В організації

2
УДК 005.32 (075)
ББК 88.4
П77
Затверджено Вченою радою Вінницького національного технічного університету як навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей.
Протокол № 9 від 26 квітня 2012 р.
Рецензенти:
Мороз О. В., доктор економічних наук, професор;
Мороз О. О., доктор економічних наук, професор;
Паламарчук О. М.,кандидат психологічних наук, доцент.
Прищак, М. Д.
П77Психологія управління в організації : навчальний посібник /
М. Д. Прищак, О. Й. Лесько. – Вінниця, 2012. – 141 с.
У посібнику розкриваються питання психології управління в організації.
Увага акцентується на висвітленні проблем психології управління працею, людьми та організацією в цілому. Розглянуто питання менеджменту професійного підбору, комунікації, мотивації, нововведень, психології реклами,
іміджу та ін.
Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів, майбутніх менеджерів, керівників.
УДК 005.32 (075)
ББК 88.4
© М. Прищак, О. Лесько, 2012

3
ЗМІСТ
Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Розділ І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1
Вступ до курсу “Психологія управління в організації”. . . . . . 8 1.1.1 Поняття про психологію управління. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
8 1.1.2 Предмет та завдання психології управління в організації. . . . . . .
9 1.1.3 Функції психології управління в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . .
15
1.2
Історія і сучасний стан розвитку психології управління в
організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 1.2.1 Формування психологічних знань про управління в організації в теорії управління. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 1.2.2 Психологічні основи сучасної системи поглядів на менеджмент. . . . 21 1.2.3 Історія розвитку психології управління в організації. . . . . . . . . . . 24 1.2.4 Сучасний стан та перспективи розвитку психології управління в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
26
Питання та завдання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Розділ ІІ
УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ
2.1
Психологія праці як структурний елемент системи
управління в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
29 2.1.1 Предмет, мета та завдання психології праці в управлінні організацією. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
29 2.1.2 Менеджмент сприятливих умов праці людини як головна функція психології праці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 2.1.3 Функціональні стани людини в праці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
2.2
Психологія професій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39 2.2.1 Професійна діяльність та її психологічна структура. . . . . . . . . . .
39 2.2.2 Психологічні основи профорієнтації, профвідбору та атестації кадрів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 2.2.3 Метод професіографії та профвідбору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
Питання та завдання для самоконтролю.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47

4
Розділ ІІІ
УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ
3.1
Психологія особистості в управлінні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48 3.1.1 Управління людськими ресурсами як психологічна проблема. . . 48 3.1.2 Особистість у психології управління. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 3.1.3 Психологія особистості керівника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
53
3.2
Психологічні особливості керівництва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 3.2.1 Лідерство та керівництво в управлінській сфері. . . . . . . . . . . . . . .
59 3.2.2 Психологічні особливості стилів керівництва. . . . . . . . . . . . . . . . .
60
3.3
Мотивація як головна функція сучасної теорії та практики
менеджменту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 3.3.1 Мотивація як функція менеджменту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 3.3.2 Теорії мотивації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
67
3.4
Комунікативні засади управління людьми. . . . . . . . . . . . . . . . . 72 3.4.1 Комунікація як ключова функція керівництва. . . . . . . . . . . . . . . . .72 3.4.2 Особистісно-психологічні основи комунікативної компетентності керівника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
74 3.4.3 Етико-психологічні засади ділових взаємин керівника з підлеглими. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75 3.4.4 Психологія ділового спілкування в управлінні. . . . . . . . . . . . . . . . 76
Питання та завдання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Розділ ІV
УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
4.1
Психологія організації в управлінні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 4.1.1 Теорії організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 4.1.2 Соціально-психологічна характеристика організації. . . . . . . . . . . 92
4.2
Аксіологічні основи управління в організації. . . . . . . . . . . . . . . 94 4.2.1 Відповідальність як методологічна основа етики та психології управління організацією. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94 4.2.2 Інституалізація етико-психологічних основ діяльності організацій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95 4.2.3 Соціокультурні та етнопсихологічні особливості управління організацією. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 4.2.4 Гендерні засади ділових відносин в організації. . . . . . . . . . . . . . . . 99

