Ім'я файлу: МОДУЛЬ ВАРІАНТ 3.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 29.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
операційний менеджмент.doc
Задача.docx
ПЛАН.docx

ДИСЦИПЛІНА «МАКРОФІНАНСОВИЙ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ»

МОДУЛЬ
ВАРІАНТ 3

  1. Особливості введення КРІ для органів ДФСУ в Україні

Механізм побудови системи оцінювання результативності діяльності ДФС України схожий на не дуже якісне копіювання системи КРІ, що застосовуються переважною більшістю фіскальних адміністрацій у світі. Зупинимось на найбільш явних недоліках системи запропонований ДФС:

1. Порушення принципу цілісності ДФС, що ускладнює її стратегічний розвиток. Фактично КРІ у Наказі фігурують під назвою «цілей», що є щонайменше некоректним. Прогрес у досягненні встановленої цілі оцінюється за допомогою певних показників (як правило, кількісних), тобто за КРІ. Таким чином ДФС від самого початку оцінку своєї діяльності перевернула «з ніг на голову», перетворивши КРІ з інструменту моніторингу досягнення цілей на самоціль.

2. Порушення принципу об’єктивності. З метою неупередженого ставлення розробкою системи КРІ має займатися зовнішня організація, зацікавлена суто у об’єктивності даної системи та не пов’язана з особами, відповідальними за досягнення конкретних результатів.

3. Відсутність єдиного формату індикаторів для структурних підрозділів та територіальних органів ДФС України. Каскадування (повторення) цілей (від апарату ДФС України до ДПІ) призведе до виникнення ситуації, коли кожен структурний підрозділ, що знаходиться на нижчому рівні організаційної ієрархії, фактично дублює та доповнює стратегічні цілі розвитку організації, визначені апаратом ДФС.

4. Обмеження чисельності КРІ для територіальних органів ДФС. Запропонована кількість індикаторів (5±2) є прийнятною тільки для оцінювання результативності ДФС на стратегічному рівні. Адже кількість стратегічних цілей розвитку організації, як правило, варіює в межах від 3 до 6.

5. Покладення на територіальні органи ДФС обов’язку визначення вагомих коефіцієнтів КРІ, залежно від важливості одного КРІ відносно інших. З метою ефективного оцінювання результативності організації вагові коефіцієнти мають визначатися залежно від важливості КРІ відносно стратегічної цілі, для моніторингу прогресу по досягненню якої його розроблено.

6. Розрахунок певного КРІ на основі інших КРІ. Кожен індикатор має бути підібраний таким чином, щоб максимально відображати прогрес організації за певним функціональним напрямом діяльності та надавати додаткову інформацію про виконання стратегії організації. Кореляція між КРІ, яка стане наслідком використання такого механізму розрахунку, є небажаною.

  1. Макрофінансовий ризик-менеджмент та фінансова безпека країни

Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе процес вироблення мети ризикових дій, визначення ймовірності настання події, виявлення ступеня і величини ризику, аналіз навколишнього середовища, вибір стратегії управління ризиком, вибір способів зниження ризику, здійснення впливу на ризик.

Узагальнено можна назвати декілька основних економічних обставин, наявність яких є середовищем виникнення більшості загроз і ризиків стану фінансової безпеки держави: – низький рівень інвестиційної привабливості вітчизняної економіки; – висока вартість фінансових продуктів та послуг, низький рівень захисту їх користувачів національними регуляторами фінансового ринку; – низька рентабельність фінансової діяльності учасників економічних відносин; – зниження кількості користувачів фінансових продуктів та послуг через негативну демографічну динаміку та падіння рівня реальних доходів населення; – державна фінансова політика, спрямована на розширення меж зовнішніх фінансових запозичень; – нерозвиненість внутрішнього фондового ринку; – відсутність у державі потужних фінансових центрів;– поширення цифрових валют і альтернативних розрахункових засобів; – відсутність механізму гарантування вкладів і забезпечення якості фінансових продуктів та послуг для юридичних осіб; – тісний взаємозв’язок влади та фінансового бізнесу з превалюванням інтересів останнього над національними фінансовими інтересами.

В контексті забезпечення фінансової макробезпеки на державні структури покладаються такі завдання: – підтримання високого фінансового статусу країни на міжнародній економічній арені; – мінімізація впливу світових фінансових криз на внутрішню фінансову стабільність національної економічної системи; – запобігання виникненню конфліктів між впливовими сегментами фінансової інфраструктури в процесі реалізації їх фінансових інтересів; – профілактика фінансових злочинів, тіньової економіки та адміністративних правопорушень у процесі перерозподілу фінансових активів; – підтримка купівельної спроможності та авторитету національної валюти на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках; – забезпечення фінансових умов для розширеного економічного відтворення та соціальної стабільності у державі; – запобігання витоку національного капіталу за кордон; – залучення зарубіжних інвестицій для зміцнення й розвитку економіки країни; – стимулювання появи внутрішніх фінансових резервів для забезпечення фінансових потреб на різних рівнях національної економічної системи.

  1. Оцінювання бюджетних ризиків на основі визначення індикаторів фіскальної вразливості

Частиною системи оцінювання фінансової стабільності, котра використовується МВФ, є системи завчасного попередження (або випереджувальні індикатори). Головна ідея цього підходу полягає у визначенні випереджувальних індикаторів, чиї зміни, як правило, передують змінам загальної економічної активності. Зазвичай система завчасного попередження (СЗП) комбінує ряд індикаторів в єдиний показник ризику виникнення кризи. МВФ та Світовий банк розглядають різні підходи до побудови моделей СЗП щодо прогнозування валютної кризи.

