дотримуватись – полюбити себе в мистецтві, а не мистецтво в собі. Необхідно усвідомлювати, що особистий талант та художне відчуття , це вклад артиста у спільну справу, яка є головною ціллю його роботи у колективі.

Наступною важливою умовою для створення сприятливої робочої атмосфери - це повага та підтримка авторитету керівника. Це необхідно для користі справи і для особистої користі її учасників. Адже саме керівник відповідає за правильність виконання та злагодженість дій усіх учасників робочого процесу.

Потрібно пам'ятати, що боротьба за першість, ревнощі до успіху колег, заздрощі і відчуття конкуренції, це саме ті емоції, які негативно впливають на стосунки з товаришами по роботі, а значить і руйнують правильну робочу атмосферу у колективі вцілому.

Робота у творчому колективі, це також взаємообмін досвідом та майстерністю. Його члени можуть вдосконалюватись у своїй професії навчаючись у своїх більш досвідчених колег по сцені. Головне вміти відчувати, що є необхідним і важливим.Це може допомогти молодим артистам у підвищенні рівня професійності.

Репетиція – це взаємодія акторів. В залежності від відчуття кожного учасника створюються відповідні умови для інших. Необхідно розуміти, що актори навіть на репетиції залежать від відчуття свого партнера.

Театр – це інструмент впливу на свідомість глядачів. Потрібно усвідомлювати свою відповідальність за цей вплив.

Особливо важлива умова для створення необхідної творчої атмосфери – це  виконання та дотримання етичних норм і дисципліни самим собою. Тільки особисте виконання правил і норм робочої етики створить умови для існування «Передробочого стану»

«Все те, що ви б хотіли провести в життя, все те, що потрібно для запровадження атмосфери дисципліни і порядку (а це потрібно знати і вирішити), пропускайте насамперед через себе. Впливайте і переконуйте інших власним прикладом. Тоді у вас в руках буде великий козир і вам не скажуть: «Лікарю! Вилікуйся сам!» – чи: «Чим інших вчити, на себе подивись!»

Власний приклад – кращий спосіб заслужити авторитет. Власний приклад – найкращий доказ не тільки для інших, але головним чином і для себе самих. Коли ви жадаєте від інших те, що вже самі провели у своє життя, ви упевнені, що ваша вимога здійсненна. Ви з власного досвіду будете знати, важко воно чи легко.

У цьому випадку не буде того, що завжди буває, коли людина жадає від іншого нездійсненних чи занадто важкого. Переконаний у противному, він стає над міру вимогливим, нетерплячим, сердитим і строгим у підтвердженні своєї правоти запевняє і божиться, що нічого не варто виконати його вимогу.»

 

Процес побудови нової системи стосунків та відносин, тобто правильної атмосфери для роботи, справа надзвичайно клопітка і потребує багато часу. Потрібно усвідомлювати, що відразу зміни не відбудуться, так як це залежить не тільки від одної людини. Треба мати досить терпіння та витримки, твердості характеру та спокою. Розбудовувати новий лад необхідно поступово, тобто задіюючи спочатку невелику кількість людей, і поступово збільшувати і розширяти коло однодумців.

« Атмосфера, дисципліна й етика не створюються розпорядженням, правилом, циркуляром і змахами пера, строгістю і вимогами відразу для всіх. Підходьте до кожної людини окремо. Домовляйтесь з ним, а зговорившись і добре зрозумівши, чого потрібно домагатися і з чим потрібно боротися, будьте тверді, наполегливі, вимогливі і строгі. Той же процес росту повинен відбуватися й у вас: спочатку один-я сам; потім двоє – я й однодумець, потім чотири, вісім, шістнадцять і т.д. в арифметичній, а може бути, геометричній прогресії. Щоб повернути театр по вірній лінії, потрібен час і тільки п'ять невід’ємних і міцно зв'язаних гарною захоплюючою ідеєю членів трупи.»

 

Професія актора потребує постійної підтимки своєї техніки і її розвитку.. Це досягається шляхом практичних занять – репетиції, а також самостійною роботою актора – виконанням домашнього завдання, роботи над технікою у вільний від репетицій час.

