ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»
Навчально-науковий інститут менеджменту, економіки та фінансів
Реферат на тему:
«Вартiсть грошей»
Виконала:
Студентка групи: Е-9-18-Б1Мо
Грек Алiна
План
1. Вартість грошей
2. Створення і розвиток грошової системи України
3. Кредитні ризики
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Вартість грошей
Як же формується вартість кредитних грошей, які не мають внутрішньої субстанціональної вартості? Її формування і функціонування відбувається під впливом тих же факторів, які в умовах золотомонетного стандарту спричинювали відхилення номінальної вартості золотих грошей від реальної. У міру заміщення в обігу золота його знаками цей розрив посилювався і навіть розмінні на золото гроші все більше виступали в їх номінальній, а не реальній вартості. З припиненням розміну банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки в своїй номінальній вартості. По суті вона стала ірраціональною величиною, яка визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим середовищем, у якому гроші функціонують.
Маса грошових знаків, що вступає у сферу обміну в кожному наступному циклі відтворення, ¾ величина не випадкова. Вона зумовлена насамперед сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані в попередньому циклі і вийшли в сферу споживання. Грошові знаки, залишаючись в обігу, продовжують представляти цю сукупну товарну вартість, будучи її відбитком. Це виявляється в тому, що кожний власник грошей, вступаючи з ними в черговий цикл обміну, розглядає їх як конкретну реальну вартість і готовий платити за потрібний товар не будь-яку їх суму, а лише ту, яка забезпечить йому привласнення еквівалентної вартості.
Якщо в черговому циклі обміну виявиться товарів менше, ніж було в попередньому, або в обігу виявиться зайва маса грошових знаків при тій же масі товарів, то між грошовою і товарною масами складається нове співвідношення, в якому попит перевищуватиме пропозицію. Покупці будуть готові платити, а продавці вимагати більшу суму грошей, ніж у попередньому циклі. Грошова маса знеціниться порівняно з товарною, і ціни на товари зростатимуть. Складеться новий, знижений рівень мінової вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення. Якщо в обмін надійде більша маса товарів або частина грошей якимось чином буде вилучена з обігу, то товарна пропозиція перевищить попит, не всі товари можуть бути реалізовані і продавці змушені будуть знижувати ціни. У грошей сформується нова (підвищена) мінова вартість, з якою вони ввійдуть у наступний цикл обміну.
Таким чином, мінову вартість грошові знаки одержують у самому обігу і завдяки своєму функціонуванню підтримують її на певному рівні, який визначається станом економіки взагалі і кон’юнктури ринку зокрема. Тут доречно нагадати, що К.Маркс, хоч і був прихильником представницької концепції вартості нерозмінних грошових знаків, допускав можливість формування їх мінової вартості безпосередньо в обігу, вказуючи, що золото обертається тому, що має цінність, паперові гроші мають цінність тому, що обертаються. така можливість згодом одержала широке визначення, і на її основі сформувався цілий напрям у вченні про гроші, який одержав назву функціональної теорії вартості грошей.
2. Становлення грошової системи України
В період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювала не координованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. За цих умов з 10 січня 1992 р. в Україні запроваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що:
з вересня 1991 року Україна практично не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень;
напередодні 1992 року Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін ¾ їх майже десятикратне підвищення.
Мета впровадження купоно-карбованця в структуру грошового обігу полягала:
використати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширятися поступово відповідно до наповнення товарного ринку;
передбачалося, що поетапне запровадження в обіг купоно-карбованця забезпечить йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;
використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю;
впровадити в обіг національну повноцінну банкноту ¾ гривню.
Проте очікуваного результату ці заходи не дали і намітилось різке знецінення купоно-карбованця. Причини:
Глибокий спад виробництва. У січні 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, в тому числі товарів широкого вжитку ¾ на 28,1%, продуктів харчування ¾ на 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився на 61%.
Різка нестача рублевої маси. Під впливом цього чинника весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавлена механізму, що мав підтримувати її відносну стабільність.
У рублевій зоні за ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків ¾ здійснення взаємних платежів через кореспондентські рахунки, які проходили лише через розрахунковий центр у ЦБРФ. В результаті рубель втратив функцію єдиної грошової одиниці.
В результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Утворилася спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обороті роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов’язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведення грошових капіталів з України в Росію.
І лише 12 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України “Про реформу грошової системи України” купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обороту. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Карбованець як тимчасову грошову одиницю, з точки зору сьогоднішнього досвіду, було введено не в кращий спосіб. Він прийняв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб та помилок будувалась національна грошова система. Так завершився перший етап грошової реформи.
Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства ¾ функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.
За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи ¾ запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ “Про грошову реформу в Україні”, за яким:
З 2 по 16 вересня 1996 року в обіг введена національна валюта України гривня та її сота частина ¾ копійка.
В обіг були випущені банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.
Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. укр. крб. обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн. крб. ¾ зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.
Отже, на п’ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю ¾ гривню. Назва національної валюти вибрана не випадково. За часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій грошовою одиницею була гривня, відлита зі срібла або золота. Отож наша сучасниця знатного роду ¾ одна з найстаріших на планеті грошових одиниць.
