1 2 3 4 5 Вступ Земля є основним національним багатством народу України та основним засобом сільськогосподарського виробництва, а тому її необхідно використовувати раціонально за призначенням та забезпечувати розширене відтворення її родючості. Грунтознавство – це наука про грунти та їх генезис, будову, склад, властивості й геогрофічне поширення; закономірності походження, розвитку, ролі в природі,шляхи й методи їх охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини. Видатні вчені в галузі грунтознавства В.В.Докучаєв(1846-1903) – основоположник науки про грунт – гентичного грунтознавства. Вперше розробив теорію походження чорнозему . Офіційною датою народження грунтознавства вважається 10 грудня 1883р., коли вперше сформульовані теоретичні концепції цієї науки В.В.Докучаєвим у праці «Російський чорнозем». В.В. Докучаєв уперше встановив, що грунт – самостійне природне тіло, а його формування – складний процес взаємодії 5 природних факторів: -клімат; -рослинність; - рельєф місцевості; -рослинний і тваринний світ; - ґрунтотворні породи і вік ґрунту. Докучаєв уперше створив наукову класифікацію ґрунтів і сформулював закон зональності поширення їх. Він вважав, що ґрунт є основним природним багатством країни і що вивчення ґрунтів країни є загальнонародною справою. Ним розроблені основи і методи картографування ґрунтів. Йому як основоположнику науки про ґрунт належить розроблення методів дослідження ґрунтів і заходів щодо поліпшення властивостей та підвищення їх родючості. Вчення В. В. Докучаєва сприяло розвитку геології, геохімії, агрономії, лісівництва та інших наук. Д.І.Мендєлєєв (1834-1907р.р.) науково довів про необхідність вапнування кислих грунтів і використання на цих грунтах фосфорного борошна. В.І.Вернадський (1863-1945р.р.) теоретично обгрунтував роль організмів в геохімічних процесах. М.М.Сибірцев(1860-1900) написав перший підручник грунтознавства, систематизував і розвинув учення про грунти, конкретизував визначення грунту, розділив фактори грунтоутворення на біотичні й абіотичні,вніс уточнення до класифікації грунтів,розділив грунти на зональні, інтразональні й азональні, продовжив роботи по боротьбі із засухою. Г.М.Висоцький, який розробив основи вчення про водні властивості,водний режим грунтів,глеєутворення. Грунтовий покрив України – один з основних показників її багатства, базис розселення людського суспільства і головний засіб виробництва в сільському господарстві. Кількість і якість грунтових ресурсів, їх використання визначають рівень доброботу суспільства. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, прийнятим 13 березня 1992 р. Завданням Земельного кодексу є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища. Земельний кодекс України Стаття 1. Земля - основне національне багатство 1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. 2. Право власності на землю гарантується. 3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Стаття 2. Земельні відносини 1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. 2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. 3. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Стаття 3. Регулювання земельних відносин 1. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 2. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання 1. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. 2. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Стаття 5. Принципи земельного законодавства Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю. Грунтом називається поверхневий шар суші земної кори, якому властива родючість,тобото здатність забезпечити урожай рослин. Грунт є основним багатством кожного суспільства, головним засобом сільськогосподарського виробництва та просторовим базисом розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства. Народногосподарське значення грунту як загального засобу виробництва визначається його якостями і властивостями. У сільсько-господарському виробництві і лісовому господарстві велике значення має основна якість грунту – родючість, а для промислових галузей – фізико-механічні його властивості. Грунт як основний засіб виробництва в сільському господарстві має специфічні особливості, якими і відрізняється від інших засобів.