 

«Станіславський розповідає у своїй книзі про те, що Толстой, Чехов і інші справжні письменники вважають до краю необхідним щодня, у визначений час, писати, якщо не роман, не повість, не п'єсу, то щоденник, думки, спостереження. Головне, щоб рука з пером і рука на друкарській машинці не відвикала, а щодня витончувалася в безпосередній і найтоншій передачі всіх невловимих вигинів думки і почуття, уяви, зорових бачень, інтуїтивних афективних спогадів і ін.

Проте звичайна відмовка всіх акторів, що запускають домашню роботу з техніки свого мистецтва, одна, а саме – «ніколи». Як це сумно! Адже актору, більш ніж артистам інших спеціальностей, необхідна домашня робота. У той час як співак має справу лише зі своїм голосом і подихом, танцюрист зі своїм фізичним апаратом, музикант зі своїми руками, як у духових і мідних інструментів, з подихом і амбушюром і ін., артист має справу і з руками, і з ногами, і з очима, і з обличчям, і з пластикою, і з ритмом, і з рухом, і з усією довгою програмою, досліджуваної в наших школах. Ця програма не кінчається разом із проходженням курсу. Вона проводиться протягом всього артистичного життя. І чим ближче до старості, тим стає потрібніше витонченість техніки, а отже, і систематичність її вироблення. Але тому що артисту «ніколи», тоді його мистецтво в кращому випадку товчеться на одному місці, а в гіршому – котиться вниз»

 

Костянтин Сергійович стверджує: «Задача театру – створення внутрішнього життя п'єси і ролей і сценічне втілення основного зерна і думки, що породили самий добуток поета і композитора.»

 

Для реалізації цієї істини, потрібно розуміти, що так як і реальне життя соціуму залежить від всіх його учасників, так і внутрєшнє життя п'єси залежить від всіх причетних до неї людей.

 

«Кожен працівник театру, починаючи від швейцара, гардеробника, білетера, касира, з якими насамперед зустрічається прихожий до нас глядач, кінчаючи адміністрацією, конторою, директором і, нарешті, самими артистами, що є співавтором поета і композитора, заради яких люди наповняють театр – всі служать і цілком підлеглі основній меті мистецтва. Всі без винятку працівники театру є співавторами спектаклю. Той, хто в тій чи іншій мірі псує загальну роботу і заважає здійсненню основної мети мистецтва і театру, повинен бути визнаним шкідливим її членом. Якщо швейцар, гардеробник, білетер, касир зустріли глядача негостинно і тим зіпсували його настрій, вони шкодять загальній справі і задачі мистецтва, тому що настрій глядача падає. Якщо в театрі холод, бруд, безладдя, початок затримується, спектакль йде без належної наснаги і завдяки цьому основна думка і почуття поета, композитора, артистів, режисера не доходять до глядача, йому ні для чого було приходити в театр, спектакль зіпсований, і театр втрачає свій суспільний, художній, виховний зміст. Поет, композитор і артист створюють необхідний для спектаклю настрій по нашу, акторську сторону рампи, адміністрація створює відповідний для глядача і для артиста настрій у глядацький зал й у вбиральнях, де готується до спектаклю артист.

Глядач, як і артист, є творцем спектаклю і йому, як і виконавцю, потрібна підготовка, гарний настрій, без яких він не може сприймати вражень і основної думки поета і композитора. Загальна рабська залежність всіх працівників театру від основної мети мистецтва залишається в силі не тільки під час спектаклю, але й у репетиціях. Якщо по тим чи іншим причинам репетиція виявилася непродуктивною, тоді ті, хто перешкодив роботі, шкодять загальній основній меті. Діяти можна тільки у відповідній необхідній обстановці, і той, хто заважає її створенню, учиняє злочин перед мистецтвом і суспільством, якому ми служимо. Зіпсована репетиція ранить роль, а поранена роль не допомагає, а заважає проведенню основної думки поета, тобто головній задачі мистецтва.»

 

Актор повинен готуватися до свого виходу. Він повинен створити в собі сценічне самопочуття.