кредитний процентний грошовий субстанціональний
3. Кредитний ризик
Банківським інвестиціям властиві фактори ризику. Виділяють три такі фактори: кредитний ризик, фінансовий ризик та процентний ризик.
Кредитний ризик пов'язаний з тим, що фінансові можливості емітента (юридичної особи, що випускає цінні папери) зменшуються на стільки, що він буде не в змозі виконувати свої фінансові зобов'язання (сплачувати доходи у формі дивідендів, процентів, і погашати свої цінні папери). Фінансовий ризик випливає з того, що у зв'язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів чи в економіці привабливість деяких цінних паперів як об'єкта вкладень може бути частково втрачена, тому їх продаж стане можливим лише з великою знижкою.
Процентний ризик пов'язаний з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску в обіг при вільному коливанні ринкових ставок. Чим більше часу до погашення облігацій, тим вищий ризик, що пов'язаний з динамікою ставки процента.
Інвестування потребує систематизованого аналізу ризику цінних паперів, які придбаває банк, оцінки якості цих паперів, визначення здатності банку здійснювати інвестиції. Для цього потрібен безперервний і кваліфікований контроль за станом ринку цінних паперів.
Інвестиційна діяльність комерційних банків повинна мати захист від ризику збитків та втрати ліквідності. Одним із методів зменшення ризику є формування інвестиційного портфеля за рахунок багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення.
Цінні папери, що входять до інвестиційного портфеля, згідно з їх призначенням, поділяються на інвестиції та вторинні ліквідні резерви. Вони різняться між собою ступенем ліквідності. Вторинні резерви можна негайно перетворити в грошові кошти шляхом продажу на ринку цінних паперів. Інвестиційні цінні папери розраховані на більш тривалий строк, ніж цінні папери вторинних резервів. Установлення граничних строків цінних паперів, що належать до вторинних резервів, залежить від рішень керівництва банку. Тому цінні папери весь час переходять від однієї категорії до іншої.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
М.І. Савлук. Гроші та кредит. Підручник . К.: Либідь, 1992. – гл.1.
Долан Э. Дж., Кэмбелл К.Д., Кэмбелл Р.Д. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. М., Л.: Профино, 1991. – гл.1
Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика. К.: Основи, 1999. – гл.1
М.І. Савлук. Вступ до банківської справи. К.: Лібра, 1998. – гл.2
Гальчинський А.С. Теорія грошей. К.: Основи, 1996. – гл. 2.5.
Жуков Е.Ф. Общая теория денег и кредита. М.: Банки и биржи, 1995. – Разд. 11, гл. 1.
Г.И. Кравцовой. Деньги, кредит, банки. -Минск: Меркаванне, 2004 – гл. 1.
8. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. М.: Пргресс, 1978.
Ющенко В.А. Монерана полытика Украъни: результати і перспективи. Вісник НБУ. – 2001. - № 4.
Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика – гарант стабілізації економіки України. Фінанси України. – 1997. - № 7.
Все о векселе: Сборник систематизир. Законодательства. Бизнес. – 1997. - № 16, 17.
Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. Управління грошовим обігом. Фінанси України. – 2004. - № 10.
Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. К., 1996. – Вип. 1.
Указ Президента України “Про грошову реформу в Україні”. Вісник НБУ. – 1996. - № 5.
Симановский А.Ю. О направлениях и инструментах денежной политики. Деньги и кредит. – 1992. - № 11.
Ющенко В.А. Проблеми ремонетизації економіки України. Вісник НБУ. – 1997. - № 6.
Чухно А. Створення грошової системи України. Економіка України. – 2004. - № 11.
Никитин С.М. Теории инфляции и их эволюция. Деньги и кредит. – 2001. - № 1.
Савлук М. Грошово-кредитна політика як фактор економічної стабілізації в Україні . Вісник НБУ. – 1997. - № 8.
Савлук М., Сугоняко О. Чи вистачає грошей економіці України? Вісник НБУ. – 1997. - № 4.
Геєць В. Питання теорії і практики макроекономічної стабілізації в аспекті переходу від економічної кризи до зростання. Вісник НБУ. – 1997. - № 9.
Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України. Фінанси України. – 1997. - № 2.
Лаврушин О.И. Кредит как стоимостная категория. М., 1990.
Поляков В.П., Московина Л. А. Основы денежного обращения и кредита. М.: Инфра, 2006.
25. Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми. Банківська справа. – 1995. - № 1.
26. Ющенко В.А. Банківська система України у ринковій економіці. Економіка України. – 1994. - № 3.
27. Лукина И.В. МВФ: история и современность. Деньги и кредит. – 1992. - № 4.
28. Мусієнко Т. Проблеми міжнародних розрахунків країн СНД. Та перспективи їх розв’язання. Банківська справа. – 1995. - № 1.
29. Ющенко В., Лисицький В. Курсоутворення в Україні та уроки інших країн із перехідною економікою. Вісник НБУ. – 1997. - № 7.
30. Приєднання України до статті VIII Статуту МВФ. Вісник НБУ. – 1997. - № 7.
31. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 2000.
32. Конспект лекцій з курсу "Гроші і кредит", прочитаних студентам III курсу 2008 р. кандидатом економічних наук, доцентом кафедри С.В. Конопльовим .