Пропонують використовувати модель ВВР (вартість за врахування ризиків) для оцінювання впливу ризику на бюджетні показники. ВВР зазвичай використовується для стимулювання понижувальних ризиків у фінансових портфелях. Автори пропонують методи застосування моделі в державних фінансах, зокрема в бюджетній сфері. Особливістю даного методу є те, що він використовує показник чистої вартості державних фінансів. Аналіз починається з оцінювання поточної вартості головних компонентів бюджету. Перевагою цього підходу є врахування взаємозв' язку різних чинників ризику. Однак недоліки методу, а саме його технічна складність та врахування впливу ризиків лише на бюджетну сферу, а не на економіку в цілому, ставлять під сумнів можливість його використання. Метод ВВР припускає також установлення випадкових значень змінних, що навряд чи можна застосовувати для макрорівня.

Для дослідження впливу циклічності економіки на бюджетну сферу зарубіжні фахівці пропонують використовувати циклічно-скоригований баланс (ЦСБ). ЦСБ показує частину бюджету, яка пов'язана з дискреційними заходами бюджетної політики. Його ЦСБ використовують багато урядових і міжнародних організацій у своїх оцінках бюджетних ризиків. Наприклад, концепція оцінки бюджетних ризиків Казначейства Сполученого Королівства збігається з поширеним підходом розрахунку ЦСБ1. Використання ЦСБ допомагає краще розуміти бюджетні ризики та їх вплив на рівень бюджетних втрат.

Аналогічно до попереднього підходу в західній економічній думці пропонується розкласти на окремі складові вплив чинників ризику на виконання бюджету. Окремий аналіз кожного чинника покращує якість оцінки бюджетно-податкової політики, дає можливість зрозуміти причини поточних тенденцій у бюджетній сфері. Суттю даної системи аналізу є оцінювання циклічних і структурних компонентів дефіциту за допомогою використання двокрокової процедури усунення тренду в даних по ВВП і відповідної еластичності фіскальних змінних щодо відхилення від потенційного обсягу випуску.

Є група методик оцінювання вразливості бюджетів, яка фокусується на оцінюванні можливості бюджетної системи справлятися з шоками. Основні індикатори вразливості уряду - розмір дефіциту і боргу: чим вони вищі, тим важче уряду справлятися з шоками. Інші індикатори стосуються гнучкості збалансування доходів і витрат. Наприклад, з боку доходів низькі податкові ставки дають можливість урядові застосувати більш гнучку політику в разі необхідності їх підвищення за несприятливої ситуації. З боку витрат головний індикатор - частка незмінних витрат: чим вони вищі, тим менш гнучкою може бути щодо них політика уряду.

  1. Дайте визначення

Теорія ігор— теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Оскільки сторони, що беруть участь в більшості конфліктів, зацікавлені в тому, щоб приховати від супротивника власні наміри, прийняття рішень в умовах конфлікту, зазвичай, відбувається в умовах невизначеності.

Коефіцієнт ризику планових показників-це очікування від’ємних та невід’ємних відхилень показників від запланованого завдання:



де  - відхилення в бік відємних значень показників;

- відхилення в бік додатніх значень показників.

  1. Назвіть і охарактеризуйте основні фіскальні ризики України, враховуючи основні стратегічні орієнтири на 2020-2021 роки

Основні фіскальні ризики у сфері управління державним боргом у 2020 -2021 році:

  • Бюджетний ризик- Може реалізуватись через збільшення річного планового показника дефіциту державного бюджету та невиконання плану надходжень від приватизації державного майна.

  • Валютний ризик- Темпи девальвації національної валюти очікуються помірні, однак питома вага державного боргу в іноземній валюті, що перевищує 60%, все ще демонструє значний валютний ризик.

  • Відсотковий ризик- Частка державного боргу з фіксованою ставкою очікується на рівні не менше 70 відсотків

  • Ризик ліквідності- Очікується, що залишок коштів на єдиному казначейському рахунку дозволятиме вчасно проводити платежі за державним боргом, а обсяг міжнародних резервів України буде достатнім для виконання зобов’язань України та поточних операцій Уряду і НБУ

  • Ризик рефінансування- Значне навантаження за борговими платежами все ще припадає на 2019 - 2022 роки внаслідок необхідності погашення державного боргу перед МВФ та за частиною випусків ОЗДП, а також у зв’язку зі значними обсягами випуску короткострокових ОВДП 2018-2019 років.

Очікувані наслідки

1.Зберігаються численні фіскальні ризики для виконання бюджету: 1. Відхилення динаміки макропоказників відносно прогнозу у гіршу сторону, передусім за рахунок девальвації із подальшим зростанням інфляції

2. Повільна детінізація економіки, передусім в частині легалізації фонду оплати праці

3. Непропорційне зростання повноважень, відповідальності та професійної кваліфікації новостворених органів місцевої влади із їх фінансовим забезпеченням у місцевих бюджетах.

4. Висока частка видатків державного бюджету на обслуговування державного боргу

5. Хронічне невиконання планів надходжень до Державного бюджету України від приватизації змушує шукати інші джерела покриття дефіциту шляхом нарощення запозичень, які відповідно збільшують державний борг.

Для мінімізації фіскальних ризиків, пов’язаних із управлінням державним боргом та гарантованим державою боргом, є необхідним: - збільшення частки державного боргу у національній валюті; - продовження середнього строку до погашення і забезпечення рівномірного графіка погашення державного боргу; - обмеження надання державних гарантій виключно для реалізації інвестиційних проєктів із забезпеченням контролю за їх впровадженням; - залучення довгострокового пільгового фінансування від міжнародних фінансових організацій, зокрема МВФ, МБРР та ЄС; - продовження розвитку системних та довгострокових відносин із інвесторами
скачати

© Усі права захищені
написати до нас