1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Курсова Грунтознавство.docx
Розширення: docx
Розмір: 1716кб.
Дата: 03.06.2020
скачати

Вступ

Земля є основним національним багатством народу України та основним засобом сільськогосподарського виробництва, а тому її необхідно використовувати раціонально за призначенням та забезпечувати розширене відтворення її родючості.

Грунтознавство – це наука про грунти та їх генезис, будову, склад, властивості й геогрофічне поширення; закономірності походження, розвитку, ролі в природі,шляхи й методи їх охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини.

Видатні вчені в галузі грунтознавства

В.В.Докучаєв(1846-1903) – основоположник науки про грунт – гентичного грунтознавства. Вперше розробив теорію походження чорнозему .

Офіційною датою народження грунтознавства вважається 10 грудня 1883р., коли вперше сформульовані теоретичні концепції цієї науки В.В.Докучаєвим у праці «Російський чорнозем».

В.В. Докучаєв уперше встановив, що грунт – самостійне природне тіло, а його формування – складний процес взаємодії 5 природних факторів:

-клімат;

-рослинність;

- рельєф місцевості;

-рослинний і тваринний світ;

- ґрунтотворні породи і вік ґрунту.

Докучаєв уперше створив наукову класифікацію ґрунтів і сформулював закон зональності поширення їх. Він вважав, що ґрунт є основним природним багатством країни і що вивчення ґрунтів країни є загальнонародною справою. Ним розроблені основи і методи картографування ґрунтів. Йому як основоположнику науки про ґрунт належить розроблення методів дослідження ґрунтів і заходів щодо поліпшення властивостей та підвищення їх родючості. Вчення В. В. Докучаєва сприяло розвитку геології, геохімії, агрономії, лісівництва та інших наук.

Д.І.Мендєлєєв (1834-1907р.р.) науково довів про необхідність вапнування кислих грунтів і використання на цих грунтах фосфорного борошна.

В.І.Вернадський (1863-1945р.р.) теоретично обгрунтував роль організмів в геохімічних процесах.

М.М.Сибірцев(1860-1900) написав перший підручник грунтознавства, систематизував і розвинув учення про грунти, конкретизував визначення грунту, розділив фактори грунтоутворення на біотичні й абіотичні,вніс уточнення до класифікації грунтів,розділив грунти на зональні, інтразональні й азональні, продовжив роботи по боротьбі із засухою.

Г.М.Висоцький, який розробив основи вчення про водні властивості,водний режим грунтів,глеєутворення.

Грунтовий покрив України – один з основних показників її багатства, базис розселення людського суспільства і головний засіб виробництва в сільському господарстві. Кількість і якість грунтових ресурсів, їх використання визначають рівень доброботу суспільства.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, прийнятим 13 березня 1992 р. Завданням Земельного кодексу є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища.

Земельний кодекс  України

Стаття 1. Земля - основне національне багатство

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2. Право власності на землю гарантується.

3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 2. Земельні відносини

1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

3. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Стаття 3. Регулювання земельних відносин

1. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

2. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання

1. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

2. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 5. Принципи земельного законодавства

Земельне законодавство базується на таких принципах:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;

ґ) забезпечення гарантій прав на землю.

Грунтом називається поверхневий шар суші земної кори, якому властива родючість,тобото здатність забезпечити урожай рослин.

Грунт є основним багатством кожного суспільства, головним засобом сільськогосподарського виробництва та просторовим базисом розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства. Народногосподарське значення грунту як загального засобу виробництва визначається його якостями і властивостями. У сільсько-господарському виробництві і лісовому господарстві велике значення має основна якість грунту – родючість, а для промислових галузей – фізико-механічні його властивості.

Грунт як основний засіб виробництва в сільському господарстві має специфічні особливості, якими і відрізняється від інших засобів.Це – обмеженість поширення, здатність підвищувати родючість при правильному використанні та ін. У процесі використання всі засоби виробництва зношуються, а грунти при правильному користуванні ними, навпаки, постійно поліпшуються, тобто постійно підвищується їх родючість.Найбільш суттєвою ознакою грунту є та, що його не можна замінити ніяким іншим засобом.

