Ім'я файлу: Экология К.Р. 20 вар..docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 16.12.2020
скачати

Варіант № 20

  1. Поняття гігієни та медицини праці. Основні положення законодавчих актів , що стосуються створення безпечних умов праці та забезпечення здоров’я працюючих.

  2. Генно - модифіковані організми. Історія розвитку.

  3. Основні поняття концепції сталого розвитку. Документи, реалізація в Україні..

  4. Джерела, класифікація глобальних проблем людства. Прогнози Т. Мальтуса, В. Вернадського.

  5. SOLAS 74-78.

  6. Конвенція МАРПОЛ.

Відповіді:

1. Гігієна - це наука про здоров’я, галузь медицини, яка вивчає вплив різноманітніх факторів зовнішнього середовища, умов життя на здоров’я людини, його працездатність і тривалість життя, розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування. Гігієна праці напрацьовує гігієнічні нормативи та заходи для забезпечення сприятливих умов праці, попередження професійних захворювань.

Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України. Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів пролрацю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи (див. додаток). В основному законі України - Конституції питанням охорони праці присвяче​ні статті 43, 45 та 46. В статті 43 Конституції України записано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується», «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється».

Кожен, хто працює має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті статті 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

2.  Генетично модифіковані організми (ГМО) - це генетичний матеріал (ДНК) яких змінювався не внаслідок відтворення та природної рекомбінації, а з використанням генної інженерії через додавання модифікованого гена чи гена іншого біологічного виду або різновиду організмів. Цю технологію часто називають "сучасною біотехнологією" або "генною технологією". Вона дозволяє переносити відібрані індивідуальні гени з одного організму в інший, а також не пов'язаними між собою різновидами. Такі методи використовуються для створення генетично модифікованих рослин, які потім використовуються для вирощування генетично модифікованих харчових культур.

  Виробляти цю процедуру в широкому масштабі можливо тільки в лабораторіях великих корпорацій. У результаті такі трансгенні організми здобувають нові "корисні" властивості - наприклад, стають токсичними для комах, однак найчастіше метою генетичної модифікації є одержання суперстійкості сільськогосподарських рослин до величезних кількостей пестицидів виробництва тих самих корпорацій.

Історія ГМО починається в 1970-ті роки, коли формується нова галузь науки - генетична інженерія. Перші рекомбінантні бактерії було створено у 1973; це була вже існуюча бактерія  E. coli, яка експресувала ген Сальмонелли. У лютому 1975 року понад 100 вчених зібралися у Каліфорнії на Асиломарській конференції, де був прийнятий мораторій на дослідження в області генної інженерії, поки не будуть оцінені можливі ризики її використання.Після накладання мораторію дослідження все одно продовжувалися, але в значно менших масштабах і з жорсткішим регулюванням. У 1975 році Герберт Бойєр заснував першу компанію, яка використовувала технологію рекомбінантних ДНК - Genentech, і у 1978 компанія оголосила про створення лінії E. coli, яка виробляє людський білок інсулін.

Всі випадки використання ГМО широко обговорювалися у пресі. У 1986 році полеміка розгорнулася навколо застосування створених за допомогою генної інженерії («ice-minus» бактерій). Вихідна бактерія живе на багатьох рослинах, роблячи їх чутливими до заморозків, оскільки білок, який вона виділяє, сприяє утворенню кристалів льоду на рослинах. За допомогою генної інженерії були отримані так звані «Ice-minus» бактерії, у яких видалений ген, що кодує цей білок. Мета полягала у тому, щоб розбризкуючи суспензію цих бактерій на рослини, зробити їх стійкішими до заморозків. Розгорнулася широка полеміка щодо того, наскільки небезпечним є вивільнення ГМО в навколишнє середовище, проте зрештою дозвіл було отримано. Після цього випадку правила стали більш чіткими і зменшилися обмеження на використання ГМО.

Лінії ГМО, призначені для комерційного використання, в США у 80-ті роки почали перевірятися такими державними структурами як NIH (Національний інститут здоров'я) та FDA (Управління по контролю за якістю харчових продуктів, медикаментів та косметичних препаратів). Після того, як була доведена безпечність їх застосування, ці лінії організмів отримали допуск на ринок. Широко застосовуватися комерційне культивування ГМО почало в середині 1990-х. З того часу їх використання зростає з кожним роком.