Це – обмеженість поширення, здатність підвищувати родючість при правильному використанні та ін. У процесі використання всі засоби виробництва зношуються, а грунти при правильному користуванні ними, навпаки, постійно поліпшуються, тобто постійно підвищується їх родючість.Найбільш суттєвою ознакою грунту є та, що його не можна замінити ніяким іншим засобом. На протязі останніх років, внаслідок значного зниження обсягів застосування мінеральних добрив та хімічних меліорантів, скорочення поголів’я худоби, а відтак, і виробництва та застосування гною, відбуваються процеси агрохімічної деградації ґрунтів, і як наслідок, зниження їх продуктивності. В зв’язку з цим потрібні пошуки ефективних, низько витратних прийомів модернізації землекористування фермерських господарств і сільськогосподарських підприємств на принципах відновлюваного землеробства. Під цим слід розуміти одержання запланованого врожаю високоякісної продукції при мінімальних витратах, раціональному використанні природних і техногенних ресурсів. Необхідною умовою ефективного використання ґрунтових ресурсів з метою одержання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур належної якості, насамперед, є наявність інформації щодо їх еколого-агрохімічного стану. Застосування агрохімікатів в необґрунтовано високих дозах або не збалансованих за поживними речовинами не тільки знижує урожай, але і погіршує його якість, забруднює ґрунт і ґрунтові води шкідливими для людини і тварин сполуками. Хімізація сільськогосподарського виробництва виявилась одним з найбільш потужних факторів антропогенного впливу на довкілля, який в зв’язку з надзвичайними, як позитивними, так і негативними наслідками, має перебувати під постійним контролем. Ґрунт в умовах сільськогосподарського виробництва є не тільки тілом природи, а й продуктом людської діяльності. Він перебуває у динамічній залежності від мінливих антропогенних та техногенних факторів. Наприклад, техногенний вплив Чорнобильської катастрофи поширився на дуже великі території, а глибина і тривалість її дії зумовлюються не лише особливостями радіоактивного забруднення, а й генетичними та еволюційними відмінностями окремих ґрунтових різновидів у певних природних агроекосистемах. Вплив різноманітних факторів визначає перебіг ґрунтових процесів і режимів, що знаходить адекватне відображення в зміні його властивостей позитивного чи негативного характеру та залишків агрохімікатів. 1.Земельні ресурси господарства які включають дані всього земель в господарстві, с/г угідь, площа ріллі, багаторічних насаджень, луків, пасовищ та ін. Приватне сільськогосподарське підприємство ПАП «Оранта» знаходиться в с.Кропивня, Володарськ-Волинського району Житомирської області. Господарство засноване в 2000 році, займається виробництвом зерна, зернових та технічних культур. Площа сільськогосподарських угідь складає 2500 га. ПАП «Оранта» розташоване в південній зоні Полісся. Таблиця№1. Розподіл сільськогосподарських культур по ПАП «Оранта»
Господарство ПАП «Оранта» , займається виробництвом зерна, зернових та технічних культур. Підприємство вирощує такі культури як озима пшениця, ячмінь, озиме жито, овес, соя, конюшина та кукурудза на зерно. Таблиця №2 Середній хімічний склад основних видів зерна (г/100 г зерна)
Зерно хлібних зернових містить багато вуглеводів (60-80 % у перерахунку на суху речовину), білків (7-20 % на суху речовину),ферменти, вітаміни комплексу В (B1, B2, B6), PP і провітамін А, чим і визначається їхня висока поживність для людини і цінність для кормового використання. Бобові зернові — соя, віка та інші, також дуже поширена група культурних рослин, що відносяться до родини бобових дають зерно, багате білком (у середньому 20-40 % на суху речовину). У зерні деяких бобових зернових культур багато жиру, наприклад в сої до 27 % на суху речовину. 2.Природні умови ґрунтоутворення. 2.1 Клімат Клімат господарства характеризується як помірно-континентальний, з теплим і вологим літом, переважно м’якою й короткою зимою. Температурний режим відзначається поступовим наростанням температур від холодного до теплого періоду і спаданням від теплого періоду до холодного. Таблиця №3: Клімат ПАП «Оранта» (2016р.)