 

«Всякий, хто псує життя в театрі, повинен бути або вилучений, або знешкоджений. А самі актори повинні піклуватися про те, щоб зносити сюди з усіх боків тільки гарні, підбадьорливі, радісні почуття. У театрі всі повинні посміхатися, тому що тут робиться улюблена справа. Про це мають пам'ятати не тільки самі актори, але й адміністрація. Останній конторник і рахівник повинен бути артистом і розуміти сутність того, чому він служить.

Інтриганів, заздрісників нещадно видаляти з театру. Акторів без ролей – теж. Якщо ж вони незадоволені розмірами своїх ролей, нехай пам'ятають, що немає маленьких ролей, а є маленькі артисти. Хто любить не театр у собі, а себе в театрі – теж видаляти.

Особливе відношення може бути лише до геніїв, але їх руйнівний вплив на загальну атмосферу повинен нівелюватися іншими членами колективу.»

 

Сценічного самопочуття зароджує навколишня атмосфера актора не тільки на сцені, але й у глядацькій залі, артистична етика, художня дисципліна і відчуття колективності в нашій сценічній роботі. Все разом створює артистичну бадьорість, готовність до спільної дії. Такий стан сприятливий для творчості. Воно не може бути визнано самим сценічним самопочуттям, тому що це лише одна зі складових його частин. Воно підготовляє і сприяє створенню сценічного самопочуття.

 

«Через брак придатної назви назвемо, про що йде тепер мова, «артистична етика», що грає одну з головних ролей у створенні творчого настрою. Артистична етика і стан, що створюється нею, дуже важливі і потрібні в справі завдяки його особливостям.

Тільки той, хто проробив важкий шлях шукання не тільки душі, але і тілесної форми зображуваного людини-ролі, зародившогося в мрії актора, що створився в ньому самому і воплотився в його власному тілі, зрозуміє значення кожної риски, деталі, речі, що відносяться до ожившої на сцені істоти. Як нудився артист, не знаходячи наяву того, що ввижалося і дражнило його уяву. Велика радість, коли мрія одержує матеріальне оформлення. Костюм чи річ, знайдені для образа, перестають бути просто річчю і перетворюються для артиста у реліквію. Горе, якщо вона загубиться. Боляче, коли потрібно передати її іншому виконавцю, що дублює ту ж роль.»

 

Момент одягання актора -  Момент надзвичайно важливий, психологічний. От чому щирого артиста легко впізнати по тому, як він звертається, як він відноситься до костюма і речей своєї ролі, як він їх любить і береже. Не дивно, що ці речі служать йому без кінця.

 

Дуже важливим моментом сценічної дисципліни є пунктуальність. Вчасне прибуття на репетицію необхідне для загального строю справи.

 

У актора повинно бути правильне відношення до репетицій – на репетиції вияснюється те, що потрібно відпрацьовувати вдома. Кожне зауваження режисера краще занотовувати, для того щоб зіставляти план домашньої роботи. Запам'ятати всі дуже важливі і дрібні деталі про які йде обговорення на репетиції , практично неможливо. Тим більше що розбираються здебільшого не конкретні факти, а відчуття, що зберігаються у емоційній пам'яті. Щоб їх зрозуміти, усвідомити і  запам'ятати, потрібно тримати на увазі якесь певне слово, вираз чи описовий приклад, щоб з їх допомогою зафіксувати відчуття про яке йде мова. Без домашньої, самостійної роботи бути підготовленим до репетиції – неможливо.

 

Неможно працювати на репетиції за чужий рахунок, кожен учасник п'єси що готується зобов'язаний не брати від інших, а навпаки самостійно привносити живі почуття, що оживляють життя творчого духа ролі.

«Каждый актёр обязан развивать свою творческую волю и технику. Он обязан вместе со всеми творить дома и на репетициях, играя на них, по возможности в полный тон.»

 

Навіть у повсякденному житті, актор несе ношу відповідальності перед людьми-глядачами п'єси. Як мінімум такий актор не повинен відверто розчаровувати шанувальників мистецтва своєю недостойною поведінкою – порушення шромадського порядку у громадських місцях.

Останній моменет, на якому загострює увагу режисер – усвідомлення власної відповідальності за свою поведінку, як члена пеаного тевтру.

Література:

 

Костянтин Сергійович Станіславський – «Етика»

 
скачати

© Усі права захищені
написати до нас