5
4.3
Психологічні засади управлінської діяльності в організації. . 101 4.1.1 Психологічна структура управлінської діяльності. . . . . . . . . . . . . 101 4.3.2 Функції управління (менеджменту) та їх психологічний зміст. . . 102
4.4
Організація як комунікативна система. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 4.4.1 Управління як комунікативна проблема в діяльності організації. 106 4.4.2 Комунікативні основи формування та розвитку соціальних груп
(колективів) в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107 4.4.3 Психологія конфліктів в організації та їх вирішення. . . . . . . . . . . 110 4.4.4 Управління комунікацією “організація – зовнішнє середовище”. 114 4.4.5 Проблеми ефективності комунікації в організації. . . . . . . . . . . . . . 116
4.5
Психологія менеджменту нововведень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 4.5.1 Психологічні проблеми процесу та результу нововведень в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 4.5.2 Подолання психологічних бар’єрів в процесі впровадження
інновацій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
4.6
Психологія
управління
рекламною
діяльністю
та
формуванням іміджу організації та персоналу. . . . . . . . . . . . . . 122 4.6.1 Психологічні засади організації рекламної діяльності організації. . 122 4.6.2 Психологічні складові формування іміджу організації та персоналу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
Питання та завдання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128
Список використаної та рекомендованої літератури. . . . . . . . 130
Короткий термінологічний словник. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134

6
ПЕРЕДМОВА
Практика соціально-економічного розвитку України початку
ХХІ ст., орієнтація на взаємодію з міжнародним співтовариством, зокрема в економічній сфері, проблеми глобалізації потребують зміни парадигми підготовки управлінських кадрів, яка не відповідає сучасним вимогам розвитку бізнесу та менеджменту, оскільки не може позбутися стереотипів соціалістичної моделі управлінської діяльності, принципів класичної
(раціональної, механістичної, бюрократичної) теорії управління.
Як показує зарубіжний досвід ефективність діяльності організацій
(фірм) значною мірою залежить від посилення психологічних та етичних основ управління в організації. Тому вивчення студентами вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку менеджерів, такої дисципліни як “Психологія управління в організації” сприятиме формуванню в майбутніх спеціалістів психологічних компетентностей управлінської діяльності в різних сферах організаційного середовища та організації загалом, уміння застосовувати принципи сучасного управлінського мислення до аналізу конкретних ситуацій в управлінні, зможе вивести якість підготовки менеджерських кадрів на рівень сучасних вимог.
Аналіз теорії та практики управління засвідчує, що визначення суті та змісту “Психології управління в організації” в сучасній вітчизняній науковій літературі ще не набуло системного, чіткого характеру.
Недоліком вітчизняних досліджень в сфері психології управління є те, що управління розглядається поза його зв’язком із організацією, лише як управління персоналом і практично не має відношення до управління організацією в цілому, здебільшого розглядається з позицій суб’єкта управління (керівника), тобто як однобічний процес, без урахування аналізу об’єкта управління як складової цього процесу.
Необхідність міжнародної інтеграції України, значні теоретичні та практичні досягнення в сфері психології управління західних країн ставлять перед вітчизняною теорією та практикою менеджменту питання врахування зарубіжних структурних та змістовних підходів до означення суті та змісту управління в організації.
Мета запропонованого в навчальному посібнику “Психологія управління в організаціії” матеріалу – системний розгляд психологічних засад управління організацією, структурною та змістовною основою якого є аналіз питань, на яких акцентує увагу західна наука і практика: управління працею (психологія праці), управління людьми (психологія управління персоналом) та управління організацією (організаційна психологія) як єдиного цілого.