На протязі останніх років, внаслідок значного зниження обсягів застосування мінеральних добрив та хімічних меліорантів, скорочення поголів’я худоби, а відтак, і виробництва та застосування гною, відбуваються процеси агрохімічної деградації ґрунтів, і як наслідок, зниження їх продуктивності. В зв’язку з цим потрібні пошуки ефективних, низько витратних прийомів модернізації землекористування фермерських господарств і сільськогосподарських підприємств на принципах відновлюваного землеробства. Під цим слід розуміти одержання запланованого врожаю високоякісної продукції при мінімальних витратах, раціональному використанні природних і техногенних ресурсів. Необхідною умовою ефективного використання ґрунтових ресурсів з метою одержання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур належної якості, насамперед, є наявність інформації щодо їх еколого-агрохімічного стану. Застосування агрохімікатів в необґрунтовано високих дозах або не збалансованих за поживними речовинами не тільки знижує урожай, але і погіршує його якість, забруднює ґрунт і ґрунтові води шкідливими для людини і тварин сполуками. Хімізація сільськогосподарського виробництва виявилась одним з найбільш потужних факторів антропогенного впливу на довкілля, який в зв’язку з надзвичайними, як позитивними, так і негативними наслідками, має перебувати під постійним контролем.

Ґрунт в умовах сільськогосподарського виробництва є не тільки тілом природи, а й продуктом людської діяльності. Він перебуває у динамічній залежності від мінливих антропогенних та техногенних факторів. Наприклад, техногенний вплив Чорнобильської катастрофи поширився на дуже великі території, а глибина і тривалість її дії зумовлюються не лише особливостями радіоактивного забруднення, а й генетичними та еволюційними відмінностями окремих ґрунтових різновидів у певних природних агроекосистемах. Вплив різноманітних факторів визначає перебіг ґрунтових процесів і режимів, що знаходить адекватне відображення в зміні його властивостей позитивного чи негативного характеру та залишків агрохімікатів.

1.Земельні ресурси господарства які включають дані всього земель в господарстві, с/г угідь, площа ріллі, багаторічних насаджень, луків, пасовищ та ін.

Приватне сільськогосподарське підприємство ПАП «Оранта» знаходиться в с.Кропивня, Володарськ-Волинського району Житомирської області. Господарство засноване в 2000 році, займається виробництвом зерна, зернових та технічних культур. Площа сільськогосподарських угідь складає 2500 га. ПАП «Оранта» розташоване в південній зоні Полісся.

Таблиця№1. Розподіл сільськогосподарських культур по ПАП «Оранта»


Види с/г культур

Площа зайнята під с/г культуру, га

Озима пшениця

600

Ячмінь

500

Озиме жито

600

Кукурудза на зерно

200

Соя

200

Овес

300

Конюшина

100


Господарство ПАП «Оранта» , займається виробництвом зерна, зернових та технічних культур. Підприємство вирощує такі культури як озима пшениця, ячмінь, озиме жито, овес, соя, конюшина та кукурудза на зерно.


Таблиця №2 Середній хімічний склад основних видів зерна (г/100 г зерна)


Вид зерна

Вода

Білок

Жири

Вуглеводи

Харчові волокна

Зола

Пшениця

14,0

11,8

2,2

59,5

10,8

1,7

Жито

14,0

9,9

2,2

55,8

16,4

1,7

Кукурудза

14,0

10,3

4,9

60,0

9,6

1,2

Соя

12,0

34,9

17,3

17,3

13,5

5,0

Ячмінь

14,0

10,3

2,4

56,4

14,5

2,4

Овес

13,5

10,0

6,2

55,1

12,0

3,2

Зерно хлібних зернових містить багато вуглеводів (60-80 % у перерахунку на суху речовину), білків (7-20 % на суху речовину),ферменти, вітаміни комплексу В (B1, B2, B6), PP і провітамін А, чим і визначається їхня висока поживність для людини і цінність для кормового використання.

Бобові зернові —  соя, віка та інші, також дуже поширена група культурних рослин, що відносяться до родини бобових  дають зерно, багате білком (у середньому 20-40 % на суху речовину). У зерні деяких бобових зернових культур багато жиру, наприклад в сої до 27 % на суху речовину.

2.Природні умови ґрунтоутворення.

2.1 Клімат

Клімат господарства характеризується як помірно-континентальний, з теплим і вологим літом, переважно м’якою й короткою зимою. Температурний режим відзначається поступовим наростанням температур від холодного до теплого періоду і спаданням від теплого періоду до холодного.

Таблиця №3: Клімат ПАП «Оранта» (2016р.)

Кліматичні умови

ПАП «Оранта»

Середня річна t , повітря °С

+7

Абсолютний мінімум t, °С

-30-36

Абсолютний максимум t, °С

+35-38

Тривалість без морозного періоду, днів

155-160

Сума активних температур t вище 10 °С

+2400-2500

Глибина промерзання грунту, см

100-120

Тривалість вегетаційного періоду, днів

200-210

Кількість опадів, мм

650


Середньорічна температура повітря становить +7°С.

Тривалість без морозного періоду від 155 до 160 днів.Відхилення від середніх показників температур повітря у сторону максимуму і мінімуму бувають досить помітні. Переважають слабкі й помірні вітри.Середня відносна вологість повітря в районі становить 78%.