Середньорічна температура повітря становить +7°С. Тривалість без морозного періоду від 155 до 160 днів.Відхилення від середніх показників температур повітря у сторону максимуму і мінімуму бувають досить помітні. Переважають слабкі й помірні вітри.Середня відносна вологість повітря в районі становить 78%. Характерною особливістю для цієї території є перевищення суми опадів за рік над кількістю випарованої з поверхні вологи. Це зумовлює промивний тип водного режиму, призводить до заболочення низьких ділянок, утворення болотних грунтів. Цьому процесу сприяє також високий рівень залягання грунтових вод. Кліматичні умови в різних районах Полісся неоднакові,що в свою чергу, впливає на розвиток і розподіл рослинності, формування різних рослинних формацій. 3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії, сильні дощі, 1-2 дні (рідше 4-6 днів) з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше. Житомирська область належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. На території області діють 5 метеостанцій (Житомир, Овруч, Олевськ, Коростень, Новоград-Волинський) Таблиця №4: Температура повітря і кількість опадів господарства по місяцях (за 2016р.)
Середні температури найхолоднішого місяця – січня – 5,5°С, липень – +21,5°С. Зима суворіша на сході, де триває приблизно на 20 днів довше. Характерною її особливістю є часті відлиги, які в західних районах бувають тривалими й інтенсивними, що іноді призводить до повного танення снігу серед зими. Сніговий покрив не глибокий середня висота снігу на полях 35-45см. Максимум опадів припадає на травень - серпень. Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 60 до 70 мм. Сума опадів за рік становить 490-508 мм, що сприяє інтенсивному розкладові органічної речовини грунту. Близько 70% усієї їх кількості припадає на теплу пору (квітень – жовтень). Кліматичні умови та рельєф зумовлюють значну густоту річкової сітки, утворення боліт. Вночі та зранку бувають тумани. Найчастіше вони з'являються в зниженнях рельєфу - в балках, низовинах, долинах річок. Тумани у весняні та осінні місяці внаслідок конденсації дають іноді за добу до 0,5 - 1 мм опадів. Влітку досить часті сильні роси. Як і тумани, найбільші роси випадають у долинах річок. Перехід від однієї пори року до другої відбувається поступово. Клімат робить прямий і непрямий вплив на ґрунтоутворюючий процес. Прямий вплив позначається в безпосередньому впливів елементів клімату (зволоження ґрунту вологою опадів і її промочування; нагрівання й охолодження). Непрямий вплив виявляється через дію клімату на рослинний та тваринний світ. Склад рослинності і її біологічна продуктивність, кількість органічних залишків, що попадають у ґрунт, і швидкість їхнього розкладання, кількість хімічних елементів, що втягуються в біологічний круговорот — усе це в тієї чи іншій мірі залежать від кліматичних умов у робить суттєвий вплив на особливості ґрунтоутворюючого процесу. Минулі роки характеризуються значними відхиленнями від багаторічних даних по температурному режиму і кількості опадів. Загальна кількість опадів перевищувала середні багаторічні дані на 14%, а в червні - липні – на 37 – 39 %. Тепла волога весна сприяла росту і розвитку як озимих, так і ярих культур, що позитивно відбилось на рівні їх урожаїв. Проте в серпні встановилась суха жарка погода, що призвело до “підгоряння” посівів зернових культур, а перезволожені червень і липень обумовили розвиток хвороб. Ці фактори також істотно вплинули на формування урожаїв, але вже в негативному плані. Спекотний серпень згубно вплинув на розвиток зернових культур. Значне пересихання ґрунту затягнуло початок посіву озимих культур, внаслідок чого значна частина їх була посіяна в пізні терміни і пішла в зиму недостатньо загартована. І лише м’яка зима дає підставу сподіватись на їх благополучну перезимівлю. Взагалі клімат господарства ПАП «Оранта» сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Тривале, тепле, достатньо вологе літо, рання весна, суха осінь, зима з помірними морозами і значним сніговим покривом - усе це позитивно впливає на ріст зернових, технічних і садових культур. 1 2 3 4 5 |