3.Сталий розвиток – такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п'яти головних принципах:

  1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

  2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки та соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

  3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.

  4. Необхідно узгодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема щодо використання енергії.

  5. Розміри і темпи росту населення повинні бути узгоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.


Приклади впровадження концепції

  • Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень, щоб не погіршувати стан довкілля.

  • Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням стану ґрунту.

  • Видобування корисних копалин (наприклад, металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств, що не залежать від цього видобутку, щоб після вичерпання майбутні покоління (а часто й сучасні) не мали економічних проблем.

  • У приватному сенсі — заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров'я, погіршене через виконання роботи.

  • Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати наявну проблему, а й не спричиняти погіршення стану здоров'я пацієнта у майбутньому, часто це передбачає і здоров'я наступних поколінь.

В Україні поки що відсутні такі важливі стратегічні документи, як Національна стратегія збалансованого розвитку та Національний план дій з охорони навколишнього середовища. З огляду на євроінтеграційні прагнення України, варто зазначити, що принцип збалансованого розвитку закріплено в установчому Амстердамському договорі ЄС (Договір про ЄС, 1997). Збалансований розвиток визначено ключовим принципом усіх політик ЄС. Згідно з ним будь-яку політику ЄС слід розробляти так, щоб вона враховувала економічні, соціальні та екологічні аспекти, а досягнення цілей в одній зі сфер політики не стримувало б прогресу в іншій.

4. Глоба́льні пробле́ми лю́дства  - комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу, характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової громадськості, від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації. Фактори, що зумовлюють глобальні проблеми людства, та причини їх виникнення Глобалізація та її вплив на появу глобальних проблем та викликів людству. Дефіцити традиційних ресурсів. Посилення демографічного дисбалансу та пов’язаного з ним старіння націй. Розповсюдження ризиків для здоров’я населення у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації. Суттєве зростання соціальної нерівності серед населення країн світу. Розповсюдження транскордонної злочинності й тероризму.

Класифікація глобальних проблем сучасності Головні проблеми сучасності та їх класифікація. Інтерсоціальні проблеми та їх склад: проблема війни і миру, проблема подолання відсталості країн, що розвиваються, створення оптимальних умов для соціального прогресу всіх народів. Проблеми політичного та соціально-економічного змісту (існують в системі «людинасуспільство»), пов’язані з подоланням соціальних, політико-соціальних і соціальноекономічних проблем. Проблеми системи «суспільство-природа»: водогосподарська проблема, енергетична проблема, сировинна проблема, проблема використання та охорони Світового океану, проблема освоєння космосу.

У ХVІІІ ст. відомий англійський економіст і пастор Т. Мальтус відкрив «вічний закон», за яким народонаселення завжди зростає в геометричній прогресії, а виробництво продуктів харчування — в арифметичній прогресії, унаслідок чого виникає «абсолютне перенаселення Землі». Цей процес фатально невідворотний. Будь-яка допомога страждаючому людству лише поглиблює катастрофічні наслідки перенаселення. Лише стихійні лиха, катастрофи, війни, епідемії, неврожаї є природними регуляторами зростання народонаселення.

З погляду Т. Мальтуса, світ знає три головні історичні типи відтво­рення населення: архаїчний, традиційний і сучасний. Саме він склався в економічно розвинутих країнах, де кількість народжених дітей регулюється раціональною нормою, свободним вибором батьків.

ХХ ст. ввійшло в історію цивілізації під знаком космізму. Справжня історія глобалістики починається з учення «люди планети Земля» В. І. Вернадського про ноосферу (сферу розуму). Він разом з Е. Леруа і П. Тейяр де Шарденом проголосив необхідність глибокого філософського аналізу діяльності людини, з’ясування ролі розуму на землі, надав поняттю «ноосфера» природничо-наукового, біогеохімічного змісту. Зміст цього поняття він тлумачив по-різному: у першому випадку під ноосферою вчений розумів «біосферу», у другому — сферу виявунаукової думки як планетарного явища, у третьому — геологічну діяльність людини.