7
Навчальний посібник за структурою складається з чотирьох роділів:
розділ І – “Теоретико-методологічні засади психології
управління в організації” – розкриває суть поняття “психологія управління в організації” та його характеристику; розглядає історію та сучасний стан психології управління в організації;
розділ ІІ – “Управління працею” – висвітлює питання управління працею як структурного елемента системи управління в організації; акцентує увагу на психології праці, менеджменті сприятливих умов праці, функціональних станах людини в праці; розглядає питання професійної діяльності, психологічних основ профпідбору кадрів та методи професіографії і профвідбору;
розділ ІІІ – “Управління людьми” – вміщує матеріал про особистість, зокрема характеристику особистості керівника в управлінні; акцентує увагу на психологічних особливостях керівництва та лідерства; розкриває суть мотивації; висвітлює питання комунікативних засад управління людьми;
розділ ІV – “Управління організацією” – є логічним завершенням посібника, тому що вміщує матеріал про психологічні засади управління організацією як цілісною системою; розглядає теорії організацій, аксіологічні основи управління в організації та психологічні засади управлінської діяльності; висвітлює організацію як комунікативну систему; розкриває питання психологічних основ менеджменту нововведень, рекламної діяльності та іміджу.
В посібник також включені питання та завдання для самоконтролю, перелік використаної та опрацьованої літератури, короткий термінологічний словник.
Даний посібник більше зорієнтований на теоретичне забезпечення курсу.
Поєднання досить широкої за обсягом проблеми змушувало авторів до лаконізму у викладенні окремих проблем та необхідності деякі теми залишити поза текстом.
Запропонований посібник може бути використаний при вивченні дисциплін “Психологія управління”, “Психологія праці”, “Організаційна психологія”, “Етика ділових відносин”, “Етика та психологія ділових відносин”, “Ділова етика”, “Етика ділового спілкування”, “Управління персоналом”, “Кадровий менеджмент”, “Організація праці менеджера” та ін.

8
Розділ І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ
УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1 Вступ до курсу “Психологія управління в організації”
1.1.1 Поняття про психологію управління
1.1.2 Предмет та завдання психології управління в організації
1.1.3 Функції психології управління в організації
1.1.1 Поняття про психологію управління
Поняття “управління” поширене в різних науках і означає функцію, властиву організованим системам (біологічним, технічним, соціальним, військовим та ін.).
Управління – функція, що забезпечує збереження певної структури, організованих систем, підтримку режиму їх діяльності, реалізацію їх програми і цілей; цілеспрямований вплив на систему з метою переходу її з одного стану в необхідний інший.
Залежно від компонентів навколишнього світу – нежива природа, жива природа і людське суспільство, управління традиційно поділяють на такі види:

технічне управління в неживій природі (в технічних системах) – управління науково-технічними процесами й фізичними тілами, системами машин тощо;

біологічне управління в живих організмах (у біологічних системах) – управління процесами, які відбуваються у живій природі і пов’язані з життєдіяльністю організмів;

соціальне управління в суспільстві (в соціальних системах) – управління як вплив на діяльність людей, об’єднаних у різні соціальні групи.
Предметом нашого аналізу
є
соціальне
управління
– цілеспрямований, планомірний та систематичний вплив суб'єкта управління на його об’єкт.
Відповідно до головних суб’єктів суспільного життя соціальне управління поділяється на:

управління індивідуальною діяльністю людини;

управління спільною діяльністю людей.
Управління спільною діяльністю людей, у свою чергу, можна диференціювати за такими критеріями:

за сферами організації суспільства;

за рівнями управління в суспільстві.
За сферами організації суспільства виокремлюють такі види соціального управління:

9

адміністративно-державне (політичне управління);

управління соціокультурною сферою (духовне виробництво);

управління виробничою сферою (матеріальне виробництво).
За рівнями управління в суспільстві виокремлюють такі види соціального управління:

управління суспільством (державою) в цілому;

управління соціальною сферою;

управління регіоном;

управління організацією.
З одного боку, найвищою цінністю, метою, а з іншого – найбільшим капіталом, ресурсом в любій сфері соціального управління є людина.
Ефективне використання людського ресурсу є головним завданням соціального управління. Ключова роль в цьому процесі належить психології. Тому важливим чинником ефективності управлінської діяльності, особливо в організації, стає психологія управління.
Психологія управління – наука про психологічні основи управлінської діяльності.
Психологія управління, зародившись на перехресті психологічних дисциплін, функціонує і розвивається у нерозривному зв'язку як із суспільними науками, так і з тими, що сфокусовані на проблемах управління.
Особливими є її взаємозв’язки з психологічними дисциплінами: загальна психологія, психологія особистості, соціальна психологія, акмеологія, психологія кар’єри, психологія праці, інженерна психологія, психологія бізнесу, етнопсихологія, психологія творчості та ін.
Основні поняття і ключові слова: управління, соціальне управління, психологія управління.
1.2.2 Предмет та завдання психології управління в організаціях
Основою любого виду професійної діяльності є професійна, етична, психологічна складові. Але аналіз різних видів професійної діяльності засвідчує, що значення, місце цих складових у них різне. Основою професіоналізму всіх видів діяльності є, безумовно, професійна складова – знання, уміння, навички у відповідній сфері професійної діяльності. Не зовсім визначеною, однозначною, є роль етичної та психологічної складових – етичної та психологічної культури носія відповідної професії.
В багатьох випадках дані аспекти професійної діяльності просто
ігноруються, особливо в інженерно-технічній діяльності. Все це засвідчує суто технократичний підхід до поняття професіоналізму, недостатню увагу ціннісним, особистісним, психологічним засадам професійної діяльності людини та її життєдіяльності в цілому.
Наведемо приклади та проаналізуємо, з точки зору ролі в їх структурі етичних та психологічних засад, деякі професії.

10
Так, у діяльності токаря, слюсаря, зварювальника, програміста етична, а особливо психологічна, складові не відіграють відносно домінуючого значення. Хоча любий вид професійної діяльності має в собі етичну складову – на що результати професійної діяльності спрямовані або можуть бути спрямовані – на реалізацію ідеї добра чи зла, результати діяльності наносять шкоду здоров’ю людини, ведуть до екологічних проблем, можуть призвести до загибелі людей та ін. Відносна некомунікативність цих професій може говорити про недомінантність також психологічної складової.
Інший підхід до аналізу таких професій як лікар, суддя, міліціонер. В них важливим елементом професіоналізму, окрім професійної складової, постає моральність людини. Психологічний чинник професіоналізму у даних професій, за виключення лікаря-психотерапевта, міліціонера- слідчого, відносно не є домінантним, хоча бачимо зростання його ролі.
Зовсім іншу ситуацію бачимо в професіях учителя, вихователя, професіях, в основі яких взаємодія з клієнтами (бізнес, банківська діяльність, торгівля та ін.), управлінська діяльність (діяльність менеджера) та ін. У цих сферах професійної діяльності професіоналізм визначається сукупністю всіх складових – професійної, етичної, психологічної.
Професійний аспект діяльності менеджера, на відміну від інших професій, є сукупністю виробничої та управлінської діяльності.
Аналіз теорії та практики управлінської діяльності в організаціях дає можливість зробити висновок, що професіоналізм менеджера є системним явищем і визначається сукупністю таких його складових:

знання, уміння, навички у сфері управлінської діяльності;

професійні знання, уміння, навички у відповідній виробничій сфері;

етична культура;

психологічна культура.
Особливого значення етичні та психологічні засади менеджменту діяльності організацій набули на рубежі ХХІ ст. Вислів “XX вік – вік технологій, XXІ вік – вік психології, етики” актуалізується в сфері економіки, бізнесу.
Відомий менеджер ХХ століття Лі Якокка ключовим постулатом мистецтва управління визначив такий: “Уміння контактувати з людьми – це все і вся” [75]. Інший, не менш відомий менеджер Джек Уелч, який понад 20 років (до 2001 р.) очолював компанію “Дженерал електрик”, акцентує увагу на такому аспекті діяльності менеджера: “У новому тисячолітті, сповненому жорсткої конкуренції, необхідно вести людей до цілі, не командуючи ними, а запалюючи, надихаючи їх” [67].
Виходячи з об’єкта нашого розгляду – управління в організації, основою якого є керівництво людьми, підкреслимо домінуючу роль в