Характерною особливістю для цієї території є перевищення суми опадів за рік над кількістю випарованої з поверхні вологи. Це зумовлює промивний тип водного режиму, призводить до заболочення низьких ділянок, утворення болотних грунтів.
Цьому процесу сприяє також високий рівень залягання грунтових вод.

Кліматичні умови в різних районах Полісся неоднакові,що в свою чергу, впливає на розвиток і розподіл рослинності, формування різних рослинних формацій.

3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії, сильні дощі, 1-2 дні (рідше 4-6 днів) з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше.

Житомирська область належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. На території області діють 5 метеостанцій (Житомир, Овруч, Олевськ, Коростень, Новоград-Волинський) 
Таблиця №4: Температура повітря і кількість опадів господарства по місяцях (за 2016р.)

Місяці

Висота сніго-вого покри-ву, см

Середньорічні суми опадів, мм

max температу-ри,

min температу-ри,

Середньоміся-чна температура,

Січень

10-13

25

10,5

-36,0

-5,5

Лютий

13-15

27

10,7

-30,9

-4,7

Березень

6-8

27

21,0

-24,4

1,1

Квітень

-

28

26,8

-8,3

8,4

Травень

-

55

32,5

-2,9

15,1

Червень

-

70

36,1

2,7

18,9

Липень

-

56

38,0

6,3

21,5

Серпень

-

60

37,9

3,5

20,2

Вересень

-

36

33,7

-3,2

14,3

Жовтень

-

48

26,7

-13,7

7,2

Листопад

-

39

17,9

-16,6

2,4

Грудень

5-8

37

11,2

-24,1

-2,5

За рік

-

508

38,8

-36,0

+8,05

Середні температури найхолоднішого місяця – січня – 5,5°С, липень – +21,5°С. Зима суворіша на сході, де триває приблизно на 20 днів довше. Характерною її особливістю є часті відлиги, які в західних районах бувають тривалими й інтенсивними, що іноді призводить до повного танення снігу серед зими. Сніговий покрив не глибокий середня висота снігу на полях 35-45см. Максимум опадів припадає на травень - серпень. Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 60 до 70 мм.

Сума опадів за рік становить 490-508 мм, що сприяє інтенсивному розкладові органічної речовини грунту. Близько 70% усієї їх кількості припадає на теплу пору (квітень – жовтень). Кліматичні умови та рельєф зумовлюють значну густоту річкової сітки, утворення боліт.

Вночі та зранку бувають тумани. Найчастіше вони з'являються в зниженнях рельєфу - в балках, низовинах, долинах річок. Тумани у весняні та осінні місяці внаслідок конденсації дають іноді за добу до 0,5 - 1 мм опадів.
Влітку досить часті сильні роси. Як і тумани, найбільші роси випадають у долинах річок. Перехід від однієї пори року до другої відбувається поступово.

Клімат робить прямий і непрямий вплив на ґрунтоутворюючий процес. Прямий вплив позначається в безпосередньому впливів елементів клімату (зволоження ґрунту вологою опадів і її промочування; нагрівання й охолодження). Непрямий вплив виявляється через дію клімату на рослинний та тваринний світ. Склад рослинності і її біологічна продуктивність, кількість органічних залишків, що попадають у ґрунт, і швидкість їхнього розкладання, кількість хімічних елементів, що втягуються в біологічний круговорот — усе це в тієї чи іншій мірі залежать від кліматичних умов у робить суттєвий вплив на особливості ґрунтоутворюючого процесу.

Минулі роки характеризуються значними відхиленнями від багаторічних даних по температурному режиму і кількості опадів. Загальна кількість опадів перевищувала середні багаторічні дані на 14%, а в червні - липні – на 37 – 39 %. Тепла волога весна сприяла росту і розвитку як озимих, так і ярих культур, що позитивно відбилось на рівні їх урожаїв. Проте в серпні встановилась суха жарка погода, що призвело до “підгоряння” посівів зернових культур, а перезволожені червень і липень обумовили розвиток хвороб. Ці фактори також істотно вплинули на формування урожаїв, але вже в негативному плані. Спекотний серпень згубно вплинув на розвиток зернових культур.

Значне пересихання ґрунту затягнуло початок посіву озимих культур, внаслідок чого значна частина їх була посіяна в пізні терміни і пішла в зиму недостатньо загартована. І лише м’яка зима дає підставу сподіватись на їх благополучну перезимівлю.

Взагалі клімат господарства ПАП «Оранта» сприятливий для

сільськогосподарського виробництва. Тривале, тепле, достатньо вологе літо, рання весна, суха осінь, зима з помірними морозами і значним сніговим покривом - усе це позитивно впливає на ріст зернових, технічних і садових культур.

  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас