Ім'я файлу: 1.1..docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 11.12.2020
скачати

  1. Сім’я як невід’ємна частина у вихованні та навчанні дитини.

    1. Сутність освіти та освітнього простору.

Існує багато визначень до поняття освіта. В найзагальнішому можна сказати, що освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів.

Звернемося до історії освіти. Ще в Стародавньому світі існувало навчання, тобто люди постійно вчились якомусь ремеслу. Система тієї освіти полягала в тому, щоб передати знання новому поколінню. В цю структуру навчання входило такі предмети як: ліплення посуду, обробляння каменю, створення знарядь праці та полотна, а в систему Давньогрецької освіти входило воєнно-фізичне виховання.

Згодом основна мета навчання присвячувалася духовній сфері життя, тобто порятунку душі. Також почали існувати такі предмети як: арифметика, філософія, читання, письмо, граматика. І так рік за роком, століття за століттям система освіти розвивається. Змінюючи свої первинні методи навчання.

Отже, освіта – це суспільно організований і нормований процес (і його результат) постійної передачі попередніми поколіннями наступним соціально значущого досвіду, який в онтогенетичному плані становлення особистості є її генетичною програмою і соціалізацією. [1]

В. А. Сластенін під освітою розуміє єдиний процес фізичного і духовного становлення особистості, процес соціалізації, свідомо орієнтований на деякі ідеальні образи, на історично зафіксовані в суспільній свідомості соціальні еталони (наприклад, спартанський воїн, доброчесний християнин, енергійний підприємець, гармонійно розвинена особистість). У такому розумінні освіта виступає як невід’ємна сторона життя всіх товариств і всіх без винятку індивідів. Тому вони є насамперед соціальне явище, що являє собою цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства і держави. [4]

У дошкільних закладах (ясла, садок) не тільки дивляться за дитиною, але й розвивають. Проходить фізичний, розумовий і духовний розвиток дошкільнят.

Навчання в школі полягає в тому, щоб підготувати дитину до реального життя, до існуючого порядку речей, а ще готує учня так, щоб він міг зробити особистий внесок у цей порядок, навіть до його реформування. А вчитель в цей момент спрямовує свою роботу на формування у свідомості школярів загальнолюдських цінностей, гуманного ставлення до оточуючих.

Школа, на думку К. Ушинського, повинна збагачувати людину знаннями і одночасно привчати її користуватися цим багатством. Починаючи з Ушинського, в педагогіці утверджується ідея забезпечення єдності матеріального і формального підходів до добору змісту освіти. [1]

Освіта інтегрує виховання і навчання. Тому що зміст таких видів діяльності орієнтує їх на соціальні потреби суспільства. Благо людини, становище її культури та духовності в навколишньому середовищі, темпи прогресу різних галузей залежить від рівня освіти та її якості. Тому для забезпечення кращого навчального процесу використовуються такі поняття як: навчання, уміння і навички.

Одна із функцій освіти – стимулювання самоосвіти, самопідготовки, постійної спраги знань. Самоосвіта, самостійне здобуття знань і навиків, звичайно, аж ніяк не вичерпуються шкільною системою. Безумовно школа може й повинна давати людині навики самостійної роботи з книгою, документом і т. п. Та самоосвіта будується на основі загальної і професійної освіти, а не взамін їй.

Нові технічні та інформаційні можливості навчального телебачення, касетної відеотехніки, персональних комп’ютерів мають бути широко використані для потреб самоосвіти. Разом з тим використання інформаційної техніки нових поколінь все більше буде визначатись загальною культурою людини – розвитком логічного мислення, мовною, математичною, комп’ютерною грамотністю.[5]

Функції освіти характеризуються таким чином:

  • Професійно-економічна (полягає у визначенні характеру взаємозв’язку з розвитком суспільства);

  • Виховна (втручається у процес примирення і вдосконалення людяних якостей, усвідомлення хто «Я» такий і власних схильностей до певної діяльностей);

  • Соціальна функція (уміння знаходити спільну мову з оточуючими, вплив на соціальну структуру);

  • Гуманістична (формування у людини якостей носія культури, духовності);

  • Урбаністична функція (розкриває вплив на міграційні процеси);

  • Демографічна (визначення важливості культурно-освітніх факторів у демографічних процесах держави);[5]

Отже, навчання не стоїть осторонь, воно з нами з самого дитинства. Досягаючи віку 6-7 років дітей віддають до школу, де вони і починають свій шлях.

Також особливе значення приділяють забезпеченню освітнього середовища, навчальними обладнанням, комп’ютерною технікою, матеріалами і кваліфікованими викладачами.

Освітній простір – це педагогічна реальність, у якій відбувається зустріч, взаємодія, осмислення і пізнання особистістю (подія) оточуючих її елементів-носіїв культури (освітнього середовища), що забезпечує суб’єктивацію і прогресивний розвиток об’єктів (фігурантів і предметів). Освітній простір як система педагогічних факторів та умов освоєння особистістю у процесі становлення спеціально організованого педагогічного середовища може бути об’єктом цілеспрямованого педагогічного впливу, формування. [6]

Освітній простір зображує те, що для людини найголовніше в житті, а також умова і результат діяльності школярів і викладачів.

Для сучасного світового освітнього простору характерні важливі тенденції:

  • перехід від елітарної вищої освіти до високоякісної освіти для всіх;

  • поглиблення міждержавного співробітництва в освіті;

  • збільшення в змісті освіти гуманітарної складової;

  • поширення інновацій при збереженні національних традицій країн.[7]

Як зазначив Ясвин (2001, с. 314) інформаційна частина освітнього простору, на думку вченого, представлена правилами, статутами навчальних закладів, законодавчою базою держави, традиціями суспільства, законами, громадськими нормами, правилами безпеки, засобами наочності, реклами, вимогами, наказами, дорученнями, тобто персонально адресованими впливами. Соматичний компонент формується відповідно до психічного стану особистості. До предметної складової можуть бути включені матеріальні умови життя, навчання, побут: книги, обладнання, приладдя, особливості буття.[8]

В структурі освітнього простору є потреба щодо врахування збільшених кількостей складових, які здатні результативно забезпечувати її ефективність та цілісність.

Отже, «освітній простір школи» ми розглядаємо як просторово-предметний компонент – предметні засоби, сукупність та певне розташування яких створює умови для організації потрібних дій суб’єктів. Він вміщує виховний, розвивальний, навчальний, педагогічний простори та ін. Натомість «освітній простір у школі» – складне утворення, що складається з освітнього простору кожного учня, кожного вчителя, кожного з батьків тощо [9]

Освітній простір може включати у себе таки складові характеристики:

  • визначена територія для освітніх послуг;

  • цілісність освіти;

  • системність;

  • інформативність;

  • освіта, яка спрямована на особистісний розвиток;

  • єдність вимог до змісту освіти на певному рівні і певній території;

Освітній простір складається з самостійних структур, які об’єднуються певними ідеями або концепціями.

У створенні ОП беруть участь: міжнародна діяльність держав у сфері освіти; соціальні інститути освіти; установи освіти; окремі регіональні, міждержавні та недержавні освітні структури (союзи, асоціації, фонди) природні об'єкти, що мають освітній потенціал; засоби масової комунікації; Інтернет; громадськість; освітні теорії та концепції; соціально-психологічні стереотипи людей, які регламентують їхню поведінку щодо утворення. Освітній простір передбачає формування широкого кола суб'єктів для створення системи непрямого управління освітнім розвитком особистості, пропонує варіативні освітні послуги.[7]

Враховуючи такі особливості освітнього середовища Нової української школи, рекомендуємо обладнати школи меблями, що відповідають таким вимогам:

ЕРГОНОМІЧНІСТЬ

  • наявність у кожному класі комплектів меблів для учнів (парта/стіл + стілець) не менше 2 ростових груп;

  • заокруглені кути стільниць, спинок та сидінь

БЕЗПЕЧНІСТЬ

  • зроблено з матеріалів, що дозволені чинним санітарним законодавством для використання у закладах освіти;

  • виріб відповідає санітарно-гігієнічним вимогам;

  • відсутність гострих кутів, сторонніх запахів;

  • матова поверхня стільниці; стійкість конструкції;

  • наявність пристроїв для запобігання пошкодженню та забрудненню підлоги

ФОРМА ТА РОЗМІРИ

  • стільниця у формі трапеції, трикутника або іншій, яка забезпечить швидку трансформацію в різні фігури для групової роботи (по 3 учні, по 4 учні, по 5 учнів);

  • одномісні;

  • стільниця повинна мати виріз з боку, ближнього до учня;

  • відповідність розміру ростовій групі;

  • можливість компактно штабелювати

МІЦНІСТЬ

  • стійкість до миючих та дезінфекційних засобів, дозволених для використання;

  • гарантійний термін не менше 24 місяців;

  • вандалостійкість

ВАГА

  • не важче 10 кг для стола і 4 кг для стільця та 10 кг – для парти (для забезпечення мобільності  – можливості швидкого переставляння)

КОЛІР

  • неяскраві світлі теплі відтінки жовтого, зеленого, блакитного, бежевого кольорів

ЕСТЕТИЧНІСТЬ

  • привабливий вигляд;

  • сучасний дизайн;

  • відповідність стилю загального облаштування приміщення

Освітній простір організовується таким чином, щоб учитель міг спостерігати за діяльністю дітей в усіх осередках, діти мали можливість безпечно переміщуватися і мати місце для зберігання особистих речей.[10]

Отже, освітній простір – це місце де діти навчаються, розвиваються, відбувається виховання, а ще відпочивають. А освіта – це передача інформації від вчителів до учнів. А школярі вже передають своїм батькам, іграшкам, домашнім улюбленцям, те, що вони вивчили в школі.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас