«В усьому хочеться дійти…» аналіз твору
Історія написання – вірш написаний у 1956 році, всього за чотири роки до смерті поета. Видано його було у посмертному збірнику “Коли розгуляється” (1961 рік).
Жанр: філософська лірика.
Тема твору: про почуття, які наповнюють людину з дня у день, хочеться говорити в поезії.
Ідея: істинні почуття людини достойні бути увіковічнені в безсмертній поезії.
Основна думка: В усьому хочеться дійти, / До істин суті.
Римування: перехресне.
Художні засоби:
Епітети: В сердечній смуті, До сутності минулих днів, сильну пристрасть, Оживше чудо, Тугого лука.
Метафори: Постійно треба нить вхопить, / Події, дати; Світ відкривати; Красу троянд я б в вірші вніс / І подих м’яти, / Луги, отави, сінокіс, / Гроз перекати; Досягнутого торжества / Ця гра та мука.
Персоніфікація: Дригцем прожилок / Розквітли б липи в них підряд, / Ладком, спинились.
Порівняння: Я б вірші розбивав як сад; гра та мука — / Натягнута, як тетива / Тугого лука.
Ліричний герой у вірші Б. Пастернака оспівує велике й буденне. Він вважає, що в істині усіх речей і є рішення. Розуміння істини допоможе прожити всі почуття й емоції повністю, зафарбує життя новими барвами.
Поезії та музика як види мистецтва дають змогу записати людські почуття у книгу вічності, тому героєві й хотілося б описати усе, що він проживає у поезії, тому він і захоплюється етюдами Шопена. Але разом з тим він розуміє, що всі почуття, увіковічнені в мистецтві, є дуже сильними і часто нестерпними для людини, тому й порівнює їх з натягнутою тятивою лука.