За В. І. Вернадським, існують кілька етапів виникнення і розвитку ноосфери: перший з них — це передноосфера(він відповідає природному її народженню як геологічного явища), другий етап характеризує процес її становлення і розвитку, третій етап фіксує наступ «царства розумулюдського, гомеостазного стану (стану енергетичноїрівноваги) ноосфери як системи. За філософським світоглядом цей мислитель був позитивістом, обстоював принципи філософського плюралізму. Як глобаліст він захищав свободу наукових досліджень, вільний обмін науковою інформацією, співпрацю вчених усіх країн. Його «Листи про вищу освіту в Росії» і в ХХІ ст. зберегли свою актуальність, незважаючи на те що написані вони на початку ХХ ст. Розвиток вищої освіти, як пише філософ, обумовлений трьома загальними для всього людства обставинами: по-перше, зростанням знанняі досконалою організацією науки і наукової діяльності; по-друге, демократизацією суспільного й державного життя; по-третє, поширенням єдиної культури на всій земній кулі. Ці фактори впливають на вищу освіту в усіх країнах, тому вона в будь-якій країні, якщо є позбавленою названих умов розвитку, буде приречена на відставання і занепад.

5. Міжнаро́дна конве́нція з охоро́ни людсько́го життя́ на мо́рі (СОЛАС, від англ. International Convention for the Safety of Life at Sea; SOLAS) суть якої полягає у її документах, що послідовно виходили і є, мабуть, найважливішою з усіх міжнародних угод з безпеки торгових суден. Кожне судно, що здійснює міжнародний рейс і яке підпадає під дію цього нормативного документа (див. Правила 3 і 4 Розділу I), повинно виконувати її вимоги (якщо Вимоги не можуть бути виконані з об'єктивних причин, то на судно повинно бути оформлене Вилучення за згодою морської адміністрації прапора судна). В іншому випадку воно може бути затримане, а за деякими позиціями і не допущене в порт. Чинна версія документа відома як «СОЛАС-74»

Головною метою даного нормативного документа є встановлення мінімальних стандартів, що відповідають вимогам з безпеки при будівництві, обладнанні та експлуатації суден. Держави прапора повинні забезпечити, щоб судна, які ходять під їх прапором, виконували вимоги СОЛАС. Для доказу їх виконання Конвенцією передбачено безліч сертифікатів. Подібні документи (зазвичай звані «конвенційними») видаються або самою Адміністрацією прапора, або від її імені за наявності відповідного доручення.Умови контролю також дозволяють Договірним урядам інспектувати судна, що ходять під прапорами інших держав, особливо якщо є очевидні підстави для сумнівів, що судно та/або його обладнання істотно не відповідають вимогам Конвенції. Ця процедура отримала назву «державний портовий контроль.Чинний текст Конвенції СОЛАС включає Статті, у яких викладено загальні зобов'язання, процедури внесення змін і супроводжується Додатком, який розбитий на 12 Розділів.

6. Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден (англ. International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, MARPOL 73/78) - Міжнародна конвенція, що передбачає комплекс заходів щодо запобігання експлуатаційного і транскордонного забруднення моря судами з нафтою, рідкими речовинами у великих кількостях, шкідливими речовинами в упаковці, стічними водами. Конвенція містить уточнюючі зобов'язання держав, під прапором яких плавають судна, і держав, у водах яких здійснюється міжнародне судноплавство, загальні визначення таких понять як судно, шкідлива речовина, скидання і інші, що доповнюються в кожному з додатків.

Судами в даному Конвенцією визначенні є всі судна, включаючи судна на повітряній подушці і на підводних крилах, підводні судна, стаціонарні і плавучі платформи. Зі сфери дії Конвенції виключаються військові кораблі і державні некомерційні суду, проте учасники повинні забезпечити, щоб вони по можливості також діяли відповідно до Конвенції. Крім того, забороняється будь-яке порушення положень Конвенції в межах юрисдикції будь-якого держави-учасника Конвенції, і передбачаються санкції (покарання) за таке порушення, що встановлюються законодавством цієї держави. У разі порушень в межах його юрисдикції держава-учасник або саме повинно збудити переслідування відповідно до свого законодавства, або повідомити про здійснення такого порушення, з представленням фактів, держава прапора судна, яке у свою чергу зобов'язане повідомити про прийняті заходи того, що направив йому первинну інформацію учасника Конвенції. Санкції, відповідно до Конвенції, мають бути досить строгими, щоб присікати порушення.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас